Венчурне фінансування як нова форма інвестування у світі

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Реферат

З дисципліни: «Міжнародні фінанси»

Тема:

«Венчурне фінансування як нова

форма інвестування у світі»

Виконала студентка

                                                                            10 групи  4 курсу

спеціальності  6503

                                                                              Панкова Ілона

Перевірив викладач:

Прісняк С.О.

Київ 2011

План

Вступ

1.Сутність та механізм функціонування венчурного фінансування

2. Венчурна діяльність у світі

3. Особливості венчурного фінансування в Україні

Висновок

Використана література

Вступ

Вичерпання чинників інтенсивного економічного зростання потребує постійного пошуку нових механізмів розвитку економічної динаміки. Головною проблемою впровадження інноваційно-орієнтованої системи розвитку економіки є проблемне фінансове забезпечення інноваційних проектів високим ступенем ризику. В сучасній ринковій економіці ступінь ризику властивий майже всім елементам підприємництва. Але в інноваційній сфері, у порівнянні з іншими сферами економічної діяльності, ступінь ризику є надвисоким, що унеможливлює участь традиційного позичкового капіталу у фінансуванні ризикових інноваційних проектів.

Через надвисокий ступінь ризику банк, у таких випадках, залишається осторонь, адже отримати кредит підприємству для інтелектуальної ідеї менш реально, а якщо підприємству все-таки вдається отримати кредит, то такий кредит надається без будь-яких пільгових умов кредитування. Також проблеми виникають із потенційними інвесторами, які не зовсім орієнтуються у інвестуванні подібних проектів та перспективи отримання мало можливого прибутку через 5-7 років для них є доволі ризиковим.

Як наслідок, недостатня кількість власних фінансових коштів та коштів, що компенсує держава із бюджету, призводить до банкрутства підприємства, або взагалі до небажання втілювати в життя інтелектуальні проекти, адже успіх, багато в чому, залежить саме від достатньої кількості фінансових активів.

Для вдосконалення фінансового забезпечення інноваційних процесів потрібні нові альтернативні джерела інвестиційних ресурсів, серед яких у першу чергу доцільно розглянути питання розвитку венчурного фінансування, яке в розвинутих країнах є одним з важливих напрямків підтримки середнього та малого інноваційного підприємництва, фінансування науково-дослідних робіт.

1.      Сутність та механізм функціонування венчурного фінансування

У загальному вигляді венчурне фінансування - це довгострокові фінансові інвестиції з високим ступенем ризику в акції новостворюваних малих інноваційно-технологічних фірм (або венчурних підприємств, що вже добре себе зарекомендували), які орієнтовані на розробку і виробництво наукомістких продуктів, задля їх розвитку й розширення, з метою отримання прибутку від приросту вартості вкладених коштів. Іншими словами, венчурне фінансування представляє собою своєрідну позику коштів, довгостроковий кредит без отримання будь-яких гарантій, при цьому венчурний капіталіст вкладає кошти в акціонерний капітал підприємства, іншу частину якого складає інтелектуальна власність засновників венчурного підприємства.

Венчурне фінансування – це один із найбільш ефективних способів фінансування венчурним капіталом приватних підприємств, які займаються ризиковими науково-дослідницькими та конструкторськими розробками. Основна відмінність від традиційного інвестування полягає в тому, що фінансові активи надаються підприємству без будь-якої гарантії забезпечення рухомим чи нерухомим майном або заощадженнями підприємства. Єдиною гарантійною заставою служить відповідна частина акцій (менша ніж контрольний пакет) існуючого або тільки створюваного підприємства, тобто венчурний капітал надається підприємству під перспективну ідею.

Венчурне фінансування докорінно відрізняється від будь-якого іншого, у тому числі найбільш розповсюдженого - банківського, і має певні переваги: інноваційний венчурний бізнес з самого початку припускає можливість провалу проекту, що інвестується; венчурне фінансування не потребує щорічних виплат по відсотках, ліквідної застави; інвестор не вимагає страхувати свої ризики, при цьому активно допомагає новій фірмі порадами, досвідом і діловими зв'язками.

