Контрольная работа по "Фінансовому праву"

  1. Бюджетні повноваження  органів державної  влади і органів  місцевого самоврядування

  Бюджетні  повноваження — це права і обов'язки органів державної влади та місцевого  самоврядування у галузі бюджетної  діяльності, що визначаються БКУ, законом  України про державний бюджет, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими законами, рішеннями місцевих рад та локальними актами. Сукупність цих повноважень і положень нормативно-правових актів становить окремий інститут бюджетних прав (повноважень).

  Конституція України (ст. 140) встановлює, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

  Бюджетні  повноваження органів місцевого  самоврядування полягають у встановленні порядку проходження місцевих бюджетів (складання і розгляд проектів місцевих бюджетів, їх затвердження рішеннями про місцеві бюджети, їх виконання, здійснення контролю за їх виконанням і затвердження звітів про виконання місцевих бюджетів). Згідно зі ст 75 Бюджетного кодексу особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний період Раді Міністрів АР Крим, місцевим державним адміністраціям і виконавчим органам відповідних рад доводить Міністерство фінансів України. Оскільки в Україні існує єдина бюджетна система і бюджетні відносини регулюються єдиним бюджетним законодавством (ст. 4 Бюджетного кодексу), органи місцевого самоврядування, самостійно вирішуючи питання місцевого значення, мають повноваження у сфері бюджетної діяльності, які можна поділити в три групи: 1) щодо Державного бюджету України; 2) щодо власного бюджету; 3) щодо бюджету нижчого рівня. До першої групи належать:

  - право  отримувати з Державного бюджету  України в повному обсязі фінансування  для здійснення окремих повноважень органів виконавчої влади, які на підставі ст. 143 Конституції України передаються їм законами. Держава для здійснення цих повноважень передає органам місцевого самоврядування кошти Державного бюджету України або відносить до місцевого бюджету у встановленому законами порядку окремі загальнодержавні податки й передає їм об’єкти державної власності, а органи місцевого самоврядування сприяють повному і своєчасному надходженню загальнодержавних податків і зборів на своїй території. У випадках неможливості покриття своїх першочергових потреб за рахунок власних, закріплених і регулюючих доходів вони мають право на отримання допомоги у вигляді дотацій і субвенцій (ст. 64-67, ч. 2 ст. 82, ч. 2 ст. 83, 99,102-107 Бюджетного кодексу);

  - право  виконувати рішення органів державної влади, що призводить до додаткових витрат органів місцевого самоврядування, тільки в межах переданих їм ресурсів;

  - право  на поділ видатків місцевих  бюджетів на такі, що пов’язані  з виконанням (1) власних повноважень  і (2) делегованих повноважень органів виконавчої влади (ст. 92 і 93 Бюджетного кодексу);

  - право  спрямовувати кошти загального  фонду місцевого бюджету на  фінансування установ і закладів, які утримуються за рахунок  бюджетних асигнувань (ст. 88-90 Бюджетного  кодексу);

  - право  на фінансування програм соціально-економічного розвитку своєї території, пов’язаних зі здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також надання субвенцій, пов’язаних із розширеним відтворенням (ст. 91 Бюджетного кодексу);

  - право  на встановлення нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя з урахуванням економічного, соціального, географічного і економічного стану відповідних територій, виходячи з рівня мінімальних потреб, установлених законом (ст. 67 Бюджетного кодексу);

  - право  на власні і закріплені законом за місцевими бюджетами на стабільній основі загальнодержавні доходи і визначення напрямів використання бюджетних коштів як гарантії самостійності (п. З ст. 7 Бюджетного кодексу);

  - право  на забезпечення збалансованості  своїх бюджетів з боку центральних органів державної влади без урахування доходів від місцевих податків і зборів;

  - право  органів місцевого самоврядування  одержувати компенсацію з державного  бюджету у разі, коли держава  не забезпечує заздалегідь їх  видатки щодо виконання рішень державних органів;

  - обов’язок  органів місцевого самоврядування  передавати з місцевого бюджету  до державного бюджету частину  надлишку доходів над видатками  у разі, коли доходи від закріплених  за місцевими бюджетами загальнодержавних  податків і зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету.

  До другої групи повноважень належать:

  - право  всіх представницьких органів  місцевого самоврядування затверджувати  свої бюджети (п. 4 ст. 138, 143 Бюджетного  кодексу);

  - право  на гарантовану державну дохідну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб, установленому законом.

  Автономна Республіка Крим і місцеві ради можуть приймати бюджети з дефіцитом, але  тільки в частині дефіциту бюджету  розвитку. Дефіцит цих бюджетів покривається за рахунок запозичень.

  Не допускається затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських і селищних бюджетів з дефіцитом (ст. 72 Бюджетного кодексу).

  Рада Міністрів  Автономної Республіки Крим, місцеві  державні адміністративні, виконавчі органи відповідних рад за рішенням відповідних представницьких органів можуть одержувати короткострокові позики у фінансово-кредитних установах на строк до трьох місяців, але в межах бюджетного періоду в порядку, визначеному Міністерством фінансів України (ст. 73 Бюджетного кодексу). В межах повноважень, установлених щорічними рішеннями про відповідні бюджети, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим і міські ради в особі керівників їх виконавчих органів можуть надавати гарантії щодо виконання боргових зобов’язань суб’єктів підприємництва лише на умовах платоспроможності, певного терміну, майнового забезпечення і зустрічних гарантій, одержаних від цих суб’єктів. Оскільки бюджетна система України побудована на принципі єдності, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації і виконавчі органи відповідних рад зобов’язані надавати необхідну інформацію Міністерству фінансів України для проведення розрахунку розмірів міжбюджетних трансфертів та інших показників.

