Взаємозвязок дефіциту державного боргу та державного бюджету України

     Ще  один довгостроковий ефект пов'язаний з накопиченням зовнішнього боргу. Оскільки підвищення внутрішніх процентних ставок збільшує зовнішній попит на вітчизняні цінні папери, то наслідком цього є притік іноземного капіталу, отже, збільшення зовнішнього боргу. Але обслуговування зовнішнього боргу потребує передачі частини реального випуску продукції в розпорядження інших країн і, таким чином, може спричинити скорочення національного виробництва в майбутньому.

     У світовій економічній теорії використовується кілька моделей для аналізу впливу бюджетної політики, що викликає зростання державного боргу, на економічне зростання, стан економіки в цілому.

     Проаналізуємо довгостроковий ефект дій, що призводять до збільшення державного боргу. Для цього розглянемо модель розподілу національного доходу, що представлена в Менк'ю.

     Запишемо  рівність національних рахунків як : Y - С - G = І. Вираз Y - С - G - це результат, що залишається після задоволення попиту споживачів і держави. Він має назву "національні заощадження". Тобто рівність національних рахунків стверджує, що заощадження дорівнюють інвестиціям.

     Для відокремлення приватних і державних  заощаджень поділимо національні заощадження на 2 частини:

     (Y-T-C)+(T-G)=I,     (2.1)

     де Y - Т - С - це доход, що залишається в  розпорядженні, мінус споживання, мінус  податки, тобто приватні заощадження.

     Т -G - це доходи держави мінус її витрати, тобто державні заощадження.

     Оскільки функція споживання залежить від доходу, що залишається в розпорядженні, і податків, а функція інвестицій - від ставки проценту, то рівність національних рахунків можна представити:

     Y-C(Y-T)-G = I     (2.2)

     Ліва  частина рівняння вказує, що національні  заощадження залежать від доходу Y і параметрів фіскальної політики G і Т. Права частина показує, що інвестиції залежать від ставки проценту.

     Фіскальна політика вливає на сукупний попит, виробництво  товарів і послуг, а також на національні заощадження і через них - на рівноважну ставку проценту та інвестиції.

     Розглянемо  ефект збільшення державних витрат на DG. Воно викличе підвищення попиту на товари і послуги на DG. Але, оскільки загальний випуск фіксований факторами  виробництва, збільшення державних  витрат повинне спричинити падіння деяких інших складових попиту. Оскільки доход, що залишається в розпорядженні після оподаткування (Y-T) -незмінний, споживання С - також незмінне, зростання державних витрат повинне супроводжуватися падінням інвестицій.

     Розглянемо вплив на заощадження S, тобто на обсяг позичкових коштів, що наявні для інвесторів.

     Національні S= приватні S + державні S

     Оскільки  збільшення державних витрат не супроводжується  підвищенням податків, то державні заощадження зменшуються і, таким  чином, падають національні заощадження.          

     Тепер розглянемо зменшення податків на DT. Це негайно вплине на доход, що залишається  в розпорядженні і, таким чином, підвищить споживання. Доход зросте на DT, а споживання на - DT'MPC. Оскільки заощадження = Y - С - G, вони впадуть на ту ж величину, на яку збільшиться споживання. Падіння заощаджень зменшує пропозицію позичкових фондів, що веде до підвищення г і скорочення інвестицій. Тобто, зниження податків також витісняє інвестиції.

     Отже, зміни фіскальної політики, які призводять до збільшення державного боргу, впливають на підвищення ставки проценту і скорочення інвестицій. А зменшення інвестицій, як відомо, призводить до падіння економічного добробуту[10, с. 129].

     У той же час борг повинен обслуговуватися державою. Якщо не використовувати приріст державних зобов'язань, то ці періодичні виплати повинні здійснюватися повністю за рахунок податкових надходжень. Для погашення державного боргу, що виник у період часу 1, у період 2 необхідно буде зібрати податків на суму (1 + r)(Gl -Т1) більше, ніж це потрібно для фінансування державних витрат.