Без перебільшення можна констатувати, що венчурне фінансування це:

     важливий інструмент інвестування підприємств, розвиток яких пов'язаний зі значним ризиком з одночасною можливістю отримання великих прибутків;

     одне з найбільш реальних й доступних джерел фінансування малих високотехнологічних фірм, що займаються розробкою й впровадженням нових прогресивних технологій;

     надійна й дієва альтернатива позиковому фінансуванню, яка орієнтована не на існуючі, а на майбутні активи компанії, що розвивається;

     можливість здійснення якісного "стрибка" від ранніх безприбуткових етапів розвитку нової високотехнологічної компанії до рентабельних стадій її життєвого циклу.

Венчурне фінансування має різні джерела в залежності від стадії життєвого циклу продукту.

На етапі створення продукту здійснюється фінансування інкубаційного періоду (передстартової і стартове фінансування) при цьому джерелами є: власні кошти підприємств, установчі або венчурні пайові внески, венчурні кредити (позики), пов'язані з розподілом майбутніх доходів.

На етапі освоєння продукту здійснюється фінансування комерційного освоєння (фінансування початкової стадії і фінансування освоєння) при цьому джерелами є позикові кошти і синдиковані інвестування.

На етапі випуску і реалізації продукту здійснюється фінансування комерційного освоєння (фінансування венчурного підприємства та перепродаж венчурного підприємства) при цьому джерелами є: венчурний капітал (акціонерний чи пайовий) та власні кошти підприємства.

На відміну від інших форм інвестування, венчурна форма має низку специфічних рис:

—   пряма або опосередкована пайова участь інвестора в капіталі компанії;

—   надання коштів на довгостроковий період на принципах безповоротності, безоплатності, без будь-яких гарантій або забезпечення;

—   активна роль інвестора в управлінні проектом, що фінансується.

Головною особливістю венчурного фінансування є велика ймовірність неповернення коштів, що уже вкладені в проект, якщо інвестиційний проект не дасть очікуваних від його реалізації результатів.

Об'єктом венчурного фінансування сьогодні є створення підприємства, розроблення технології і початкової маркетингової стратегії нового продукту (тобто просування на ринок), запуск комерційного виробництва, розширення, придбання виробничих потужностей в іншого підприємства і продаж самої компанії.

На сьогодні венчурний капітал акумулюється двома секторами: формальним та неформальним. У формальному секторі превалюють “фірми (або фонди) венчурного капіталу” (venture capital firms; далі – ФВК), які об’єднують фінансові ресурси ряду інвесторів: приватних та державних пенсійних фондів, благочинних фондів, корпорацій, фізичних осіб, венчурних капіталістів – власників ФВК. Крім ФВК, учасниками формального сектору виступають спеціальні підрозділи або дочірні компанії комерційних банків, нефінансових промислових корпорацій (corporate venturing), а також державні інвестиційні програми. Як правило, інституційні інвестори розподіляють 2-3% свого інвестиційного портфелю у альтернативні активи, такі як венчурний капітал. ФВК інвестують залучені ресурси у ризикові компанії та бізнес-проекти, від яких очікують отримати високі прибутки протягом 5-7 років. Тобто, в основному, формальні інвестори фінансують більш пізні стадії венчурного циклу, хоча особливо гостру потребу у грошових коштах інноваційні компанії відчувають саме на початкових етапах свого розвитку.

Неформальний сектор венчурного капіталу представлений індивідуальними інвесторами, так званими “бізнес-ангелами” (business angel), які напряму інвестують власні фінансові ресурси у ризикові підприємства. Бізнес-ангели – це, як правило, високоосвічені професіонали середнього та старшого віку, головним чином в сфері ділового адміністрування, консалтингу або технічних секторах. Більшість з них має багаторічний досвід бізнес-діяльності та володіє значними фінансовими ресурсами, накопиченими завдяки власній праці. Часто бізнес-ангели здійснюють інвестування через синдикати, які об’єднують їхніх друзів та ділових партнерів, що дозволяє реципієнтам залучати колосальні інвестиційні кошти. Бізнес-ангели активно діють в США, Європейських країнах, причому обсяги інвестицій неформального сектору у декілька разів перевищують обсяги інвестицій формального сектору.

Рис. 1.2. Обсяги венчурного фінансування неформального та формального секторів у 2008р.

Джерело: Global Entrepreneurship Monitor 2008 Financing Report,

Як правило, виділяють шість етапів венчурного інвестування ризикованих бізнес-ініціатив:.

