Вплив державного боргу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План 

 

Вступ

 

1. Поняття та структура фінансової безпеки держави.
2. Основні складові впливу на формування фінансової безпеки.
3. Рівень фінансової безпеки України.
4. Сутність управління державним боргом.
5. Базові показниками величини державного боргу.
6. Принципи управління державним боргом.
7. Напрями управління державним боргом.
8. Методи регулювання державного боргу.
9. Конверсія державного боргу.
10. Заходи для покриття державного боргу.

 

 

Висновки

 

Список  використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   

 

 

 

 

 Вступ

 

     Під фінансовою безпекою потрібно розуміти такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової систем, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання.

 

     Актуальність  фінансової безпеки визначається  необхідністю формування внутрішнього  імунітету та зовнішньої захищеності  від дестабілізаційного впливу, конкурентноздатності на світових ринках і стійкості фінансового становища.

 

     Без забезпечення  фінансової безпеки практично  неможливо вирішити жодне із  завдань, що стоять перед країною. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття та структура фінансової безпеки.

 

     Важливим  правовим  актом, який визначає політику  України  у галузі забезпечення  економічної безпеки держави  є “Концепція національної безпеки  України”. Пріоритетне місце у національній безпеці належить економічній безпеці. У Концепції національної безпеки України розкриті положення економічної безпеки і визначені основні загрози національної безпеки України, здійснено дослідження певних аспектів економічної безпеки. При цьому економічна безпека розглядається як складова національної безпеки (безпеки в економічній сфері), до якої віднесені такі напрями державної політики національної безпеки:

недопущення незаконного використання бюджетних коштів і державних ресурсів та перетікання їх у “тіньову” економіку;

контроль за експортно-імпортною діяльністю, спрямованою на підтримку важливих для України пріоритетів та захист вітчизняного виробника;

боротьба з протиправною економічною діяльністю, протидія неконтрольованому  відтоку національних матеріальних, фінансових, інтелектуальних, інформаційних  та інших ресурсів.

 

     Структура  економічної безпеки країни складна   і багатогранна, вона включає  наступні підсистеми: фінансову, соціальну, інноваційно-інвестиційну, інтелектуальну, інформаційну, екологічну, продовольчу.

 

     Виходячи  з  принципу системності, кожна підсистема економічної безпеки держави може бути, в свою чергу, розглянута як система. При цьому фінансова безпека є основною підсистемою економічної безпеки тому що, саме вона визначає стан фінансово-кредитної сфери країни, без якої економіка країни у сучасних умовах не може існувати.

 

     Таким чином  фінансова безпека є  вирішальною  і провідною у  системі економічної безпеки. Фінансова безпека країни – це система, яка складається з наступних підсистем:

кредитна безпека;

валютна безпека;

банківська безпека;

грошова безпека;

зовнішньоекономічна безпека;

бюджетна безпека;

фондова безпека;

страхова безпека.

 

     Параметри  кожної підсистеми фінансової безпеки держави повинні забезпечити її внутрішню і зовнішню збалансованість, а їх значення мають бути достатніми для забезпечення належної стійкості системи до дії загроз.

 

     Основною  метою  фінансової безпеки держави   є постійне підтримання такого стану фінансово-кредитної сфери, який має характеризуватися збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю цієї сфери забезпечувати ефективне функціонування економічної сфери країни та її економічне зростання.

 

     Сутність  фінансової  безпеки країни полягає  у  захисті державних інтересів   фінансово-кредитної сфери держави   від впливу внутрішніх і зовнішніх   загроз.

 

     Можна стверджувати, що фінансові інтереси держави  виступають носіями суперечностей   фінансово-кредитної сфери держави,  тому вони нерозривні між собою, водночас є джерелами і рушіями розвитку фінансово-кредитної сфери країни.

 

     Під сутністю національних фінансових інтересів  слід розуміти сукупність об’єктивних  потреб країни, задоволення яких забезпечує ефективне функціонування та сталий розвиток фінансово-кредитної сфери країни.

 

     Критерієм  фінансової безпеки держави є   стабільний, збалансований розвиток  фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової, розрахункової, інвестиційної та  фондової систем, а також ціноутворення,  що характеризується стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю забезпечити ефективне функціонування економіки країни.