     Але додаткове оподаткування підриває стимули до праці, інновацій, розгортання  підприємницької діяльності. Тобто, існування значного державного боргу  може підірвати економічне зростання. Крім того, надмірне оподаткування призводить до зростання тіньової економіки. Оцінки експертів, що проводилися на основі різних методів (опитування, споживання електроенергії, застосування системи національних рахунків: виробництво, використання і розподіл ВВП, аналіз попиту на готівку), свідчать, що тіньова економіка в Україні складає від 50 до 100% офіційного ВВП. При цьому виникає "замкнене коло". Держава, внаслідок існування тіньової економіки, недоодержує значні суми податкових надходжень. Для пом'якшення ситуації держава йде на підвищення податків і зростання державного боргу (що знову ж таки вимагає підвищення податків у наступні періоди). Такі кроки призводять до того, що ще більше суб'єктів підприємницької діяльності "ідуть у тінь".

     Тобто, при низькій частці заощаджень податкове фінансування діє краще, ніж боргове. Навпаки, при високій частці заощаджень доцільно використовувати боргове фінансування.

     В Україні рівень заощадження - досить низький внаслідок мізерної оплати праці та існування величезної заборгованості по її виплаті. Крім того, дане обґрунтування стосувалося нормально функціонуючої економіки, де заощадження через фінансові ринки виливаються в інвестиції. У нас цього майже не відбувається. Тому, враховуючи наведене теоретичне обґрунтування, Україні доцільно обмежити свої видатки податковими надходженнями.

     Наведені  обґрунтування стосувалися статичного стану. Доцільно також дослідити  дані явища в динаміці, тобто, як державний борг впливає на економічні процеси на короткому проміжку часу, і які зміни відбуваються у довгостроковій перспективі.

     Нехай держава збільшує частку запозичення. У короткостроковому періоді це не впливає на доход, споживання на душу населення навіть покращується. Але в довгостроковому періоді це знижує доход. Як наслідок, споживання на душу населення падає. Очевидно, що одночасно відбуваються два процеси: швидкий і повільний. Майже миттєво збільшення державних позик веде до зниження податків, які підвищують доход, що є в розпорядженні, і приватне споживання. На протязі часу зростання державного запозичення витісняє приватні інвестиції. Запас капітальних благ країни зменшується, і тому доход надушу населення падає. Рис. 2.1 очно демонструє процес пристосування споживання на протязі проміжку часу t.

     

     Рис. 2.1 Зростання державного запозичення і зміна споживання на душу населення у часі[21, с. 174]

     Нехай Уряд підвищує частку державного запозичення  в національному доході. Миттєво  споживання на душу населення зростає. Через деякий час споживання починає  падати. В кінці кінців споживання на душу населення встановлюється на рівні, що значно нижчий від первісного.

     Розглянемо  другий випадок динамічних змін, що стосуються ставки позичкового проценту і ставки заробітної плати.

     Нехай держава збільшує частку державного запозичення. У короткостроковому періоді це не впливатиме на валові ціни факторів виробництва (праці і капіталу). В довгостроковому ж періоді валова ставка процента зростає і валова ставка заробітної плати падає. Чиста ставка процента (за винятком оподаткування) піднімається до меншого ступеня, тоді як чиста ставка заробітної плати зменшується більше.

     Рис. 2.2 ілюструє часовий шлях процентної ставки. Валова ставка процента весь час зростає. Чиста ставка процента спочатку робить стрибок, після чого поступово досягає більш високого рівня.

      W

     Рис. 2.2. Зростання частки державного запозичення і розвиток валової та чистої ставки процента в часі[21, с. 175]

     Рис. 2.3 демонструє реакцію ставки заробітної плати на зростання державного запозичення. Валова ставка заробітної плати весь час зменшується, наближаючись до деякої асимптоти. Чиста ставка заробітної плати спочатку різко зростає, потім вона починає зменшуватися, поступово падаючи нижче первинного рівня.

     

     Рис. 2.3 Зростання частки державного запозичення і розвиток валової та чистої ставки заробітної плати в часі[21, с. 178]

     Таким чином, у короткостроковому періоді  зростання державного запозичення  покращує споживання на душу населення  і чисті факторні ціни, проте довгострокові  наслідки є негативними.

