Зовнішній борг України

• перший будується на бюджетному підході, тобто з погляду забезпечення своєчасності виплат за зовнішніми борговими зобов'язаннями держави міжнародним організаціям. В основі цього підходу лежить облік і контроль усіх державних зовнішніх зобов'язань, як прямих, так і умовних, та операцій щодо обслуговування державного зовнішнього боргу;
• другий пов'язаний з тим, що державний зовнішній борг розглядається як невід'ємна частина валового зовнішнього боргу країни, управління яким є одним із найважливіших елементів економічної політики держави. Раціональна макроекономічна політика та ефективне управління зовнішнім боргом при цьому розглядаються як взаємозв'язані процеси.

     Питання зовнішнього запозичення та зовнішнього  боргу перед міжнародними фінансовими  установами, його утворення та обслуговування є предметом законодавчого регулювання.

     Як  правило, управління та обслуговування державного зовнішнього боргу здійснює міністерство фінансів країни-позичальника або спеціально визначена для  цієї мети державна установа в межах  покладених на них повноважень і  в законодавчо визначеному порядку. Це зумовлено тим, що обслуговування прямого державного зовнішнього  боргу здійснюється за рахунок коштів державного бюджету і є складовою  бюджетного процесу.

     У процесі врегулювання зовнішньої заборгованості перед міжнародними фінансовими  установами слід дотримуватися наступних  положень:

• врегулювання зовнішньої заборгованості має проводитися системно, в межах загальної фінансової політики держави;
• стратегія управління зовнішнім державним боргом має орієнтуватися на структурне реформування економіки;
• необхідно, щоб управління було довгостроковим, стратегічним, а не одномоментним, короткостроковим, орієнтованим на вирішення разових завдань;
• існує потреба в реформуванні інституцій, відповідальних за управління зовнішнім боргом, застосуванні інструментів активного управління зовнішніми зобов'язаннями;
• необхідна диверсифікація джерел залучення коштів в економіку України з подальшим переміщенням акценту в бік інвестиційних ресурсів;
• слід посилити увагу до управління кредитним рейтингом країни;
• потрібне використання внутрішніх можливостей країни в процесі управління зовнішніми зобов'язанням;
• кошти, залучені із зовнішніх фінансових джерел, слід розглядати не стільки з погляду їх обсягу, скільки з позиції їх ефективного використання;
• управління мас бути спрямоване на збільшення терміну погашення заборгованості та скорочення витрат на обслуговування боргу, контролю за складанням рівномірного графіка обслуговування боргу;
• управління зовнішнім боргом та ймовірні подальші запозичення мають здійснюватися з урахуванням не лише потреб держави, а й її фінансової безпеки.

     Врегулювання  зовнішньої заборгованості України  потребує застосування системного підходу  зважаючи на складність процедур управління, що задіяні при цьому. Існує необхідність врахування системної реакції економіки  країни, постійного запровадження коригуючих сигналів й аналізу наступних  відгуків системи. На підставі цього  можна підвищити рівень управління зовнішнім державним боргом, більш  ефективно використовувати переваги та можливості здійснення державою зовнішніх  запозичень, оптимізувати його структуру, уникнути або пом'якшити негативний вплив, пов'язаний з його обслуговуванням. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок.

Підсумовуючи  викладене, можна зробити висновок, що невідкладним завданням для України є зменшення боргового навантаження та вдосконалення системи управління державним боргом. Необхідно вжити заходів щодо поліпшення прогнозування боргової політики та її координації з бюджетною, податковою та грошово-кредитною політикою.

     Ріст  державного боргу призводить до збільшення витрат по його обслуговуванню. Управління державним боргом повинно бути спрямовано на збільшення середнього терміну погашення  заборгованості та скорочення витрат на обслуговування боргу.

     Розміри державного боргу в своїх абсолютних значеннях можуть досягати досить великих  величин, проте борг завжди мусить знаходитися  в певній визначеній кореляційній залежності у відповідній пропозиції, відносно абсолютної величини ВВП.

     Комплексне  вирішення проблеми зовнішнього  державного боргу із врахуванням  запропонованих заходів сприятиме  розбудові державних фінансів та покращанню фінансового стану України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури:

1. Бондарук Т.Г. Зовнішній державний борг України та механізм його обслуговування // Фінанси України. – 2001. – №5. – с.94 – 102..
2. Вахненко Т. Теоретичні засади формування зовнішнього національного боргу//Вісник НБУ, 2006, №9.
3. Румянцев А.П., Румянцев Н.С. Зовнішньоекономічна діяльність: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 377 с
4. Украина в мировой экономике/Макогон Ю.В. и др./Под общей редакцией                                  Ю.В. Макогона. – Донецк.: 1999. – 498 с.
5. Рогач О. І., Філіпченко А. С., Шемет Т. С. та ін. Міжнародні фінанси. Підручник / За ред. О. І. Рогача – К.: Либідь, 2003.- 784 с.
6. http://news.finance.ua/
7. www.ukrstat.gov.ua