Вексель та його місце на ринку фінансових послуг

 

ЗМІСТ

1. Вексель та його місце на ринку фінансових послуг
1. Поняття та види векселя…………………………………………….3
2. Операції з інструментами грошового ринку…………………….8
3. Розвиток фондових бірж на території України…………………13
4. Історія сучасного фондового ринку в Україні………………….16
5. Правове положення векселя в національному законодавстві України, його особливості………………………………………..18
2. Список використаної літератури…………………………………….24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 ВЕКСЕЛЬ ТА ЙОГО МІСЦЕ НА РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

 

1.1 Поняття та види векселя

Ве́ксель (нім. Wechsel)— цінний папір, який засвідчує безумовне  грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену  суму грошей власнику векселя (векселетримачу).

В залежності від форми  та способу використання розрізняють:

простий вексель— просте і нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця сплатити власнику векселя у вказаний строк у вказаному місці вказану суму.

переказний вексель (тратта) — це письмовий наказ векселедавця платнику (трасату) про сплату векселедержателю певної суми грошей у визначеному мiсцi у визначений час. Причому отримувачем коштiв може виступати як перший векселедержатель (ремiтент), так i кожний з наступних векселедержателiв (iндосат).

Казначейський вексель  - це вид державного цінного паперу, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання Державного казначейства України сплатити після настання строку визначену суму грошових коштів власнику векселя.

В залежності від характеру  угод, що спричинили появу векселя  виділяють:

Комерційний (товарний, торговий) вексель з'являється в обігу в результаті реальної угоди з купівлі-продажу цінностей, виконаних робіт, наданих послуг.

Фінансовий вексель виникає внаслідок фінансової операції і засвідчує отримання грошової позики.

Векселі можуть з'являтись в  обігу внаслідок реальних угод, або  ж бути фіктивними (безгрошовими), до яких відносять підроблені, дружні, бронзові векселі.

Підроблений вексель — це вексель, в якому міститься підроблений підпис векселедавця, або акцептанта, фальсифіковано вексельну суму чи строк погашення. Підроблення здійснюється з метою отримання коштів у банку під даний вексель.

Дружній (приятельський) вексель акцептується з метою надання допомоги в отриманні кредиту під вексель неплатоспроможній особі. Як правило, обидва суб'єкти угоди акцептують векселі один на одного для того, щоб згодом отримати під них кредит у банку. Такі векселі, коли кілька суб'єктів виступають то векселедавцем (платником), то векселедержателем (покупцем), називають зустрічними(однак зустрічні векселі не завжди є фіктивними, оскільки вони можуть з'являтись і в результаті реальних торговельних відносин між контрагентами).

Бронзовий (дутий, вигаданий) вексель виписується на ім'я неіснуючої або заздалегідь неплатоспроможної особи. Метою подібної операції є отримання кредиту чи збільшення заборгованості неплатоспроможної особи для того, щоб майно банкрута залишилось у близьких йому осіб, замість того, щоб перейти у власність реальних кредиторів. Незважаючи на економічну дефектність дружніх та бронзових векселів, у них немає юридичних дефектів, оскільки підписи не фіктивні, наявні усі реквізити.

Вексель виконує дві функції:

 – є інструментом  кредиту, тому що з його допомогою  можна оформити різні кредитні  зобов’язання (оплатити куплений  товар, повернути отриману позику  тощо);

 – служить інструментом  грошових розрахунків, будучи  різновидом кредитних грошей.

Особливістю векселів є передача його за індосаментом. Термін «індосамент» походить від лат. in dosso (на спині), так як за древньою традицією він надписується на звороті векселя. Індосамент виконується на звороті векселя або на додатному листі (алонжі). У випадку використання алонжу, останній повинен бути приклеєний до векселя. Це викликано дією загального для векселів правила: чого нема у векселі, того не існує.

 За формою передачі  індосамент може бути двох  видів: або іменним, або бланковим.  Іменний індосамент повинен містити  дві необхідні частини: підпис особи, що передає вексель, і назву нового векселетримача, якому шляхом цього надпису передається право за векселем, що передує цьому підпису. Для передачі векселя за бланковим індосаментом достатньо одного підпису індосанта (того, хто бере на себе абстрактне зобов’язання, подібно до того, як це робить векселедавець при видачі векселя). Кожен пред’явник векселя з бланковим надписом має право вимоги без іншого засвідчення свого права на цей вексель.

 Передача векселя за  індосаментом веде за собою  два юридичних наслідки: права  для індосата і відповідальність  для індосанта. Перше полягає в тому, що особа, яка отримала вексель за індосаментом, стає векселетримачем. Однак законність його прав настає у випадку неперервного ряду індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. Другий юридичний наслідок, пов’язаний з першим, полягає в тому, що індосант, передаючи вексель, бере на себе зобов’язання перед новим векселетримачем за акцепт і платіж. У цьому полягає доручительська функція індосаменту. Однак індосант може опротестувати новий індосамент, у цьому випадку він не несе відповідальність перед тими особами, на користь яких вексель було потім індосовано.

