Вплив банківських криз на реальний сектор економіки України

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економічної  теорії та економіки підприємства

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

На тему: «Вплив банківських криз

на реальний сектор економіки України»

 

 

 

 

 

Виконала:        

студентка групи ФК-101                                                     О.О. Мороз

 

Перевірив:

 доцент                                                                                  Я.В. Жарій

 

 

 

 

 

 

 

 

Чернігів 2012

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………………..3

1. Сутність, класифікація і причини банківських криз………………….4

2. Банківські кризи в Україні……………………………………………..11

3. Аналіз впливу банківських криз на реальним сектором економіки

    Україні…………………………………………………………………...17

Висновок……………………………………………………………………1

Список літератури……………………………………………………….....1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Проблема банківських криз у  світовому масштабі, на жаль, поки не знайшла свого розв’язання, їхні періодичність і реальна небезпека  для національних економік, як і раніше, залишаються найбільшим головним болем регуляторів. Але фінансовий світ вже накопичив певний досвід для того, щоб передбачувати масштабні кризи на рівні банківської системи окремо взятої країни, оперуючи основними ознаками – провісниками катастроф.  Проте, запобігання банківській кризі на фінансовому ринку часто стає неможливим з економічних, фінансових, а іноді й політичних причин, залишаючи учасників ринку в розгубленості.

Парадокс полягає у тому, що з  банківськими кризами людство стикається вже не одне сторіччя, але ще донедавна ніхто до пуття не знав, як визначити, що ті чи інші події на ринку належать до розряду криз. Завжди можна було спостерігати той самий сценарій: банкрутство одного-двох банків у гонитві за сенсацією інтерпретувалося ЗМІ як початок системної кризи; схвильована громадськість перевіряла на міцність всю систему, вилучаючи депозитні внески, і далі, якщо якийсь із великих банків не витримував натиску вкладників, системна катастрофа була неминучою. 

Метою є оцінка потреби реального  сектору економіки України в банківському діяльності, визначення рівня впливу на його розвиток банківських криз.

 

 

 

 

 

 

1. СУТНІСТЬ, КЛАСИФІКАЦІЯ І ПРИЧИНИ БАНКІВСЬКИХ КРИЗ

 

Незважаючи на велику актуальність, наукова література не надає чіткого  визначення банківської кризи та підходу до їх класифікації. Науковці Г. Капріо й Д. Клінжебіел розглядають банківську кризу в контексті рівня платоспроможності та визначають її як подію, за якої відбувається втрата всього чи майже всього банківського капіталу. Більш широке тлумачення дають науковці Р. Дутагупта і П. Кашін, які визначають банківську кризу як поєднання процесів ерозії банківського капіталу, масового вилучення депозитів вкладниками, скорочення діяльності банків і масштабного втручання держави у діяльність банків.

На думку вчених Л. Левіна та Ф. Валенсія, системна банківська криза  характеризується великою кількістю банкрутств у  корпоративному та  фінансовому  секторах держави. Однак недоліком  такого визначення є  зменшення уваги  до інституційних ознак прояву банківської кризи. 

Національний банк України дає  таке визначення:

Банківська криза -  це різка зміна зовнішніх і внутрішніх умов  діяльності банківської системи, внаслідок чого вона стає  не спроможною стабільно функціонувати та виконувати свої основні функції. 

Враховуючи вищесказане, можна  дати таке визначення:  банківська криза  – це значна дестабілізація всього банківського сектора або його частини, що проявляється неспроможністю виконувати свої функції внаслідок критичного погіршення фінансових показників та супроводжується скороченням кількості банків і  застосуванням державою заходів надзвичайного характеру. Найчастіше банківська криза характеризується одним із  видів  фінансових криз, до яких також належать валютна, боргова,  фондова кризи. Банківські кризи можуть виникати одночасно з  іншими типами фінансових криз.

Аналіз економічної літератури дає можливість виділити такі ознаки  класифікації банківських криз та їх види:

1. Залежно від глибини прояву:

• локальна  – поширюється або на окремі сектори банківської  системи, або на окремі регіони всередині країни;
• системна  – спричиняє загальну дестабілізацію банківської  системи, за якої частка безнадійних кредитів у загальній сумі  активів банківської системи перевищує 10 %; витрати на  проведення заходів щодо оздоровлення банківської сфери – понад 2 % ВВП; проблеми в банківському секторі призвели до  націоналізації значної кількості банків;  спостерігалися масові  “набіги” вкладників, вживалися заходи надзвичайного характеру.

