Види бюджетів України

Державний бюджет країни складається з доходів  та видатків. Тому в ньому об’єднуються основні фінансові інститути – видатки, різні види доходів, державні позики.

Для збільшення дохідної частини бюджету необхідно  вдосконалити насамперед податкову  систему, бо податки – головний засіб надходження до держаного бюджету.

Щоб зменшити видаткову  частину державного бюджету, потрібно визначити, які перш за все є доцільними і ефективними для розвитку держави.

Державний бюджет – централізований грошовий фонд, що втрачається державою для здійснення її функцій та завдань. Він необхідний для забезпечення існування сучасної демократичної держави, розвитку економіки та культури.

 

Розділ 2. Місцеві бюджети

 

2.1. Структура місцевих бюджетів України

 

Місцеві бюджети  включають бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети  районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджети місцевого  самоврядування - це бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Місцеві бюджети - це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування. Як складова бюджетної системи держави і основа фінансової бази діяльності органів самоврядування місцеві бюджети забезпечують необхідними грошовими засобами фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що здійснюються органами влади і управління на відповідній території.

Через місцеві  бюджети складаються певні фінансові  взаємовідносини органів самоврядування практично з усіма підприємствами, установами, що розташовані на їх території, і населенням даної території  у зв'язку з мобілізацією й витрачанням коштів цих бюджетів. Між місцевими бюджетами різних рівнів, а також між цими бюджетами і державним бюджетом виникають фінансові відносини з приводу перерозподілу фінансових ресурсів для забезпечення ефективного функціонування кожного бюджету.

Органам місцевого  самоврядування надано широкі права  для здійснення економічного і соціального  розвитку на своїй території. У статті 43 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Частка місцевих бюджетів у перерозподілі валового внутрішнього продукту, а також у  зведеному бюджеті поряд з  економічним і соціальним має  важливе політичне значення. Вона свідчить про участь місцевого самоврядування у розв'язанні актуальних проблем розвитку держави, про певну обмеженість функцій центральних органів влади. У цьому зв'язку необхідно враховувати, що однією із важливих передумов побудови демократичної держави є самостійність і незалежність органів місцевого самоврядування. Європейська хартія місцевого самоврядування передбачає його - відокремленість від державної влади, повну незалежність і самостійність покладених-на нього функцій у межах своєї компетенції.

Основними положеннями  Європейської хартії місцевого самоврядування, які мають безпосереднє відношення до функціонування бюджетів самоврядування, є положення про те, що:

- місцева влада  має право на свої власні  фінансові ресурси;

- обсяг фінансових  ресурсів має відповідати функціям, які виконує місцева влада;

- місцева влада  має право вільно розпоряджатися  власними фінансовими ресурсами;

- частина фінансових  ресурсів повинна формуватися  за рахунок місцевих податків  і зборів;

- розміри місцевих  податків і зборів місцева влада уповноважена встановлювати в межах закону;

- порядок формування  фінансових ресурсів повинен  бути гнучким і забезпечувати  відповідність наявних ресурсів  зростанню вартості виконання  завдань місцевої влади;

- захист слабкої  у фінансовому розумінні місцевої влади проводиться за допомогою процедур усунення фінансових диспропорцій (фінансового вирівнювання);

- перевага у  виборі форм фінансової допомоги  надається дотаціям, які не призначаються  для фінансування конкретних  проектів і не обмежують свободи місцевої влади.

Нині до Європейської хартії місцевого самоврядування приєдналося  понад 30 країн, у 1996 році - Україна.

У складі місцевих бюджетів формується бюджет розвитку. Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів включають:

- кошти від  відчуження майна, яке перебуває у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення;

- надходження  дивідендів, нарахованих на акції  (частки, паї) господарських товариств,  що є у власності відповідної  територіальної громади;

- кошти від повернення позик, які надавалися з відповідного бюджету до набрання чинності Бюджетним кодексом, та відсотки, сплачені за користування ними;

- кошти, які  передаються з іншої частини  місцевого бюджету за рішенням  відповідної ради;

- запозичення,  здійснені у порядку, визначеному Бюджетним кодексом та іншими законами України;

- субвенції  з інших бюджетів на виконання  інвестиційних проектів.

До витрат бюджету  розвитку місцевих бюджетів належать:

- погашення  основної суми боргу відповідно  Автономної Республіки Крим і місцевого самоврядування;

- капітальні  вкладення;

- внески органів  влади Автономної Республіки  Крим і органів місцевого самоврядування  у статутні фонди суб'єктів  підприємницької діяльності.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів.

Запозичення до місцевих бюджетів здійснюються на визначену  мету і підлягають обов'язковому поверненню. Запозичення до відповідних місцевих бюджетів можуть бути здійснені лише до бюджету розвитку. Держава не несе відповідальності по зобов'язаннях щодо запозичень до місцевих бюджетів. Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету. Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10 відсотків видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу.

