Контрольна робота по Фінансове право

Фінансове право

 

     Контрольна робота

 

 

18. Поняття і система  бюджетного права.

38. Зміст кошторисно-бюджетного  фінансування.

58. Поняття і види валютних  операцій.

 

Поняття і система  бюджетного права.

 

Бюджетне право є підгалуззю фінансового права та включає  фінансово-правові норми, які регулюють  фінансові правовідносини у сфері  бюджетної діяльності.

Предмет фінансового права  Існує в межах предмету фінансового  права і охоплює суспільні  відносини, які пов'язані з формуванням, розподілом І використанням державного й місцевого бюджетів як централізованих  публічних фондів коштів. Такі відносини  є бюджетно-правовими та мають  свої особливості.

Оскільки бюджетне право  є невід'ємною складовою частиною фінансового права, йому притаманні всі ознаки останнього. Разом з  цим бюджетне право як підгалузь  права в системі фінансового  права має відповідну сукупність суспільних відносин, ЯКІ підлягають його регулюванню та відрізняється  певними особливостями, зумовленими  характером бюджетних правовідносин.

Система бюджетного права - це сукупність усіх упорядкованих норм бюджетного права, які узгоджені  й згруповані в інститути бюджетного права в межах галузі фінансового  права. Отже, структурними елементами бюджетного права є:

1) бюджетно-правові норми  як базовий елемент системи;

2) бюджетно-правові інститути  як сукупність бюджетно-правових  норм, які регулюють певну групу  однорідних бюджетних правовідносин.

Виокремлюють два інститути  бюджетного права, наявність яких зумовлена  характером бюджетних правовідносин  та їх змістом: інститут бюджетного устрою та інститут бюджетного процесу.

Інститут бюджетного устрою — це сукупність бюджетно-правових норм як різновиду фінансово-правових, які регулюють суспільні відносини, що складаються з приводу організації  І побудови бюджетної системи, формування, складу та регулювання міжбюджетних відносин у межах бюджетної системи. Тобто норми цього інституту  регламентують ту групу фінансових правовідносин, яка стосується закріплення  засад формування бюджетної системи, структури державного й місцевих бюджетів та відносин, які складаються  між ними.

Інститут бюджетного процесу  — це сукупність бюджетно-правових норм як різновиду фінансово-правових, які регулюють суспільні відносини, що складаються з приводу складання, розгляду, затвердження й виконання  бюджетів, контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання  бюджетів. Іншими словами, норми цього  інституту регулюють фінансові  правовідносини, які складаються  безпосередньо з приводу розробки проектів бюджетів та їх затвердження, формування (акумулювання фінансових ресурсів), розподілу, перерозподілу  й використання централізованих  фондів фінансових ресурсів бюджетів, а також обліку й звітності, які  супроводжують всі стадії формування, розподілу й використання бюджетних  ресурсів.

Отже, бюджетне право —  це система бюджетно-правових норм як різновиду фінансово-правових, які  регулюють відносини у сфері  формування, розподілу й використання бюджетних ресурсів для забезпечення завдань і функцій держави, місцевого  самоврядування й задоволення публічного інтересу.

Бюджетно-правова норма  є різновидом фінансово-правової норми, встановлюється уповноваженими органами влади (державними органами або органами місцевого самоврядування) з метою  регулювання окремого виду фінансових правовідносин — бюджетних правовідносин—і  забезпечується примусом держави.

Як було зазначено, елементарною частиною бюджетного право, як і фінансового, є правова норма, зокрема бюджетно-правова. Норми бюджетного права мають  такі ж характеристики, які властиві нормам фінансового права, проте  їм притаманні певні особливості:

1) регулюють особливу  сферу фінансових правовідносин  щодо формування, розподілу й  використання бюджетних ресурсів;

2) переважно мають періодичний  характер, що зумовлено прийняттям  закону про Державний бюджет  та рішень про затвердження  місцевих бюджетів на певний  період;

3) є насамперед уповноважуючими  та заборонними поряд з практичною  відсутністю дозвільних бюджетно-правових  норм.