     Отже, державний борг має протилежні наслідки на короткостроковому і довгостроковому часовому інтервалі. У короткостроковому періоді зростання державного запозичення зменшує оподаткування; доход і приватне споживання зростають. У довгостроковому періоді державні позики заміщають приватні інвестиції, таким чином, зменшують запас капітальних благ. Тому доход і споживання на душу населення падають. Погіршується розподіл доходу: питома вага доходів від власності зростає, а частка оплати праці зменшується. Тягар зменшення доходу бере на себе заробітна плата. Крім того, зростання державного запозичення прискорює акумуляцію державного боргу, в той час як проценти зростають із-за обмеженості капіталу. Обидва фактори впливають на збільшення суми процентів, що виплачуються по державному боргу. Це призводить до необхідності підвищення податків. Тобто, у короткостроковому періоді інтенсифікація державного запозичення покращує стан економіки. Але в довгостроковому періоді вона в більшій мірі погіршує макроекономічні характеристики. 

 

       3. АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ТА ПРИЧИН ДЕФІЦИТУ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ТА ДЕРЖАВНОГО БОРГУ В УКРАЇНІ ЗА 2005-2010РР.

     В сучасних умовах причинами дефіциту бюджету та державного боргу в Україні є:

• зменшення приросту національного доходу;
• збільшення бюджетних витрат;
• зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів порівняно з видатками;
• відсутність чіткої фінансової стратегії;
• інфляційні процеси.

     Державний бюджет у 2010 році виконано з дефіцитом  в межах плану, проте з перевищенням затвердженого обсягу. Фінансування державного бюджету здійснювалося, насамперед, за рахунок державних запозичень, що призвело до нарощування державного боргу[4, с. 19].

     Дефіцит державного бюджету на 01.10.2010 року склав 52,8 млрд.грн. (рис. 3.1), що становить 97,6% граничного розміру, встановленого законом про Державний бюджет України на 2010 рік.

     Рис. 3.1 Динаміка дефіциту (-) / профіциту (+) державного бюджету за 2006-2010 рр.[2, с. 84]

     Порівняно з аналогічним періодом 2009 року розмір дефіциту державного бюджету збільшився на 28,8 млрд. грн., або у 2,2 раза.

     Як  свідчать дані таблиці 4.2.1, по загальному фонду бюджету профінансовано дефіцит у сумі 29,9 млрд. грн., або на рівні 98,6 % планового річного обсягу, по спеціальному фонду дефіцит профінансовано у сумі 22,8 млрд. грн., що становить 96,0 % планового річного обсягу.

     Державний та гарантований державою борг України збільшився у гривневому еквіваленті на 86,4 млрд. грн., або на 27,2 %, в основному за рахунок перевищення надходження коштів від випуску облігацій внутрішньої державної позики над погашенням державного внутрішнього боргу, внаслідок отримання першого траншу кредиту МВФ Стенд-бай 2010 обсягом майже 1,3 млрд. СПЗ та випуску ОЗДП 2010 року обсягом 2,0 млрд. дол. США.

     Фінансування  державного бюджету за борговими  операціями склало 81,1 млрд. грн., що становить 106,1% річного планового показника (табл. 3.1). Порівняно з минулим роком цей показник збільшився на   15,3 млрд.  грн., або на 23,2%.  Запозичення здійснені у сумі 98,6 млрд. грн., або 98,3 % річного планового показника. Частка внутрішніх запозичень складає 58,2 %, зовнішніх - 41,8%. Виконання річного планового показника за внутрішніми запозиченнями становить 86,7 %, за зовнішніми запозиченнями -120,9 %. У структурі платежів з погашення боргу платежі за внутрішнім боргом становлять 83,9 %, зовнішнім - 16,1 %.

     Залишки бюджетних коштів на кінець вересня  2010 року становили 44,5 млрд. грн., з них 24,9 млрд. грн. - по загальному фонду. Обсяг залишків коштів збільшився на 29,1 млрд. грн., з них по загальному фонду - на 21,0 млрд. грн.

     Як  видно  з  рис. 3.2,  обсяги  запозичень до державного бюджету протягом дев'яти місяців 2010 року порівняно з показником 2009 року збільшилися на 20.2 %, а порівняно з показником докризового 2008 року - у 32,2 раза.