Першим етапом більшості нових проектів виступає достартове фінансування або “посів” (seed financing). На даному етапі підприємець володіє лише ідеєю або бізнес-планом та потребує фінансових ресурсів для проведення додаткових досліджень, створення пілотних проектів та зразків перед виходом на ринок. Тобто ця стадія є інкубаційною та може тривати від кількох місяців до року. “Посівні” інвестиції є найбільш ризикованими, оскільки достовірна та релевантна інформація щодо життєздатності аналізованого проекту практично відсутня. На думку американських експертів [12, в кінці даного етапу інвестори відмовляються приблизно від 90% ідей. Разом з тим, проекти, схвалені та профінансовані на даній стадії характеризуються найвищою нормою прибутку у майбутньому.

Другий етап - пусковий (start-up financing), де здійснюється основна робота по організації нової компанії, розробці та випробуванню нової продукції (технології) та вивчення попиту на ринку. Компанія-початківець потребує фінансових ресурсів для налагодження виробництва та реалізації власної продукції. Даний етап також характеризується високим ступенем ризику, тому для нього характерним є спільне інвестування кількох венчурних капіталістів.

Третій етап – рання стадія розвитку компанії (first-stage financing) – пов’язаний з переходом компанії-інноватора до практичної діяльності по виробництву нової продукції або наданню послуг. На даній стадії компанія має потребу у фінансуванні маркетингових витрат, подолання вхідних бар’єрів на ринку, створення збутової мережі тощо. Прибутки від реалізації продукції є ще недостатніми для забезпечення розширення та росту компанії. Разом з тим наявні активи підприємства не являються достатньою гарантією для інституційних інвесторів (банків, інвестиційних фондів тощо), тому знову виникає необхідність залучення венчурних джерел фінансування.

Четвертий етап – швидкого зростання (expansion financing) – передбачає використання венчурного капіталу для збільшення виробничих потужностей фірми-інноватора; вдосконалення продукції, що виготовляється; оптимізації системи збуту. Після досягнення даного етапу ризикове підприємство є прибутковим та може використовувати кредитні ресурси традиційних фінансових джерел. Залучення венчурного капіталу, як правило, припиняється.

Метою венчурних капіталістів є досягнення п’ятого етапу – придбання (acquisition financing), тобто моменту першого публічного розміщення акцій інноваційної фірми на фондовому ринку та продаж їх зацікавленій компанії.

Заключним етапом є фінансування викупу (management and leveraged buyout), що полягає у використанні венчурного капіталу з метою викупу акцій інноваційної компанії у великих компаній.

Необхідно зазначити, що основна частка ризикових капіталовкладень припадає на більш пізні стадії венчурного фінансування, перш за все – на стадію швидкого зростання, що пояснюється прагненням інвесторів мінімізувати власний ризик.

2. Венчурна діяльність у світі

У всьому світі розвинений ринок венчурного капіталу забезпечує не лише пожвавлення науково-технічного розвитку, але й є ефективним механізмом пошуку, відбору та впровадження інноваційних технологій. Протягом останніх 25 років венчурний капітал вважається феноменом розвитку американської промисловості, завдяки якому було впроваджено переважну більшість розробок у новітніх галузях промисловості й медицини. Не останньою була роль венчурного капіталу у фінансуванні таких досягнень людства, як мікропроцесори, персональні комп'ютери, технологія рекомбінантних молекул ДНК (генна інженерія). Добре знані всім гіганти комп'ютерного бізнесу Microsoft, Lotus, Intel, Apple Computers, Compaq, Sun Microsystems теж свого часу виросли з ідеї, профінансованої венчурним капіталом.

Не випадково країни з розвиненим ринком венчурного фінансування (США, Японія, Німеччина, Великобританія) виступають сьогодні провідними експортерами продукції високих технологій.

У Європі не існує, подібно до США, поділу на властиво венчурні фонди й фонди прямих інвестицій. Крім того, у Європі співвідношення венчурного капіталу й капіталу прямих інвестицій - 1:1, у той час як у США це відношення близьке до 1:5. Переходячи до порівняння часткових значень, у загальному обсязі європейських прямих інвестицій вкладення в ранні стадії становлять 7,4 % проти 5,7 % у США, у стадію розширення - 35 % проти 8,6 %, у пізні стадії - 8 % проти 4,4 %. Таким чином, на сьогоднішній день європейський венчурний бізнес навіть більшою мірою, ніж американський, орієнтований на реальну підтримку й розвиток малих і середніх підприємств, особливо на стадії розширення.