Зміст і цілі грошо-кредитної політики

     2) структурною перебудовою та створенням  конкурентоспроможного вітчизняного  виробника;

     3) створенням сприятливого мікроклімату  для залучення іноземного капіталу;

     4) стимулюванням розвитку підприємництва (малого й середнього бізнесу) та інвестиційних процесів у країні.

     Реалізація  цих проблем допоможе конкретизувати тактичні цілі грошово-кредитної політики, зробить їх зрозумілішими й спрямованішими, створить умови для досягнення стратегічної мети ринкових перетворень і макроекономічної стабілізації в цілому.

     Отримавши юридичну самостійність, підприємства економічно не можуть самостійно розвиватися. Це передусім зумовлюється тим, що продукція підприємств не може конкурувати з аналогічними товарами імпортного виробництва. Основних причин дві:

     1) застаріла технологія виробництва,  а також високі додаткові витрати,  пов'язані зі зберіганням, транспортуванням, процесом реалізації, роблять вітчизняну  продукцію набагато дорожчою за імпортну;

     2) низький рівень життя громадян  України, стійка тенденція до  зниження доходів на душу; населення призводять до падіння купівельної спроможності. Населення купує переважно низькоякісні, але дешеві імпортні товари, водночас вітчизняна продукція не має збуту.

     Тому  основним завданням грошово-кредитної  політики держави є створення умов для прориву вітчизняного виробника на національний і міжнародний товарні ринки. Такими умовами в ситуації, що склалася в економіці, можуть бути:

     визначення  пріоритетів у структурній перебудові економіки;

     пільгове  кредитування пріоритетних галузей  і підприємств. Встановлення державного контролю за обов'язковістю надання кредитів комерційними банками визначеним державою підприємствам на пільгових умовах;

     створення гнучкішої системи оподаткування, яка б давала змогу стимулювати використання частини прибутку на розвиток виробництва;

     створення відповідної законодавчої бази, що дає можливість одночасно реалізовувати  інтереси підприємця і держави в  цілому.

     Важливим  чинником, що визначає пріоритети структурної перебудови України, є прямі іноземні інвестиції. Динаміка обсягів зарубіжних інвестицій в окремі галузі економіки дає можливість точніше визначити конкурентоспроможність окремих наших підприємств і галузей, відповідність їхньої продукції кон'юнктурі світового ринку. Прямі іноземні інвестиції допомагають визначити пріоритетність розвитку підприємств за умови державного фінансування, отримати майбутні надходження до державного бюджету із цих підприємств.

     Залучення іноземного капіталу значною мірою впливає на грошово-кредитну політику держави, хоч водночас є об'єктом останньої. Вплив іноземного капіталу на монетарну політику полягає в тому, що:

     - додаткові капіталовкладення безпосередньо впливають на зростання обсягів виробництва й зайнятості, що визначається в стратегічній меті грошово-кредитної політики;

     - операції на відкритому ринку та залучення коштів нерезидентів, які держава та НБУ використовують для збільшення своїх валютних резервів і стабілізації національної грошової одиниці, були пріоритетним завданням грошово-кредитної політики в 1996—1998 роках;

     - цей процес також позитивно впливає на кредитоспроможність і ліквідність банківської системи, що стабілізує грошово-кредитний ринок [8].

     Сприяння  з боку НБУ забезпеченню необхідних обсягів кредитування дасть змогу підприємствам не лише технологічно оновлювати виробництво, а й покривати виробничі витрати, що постійно зростають. Позитивно впливатиме на розвиток промисловості також відстрочка платежів за старими кредитними зобов'язаннями. Але дієвою політика відповідної кредитно-грошової експансії буде тільки у разі скорочення інфляції методами цінового контролю. Інакше брак стимулів до інвестування та стрімка інфляція підірвуть плани розширення і модернізації виробництва. 
 

Висновок

    Інституціоналізм  політики, що її проводить держава  у сфері грошового обігу та кредитних відносин, зумовлює її загальну підпорядкованість макроекономічному  завданню – забезпечення вирішення  триєдиної мети: збалансувати економічний  розвиток, забезпечити оптимальну зайнятість і стримати інфляцію. Тобто як одна з найважливіших структурних ланок державного регулювання макроекономічними процесами, грошово-кредитна політика спрямовується на реалізацію їх головних завдань.

    Суб’єктом грошово-кредитної політики виступає держава, яка регулює цю сферу через свої представницькі органи – Центральний банк і відповідні урядові структури – міністерства фінансів чи скарбниці, органи нагляду задіяльністю банківі контролю за грошовим обігом, інституції зі страхування депозитів. а також інші установи.

      Необхідно врахувати ступінь  розвитку в тій чи іншій  країні ринкових відносин, відповідних  функціональних механізмів, у т.  ч. банківсько-кредитних структур, що забезпечують результативність  монетарної політики. Звідси одним  із визначальних завдань ринкової трансформації економіки постсоціалістичних країн є проведення глибокої реформи  банківської системи, її переведення на дворівневу структуру.

     Для економіки України найактуальнішими є проблеми, пов'язані з:

     1) трансформацією економіки;

     2) структурною перебудовою та створенням  конкурентоспроможного вітчизняного  виробника;

     3) створенням сприятливого мікроклімату  для залучення іноземного капіталу;

     4) стимулюванням розвитку підприємництва (малого й середнього бізнесу)  та інвестиційних процесів у країні.

     Зважаючи  на те, що у 2007—2009 роках Україна відчуватиме  дію наслідків підвищення цін  на енергоносії, невизначеності кон'юнктури  світових ринків та інших факторів, адекватним завданням для політики валютного курсоутворення може бути забезпечення прогнозованої динаміки обмінного курсу залежно від стану платіжного балансу та уникнення його значних коливань.

     У 2007-2009 р.р. на грошову пропозицію впливатимуть зміна тенденцій поточного і  капітального рахунків платіжного балансу, зміна співвідношення внутрішніх споживчого та інвестиційного попиту, становлення геополітичних векторів розвитку Української держави.

     Стимулювання  розширення і модернізації виробництва  має стати першочерговим завданням у сфері грошово-кредитного регулювання економіки в Україні в період її ринкової трансформації. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  літератури:

1. Гальчинський А. Теорія грошей: Навч. посібник. – К.: Основи, 1998. – 415 с.
2.         Кэмпбелл Р. Макконел, Стэнли Л. Брю Экономикс:принципы, проблемы и политика. Пер. с англ. 11-го изд. К., ХаГар, 2000. – 785 с.
3.        Стельмах В., Петрик О. Обмінний курс, інфляція та                          конкурентоспроможність економіки//Вісник НБУ.-2001.-№9.-с.3-6
4.         Стельмах В., Петрик О. Модель монетарного устрою “currency board”                  : “за” чи “проти” ?//Вісник НБУ.-2000.- №3.-с.2-8
5. Стельмах В. Стратегічна ціль – стабільність гривні//Вісник НБУ.-2000. - №12-с.2-6
6. Гриценко А., Кричевська Т. Монетарна стратегія: шлях до ефективної грошово-кредитної політики // Вісник Національного банку України. – 2006. – № 7. – С. 8-23.
7. Осецький В. Грошово-кредитна політика – детермінанта інвестиційних змін // Банківська справа. – 2003. – № 1. – С. 22-26.
8. Лютий І.О. Грошово-кредитна політика та особливості її реалізації в Україні // Фінанси України. – 2000. – № 1. – С. 20-24.