Вплив зміни податку на прибуток на фінансовий стан підприємства

Установи пенітенціарної системи та їх підприємства,  які використовують працю спецконтингенту, спрямовують доходи, отримані від діяльності, визначеної Міністерством внутрішніх справ України, на  фінансування основної діяльності таких установ  та підприємств з включенням  сум  таких  доходів  до  відповідних  кошторисів  їх фінансування, затверджених Міністерством внутрішніх справ України [14, с. 228.]

Податок на прибуток за своєю економічною сутністю є прямим податком.  Головною перевагою прибуткового оподатковування є пряма залежність розміру податків від розміру отриманого прибутку (доходу). Ніякі інші податки, у тому числі і прямі, не мають такої залежності від кінцевих результатів діяльності суб'єктів, що господарюють, і громадян, як прибуткові податки.

В Україні цей податок почали застосовувати з 1991 року, проте в окремі періоди перевага надавалась податку на доходи. Підтвердженням цього є розвиток податкового законодавства України в 1991 – 1995рр. Протягом цього періоду відповідний фінансово-правовий акт неодноразово удосконалювався, вносилися певні корективи в об’єкт оподаткування

Податок на прибуток на сьогодні є найвагомішим із групи прямих податків у податковій системі України. За підсумками 2008 року цей податок становить близько 23% в обсязі фактичних надходжень зведеного бюджету України.   

Податок на прибуток, який стягується в Україні, має дуже велике фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Податок на прибуток підприємств, крім великого фіскального значення, має й широкі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності. Цей вплив може здійснюватися як завдяки диференціації ставок оподаткування по різних видах діяльності, так і завдяки наданню пільг у виробництві пріоритетних товарів. Але в нашій країні можливості щодо використання податку на прибуток як регулюючого фактора дещо обмежено його великим бюджетним значенням, внаслідок чого і застосовується єдина ставка податку на прибуток підприємств. У результаті проведення реформування податкової системи України у 2002-2005 роках змінилися методика, ставка та порядок адміністрування податку на прибуток підприємств [17, с. 132].

Що ж стосується ставки податку, то необхідно розглянути практику зарубіжних країн. У світовій практиці податок на прибуток підприємства є однією з основних частин бюджету будь-якої країни, причому у більшості країн ставка податку не є єдино визначеною, існують знижені, мінімальні й максимальні ставки податку [18, с. 238].

Оподаткування прибутку здійснюється за допомогою відповідного механізму, який може бути охарактеризований як система спеціально розроблених і законодавчо закріплених форм і методів оподаткування юридичних і фізичних осіб для забезпечення економічного зростання та матеріального добробуту громадян. При цьому механізм прямого оподаткування включає комплекс правових, організаційних і методичних заходів, які забезпечують перехід частини новоствореного продукту із власності окремих платників у власність усієї держави для досягнення певних завдань і цілей, що стоять перед державою в той чи інший історичний період [21, с. 54].

Сформований в Україні податковий механізм за формою є тотожним податковим механізмам країн із розвиненою ринковою економікою, хоча за [13, с. 238] змістом має істотні розбіжності. І дійсно, фактично всі діючі підприємства тепер по організації несуть у собі в більшій мірі ознаки колективної форми власності, тобто їхній прибуток має явні ознаки колективного прибутку. Проте на відміну від Європейських держав прибуток підприємств, заснованих на приватному капіталі, оподатковується податком із прибутку також, як і акціонерних товариств. В Україні відношення власності ще не прийняло такого рівня розвитку, щоб можна було чітко визначити об'єкт оподатковування, виходячи з застосовуваного підходу в країнах із розвиненою ринковою економікою.

Використання податку на прибуток як регулятора економічних процесів здійснюється шляхом дотримання або порушення критерію його нейтральності щодо прийняття конкретних фінансово-господарських рішень як на мікро, так і на макрорівні. За допомогою податку на прибуток можна регулювати:

- вибір тієї або іншої правової форми організації бізнесу;

- напрямки розподілу прибутку (накопичення або споживання);

- вибір методів фінансування інвестицій (самофінансування, залучені і позичкові засоби);              

- розподіл трудових і матеріальних ресурсів між окремими сферами господарської діяльності;

- розподіл і перерозподіл ВВП;

- темпи економічного зростання на макрорівні.

