Венчурне фінансування як нова форма інвестування у світі

Основні етапи інфраструктурного розвитку європейського венчурного бізнесу багато в чому повторюють американський досвід. Утворення в 1983 р. Європейської асоціації прямого інвестування й венчурного капіталу (EVCA) було спільною ініціативою представників венчурної індустрії і Європейської комісії. Асоціація, що включала на момент утворення 43 члена, у цей час поєднує більше 500 активних учасників венчурного бізнесу з більш ніж 30 країн і є авторитетним представником європейської галузі прямих інвестицій.

За участю Європейської асоціації венчурного капіталу була створена Європейська асоціація біржових дилерів (EASD) - об'єднання венчурних капіталістів, біржових дилерів, інвестиційних банків і інших інвестиційних інститутів - для формування механізмів підтримки економічного розвитку й інновацій у Європі. Однієї з перших ініціатив EASD стало створення європейської фондової біржі для активно зростаючих молодих компаній - Системи автоматичного котирування Європейської асоціації біржових дилерів (EASDAQ). Її структура й принципи функціонування запозичені в аналогічної американської структури – NASDAQ.

Останнім часом значний розвиток венчурна індустрія одержала не тільки в європейських країнах, але й у Японії, Китаї, Республіці Корея, Сінгапурі, Ізраїлі, Австралії, Чилі, Мексиці. Більше того, венчурний капітал з «посівного капіталу» (seed capital) і «стартового капіталу» (start capital), не зменшуючи своєї ролі «каталізатора» малого бізнесу, перейшов у більше зрілі стадії свого розвитку й почав ставати ще й «капіталом розвитку» (development capital) і «капіталом розширення» (expansion capital).

3. Особливості венчурного фінансування в Україні

В Україні розвиток венчурного бізнесу почався лише в 1992 році, після підписання угоди про створення Фонду «Україна», який став першим венчурним фондом в нашій державі. Але, на жаль, венчурне фінансування і досі не досягло значного розвитку, і причиною цього є ряд проблем у нашій економіці.

Венчурний капітал як виключно ризиковий капітал для компаній і проектів, перебуває сьогодні в Україні лише на стадії формування. Історія свідчить, що для появи, росту й розширення венчурного капіталу необхідна активна політична і законодавча підтримка з боку державних та інших зацікавлених структур. В Україні працівників кредитних інститутів більше цікавить забезпечення, а не бізнес-плани.

Розвиток венчурного фінансування в нашій державі не можна назвати задовільним. Кількість венчурних інвесторів в Україні на сьогоднішній день надто мала, до того ж серед них зовсім відсутні венчурні фонди з вітчизняним капіталом. Загальна сума залученого венчурними фондами капіталу в 2008 році була в межах 200 - 300 млн. дол., але фактично інвестовано не більше 100 млн., при цьому розмір вкладених коштів в Україні становить не більше відсотка від щорічних надходжень до європейських венчурних фондів. Такий стан венчурного фінансування в Україні обумовлений цілою низкою причин: нестабільністю економічного і політичного середовища; суперечністю законодавства в сфері підприємницького права; жорсткою податковою системою; відсутністю передумов для створення венчурної інфраструктури; інертністю держави в питаннях підтримки венчурного підприємництва; нерозвиненістю ринка цінних паперів; не розумінням вітчизняними підприємцями механізму венчурного інвестування, побоюванням втратити контроль за справою, допустивши до управління своїм бізнесом стороннього співвласника.