 

     Об’єктом  фінансової безпеки держави є   територія країни та її фінансово-кредитна  інфраструктура. Серед першочергових  проблем забезпечення фінансової  безпеки держави слід відмітити  проблему постійного відстеження  і оцінки рівня загроз національним інтересам, а також проблему прогнозування ситуації.

 Нагальність підвищення рівня фінансової безпеки зумовлюється також значним зменшенням прибутку підприємств, доходів державного та місцевих бюджетів, надходжень до цільових фондів.

 

     Існують офіційні  показники рівня фінансової безпеки України – індикатори та порогові значення індикаторів, які передбачає Методика розрахунку рівня економічної безпеки України, затверджена Наказом Міністерства економіки України № 60 від 02.03.2007 р. Аналіз рівня цих показників за 2005-2009 роки свідчить про те, що значну загрозу фінансовій безпеці становив високий рівень інфляції, значення якого у 2008 році перевищувало порогове (107 %) на 16 %, а у 2009 р. – на 5,3 %, що є свідченням стабілізації інфляційних процесів.

 

Перевищення рівня інфляції порогового значення у %

     На  початку  2010 р. інфляційний тиск залишався  на високому рівні, індекс споживчих цін при цьому становив 101,8 %. Тривалість (з початку 90-х років) та галопуючий характер інфляції (1998-1999, 2007-2008 рр.) cвідчать, що монетарні засоби боротьби з цією проблемою негативно впливають на економічне зростання.

 

     За  дослідженням основними причинами інфляції є немонетарні фактори, такі як рух значної кількості грошей поза сферою виробництва, а саме в сфері торгівлі і споживання, вихід грошей на ринок без ув’язки з товарним забезпеченням, невідповідність обсягу виробництва товарів грошовим доходам населення. Це означає, що лише уряд політикою обмеженої грошової пропозиції і витрачання бюджетних коштів та взаємоузгодженими діями з Національним банком України спроможний вирішити цю проблему.

 

     Існує необхідність  цілеспрямованої співпраці між  НБУ та Кабінетом Міністрів України, оскільки відсутність скоординованих дій призводить до небезпечних наслідків. Наприклад, у 2009 році НБУ не були передані до уряду «Основні засади грошово-кредитної політики» на 2010 рік, через що було не вчасно прийнято Державний бюджет, чим порушено вимоги статті 3 Бюджетного кодексу України.

 

     Згідно  з  цією статтею Бюджетний період  для всіх бюджетів, що складають  бюджетну систему, становить один  календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Оскільки стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності

 

використання  бюджетних  коштів складають законодавчо визначене  поняття бюджетної безпеки, невчасне прийняття Державного бюджету є  загрозою бюджетній та в цілому фінансовій безпеці України.

 

     Серед прямих  наслідків несвоєчасного  прийняття  Державного бюджету найбільш  загрозливими є: дезорганізація  у соціально-економічній сфері, зниження інвестиційної активності, посилення інфляційних процесів, дестабілізація національної валюти, знецінення грошових доходів громадян. Державний бюджет України за 2005-2009 рр. можна охарактеризувати як дефіцитний. 

 

    Відношення дефіциту (профіциту) державного бюджету до ВВП є одним з найважливішим індикаторів фінансової безпеки України.

 

     Згідно  з офіційними даними у 2009 р. Стан фінансової безпеки за цим індикатором досяг загрозливого рівня, на якому держава вже неспроможна за рахунок доходів забезпечувати фінансування витрат, що сприяє зростанню державного боргу, перешкоджає ефективній взаємодії країни з міжнародними фінансовими організаціями, негативно відображається на економічному зростанні.

 

     За  даними Міністерства економіки України особливо небезпечним показником для економіки України є також відношення дефіциту торговельного балансу до загального обсягу зовнішньої торгівлі, який зріс з 8,3 % у 2007 р. До 13,1 % у 2008 р. (при пороговому значенні не більше 5 %). Виходячи з того, що дефіцит торговельного балансу призводить до нестабільності обмінного курсу гривні до іноземних валют, а зовнішня торгівля є основним джерелом валютних надходжень та стабілізуючим фактором національної економіки, виникає загроза відтоку капіталу за кордон та труднощів у напрямі залучення іноземних інвестицій в Україну. Важливою складовою фінансової безпеки держави є боргова безпека, яка визначається такими індикаторами, як відношення загального обсягу державного боргу до ВВП.

