Особливості правового регулювання місцевих податків і зборів

   Фізичні особи сплачують даний податок протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення, а юридичні - щоквартально до 30 числа, що наступає за звітним кварталом, іншими словами, до 30 березня, 30 червня, 30 вересня і 30 грудня.

   Єдиний податок. З 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб’єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) та абзаци шостий – двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" застосовуються з урахуванням таких особливостей:⁸

   1) платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України:

а) податок на прибуток підприємств;

б) податок на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - підприємців);

в) податок на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг;

г)земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності;

ґ) плата за користування надрами;

д) збір за спеціальне використання води;

е) збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

є) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; 

2) нарахування, обчислення та  сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  здійснюються суб’єктами малого  підприємництва, які сплачують єдиний податок відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) або фіксований податок відповідно до абзаців шостого – двадцять восьмого пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування".

Розділ 3. Правовий режим місцевих зборів

Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності

   Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності - це сума коштів, яка сплачується суб'єктом господарювання за провадження певного виду підприємницької діяльності, визначеного цією статтею. Даний збір є своєрідним аналогом плати за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, а його введення обумовлене необхідністю нормативно-правового регулювання діяльності з роздрібної торгівлі на території України, обміну готівкових валютних цінностей, надання деяких платних послуг, а також послуг у сфері розваг. Зокрема, платниками даного збору є суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи - учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в його межах⁹. До них належать юридичні особи (підприємства, установи, організації, створені та зареєстровані у встановленому законом порядку та фізичні особи-підприємці (громадяни, які здійснюють своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації( Цивіл кодекс укр.),  які отримують в установленому порядку торгові патенти і відповідно провадять діяльність з роздрібної торгівлі, обміну готівкових валютних цінностей, надання деяких платних послуг, а також послуг у сфері розваг.

   До діяльності, яка потребує придбання торгового патенту й сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, належить:

- торговельна діяльність у пунктах продажу товарів, тобто роздрібна й оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток. При цьому до пунктів продажу товарів належать: магазини, інші торговельні точки, що розташовані в окремому приміщенні, будівлі або їх частині, та мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину; кіоски, палатки, інші малі архітектурні форми, які розташовані в окремому приміщенні, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців; автомагазини, розвозки, інші види пересувної торговельної мережі; лотки, прилавки, інші види торговельної точки у відведеному для торговельної діяльності місці, крім лотків і прилавків, що надаються в оренду суб’єктам господарювання - фізичним особам та розташовані у межах ринків усіх форм власності (спеціалізованих підприємств сфери торгівлі); стаціонарні, малогабаритні та пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом; фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски, інші пункти ресторанного господарства; оптові бази, склади-магазини, інші приміщення, що використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівку, інші готівкові платіжні засоби із використанням платіжних карток. Як і в Податковому кодексі України, аналогічний перелік пунктів продажу товарів встановлено у пункті 3 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» ¹⁰

- діяльність з надання платних  побутових послуг. Зокрема, така  діяльність визначається як діяльність, пов’язана з наданням послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівку, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи платіжні картки. При цьому перелік цих послуг визначено Кабінетом Міністрів України;

- торгівля валютними цінностями  у пунктах обміну іноземної  валюти, тобто обмінних пунктах  суб’єктів господарювання, які діють  на підставі агентських договорів з банками, обмінних пунктах банків, розташованих поза їх операційними залами, обмінних пунктах інших фінансових і нефінансових установ, яким видано відповідні ліцензії Національного банку України на здійснення операцій з обміну валютою;

- діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей). Іншими словами, у господарській діяльності юридичних та фізичних осіб - підприємців, яка полягає у проведенні лотерей, а також розважальних ігор, участь в яких не передбачає одержання її учасниками грошових або майнових призів та виграшів.

   У пунктах 6, 10, 11, 12 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» ¹¹зазначено, що без придбання торгового патенту суб'єкти підприємницької діяльності або їх структурні підрозділи здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва: хліб і хлібобулочні вироби; борошно пшеничне та житнє; сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна; молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених з добавками і без них; продукти дитячого харчування; безалкогольні напої; морозиво; яловичина та свинина; домашня птиця; яйця; риба; ягоди і фрукти; мед та інші продукти бджільництва, бджолоінвентар і засоби захисту бджіл; картопля і плодоовочева продукція; комбікорми для продажу населенню

   Платники збору за провадження деяких видів торговельної діяльності можуть придбавати пільговий торговий патент. Зокрема, під ним розуміється патент на право провадження торговельної діяльності, під час придбання якого вноситься даний збір за весь строк його дії. До таких платників належать:

   - суб'єкти господарювання, які реалізують: товари повсякденного вжитку, продукти харчування, вироби медичного призначення для індивідуального користування, технічні й інші засоби реабілітації через торговельні установи, утворені з цією метою громадськими організаціями інвалідів; товари військової атрибутики та повсякденного вжитку для військовослужбовців на території військових частин і військових навчальних закладів; насіння та посадковий матеріал овочевих, баштанних, кормових і квіткових культур, кормових коренеплодів та картоплі; сірники; термометри й індивідуальні діагностичні прилади;