2. За формою прояву:

• прихована (латентна) криза  – характеризується виникненням  неплатоспроможності багатьох банків, хоча вони продовжують  працювати;
• відкрита криза – проявляється банкрутством банків, якому передує  банківська паніка, що супроводжується масовим зняттям вкладів.

3. За складом:

• проста – відбувається дестабілізація лише банківської системи;
• подвійна  – банківська криза, що супроводжується валютною  кризою;
• потрійна  – банківська криза, що супроводжується валютною та  борговою кризою.

4. За рівнем прояву:

• мікрорівень  – характеризується нестабільністю окремих  кредитно-фінансових установ та зумовлює зростання державних витрат на їх реструктуризацію;
• макрорівень  – перетворюється на економічну кризу та передбачає зниження ВВП, доходів, зайнятості та ділової активності;
• глобальна  – передбачає значний макроекономічний спад, бюджетно-податкову та монетарну дестабілізацію.

Банківська криза характеризується різким зниженням ліквідності та платоспроможності банків, кризою платежів, невиконанням банками своїх зобов’язань   перед кредиторами та вкладниками, збільшенням питомої  ваги  проблемних  і  прострочених  кредитів,  зниженням дохідності  банківських операцій, а інколи й банкрутством банків. Банківська криза супроводжується  масовим вилученням коштів із банківської системи, зниженням темпів росту  та обсягів кредитування, підвищенням процентних ставок і рівня доларизації економіки, падінням споживчого попиту та зниженням обсягів виробництва.

Криза в банківській системі  може виникнути лише з двох причин: через різке зниження вартості активів або через зростання проблемної заборгованості. Обидві причини мають під собою і макроекономічне, і мікроекономічне підґрунтя.

Практика останніх років засвідчує, що кризові явища на банківських  ринках, що розвиваються, в основному відбуваються через різке зниження вартості банківських активів. В абсолютній більшості випадків це було спричинено неузгодженими діями держави.  Неважко помітити,  що в основному банківська криза у країнах, що розвиваються, розпочиналась з урядового дефолту або з початку навмисної девальвації валюти до основних вільно конвертованих валют.

На нашу думку, основні чинники  виникнення банківських криз такі:

1.  Фінансова глобалізація.  Виникнення  банківських криз пов’язано з  процесами фінансової глобалізації, яка, у свою чергу, супроводжується перерегулюванням та лібералізацією міжнародного руху капіталу, а також розвитком новітніх технологій, які дають змогу проводити одночасно операції на різних фінансових ринках.  Фінансова глобалізація має проявлятися не тільки в підвищенні транскордонної мобільності капіталів,  а й у ліквідації меж між різними фінансовими функціями.

Наприклад, на додаток до основних своїх функцій – фінансових посередників –  банки виконують функції  оператора на фондових і валютних ринках і у власних інтересах, і за дорученням клієнтів. У результаті основна функція банків – фінансування інвестицій – змінюється фінансовими операціями спекулятивного характеру. Зміна поведінки банківських установ відбувається на тлі розмивання меж між різними сегментами фінансового ринку, зокрема між ринками, на яких здійснюються операції з короткостроковими цінними паперами, і ринками строкових позикових капіталів.

В умовах глобалізації нафта стала  звичайним товаром, яким на біржі  торгують, наче картоплею або молоком. Однак насправді вона ніколи не була й не буде звичайним товаром. Це не відтворювальний стратегічний ресурс,  від якого залежить сьогодні й у середньостроковій перспективі буде залежати життєдіяльність світового співтовариства.  Однак,  як правильно стверджує Н. Сімонія, “сьогодні в рамках біржових механізмів ще недобута нафта стала віртуально переходити із рук в руки часом десятки років” [3]. Із виходом нафти на біржу в її ціні з’явився новий складник – спекулятивний, що стало серйозним чинником розгортання світової фінансово-банківської кризи.

Так, якщо за 2003–2006 рр. число укладених  місячних ф’ючерсних контрактів на нафту  становило 70–100 тис., то у першій половині 2008-го – 260–340 тис. [3]. Важливо наголосити, що спекуляції з нафтовими контрактами активно здійснювали інвестиційні банки. 

2. Погіршення платоспроможності  позичальників. Ступінь впливу  економічної кризи на банківську  систему залежить від багатьох  чинників і передусім від стану  банківської системи до початку  економічної кризи,  тобто визначення ліквідних позицій банку якості кредитного портфеля, достатності капіталу.

3.  Надмірна банківська кредитна  експансія під час тривалого  економічного піднесення.

Зворотним напрямом кредитної експансії  виступає погіршення якості кредитного портфеля, завищена оцінка забезпечення позик, збільшення кредитного ризику. 

4. Зростання рівня інфляції. Чинник  інфляції впливає на виникнення  системних банківських криз через  процентні ставки;  послаблення  стимулу заощаджень і зменшення  депозитної бази; рух національних капіталів за кордон; зміну структури активних і пасивних операцій. За високої інфляції активи та прибуток можуть швидко зростати,  але тільки в номінальному вираженні.  При цьому банківські установи, що мають активи з тривалішим строком розміщення, ніж строком відтворення пасивів, опиняються у скрутному фінансовому становищі.

5. Різке коливання товарних цін,  цін на фінансові активи, процентних  ставок. Ці чинники істотно підвищують загальну невизначеність в економіці й ризик у системі відносин банків із вкладниками, позичальниками, регулювальними органами. Важливу роль у появі банківської кризи відіграє ірраціональна поведінка інвесторів та кредиторів,  які під час економічного піднесення вкладають гроші в переоцінені активи,  сподіваючися на майбутнє спекулятивне зростання цін. Ця модель поведінки отримала назву  “фінансового міхура”. Якщо зростання цін не очікується,  то це може породити паніку на ринку. Спекулянти намагатимуться швидко позбуватися раніше придбаних активів.

6. Зовнішньоекономічні чинники. На початку 1980-х років банківські кризи в багатьох країнах,  що розвиваються,  були викликані падінням цін на нафту й інші основні експортні товари. Велике значення мало збільшення вартості обслуговування зовнішнього боргу в результаті різкого підвищення процентних ставок у західних країнах.  Подорожчання вартості ринкового рефінансування і девальвація національних валют призвели до неплатоспроможності банків, яка стала елементом криз зовнішньої заборгованості. У той період часу кризи мали тривалий характер. У 90-ті роки минулого століття банківські кризи знову повторювалися в тих самих країнах,  але в більших масштабах, незважаючи на ухвалені заходи щодо зміцнення банківського нагляду та покращення макроекономічної ситуації. Погіршення умов зовнішньої торгівлі відзначалось у більшості країн, де були

банківські кризи. 

7.  Недосконалість регулювання  банківської системи.  Непродумана  політика ліцензування банків за слабкого державного регулювання, невисокої кваліфікації менеджменту призводить до банкрутства банків. Аналіз показує, що недоліки в банківському регулюванні в більшості країн є однією із причин розвитку кризи. За слабкості національної банківської системи й панічного набігу вкладників на банки виникає бажання перевести свої заощадження у валютні фінансові інструменти через недовіру до національної валюти.  Однак якщо існує контроль за рухом капіталу,  то національна банківська криза не повинна обов’язково призвести до валютної.

За наявними висновками,  банківська криза вважається реальною,  якщо у країні відзначається прояв хоча б одного з таких чотирьох чинників [5]: проблемні активи банків становлять понад 2 % ВВП країни, при цьому частка непрацюючих активів перевищує 10 % сукупних активів банківської системи; сума коштів, необхідних для порятунку банківської системи, перевищує 2 % ВВП; у банківському секторі націоналізація набула масового характеру, банківські депозити заморожені,  а влада вводить “банківські канікули”; центральний банк гарантує виплати населенню за всіма банківськими депозитами,  не забезпечуючи своїх гарантій матеріально.  Водночас головними ознаками фінансової кризи є:  падіння фондового ринку становить понад 20 %,  процентні ставки на міжбанківському ринку зростають у 2 рази, курс національної валюти знижується більш як на 10 %.

Найтяжчою формою банківських криз є реформаційні кризи, спричинені неефективністю законотворчого процесу, необґрунтованими політичними рішеннями у сфері економіки та права, не здатними забезпечити безпеку майнових прав кредиторів і їх адекватний захист від ризиків,  неправомірних дій інших осіб тощо.

Уважаємо, що основними наслідками банківських криз є такі: розлади банківництва на мікроекономічному рівні; руйнування банківської діяльності на макроекономічному рівні, яке виражається в повномасштабній бюджетно-фінансовій дестабілізації, що призводить до інфляції та демонетизації економіки, тому уникнення, а також подолання банківських криз є одним з першочергових завдань держави.