  Місцеві фінансові органи розробляють інструкції щодо підготовки бюджетних запитів відповідно до Типової форми бюджетних запитів, визначеної Міністерством фінансів України. Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів у строки і в порядку, встановленому місцевими фінансовими органами.

  Бюджетний кодекс містить окремі заборони відносно Державного і місцевих бюджетів. Так, п. 8 ст. 13 не допускає створення позабюджетних  фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами.

  Органам місцевого самоврядування Бюджетний  кодекс України (ст. 85 ч. 2) забороняє  планувати і здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів (ст. 86 Бюджетного кодексу), а також здійснювати впродовж бюджетного періоду витрати на фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів.

  Бюджетний кодекс забороняє надання позик  з одного бюджету іншому (ст. 73 Бюджетного кодексу України).

  Залежно від виду бюджетних правовідносин, у межах яких реалізуються бюджетні права їх суб'єктів, бюджетні повноваження поділяються на матеріальні і процесуальні.

  Матеріальні бюджетні повноваження визначають зміст  прав і обов'язків органів державної  влади та місцевого самоврядування у сфері функціонування бюджетної системи.

  Процесуальні  бюджетні повноваження органів державної  влади та місцевого самоврядування — це передбачена законодавством сукупність прав та обов'язків державних  і місцевих органів у сфері  бюджетного процесу.

  За суб'єктним складом бюджетні права можуть належати як державі в цілому, так і окремим адміністративно-територіальним одиницям.

  За рівнями  бюджетних прав існують вертикальні  та горизонтальні бюджетні права. Розподіл бюджетних прав по вертикалі (між  представницькими та виконавчими органами різного рівня) заснований на конституційних нормах, що розмежовують повноваження між органами державної влади та органами місцевого самоврядування і місцевої влади. Розподіл бюджетних прав між представницькими та виконавчими органами одного рівня (по горизонталі) ґрунтується на конституційних нормах про розподіл компетенції між гілками влади.

  Бюджетні  права об'єднуються у три групи:

  • повноваження у галузі зведеного (консолідованого) бюджету;

  • повноваження у галузі Державного бюджету України;

  • повноваження у галузі місцевих бюджетів.

  1. Повноваження  у галузі зведеного бюджету  ґрунтуються на необхідності  забезпечення:

  • єдності  бюджетної системи;

  • єдиної фінансової, бюджетної, податкової політики;

  • суверенітету держави та виконанні інших завдань і функцій держави.

  Верховна  Рада України забезпечує повноваження держави у галузі зведеного бюджету:

  • встановлює види бюджетів, порядок і принципи об'єднання їх у бюджетну систему;

  • визначає види видатків, які включаються до державного і місцевих бюджетів;

  • визначає склад дохідних джерел, з яких до державного і місцевого бюджетів надходять кошти;

  • встановлює загальний порядок і принципи розподілу доходів між окремими ланками бюджетної системи;

  • встановлює загальний порядок розподілу  видатків між ланками бюджетів різного рівня;

  • затверджує бюджетну класифікацію, що забезпечує єдність бюджетної системи;

  • встановлює принципи й основні засади організації  бюджетного процесу незалежно від  рівня його здійснення;

  • встановлює основні бюджетні повноваження;

  • визначає загальну систему заходів щодо збалансування  бюджетів усіх рівнів;

  • встановлює порядок складання Державного бюджету  України.

  2. Повноваження  у галузі Державного бюджету  України забезпечуються вищими  органами державної влади. Є  повноваження; щодо формування, розподілу і використання коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

  Вищі органи державної влади мають право:

  • визначення розміру доходів, закріплених за державним бюджетом у поточному  бюджетному періоді;

  • цільового  спрямування використання бюджетних асигнувань та їх розмірів;

  • організації  та здійснення бюджетного процесу;

  • встановлення межі бюджетного дефіциту і розробки заходів на його скорочення;

  • створення  резервних та інших цільових фондів;

  • прийняття законодавчих актів із регулювання всіх питань бюджетного процесу; реалізації всіх стадій бюджетного процесу; визначення переліку регулюючих доходів для місцевих бюджетів; уточнення статей доходів і видатків Державного бюджету України в процесі його виконання;

  • забезпечення постійного і всебічного фінансового  контролю на всіх стадіях бюджетного процесу; затвердження звіту про  виконання Державного бюджету України.

  До повноважень  у галузі державного бюджету також  належить затвердження диференційованих або єдиних нормативів відрахувань від регулюючих доходів для бюджетів АРК, областей, міст Києва і Севастополя; визначення розміру дотацій вирівнювання, субвенцій та їх цільового призначення для місцевих бюджетів вищого рівня; здійснення фінансового контролю у межах повноважень за додержанням органами місцевого самоврядування бюджетного законодавства.

  Бюджетні  повноваження органів місцевого  самоврядування реалізуються щодо Державного бюджету України, власного бюджету  і бюджетів нижчого рівня, оскільки місцеве самоврядування ґрунтується на засадах: