Зовнішній борг України

План

Вступ

1)Сутність зовнішнього державного боргу та умови його формування.

2)Оцінка сучасного стану зовнішньої заборгованості України.

3)Шляхи врегулювання зовнішньої заборгованості України перед міжнародними кредиторами.

Висновки

Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

         У сучасних умовах глобалізації й розвитку міжнародних фінансів спостерігається значне зростання обсягів зовнішніх державних боргів країн, що розвиваються. Використання державою зовнішніх запозичень зумовлено  нестачею власних фінансових ресурсів, необхідних для внутрішнього інвестування, покриття  дефіциту державного бюджету, соціально-економічних реформ, виконання боргових зобов'язань. В умовах формування та функціонування ринкової економіки значно посилюється роль та значення такого компонента державних фінансів як державний борг. Гострою фінансовою проблемою є державний борг для України. В структурному плані він поділяється, як і в інших країнах, на державний внутрішній та зовнішній державний борг. Внутрішній борг держави становить собою заборгованість уряду по державних цінних паперах, по невиплаті заробітної плати у всіх галузях народного господарства, взаємозаборгованість підприємств між собою і державі, боргу держави підприємствам за продукцію. Державний борг деформує економіку, гальмує розвиток реальних економічних процесів і в кінцевому рахунку не дозволяє ефективно розвиватися країні.

       Великі розміри внутрішнього і зовнішнього боргу, а також зростання витрат по його обслуговуванню посилює як актуальність самої проблеми державного боргу, так і пошуку шляхів вдосконалення його управління.

В перехідній економіці  України державний борг все більше набуває характеру не лише фінансової, але і соціально-політичної проблеми, яка прямо пов’язана з проблемою  економічної безпеки країни. 
 
 
 

1) Сутність зовнішнього державного боргу та умови його формування.

         Державний борг – важлива складова  державних фінансів. Під державним  боргом розуміють всю суму  випущених і непогашених боргових  зобов’язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх) включаючи  видані гарантії за кредитами,  що надаються іноземним позичальникам,  місцевим органам влади, державним  підприємствам. До появи державного  боргу призводить існування державного  кредиту. Призначенням державного  кредиту є мобілізація державою  коштів для фінансування державних  видатків, особливо коли державний  бюджет є дефіцитним. Державний  борг підрозділяється на внутрішній  і зовнішній.

     Зовнішній державний борг виникає в зв’язку  з залученням державою зовнішніх  позик. Державний зовнішній борг класифікується по наступних ознаках: по видах кредитів (банківські і  фірмові); по формах надання (валютні  і товарні); в залежності від цільового  використання (інвестиційні і не інвестиційні позики); по умовах надання (пільгові, за сплатою високих процентів, на компенсаційній основі); по строках повернення заборгованості; по умовах повернення боргу (одночасно, рівними чи не рівними частинами).

     Досліджуючи державний борг, не можна обійти проблему бюджетного дефіциту. Існує  позитивний взаємозв’язок між розмірами  бюджетного дефіциту і державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний  борг, а зростання боргу, в свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету  на його обслуговування і тим самим  збільшує бюджетний дефіцит.

При створенні  дефіциту державного бюджету виникають  проблеми його покриття з найменшими витратами для економіки. Є декілька шляхів вирішення цих проблем:

1. Скорочення витрат держбюджету. Цей шлях не завжди прийнятний, так як зменшення витрат може посилити спад в економіці, а скорочення соціальних програм провокує соціальну напруженість і веде до зменшення сукупного попиту, що в свою чергу знижує стимули виробництва.
2. Збільшення податкового тягаря. Цей шлях призведе до зменшення інвестицій і споживання, що в свою чергу також знижує можливість росту ВВП.
3. Перетворення дефіциту бюджету в державний борг. Це відбувається за рахунок звернення держави за кредитом до національних банків; перетворення кредиту в зовнішній борг при одержанні його від іноземних держав; випуску державних цінних паперів – облігацій, які є зобов`язаннями держави виплатити суму запозичених грошей у населення з процентами.
4. Виплата державного боргу за рахунок збільшення пропозиції грошей на основі їх емісії. Це самий небезпечний шлях погашення бюджетного дефіциту, тому що він веде до інфляції. До такого методу покриття бюджетного дефіциту держави вдаються у випадку неможливості або невміння використовувати інші джерела. По суті це є спосіб відмови від частини боргу, оскільки його виплата відбувається обезціненими грішми.