Класифікація бюджетно-правових норм здійснюється за різними критеріями: 1) за змістом:

- матеріальні бюджетно-правові  норми—виражають матеріальний (грошовий) зміст юридичних прав та обов'язків  учасників бюджетних правовідносин,  вони визначають структуру бюджетної  системи, порядок міжбюджетної  взаємодії, джерела доходів і  видатків бюджетів та бюджетні  повноваження суб'єктів бюджетних  правовідносин (складають Інститут  бюджетного устрою):

- процесуальні(процедурні) бюджетно-правові норми—визначають  порядок діяльності у сфері  формування, розподілу й використання  коштів державного й місцевих  бюджетів (формують інститут бюджетного  процесу):

2) за часом дії:

- постійні — бюджетно-правові  норми невизначеної в часі  дії, наприклад, норми, що закріплені  у Бюджетному кодексі України;

- тимчасові — бюджетно-правові  норми визначеної в часі дії,  наприклад, норми, що закріплені  у законі про Державний бюджет  та в рішеннях місцевих рад  щодо затвердження місцевих бюджетів;

3) за сферою територіальної  дії:

- загальнодержавні бюджетно-правові  норми—поширюють свою дію на  територію всієї держави, наприклад,  норми, визначені Бюджетним кодексом, законом про Державний бюджет. Законом "Про місцеве самоврядування";

- .місцеві (локальні) бюджетно-правові  норми—поширюють свою дію лише  на певній території, наприклад,  на територію Автономної Республіки  Крим, окрему область, район тощо.

4) за суб'єктом правотворчості:

- бюджетно-правові норми,  що приймаються Верховною Радою  України:

- бюджетно-правові норми,  що приймаються Кабінетом Міністрів  України:

- бюджетно-правові норми,  що приймаються центральними  органами виконавчої влади:

- бюджетно-правові норми,  що приймаються органами влади  Автономної Республіки Крим:

- бюджетно-правові норми,  що приймаються місцевими радами:

- бюджетно-правові норми,  що приймаються місцевими державними  адміністраціями.

Бюджетні правовідносини с різновидом фінансових правовідносин, пов'язані з формуванням, розподілом і використанням бюджетних ресурсів держави й місцевого самоврядування та врегульовані нормами бюджетного права.

Бюджетним правовідносинам  властиві ознаки фінансових правовідносин, проте вони характеризуються своїми особливостями:

- виникають, змінюються  або припиняються у сфері формування, розподілу й використання коштів  державного і місцевого бюджетів;

- характеризуються присутністю  більш вузького кола суб'єктів,  на відміну від суб'єктів інших  фінансових правовідносин, оскільки  їх учасниками є суб'єкти, які  володіють бюджетними повноваженнями, приймають участь у бюджетному  процесі або є одержувачами  бюджетних коштів;

- бюджетні правовідносини  регулюються насамперед законами  України, як цього вимагає стаття 92 Конституції України, відповідно  до якої виключно законами  України встановлюються державний  бюджет України й бюджетна  система України;

- більшості бюджетних  правовідносин притаманна строковість,  оскільки їх здійснення пов'язане  з певними строками, які прямо  встановлені в нормативно-правових  актах про бюджет (виконати бюджетні  показники по доходах і видатках  потрібно в строк — місяць, квартал, рік, а не взагалі  за річним підсумком, тому що  фінансування й виплати не  повинні затримуватись і не  здійснюються всі в кінці бюджетного  року), та періодичність — державний  і місцеві бюджети приймаються  на певний період.

Класифікація бюджетних  правовідносин здійснюється за тими ж критеріями, що й класифікація норм бюджетного права.

 

 

Зміст кошторисно-бюджетного фінансування.

 

Кошторисно-бюджетне фінансування — це порядок виділення бюджетних коштів установам, що перебувають на бюджетному фінансуванні, на основі фінансових планів — кошторисів, з метою здійснення ними основної діяльності.

Відповідно до Бюджетного кодексу  України бюджетна установа —це орган, установа чи організація, визначена  Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому  порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок  відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Принципи, кошторисно-бюджетного фінансування:

1) загальні принципи фінансування:

2) спеціальні принципи бюджетного  фінансування:

- видання коштів відповідно  до прогнозів соціально-економічного  розвитку на кожний плановий  рік;

- планування й фінансування  на підставі економічних нормативів;

- дотримання режиму економії.

Режим кошторисно-бюджетного фінансування охоплює широке коло об'єктів, зокрема, на кошторисно-бюджетному фінансуванні перебувають: установи соціально-культурної сфери: освіти, науки, культури й мистецтва, охорони здоров'я, соціального захисту  й соціального забезпечення, фізичної культури й спорту тощо; органи державного управління, правоохоронні органи, органи державної безпеки тощо.

Основним документом, що визначає витрати бюджетних установ, є  кошторис.

Кошторис бюджетних установ — це основний плановий документ, який надає повноваження бюджетній установі стосовно одержання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Обсяг бюджетних повноважень головного  розпорядника бюджетних коштів визначає бюджетне призначення—повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних  коштів Бюджетним кодексом, законом  про державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні  та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Бюджетним асигнуванням є повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення  на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою у процесі виконання бюджету.

Бюджетне зобов'язання — це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення Інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ від 28 лютого 2002 року №228 кошторис має дві складові частини:

1) загальний фонд, який містить  обсяг надходжень із загального  фонду бюджету та розподіл  видатків за повною економічною  класифікацією видатків на виконання  бюджетною установою основних  функцій або розподіл надання  кредитів з бюджету за класифікацією  кредитування бюджету

2) спеціальний фонд, який містить  обсяг надходжень Із спеціального  фонду бюджету на конкретну  мету та їх розподіл за повною  економічною класифікацією видатків  на здійснення відповідних видатків  згідно із законодавством, а також  на реалізацію пріоритетних заходів,  пов'язаних з виконанням установою  основних функцій, або розподіл  надання кредитів з бюджету  згідно із законодавством за  класифікацією кредитування бюджету.

Форма кошторису затверджується Міністерством  фінансів України. Форму кошторису  визначено наказом Міністерства фінансів "Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання  бюджету" від 28 січня 2002 року № 57.

Існують такі види кошторисів:

1) індивідуальні;

2) зведені.

Вони розрізняються за рівнем узагальнення інформації про доходи та видатки  бюджетних установ.

Бюджетна установа незалежно від  того, чи веде вона облік самостійно, чи обслуговується централізованою  бухгалтерією, для забезпечення своєї  діяльності складає індивідуальні  кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання  кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією), а вищі навчальні заклади  та наукові установи також індивідуальні  плани використання бюджетних коштів та індивідуальні помісячні плани  використання бюджетних коштів.

План асигнувань загального фонду  бюджету, план надання кредитів Із загального фонду бюджету, план спеціального фонду, план використання бюджетних коштів вищих навчальних закладів та наукових установ, помісячний план використання бюджетних коштів є невід'ємними частинами кошторису і затверджуються разом із цим кошторисом. Форми  зазначених планів затверджуються Міністерством  фінансів. Затверджені форми плану  використання бюджетних коштів і помісячного плану використання бюджетних коштів можуть бути доповнені іншими показниками.

План асигнувань загального фонду  бюджету (за винятком надання кредитів з бюджету)—це помісячний розподіл бюджетних асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету), затверджених у загальному фонді кошторису, за скороченою формою економічно! класифікації видатків, який регламентує протягом року взяття бюджетних зобов'язань  та здійснення платежів відповідно до зазначених зобов'язань.