- суб'єкти господарювання, які здійснюють  продаж товарів вітчизняного  виробництва, а саме: поштових  марок, листівок, конвертів, ящиків, коробок, мішків, сумок й іншої  тари, виготовленої з дерева, паперу  та картону, яка використовується  для поштових відправлень підприємствами, що належать до сфери управління  центрального органу виконавчої  влади у галузі транспорту  та зв’язку, і фурнітури до  них; товарів народних промислів;  готових лікарських засобів, вітамінів  для населення, тампонів, інших  видів санітарно-гігієнічних виробів  із целюлози або її замінників, ветеринарних препаратів, виробів  медичного призначення для індивідуального  користування інвалідами, технічних  й інших засобів реабілітації  інвалідів; зубної пасти та  порошку, косметичних серветок, дитячих  пелюшок, туалетного паперу, господарського  мила; вугілля, вугільних брикетів, побутового палива, освітлювального  гасу, паливного торфу, дров для  продажу населенню, скрапленого  газу в балонах, що реалізується  населенню за місцем проживання  для використання у житлових  та нежитлових приміщеннях; проїзних  квитків; зошитів;

- суб'єкти господарювання, які провадять  торговельну діяльність виключно  з використанням періодичних  видань друкованих засобів масової  інформації вітчизняного виробництва,  що мають реєстраційні свідоцтва,  видані в установленому порядку,  а також книг, брошур, альбомів, нотних  видань, буклетів, плакатів, картографічної  продукції, що видаються юридичними  особами-резидентами України. При  цьому дані суб’єкти можуть  одночасно здійснювати продаж такої супутньої продукції: ручки, олівці, інструменти для креслення, пензлі, мастихіни, мольберти, фарби, лаки, розчинники і закріплювачі для малювання та живопису, полотно, багети, рамки і підрамники для картин, швидкозшивачі, інші канцелярські прилади та конторське приладдя.

   Строки сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності.здійснюється:

- платниками збору, які провадять  торговельну діяльність і надають  платні послуги, - за місцезнаходженням  пункту продажу товарів або  пункту з надання платних послуг (перелік таких пунктів визначений  у підпункті 14.1.211 Податкового  кодексу України);

- платниками збору, які здійснюють  торгівлю валютними цінностями, - за місцезнаходженням пункту  обміну іноземної валюти. Причому  останній являє собою обмінний  пункт суб'єкта господарювання, який  діє на підставі агентських  договорів з банком, обмінний  пункт банку, розташований поза  його операційним залом, обмінний  пункт іншої юридичної особи,  якій видано ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з торгівлі іноземною валютою;

- платниками збору, що здійснюють  діяльність у сфері розваг, що  полягає у проведенні лотерей,  розважальних ігор, участь в яких  не передбачає одержання її  учасниками грошових або майнових  призів, зокрема більярд, кегельбан,  боулінг, настільні ігри, дитячі  відеоігри, - за місцезнаходженням  пункту надання послуг у сфері  розваг;

- платниками збору, що здійснюють  торгівлю через пересувну торговельну  мережу (автомагазини, розвозки тощо), - за місцем їх реєстрації;

- платниками збору, що здійснюють  торгівлю на ярмарках, виставках-продажах  й інших короткотермінових заходах, - за місцем її провадження.

   У підпункті 267.5.2 Податкового кодексу України визначено граничні терміни сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Так, за провадження торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту даний збір сплачується не пізніше, ніж за один календарний день до початку провадження такої діяльності; за провадження торговельної діяльності, діяльності з надання платних послуг, здійснення торгівлі валютними цінностями - щомісячно, однак не пізніше 15 числа місяця, який передує звітному місяцю; за здійснення діяльності у сфері розваг - щоквартально, однак не пізніше 15 числа місяця, який передує звітному кварталу.

   Натомість згідно з пунктом 5 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» оплата вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності має здійснюватися щомісячно до 15 числа місяця, який передує звітному, а оплата вартості короткотермінового торгового патенту здійснюється не пізніше ніж за один день до початку здійснення торговельної діяльності. При цьому під час придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату в розмірі вартості торгового патенту за один місяць¹²

       Збір за місця для паркування транспортних засобів.

   Платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

   Діяльність, пов'язана з паркуванням транспортних засобів, сьогодні набула широкого розповсюдження. При цьому плата за парковку автомобілів є одним з найбільш важливих джерел наповнення місцевих бюджетів у країнах з усталеними традиціями місцевого самоврядування. Натомість в Україні протягом останніх років мала місце дещо інша ситуація: надходження збору за припаркування автотранспорту склали тільки близько 3 % від загального обсягу місцевих податків і зборів. Поліпшення механізму його справляння в Податковому кодексі України разом з рядом чинників - збільшення кількості транспортних засобів, розширення мережі платних зон паркування та покращення якості наданих сервісних послуг - сприятимуть зростанню темпів надходження даного збору. Це, безумовно, позитивний результат на фоні очікуваного багатьма вітчизняними науковцями і політиками недовиконання завдань щодо його мобілізації до місцевих бюджетів.

   На відміну від Податкового кодексу України, відповідно до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», збір за припаркування автотранспорту сплачувався паркувальнику водіями готівкою за кожне місце парковки. При цьому підприємство, яке організовувало паркування автомобілів, перераховувало даний збір до бюджету залежно від прийнятого рішення органу місцевого самоврядування - один раз на місяць або квартал. Однак зарахування місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів у такий спосіб аж ніяк неприйнятний, адже в такому випадку неможливо встановити повноту їх надходжень. Інші проблеми механізму справляння збору за припаркування автотранспорту стосувалися лексичного формулювання його назви, встановлення граничних розмірів ставок та визначення адміністративної відповідальності за порушення правил паркування автомобілів. ¹³Платниками збору за паркування транспортних засобів з одного боку є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва) - організації, створені та зареєстровані у встановленому порядку, з іншого - фізичні особи-підприємці - громадяни, які здійснюють своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації. (цивіл кодекс).  Ці особи, відповідно до рішення місцевої ради, організовують і провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування або спеціально відведених автостоянках.