Суттєво гальмує розвиток венчурного підприємництва в Україні як слабка розвиненість вітчизняного, так і вкрай недостатня присутність іноземного венчурного капіталу. Така ситуація пояснюється кількома обставинами. По-перше, в Україні є багато сфер вкладення фінансових ресурсів, які пов'язані зі значно меншим ризиком, проте значно швидше приносять віддачу, ніж венчурне фінансування. По-друге, на мікрорівні української економіки сформувалося економіко-правове середовище, яке характеризується високою нестабільністю, значним податковим тиском, високою криміногенністю, що негативно позначається на можливостях інвестування в економіку (і особливо ризикового інвестування). По-третє, недостатньою є державна підтримка венчурної діяльності суб'єктів господарювання. Хоча в більшості країн, де венчурна діяльність посіла помітні позиції і має суттєвий вплив на активізацію інноваційного процесу, — це відбулося не в останню чергу за рахунок широкої державної підтримки: законодавчої, фінансової, консалтингової. Іншою обставиною є те, що інфраструктура ризикового підприємництва в сучасних умовах лише починає створюватися.

Подолання негативних тенденцій в становленні й розвитку сектора венчурного капіталу, адаптація його до реалій нашої держави дозволить йому, як одному з найефективніших інструментів комерціалізації наукових нововведень, стати перспективним джерелом фінансових ресурсів для активізації інноваційних процесів в Україні. Але для практичного втілення цього потрібно вже зараз розробити концепцію розвитку венчурного фінансування, врегулювати відносини в сфері венчурної діяльності в інноваційному процесі, шляхом прийняття закону про венчурну діяльність, при цьому можна цілком керуватися зарубіжним досвідом, однак не слід забувати про його раціональне перенесення на грунт української економіки.

За фінансової підтримки зі сторони венчурного капіталу отримали путівку в життя такі досягнення людства, як мікропроцесори, персональні комп’ютери, технологія рекомбінантних молекул ДНК (генна інженерія). Низка раніше невідомих фірм, таких як “Майкрософт”, “Діджітл екуіпмент”, “Джінентек” піднялися на “дріжджах” венчурного капіталу до рівня лідерів нових галузей сучасного наукоємного виробництва. В Україні практика роботи цих структур інша.

Модель розвитку інвестиційної діяльності, яка побудована на венчурному бізнесі як окремому виді підприємництва, є необхідною для успішного розвитку економіки України і поступу всього суспільства. Однак вона вимагає ряд передумов, зокрема законодавчого врегулювання венчурного бізнесу, наявності певної кількості інвесторів із достатнім обсягом капіталу, які зможуть стати суб’єктами венчурної діяльності.

Для України, на мій погляд, американська модель венчурного бізнесу є найбільш прийнятною. Для неї характерним є високий рівень ризику, що відрізняє її від більш поширених механізмів підтримки бізнес-проектів, таких як, наприклад, інвестування в цінні папери або банківські кредити. Можна виділити три таких найбільш суттєві особливості, що відповідають завданням розвитку такого бізнесу в Україні:

1) Необхідні кошти можуть виділятися під перспективну ідею без гарантованого забезпечення власністю, збереженнями, або іншими активами підприємця. Якщо проект провалиться, максимум, на що може претендувати інвестор, це частина активів даної фірми, пропорційна його частці в зареєстрованому статутному фонді. Інвестор венчурного капіталу йде на розділення всієї відповідальності і фінансового ризику разом з підприємцем. Потреба в одержанні кредитів такого роду часто виникає у початківців або дрібних підприємців, винахідників, учених і інженерів, які намагаються самостійно реалізувати нові оригінальні і перспективні розробки. Дорога в комерційний банк для них часто закрита через такі причини:

- багато комерційних проектів починають приносити прибуток не раніше ніж через 3-5 років, але в такому разі вони погіршують баланс банку;

- такі проекти пов’язані з дуже високим ступенем фінансового ризику;

- банки будуть обов’язково вимагати забезпечення застави або гарантій.

2) Має місце активна участь інвесторів в управлінні фінансуванням проектів на всіх етапах, починаючи з експертизи ідей підприємців і закінчуючи забезпеченням ліквідності акцій створеної фірми.

3) Венчурні фонди готові вкладати кошти в наукомістські розробки навіть тоді, коли існує висока ступінь невизначеності. Адже саме тут приховано найбільший потенційний резерв одержання прибутку.