     Факт  існування державного боргу не дає  уявлення про реальний фінансово-економічний  стан держави. Зростання державного боргу – це складне явище, зумовлене  цілою низкою факторів, яке в умовах окремої держави може мати свою специфіку. Як правило, зростання державного боргу  є наслідком існування бюджетного дефіциту. Проте боротьба з окремими дефіцитами не сприяє викоріненню причин, що породжують ці дефіцити. Бюджетні дефіцити через неправильні способи боротьби з ними стають причиною розладу всієї  системи фінансових відносин. Це пояснюється  систематичною нестачею коштів у  уряду, і тому він змушений постійно посилювати податковий прес і водночас удаватися до позик, до випуску паперових  грошей та до інших надзвичайних способів і джерел.

     Отже, бюджетний дефіцит виникає як результат негативних явищ в економічному та політичному житті держави  і призводить до утворення і зростання  державного боргу. Необхідно здійснювати  довгострокову політику регулювання  бюджетного дефіциту, відмовитись від  його споживчого характеру з метою  використання джерел фінансування бюджетного дефіциту в інвестиційних цілях

2) Оцінка сучасного стану зовнішньої заборгованості України.

       На сучасному етапі майже для  всіх країн світу характерне  прискорення темпів зростання  державного боргу. У країнах, що розвиваються, борг збільшується внаслідок зростання зовнішніх зобов'язань, у розвинутих країнах – за рахунок як внутрішніх, так і зовнішніх позик, з явним переважанням перших. Для України досвід формування та управління зовнішнім боргом зарубіжних країн є корисним, оскільки протягом останніх років він є досить значним. Об’єктивним наслідком кредитного співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями є формування зовнішнього боргу держави перед відповідними установами, який є частиною валового зовнішнього боргу країни. Валовий зовнішній борг за станом на певну дату – це загальний обсяг заборгованості за всіма існуючими, але в жодному разі не умовними, зобов’язаннями, що мають бути сплачені боржником у вигляді основної суми та/або відсотків в будь-який час у майбутньому, і які є зобов’язаннями резидентів цієї економіки перед нерезидентами. Статистичні дані валового зовнішнього боргу країни узгоджуються з відповідними даними міжнародної інвестиційної позиції та платіжного балансу країни. Валовий зовнішній борг розраховується в доларах США.

     На  початок квітня 2010 року валовий зовнішній  борг України становив 102,8 млрд дол, зменшившись за січень-березень на 0,5 млрд дол, або на 0,5%, за даними Національного  банку України (НБУ). За даними НБУ, основною валютою зовнішніх запозичень України  на 1 квітня залишався долар США: його частка становила 71,4%. Борг сектору  держуправління до кінця першого  кварталу 2010 року становив 17,6 млрд дол (17,1% від валового обсягу зовнішнього  боргу), скоротившись в порівнянні з  початком року на 0,2 млрд дол. Така динаміка була зумовлена погашенням урядом кредитів, отриманих від міжнародних фінансових організацій (на 0,4 млрд дол), купівлею нерезидентами облігацій внутрішньої  державної позики (на 0,3 млрд дол) і  негативною курсовою різницею (0,1 млрд дол). Борг сектору органів грошово-кредитного регулювання за перший квартал 2010 року скоротився також на 0,2 млрд дол - до 6 млрд дол (5,8% від валового обсягу зовнішнього боргу) виключно за рахунок курсової різниці (послаблення крос-курсу SDR до долара США). Борг банківського сектору України на початок квітня становив 29,4 млрд дол (28,6% від валового обсягу зовнішнього боргу), що на 1,4 млрд дол (на 4,5%) менше, ніж на початок року. Головним чинником такого скорочення стало зменшення довгострокових зобов'язань банків: за борговими цінними паперами - на 0,5 млрд дол (з них 0,4 млрд дол за єврооблігаціями банків, 0,1 млрд дол - за внутрішніми облігаціями українських банків у власності нерезидентів). Крім того, обсяг валюти і депозитів зменшився на 0,5 млрд дол. 

Короткостроковий  борг банків у цілому становив 4,7 млрд дол і в порівнянні з початком року не змінився, оскільки зростання  зобов'язань за короткостроковими  кредитами (на 0,3 млрд дол) повністю знівелювано  зменшенням в результаті реструктуризації накопиченої в попередні періоди  простроченої заборгованості. Частка короткострокових зобов'язань банків в загальному обсязі боргу банків зросла за січень-березень з 15,4% до 16,1%. Борг банків, які мають державну частку власності, за перший квартал  фактично не змінився і на 1 квітня становив 2,2 млрд дол (7,4% від боргу банківського сектора). Щодо зовнішнього боргу інших секторів економіки в січні-березні він зріс на 1,3 млрд дол (на 2,6%) - до 49,8 млрд дол (48,5% від валового обсягу зовнішнього боргу). Заборгованість сектору змінилася за рахунок зростання простроченої заборгованості на 1,1 млрд дол (до 4 млрд дол), збільшення зобов'язань за торговими кредитами на 0,9 млрд дол (до 12 млрд дол) і скорочення заборгованості за довгостроковими кредитами - на 0,8 млрд дол (до 30,8 млрд дол).