  Регуляторна функція податку на прибуток полягає у впливі на господарську кон’юнктуру через маніпулювання рівнем податкових ставок, надання податкових преференцій, режими податкового адміністрування тощо. За допомогою зазначених інструментів може забезпечуватися прискорення чи гальмування економічного розвитку в окремих галузях, на окремих територіях чи щодо окремих видів економічної діяльності, перерозподіл коштів між галузями та секторами економіки.

Стимулююча функція є функцією вищого порядку, яка випливає з регуляторної. Окремо податок на прибуток як такий за своєю суттю не може мати стимулюючої функції, бо він є вилученням коштів в економічного суб’єкта. Стимулюючу роль може виконувати цілісна система оподаткування прибутку. З огляду на її всезагальність, податкові преференції, які надаються, виглядають як прямий перерозподіл коштів на користь суб’єктів, які цими преференціями користуються. Відтак відповідне поєднання важелів податкового регулювання може стимулювати економічне зростання чи необхідні структурні зрушення [8, с. 142-143].

Для платників податку на прибуток підприємств, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу валових витрат виробництва входять суми податків на додану вартість, сплачені у складі цін придбання товарів вартість яких належить до валових витрат такого платника податку.

Податок на прибуток має величезний регулюючий потенціал, але існуюча в Україні податкова система використовує його неповну потужність, натомість акцентується увага на його фіскальному значенні.

Відсутність реальних зрушень у цій сфері засвідчує надзвичайну складність та комплексність цієї проблеми, труднощі узгодження реформування системи оподаткування прибутку підприємств із поточними завданнями економічної політики, які потребують щоденного вирішення [8, c.145.].

Установлюючи єдину ставку податку на прибуток, держава переслідує виключно фіскальні цілі, без вагомих елементів регулювання та стимулювання підприємницької діяльності.

1.3 Вплив податку на прибуток на фінансову діяльність підприємства

Політика оподаткування прибутку, яка сьогодні проводиться в Україні, має низку істотних вад, які суттєво позначаються на фінансовому стані підприємств і через що не змогла стати надійним джерелом прогресивних починань незалежної держави. Нинішній системі прибуткового оподаткування притаманні такі проблеми:

- наявність двох паралельних обліків – бухгалтерського та податкового;

- безсистемне, необґрунтоване надання пільг.

Що стосується першої проблеми, яка найістотніше впливає на фінансовий стан підприємства (виходячи з податку на прибуток) то взаємозв’язок бухгалтерського обліку з нормами податкового законодавства є однією з найважливіших бухгалтерських проблем сьогодення, котра вже декілька років обговорюється обліковцями. Цей конфлікт змушує піднімати питання про виділення податкового обліку із єдиної системи бухгалтерського обліку, визначення єдиної методики розрахунку податкового зобов’язання заданими бухгалтерського обліку тощо. Головними причинами, що спричиняють розбіжності показників фінансової і податкової звітності є: дата визнання доходів і витрат у бухгалтерському обліку та відповідно до податкового законодавства, обмеження щодо віднесення затрат до валових витрат. Розглянемо кожен із названих факторів. Момент визнання доходів (витрат) підприємства є одним із ключових питань обліку. Основними причинами різниці у часі між доходами (витратами) бухгалтерського обліку і відповідними їм валовими доходами (витратами) є:

- застосування правила “першої події”;

- коригування витрат на залишки запасів;

- застосування різних методів амортизації.

  А друга проблема полягає у тому, що надання економічно необґрунтованих пільг в оподаткуванні у жодному разі не можна назвати ефективними стимулами чи регуляторами підприємницької діяльності. У цілому пільги щодо податку на становлять 31% від загальної кількості пільг в оподаткуванні (згідно з довідником пільг) [22, с. 4-5].

За допомогою податку на прибуток можна регулювати: вибір тієї або іншої правової форми організації бізнесу; напрямки розподілу прибутку (накопичення або споживання); вибір методів фінансування інвестицій (самофінансування, залучені і позичкові засоби); розподіл трудових і матеріальних ресурсів між окремими сферами господарської діяльності; розподіл і перерозподіл ВВП; темпи економічного зростання на макрорівні.