Зрозуміло, що інвестори венчурного капіталу йдуть назустріч підприємцям, виходячи не з альтруїстичних міркувань. Інтерес інвестора полягає якраз у тому, щоб отримати від своїх капіталовкладень прибуток, який буде суттєво вищим, ніж розміщення вільних фінансових коштів на банківських депозитах, або при їх вкладенні в державні цінні папери з фіксованим прибутком.

Висновки

«Венчурний» або «ризиковий» капітал — маловідомий і малозрозумілий для вітчизняних підприємців феномен. Інформації про характер і діяльність венчурних фондів і компаній практично немає. Пошукові системи в усесвітній мережі Internet дають всього пару-тройку посилань на сайти де так чи інакше згадується слово «венчур». Капітал з підвищеним ступенем ризику та інвестиції в науково-технічний розвиток, часто називаються в сукупності венчурним капіталом, сьогодні займають одне з провідних місць у формуванні стратегій фінансування діяльності підприємств у всьому світі. Основне направлення використання венчурного капіталу — фінансування діяльності фірм, що швидко розвиваються, і тому відіграє важливу роль в забезпеченні конкурентоздатності промисловості в цілому. Доказ тому країни з розвиненим ринком венчурного фінансування (США, Японія, Німеччина Великобританія, Нідерланди), які сьогодні є технологічними лідерами в світі і виступають як найбільші експортери продукції високих технологій. Венчурний капітал відіграв в другій половині ХХ століття важливу роль в реалізації великих науко-технічних новинок в галузі мікроелектроніки, обчислювальної техніки, інформатики, біотехнології та в інших наукоємних галузях промисловості. Сьогодні завдання адаптації венчурного механізму фінансування підприємницької діяльності актуальне для України.

Серед об'єктів венчурного фінансування лідирують високотехнологічні компанії, але структура інвестування постійно змінюється. Сьогодні основний обсяг венчурних інвестицій спрямовується в такі сектори, як програмне забезпечення, біотехнології, телекомунікації, медичне обслуговування, роздрібна торгівля, інтернет-технології, комп'ютери і периферійні пристрої, виробництво напівфабрикатів, енергетика, охорона здоров'я, фінансові послуги, електроніка, бізнес-послуги.

Список використаної літератури

1. Баранецький І.О. Особливості та перспективи розвитку венчурного підприємництва в Україні. // Формування ринкових відносин в Україні. - 2004. - №4.- С.46-52.

2. Варфоломєєва В.О. Венчурний бізнес у сфері малого інноваційного підприємництва і форми його забезпечення // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - № 12. - С. 121-127.

3. Галиця І. Венчурна діяльність в Україні та за кордоном: проблеми розвитку. // Справочник економиста – 2005 - №9, 10 – ст. 18-20, 30-31.

4. Гапчич А.М. До питання про активізацію венчурного фінансування в Україні. // Інвестиції: практика та досвід – 2007- №21 – ст. 31-35.

5. Денисюк В.А. Венчурний капітал, як джерело фінансування в іноваційному процесі // Інвестиції: практика та досвід – 2008 - №19 – ст.9-12.

6. Еранов А.И. Особенности венчурного финансирования. Венчурное финансирование інновационной деятельности Российской Федерации // Экономические науки – 2007 - №8 – ст. 135-139.

7. Локшин В.С., Ластенко А.В. Венчурное финансирование в Украине. // Вісник Економічної науки України – 2007 - №1 – ст.76-78.

8. Переваги венчурного фінансування // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво – 2008 – №2 – ст.256-258.

9. Павленко І. А. Економіка та організація інноваційної діяльності. — К.: КНЕУ, 2004. — 202 с.

10. Science and Engineering indicators – 2004 p.

11.Global Entrepreneurship Monitor 2008 Financing Report

2