В травні, вперше за останні вісім місяців сукупний державний і гарантований борг України  зменшився на 0,8 млрд грн - до 326,4 млрд гривень. Хоча це зменшення у відносних  показниках зовсім незначне - 0,24%, сам  факт припинення зростання заборгованості в квітні міг би бути достатньо позитивним сигналом. Річ у тому, що з березня 2009 року по березень 2010-го загальний борг України зріс на 75% і досягнув 327,2 млрд грн. На початку березня цього року сукупний зовнішній борг України (державний і корпоративний) сягнув 93,5% обсягу валового внутрішнього продукту (ВВП).

     За  експертними оцінками, в Україні  надто ліберальний режим зовнішньоекономічної діяльності та повна конвертованість  гривні за поточними операціями дозволяють нелегальними шляхами щороку вивозити за кордон 3-5 млрд. дол. Крім проблем  мобілізації ресурсів для обслуговування державного боргу, сьогодні в Україні  гостро постає проблема відвернення  зростання бюджетних видатків на обслуговування зовнішнього боргу  внаслідок знецінення національної валюти. Щоб послабити борговий тиск на бюджет і платіжний баланс, а  також створити умови для економічного зростання, Україна повинна добиватися укладання з кредиторами угод про реструктуризацію боргу на умовах зменшення боргових виплат і обміну боргових зобов’язань держави на майнові активи. При цьому доцільно враховувати багатий світовий досвід щодо врегулювання зовнішньої заборгованості.

Сьогодні  Україна має законні підстави добиватися залучення схем реструктуризації, в рамках яких відбувається часткове зменшення розміру державного боргу  та процентних виплат. Досягнення поступок з боку кредиторів вимагає вироблення чіткої переговорної позиції.

     Таким чином, можна зазначити, що співробітництво  України з міжнародними фінансово-кредитними організаціями має як позитивний, так і негативний ефект для  країни. З одного боку, кредити, фінансова  та технічна допомога, що надаються  міжнародними фінансовими установами, сприяють покращанню економічної ситуації та надають можливість країні владнати як внутрішні кризові ситуації, так  і запобігти впливу зовнішніх  світових економічних явищ. З іншого боку, залучення великих позик міжнародних фінансових установ призводить до катастрофічного збільшення зобов’язань України перед міжнародними організаціями та поширює політичний та економічний вплив міжнародних економічних установ в Україні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3)Шляхи врегулювання зовнішньої заборгованості України перед міжнародними кредиторами.

       Україна має величезний економічний потенціал, але як країна з перехідною економікою відчуває гостру потребу у фінансових ресурсах, у тому числі й зовнішніх  кредитах міжнародних фінансових установ  для трансформації економіки. Хоч  уряд України й прагне зменшити залежність національної економіки від зовнішніх  запозичень за допомогою активного  залучення кредитних кошт на внутрішньому ринку, у найближчій перспективі  зовнішні кредити відіграватимуть  важливу роль у формуванні її фінансових ресурсів, оскільки можливості внутрішнього кредитного ринку обмежені.

     Обслуговування  зовнішнього боргу є одним  з елементів процесу управління зовнішнім боргом країни. Вироблення ефективної стратегії управління зовнішнім  боргом, зокрема державним зовнішнім  боргом, особливо в умовах його швидкого зростання, є багатогранною проблемою. Розв'язання цієї проблеми потребує узгодженої взаємодії всіх відомств та установ, що відповідають за здійснення процесу  управління на всіх його етапах: від  вироблення стратегій зовнішнього  запозичення, обслуговування накопиченого зовнішнього боргу до моніторингу, аналізу і прогнозування обсягів  зовнішнього боргу, спроможності країни забезпечити майбутні платежі з  його обслуговування та оцінки механізму  впливу зовнішнього запозичення  на макроекономічну ситуацію в країні.

     Зважаючи  на це, під час розгляду питання  обслуговування державного зовнішнього  боргу необхідно виділити два  аспекти: