Звернення простого векселя з вчиненням протесту в неплатежі і забезпеченням платежу за допомогою авалю

У міру розвитку вексельного обігу слід очікувати появи  
організацій або фірм, які за взаємними угодами між банками будуть збирати відповідну інформацію про протестували векселі та забезпечувати нею банки [1,2].  

 

 

 

 

2.2. види протестів векселів.

Найчастіше на практиці зустрічаються такі загальновідомі протести векселів, як протест у неплатежі, неакцепті і недатовані акцепту.

Протест у неплатежі – це посвідчення факту нездійснення платежу за векселем у строк. Даний вид протесту можливий як за простим, так і за переказним векселем. Протест у неплатежі може бути здійснений в залежності від ситуації проти акцептанта (доміціліанта).

Протест у неакцепті – це посвідчення факту нездійснення акцепту векселя. Він здійснюється у разі, якщо платник (трасат) взагалі відмовляється прийняти вексель. Цей вид протесту можливий тільки за переказним векселем.

Протест у недатовані акцепту – це посвідчення факту відмови поставити дату акцепту. Вказаний протест здійснюється у разі, якщо платник не заперечує проти оплати векселя і підтвердив це акцептом, але не вказав при цьому дату акцепту. Протест можливий тільки за переказним векселем.

Протест у недатовані візи – той же, що і протест в недатовані акцепту, але застосовний до простого векселя, це посвідчення факту відмови проставити дату здійснення відмітки при першому пред'явленні векселя строком платежу в стільки-то часу від пред'явлення.

Протест у невізування – це посвідчення факту відмови проставити відмітку при першому пред'явленні векселя строком платежу в стільки-то часу від пред'явлення .

Протест у невидачі оригіналу  векселя – це посвідчення факту відмови особи, яка є зберігачем оригіналу векселя, видати цей оригінал законному власникові копії векселя. Даний протест можливий у відношенні як простого, так і переказного векселя.

Протест у незнаходження трасата в місці платежу – це посвідчення факту відсутності платника (трасата) у місці платежу [7].

 

 

3. Забезпечення платежу за допомогою авалю

 

Аваль — вексельна порука, в силу якої особа (аваліст), яка здійснила її, переймає на себе відповідальність за виконання зобов'язання будь-якою зобов'язальною за векселем особою — акцептантом, векселедавцем, індосантом. Аваль може бути здійснений при видачі векселя або на будь-якому наступному етапі його обігу. Банк може здійснити авалювання векселя на підставі договору з будь-якою зобов'язальною за векселем особою.

Аваль виражається за допомогою напису на лицьовому боці векселя або на додатковому аркуші (алонжі): «Вважати за аваль», «Як аваліст  за (назва юридичної особи, за яку  видано аваль)», «Авальований» та будь-яким іншим рівнозначним написом, який підписується авалістом. В авалі обов'язково має бути вказано, за кого він виданий, в противному разі він вважається виданим за векселедавця (Додаток №2).

Для авалю достатньо  одного підпису, поставленого авалістом на лиці переказного векселя. При цьому не вимагається укладати договір вексельної поруки в письмовій формі.

Аваліст є боржником  «другої» черги, тобто він відповідатиме за зобов'язаннями по векселю у разі невиконання зобов'язань 
особою, за яку він виданий. Якщо клієнт банку не виконує своїх зобов'язань, банк повинен оплатити вексель. У такому разі, якщо банком було здійснено оплату переказного векселя, він набуває права як проти особи, за яку було здійснено платіж, так і проти осіб, що зобов'язані перед цією особою. 
Перед тим, як здійснити авалювання векселів, банк перевіряє кредитоспроможність клієнта. З цією метою клієнт подає до банку заяву, документи, які характеризують його фінансовий стан, а також угоди, на підставі яких були придбані векселі.

Векселі для авалювання подаються разом з реєстром векселів, пред'явлених до авалювання щонайменше у двох примірниках. Якщо банк після  перевірки векселів приймає позитивне  рішення, то з клієнтом укладається  договір на авалювання.

Сума, яку банк стягує на свою користь, розраховується на підставі відсоткової ставки банку. Крім цього, за іногородніми авальованими векселями  можуть утримуватися комісія, дамно  і порто. Також банк може утримувати з клієнта комісію за зобов'язання надати авальний кредит. 
Банк, що здійснив авалювання векселів, зобов'язаний оплачувати вексель тільки в тій сумі, на яку він видав аваль [5].

Банк зобов'язаний платити  за авальованим ним векселем, якщо: мала місце відмова від платежу  або акцепту, якщо боржник за векселем припинив платежі, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні; боржник оголошений банкрутом, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні. 
Відповідальність банку як аваліста припиняється, якщо була здійснена оплата векселя платником або особою, яка поставила свій підпис раніше позичальника або раніше закінчення строку позовної давності проти банку-аваліста.

Аваль векселя банком здійснюється лише після ґрунтовної перевірки його юридичної та економічної  надійності. Аваль не втрачає своєї  сили внаслідок недійсності зобов'язання, за яке він був наданий (недійсності підпису юридичної особи, її фінансової неспроможності тощо).

Договір між банком і  клієнтом щодо надання останньому авалю  на векселі укладається на строк, який визначається залежно від строку платежу за векселем. Договір може передбачати встановлення комісійної винагороди банку за здійснення авалю.

У разі неоплати платником  пред'явленого йому векселя векселедержатель звертається з пропозицією про  оплату до банку-аваліста. Після оплати авальованого векселя банк-аваліст набуває право регресної вимоги проти особи, за яку він надав аваль, а також проти усіх зобов'язаних за векселем осіб.

Після належного протесту векселя в неплатежі, здійсненого  векселедержателем, останній набуває  право звернення позову до всіх зобов'язаних осіб, у тому числі до банку-аваліста.

Відповідно до розд. 2 Правил виготовлення і використання вексельних бланків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України і  Національного банку України  від 10 вересня 1992 р. № 528, виступати авалістами можуть лише юридичні особи. І тому ними не можуть бути відділення банку, про що свідчить і арбітражна практика (рішення Вищого арбітражного суду України від 10 серпня 1998 р. № 04-1/11-9/69) [6].

 

ВИСНОВОК

 

У даній роботі було розглянуто питання щодо звернення простого векселя з вчиненням протесту в неплатежі і  забезпеченням  платежу за допомогою авалю. А саме: розглянута процедура погашення векселя з вчиненням протесту в неплатежі з усими особливостіми даної процедури, а також розглятуно процедуру забезпечення платежу по векселю за допомогою авалю.

Тож, якщо боржник може сплатити тільки частину своїх зобов'язань за векселем, то пред'явник векселя зобов'язаний прийняти цю суму. У такому випадку на векселі робиться відмітка про платіж на суму, що залишилася, і векселедержатель може здійснити протест і пред'явити позов до будь-якої зобов'язаної особи в розмірі несплаченої суми.

Під вексельним протестом  розуміють офіційно засвідчену вимогу платежу та його неодержання. Існують такі види протесту:

1) протест переказного векселя в неакцепті або недатуванні акцепту. Мета протесту — створення умов для дострокового задовільнення вимог кредитора;

2) протест в несплаті  векселя як простого, так і  переказного. Юридична мета протесту — збереження прав зворотних вимог (регресу) до зобов'язаних по векселя осіб — трасанта, індосантів та їх гарантів (авалістів). Однак протест не є необхідним для збереження держателем права регресу проти акцептанта переказного векселя, які несуть вексельну відповідальність як головні боржники протягом всього строку позовної давності.

Платіж за векселем може бути забезпечений повністю або у  частині вексельної суми за допомогою аваля — вексельного доручительства. Виступати в ролі вексельного доручителя (аваліста) може третя особа або одна із осіб, що підписала вексель (індосант, векселедавець і навіть акцептант).

 

 

СПИСОК ПЕРШОДЖЕРЕЛ

 

1. Кондрашихін А.Б. Фондовий ринок (Ринок цінних паперів): Науковий посібник. – Київ: Центр учбової літератури, 2008. – 52;
2. Мороз А.М. Банківські операції: Підручник. – 3-тє видання, перероблене і доповнене. – Київ:КНЕУ, 2008. – 301-303;
3. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3480-15;
4. http://kursmm.com.ua/10a8.htm;
5. http://pravoznavec.com.ua/period/chapter/2/2/28;
6. http://readbookz.com/book/151/4272.html;
7. http://bookz.com.ua/3/12.htm;
8. http://business.rin.ru/cgibin/search.pl?action=view&num=343129&razdel=49&w=0.

 

 

Додаток №1. Приклад акту про протест простого векселя  в неплатежі.

 

 

 

Акт про протест простого векселя в неплатежі

 
 
 
Місто Дніпропетровськ, Україна

Двадцять другого листопада  дві тисячі другого року

 

 

 

 

Я, Іванов Іван Олександрович, нотаріус м. Дніпропетровськ, на прохання Товариства з обмеженою відповідальністю Уран законного власника простого векселя N 112, виданого Акціонерним товариством Севір 10 квітня 2002 р. у м. Дніпропетровську, строком платежу за пред'явленням на суму 60000 (Шістдесят тисяч) гривень, який представив вказаний вексель 22 листопада 2002 для вчинення протесту в неплатежі, пред'явив Акціонерному товариству Севір платнику за векселем вимога про платіж 22 листопада 2002 і не отримав платежу.

 

При цьому заявлені такі мотиви відмови: відсутність у Акціонерного товариства Севір грошових коштів для оплати векселя.

 

У зв'язку з викладеним та керуючись Положення про переказний і простий вексель в Україні, протестую вказаний вексель у неплатежі проти векселедавця.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зареєстровано в реєстрі за N_____________

Стягнуто по таріфу_______________

Нотаріус______________ 
                    (Підпис)  

 

Додаток №2. Місце для авалю на простому векселі.