Одним із головних недоліків чинного порядку оподаткування прибутку є малий відсоток дозволених витрат на покращання основних фондів (10 відсотків на рік від їх балансової вартості). Система оподаткування прибутку підприємств не передбачає інвестиційного податкового кредиту, а також пільг на частину прибутку, що інвестується (реінвестується) у виробництво [10,с. 132].

Також варто пам’ятати, що до недоліків цього податку слід віднести досить складний порядок його визначення, що створює проблеми як для платників, так і для контролюючих органів, значні можливості щодо ухилення від сплати. Крім того, прибуток у ринковій економіці -  це                              величина нестабільна, його розмір постійно коливається на різних фазах економічного циклу, а тому, оподаткування прибутку, з однієї сторони, є “вбудованим стабілізатором” економічного розвитку, тобто автоматично пом”якшує циклічні коливання економіки, а з іншої – створює проблеми для фомування бюджетних надходжень у періоди економічного спаду [23, с. 47].

Отже, податок на прибуток підприємств є одним із найбільш активних важелів державного регулювання соціально-економічного розвитку, інвестиційної активності, зовнішньоекономічної діяльності, структурних змін у виробництві, забезпечення прискореного розвитку пріоритетних галузей. Однак існуюча в Україні податкова система використовує його не на повну потужність, бо застосовуються не всі інструменти регулювання. Тому, удосконалюючи податкову систему України, основну увагу необхідно сконцентрувати на зміні функціональної спрямованості податку на прибуток підприємств із фіскальної на регулюючу [15, с. 213].

Проте зниження податкових ставок містить у собі загрозу скорочення бюджетних надходжень, що може призвести до порушення виконання державою покладених на неї функцій, зокрема у соціальній сфері. Реформа системи оподаткування прибутку підприємств має вирішувати зазначену суперечність, забезпечити раціональний баланс між фіскальною та регуляторною функціями податку на прибуток підприємств в Україні, підпорядкованість податкової політики стратегічним завданням довгострокового економічного зростання та якісної структурної перебудови національної економіки, лібералізацію при підвищенні чіткості і ясності податкового законодавства, ліквідацію численної і суперечливої нормативної бази, складних і невизначених податкових процедур, забезпечення прямого механізму стимулювання інвестиційно-інноваційної активності [8, с.136].

Іншою вадою чинної податкової системи є нерівномірне податкове навантаження. Нині податковий тягар в Україні на платників порівняно з іноземними країнами є досить помірним. Однак у нас у державі склалася така практика, коли тягар податкового тиску перекладається на ті підприємства, які працюють легально і доволі прибутково. Таким чином, можна стверджувати, що порушуються одні з основних принципів функціонування системи оподаткувння, які підтверджені світовим досвідом, а саме: загальність, рівність і визначеність[19, с.235].

Огляд законодавчо-нормативної бази що регулює діяльність підприємства наведена  у Додатку А.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

2.1. Загальна характеристика ДП “ДОБРОТА - АВТО”

ДП “Доброта-Авто” -  одна з перших гуртовень м.Львова з продажу будівельних матеріалів. Його було засновано 30 вересня 1996 року.

ДП ”Доброта-Авто”, як самостійний суб’єкт підприємницької діяльності, є учасником холдингу в структурі ЗАТ ” Холдингова компанія ”Доброта”, перебуває в правовій залежності від фірми-засновника в межах, які передбачені статутом, по відношенню до фірми-засновника виступає як дочірнє господарське утворення.

Метою створення і діяльності підприємства є одержання прибутку на вкладений капітал шляхом здійснення виробничо-господарської та іншої діяльності, згідно з Статутом, а також задоволення на основі одержаного прибутку соціально-економічних інтересів власника та членів трудового колективу підприємства. Предметом діяльності підприємства є торгова і торгово – посередницька діяльність:

- торгівля промисловими товарами і будівельними матеріалами:

- торговельно-закупівельна тата посередницька діяльність, на підставі угод, договорів, комісій, доручень, агентських та членських угод.

  - оптова торгівля і роздрібна промисловими виробами, будівельними матеріалами 

- здійснює доставку будівельних матеріалів та надає транспортні послуги;

Як господарюючий суб’єкт, має право юридичної особи та здійснює і комерційну діяльність, має самостійний баланс, поточні, валютні та інші рахунки в банках, печатку зі своїм найменуванням.

В основу діяльності ДП ”Доброта-Авто” покладається план господарської діяльності фірми-засновника.