 

     Стан  боргової  безпеки в Україні у 2009 р.  можна охарактеризувати як ризикований.  Це означає, що наслідки такої ситуації можуть бути кризовими: зростання податків, інфляційні процеси в економіці, падіння обмінного курсу національної валюти. Девальвація гривні ускладнює обслуговування зовнішніх боргів, оскільки погашення іноземних кредитів напряму залежить від валютних коливань.

 

     Отже, значну  загрозу фінансовій безпеці становив  високий рівень інфляції, причинами якої, за сучасними дослідженнями є, переважно, немонетарні фактори. 

 

 

2. Основні складові  впливу на формування фінансової безпеки країни.

 

      На фінансову  безпеку будь-якої країни безпосередньо  впливають  як внутрішні, так  і зовнішні фактори економічного  середовища, до яких можна віднести  динаміку іноземних (прямих та  портфельних) інвестицій, стан платіжного  балансу, параметри валютного  курсу, розвиток міжнародного  кредиту, рівень монетизації ВВП, динаміку державного боргу тощо. Вони по-різному впливають на підтримку рівня фінансової безпеки на макро-, мезо- та мікрорівнях, а також виступають основними індикаторами стану фінансової стабільності (незалежності) національної економіки держави.

 

     Національну  економічну безпеку можна розглядати  через призму монетарної складової.  Таким чином отримуємо поняття  «фінансова безпека країни», яке,  в свою чергу, виокремлює специфічні  риси економічної безпеки країни  під впливом таких чинників як грошово-кредитна політика, політика запозичень, валютне регулювання, фіскальна сфера і податкова політика, інфляційні процеси і відповідно антиінфляційна політика, державне регулювання цін, динаміка платіжного балансу, внутрішнього і зовнішнього державного боргу.

 

     Сутність  фінансової  безпеки з точки зору системного  підходу полягає в підтриманні міжсистемного зв‘язку всіх елементів економіки. Відповідно, підтримувати економічну безпеку через всі її складові має держава за допомогою системи правових, організаційних, політичних інструментів тощо. А отже, фінансова безпека країни – складова економічної безпеки країни, заснована на незалежності, ефективності і конкурентоспроможності фінансово-кредитної складової, що виражається через систему критеріїв та показників її стану, які характеризують збалансованість фінансів, достатню ліквідність активів та наявність грошових, валютних, золотих резервів тощо.

 

     Фінансову  безпеку можна визначити як  найважливішу складову економічної  безпеки і розглядати її як  складну багаторівневу систему,  що охоплює проблеми грошового  обігу та інфляції, обігу валютних коштів, заборгованості держави, бюджетної безпеки, інвестиційної діяльності, формування та функціонування банківської системи в Україні, безпеці страхового ринку, ринку цінних паперів тощо.

 

     До  індикаторів, які описують стан фінансової безпеки країни і виступають основними факторами впливу на фінансову незалежність  держави, можна віднести:

рівень присутності іноземного капіталу в рамках іноземних прямих і портфельних інвестицій;

рівень монетизації ВВП;

дефіцит державного бюджету;

ступінь доларизації національної економіки;

швидкість обігу готівки;

динаміка процентних ставок за банківській кредит;

відношення суми валових  міжнародних резервів НБУ до загальної  суми річного імпорту;

валютний курс;

питома вага довгострокових банківських кредитів у загальному обсязі

 

наданих кредитів тощо.

 

     Стан  фінансової  системи значною мірою  залежить  від гармонійного взаємозв'язку  та розвитку всіх її складових.  Фінансова система України ще не набула рис, притаманних ринковій економіці, і знаходиться в стадії формування. Нині фінансові можливості держави, які залежать від обсягу фінансових ресурсів, залишаються досить обмеженими. Україну можна віднести до країн з дефіцитними фінансовими ресурсами, особливо в умовах сучасної фінансово-політичної кризи, яка охопила не тільки фондовий ринок, але й негативно вплинула на банківську систему України.