Основним у  сфері місцевих бюджетів і міжбюджетних відносин має бути проведення бюджетної  політики, спрямованої на забезпечення гармонійного поєднання принципів бюджетного унітаризму з елементами децентралізації, реформування цих відносин з удосконаленням порядку розподілу трансфертів із державного бюджету на основі прозорих та об'єктивних критеріїв, що ґрунтуються на чіткому розмежуванні бюджетних повноважень і стабільній системі закріплення дохідних джерел за бюджетами. Розмежування функцій і повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядування різних рівнів, у тому числі й у сфері міжбюджетних відносин, має відповідати положенням та принципам схваленої Указом Президента України Концепції державної регіональної політики.

Нові механізми  міжбюджетних відносин повинні передбачати  поступове вирівнювання забезпеченості адміністративно-територіальних одиниць бюджетними коштами при одночасному створенні стимулів для місцевих органів влади і самоврядування до раціоналізації показників місцевих бюджетів та нарощування їх дохідної бази. Важливою складовою бюджетної політики має стати впорядкування взаємовідносин між місцевими бюджетами. Йдеться передусім про чітке розмежування повноважень між місцевими органами виконавчої влади, обласними та районними органами місцевого самоврядування територіальних громад щодо формування бюджетів.

 

 

 

 

2.2. Надходження та витрати місцевих бюджетів України

Місцеві бюджети, як і державний бюджет України, формуються у вигляді балансу доходів  та видатків.

Доходи місцевих бюджетів становлять фінансову основу місцевого самоврядування.

Доходи місцевих бюджетів - це економічні відносини, які виникають у процесі формування фінансових ресурсів на регіональному рівні, призначених для реалізації функцій та завдань місцевих органів влади.

Доходи місцевих бюджетів формуються у процесі суспільного  відтворення і мобілізуються  органами місцевої влади. Як економічна категорія доходи місцевих бюджетів відображають відносини щодо формування та використання фінансових ресурсів на регіональному рівні, призначених для реалізації функцій місцевих органів влади. До способів мобілізації грошових коштів до доходної частини місцевих бюджетів можна віднести:

• пряме вилучення доходів із комунального сектора;
• отримання доходів від комунального сектора;
• перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб за допомогою податків;
• залучення муніципальних позик.

Розмежування, закріплення та формування доходів місцевих бюджетів здійснюється за положеннями і нормами чинного законодавства. З прийняттям Бюджетного Кодексу України відбулось розмежування та закріплення дохідних джерел між Державним та місцевими бюджетами. Доходні джерела місцевих бюджетів складають доходи, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, доходи, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів та міжбюджетні трансферти. Міжбюджетні трансферти поділяються на: дотацію вирівнювання; субвенцію; кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів; інші дотації.

Також у державному бюджеті України затверджується обсяг дотації вирівнювання та субвенцій  окремо для бюджету АРК, кожного з обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського (Автономної Республіки Крим), міст обласного значення та районних бюджетів, а також коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, якщо є підстави для надання та отримання відповідних міжбюджетних трансфертів.

Формула розподілу  обсягу міжбюджетних трансфертів, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Основу самостійності  місцевого бюджету складають  власні та закріплені доходи:

• власні - це грошові надходження до місцевих бюджетів, які повністю належать органам місцевого самоврядування. До власних доходів належать місцеві податки та збори, прибутки від господарської діяльності комунальних підприємств, комунальні платежі, доходи отримані від комунальних кредитів, адміністративні штрафи та санкції. Частка власних доходів місцевих бюджетів в Україні є вкрай незначною, тому принцип самостійності цих бюджетів поки що є задекларованим.
• закріплені - це доходи, які за фіксованим відсотком закріплюються за певним бюджетом на довгостроковий термін у встановленому законом порядку.

Основну частку доходів місцевих бюджетів поки становлять регульовані доходи - це ті грошові  надходження, які передаються з  Державного бюджету до місцевих бюджетів з метою збалансування доходів та видатків (міжбюджетні трансферти).

До переліку власних надходжень органів місцевого  самоврядування долучають місцеві  податки і збори:

• комунальний податок;
• податок з реклами;
• ринковий збір; готельний збір;
• збір за припаркування автотранспорту;
• збір за видачу ордера на квартиру;
• курортний збір;
• збір за участь у перегонах на іподромі;
• збір за право використання місцевої символіки;
• збір за право проведення кіно- та телезйомок; збір з власників собак;
• збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг та інші.

Доходи місцевих бюджетів поділяються на доходи загального фонду та доходи спеціального фонду. До спеціального фонду зараховуються  власні надходження бюджетних установ, окремі цільові фонди, податок з  власників транспортних засобів та інших самохідних механізмів та деяких інших платежів, які мають спеціальне цільове призначення. Податки та збори, які не мають цільового призначення, зараховуються до загального фонду місцевих бюджетів.

Доходи місцевих бюджетів у відповідності до бюджетної класифікації поділяються на такі структурні розділи:

• податкові надходження,
• неподаткові надходження,
• офіційні трансферти,
• доходи від операцій з капіталом,
• державні цільові фонди.