Ри́нок фіна́нсових по́слуг  — особлива форма організації  руху фінансових ресурсів в економічній системі, яка за своїм призначенням має забезпечити юридичним, фізичним особам і державі належні умови для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних грошових засобів. За економічною сутністю ринок фінансових послуг — це економічні відносини, що виникають між фінансовими посередниками та іншими економічними агентами з приводу розподілу фінансових ресурсів, купівлі-продажу тимчасово вільних коштів і цінних паперів.

Об'єктивною передумовою  функціонування ринку фінансових послуг є необхідність посередництва у  взаємовідносинах між економічними агентами з приводу перерозподілу  фінансових ресурсів. Кошти можуть бути в наявності в одних суб'єктів господарювання, а інвестиційні потреби виникають в інших. Ринок фінансових послуг виконує роль посередника руху коштів від їх власників до користувачів.

На ринку фінансових послуг визначаються попит і пропозиція на різноманітні фінансові активи.

Об'єктами відносин на цьому  ринку є фінансові послуги, що надаються юридичним і фізичним особам, які є власниками і користувачами  фінансових активів, операції з фінансовими  активами, що здійснюються в Інтересах  третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством І за рахунок  залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Суб'єктами ринку фінансових послуг виступають власники фінансових ресурсів, їх користувачі, фінансові  посередники, держава в особі  спеціальних органів нагляду та контролю. Фінансовими посередниками є особи, які сприяють у налагодженні контактів і укладенні угод між власниками і користувачами фінансових ресурсів. Роль таких осіб виконують фінансові установи — юридичні особи, які надають одну чи декілька фінансових послуг та які внесені до відповідного державного реєстру у визначеному законодавством порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Перерозподіл фінансових ресурсів можливий в умовах чітко  визначеної організаційної структури  ринку, на якому укладаються угоди фінансового характеру.

Формування такого організаційного  механізму можливе з боку держави  і має ґрунтуватися на інституційній  основі, що передбачає виокремлення функцій  кожного учасника ринку. З організаційної точки зору ринок фінансових послуг є сукупністю фінансових інститутів, що обумовлюють перебіг коштів від власників фінансових ресурсів до їх користувачів під контролем державних органів управління.

Фіна́нсові по́слуги — це послуги фінансового посередництва або послуги з кредитування. Прикладом організацій, що надають фінансові послуги є банки, страхові, інвестиційні, лізингові, брокерські компанії та багато інших компаній.

Фінансові послуги — це найбільша за обсягом індустрія  у світі, за даними на 2004 рік частина ринкової капіталізації цієї індустрії у S&P 500 становить 20 %.

Фінансові послуги складають  великий і зростаючий сектор фактично у всіх розвинених економіках і таких, що розвиваються. Темпи зростання цього сектора особливо високі в тих економіках, які зазнають стрімкої модернізації. Торгівля фінансовими послугами також зростає швидкими темпами внаслідок комбінації нових і зростаючих ринків у країнах, що розвиваються та з перехідною економікою, лібералізації фінансів і торгівлі, використання нових фінансових інструментів і стрімких технологічних змін. Проте, сектор фінансових послуг набагато важливіший, ніж його прямий вплив на економіку.

Фінансові послуги є основою  сучасної економіки. Будь-яка господарська діяльність так чи інакше залежить від послуг, які забезпечуються фінансовим сектором. Об'єктивною передумовою функціонування ринку фінансових послуг є необхідність посередництва у взаємовідносинах між економічними агентами з приводу перерозподілу фінансових ресурсів. Кошти можуть бути в наявності в одних суб'єктів господарювання, а інвестиційні потреби виникають в інших. Ринок фінансових послуг виконує роль посередника руху коштів від їх власників до користувачів.

 Банки виконують з  векселями наступні операції:

 – видача кредиту  за спеціальним позичковим рахунком, забезпеченим векселями;

 – інкасування векселів;

 – доміляція векселя:

 – авалювання векселів;

 – акцепт векселів;

 – облік векселів;

 – форфетування.

Кабінет Міністрів України  затвердив Порядок випуску, обігу  та погашення податкових векселів, авальованих банком, які видаються  до отримання або ввезення на митну  територію України нафтопродуктів з метою використання як сировини для виробництва у хімічній промисловості. Відповідну постанову схвалено на засіданні  Уряду 20 жовтня 2011 року.

Прийняття зазначеної постанови  обґрунтоване змінами до Податкового  кодексу України, запровадженими з 1 січня 2012 року.

Урядова постанова визначає порядок

- подання податкового  векселя суб’єктом господарювання  органу ДПС для отримання нафтопродуктів за нульовою ставкою;

- надання довідки про  цільове використання нафтопродуктів, як головної умови погашення податкового векселя;

- обліку податкових векселів  в органах державної податкової служби;

- опротестування органами  ДПС непогашеного у встановлений строк векселя;

- застосування штрафних  санкцій у разі нецільового  використання нафтопродуктів (збільшено  у 1,5 рази повну ставку податку).

 

2. Операції з інструментами грошового ринку

Інструментами грошового  ринку с грошові сурогати - будь-які  документи у вигляді грошових знаків, що відрізняються від грошової одиниці України, випущені в обіг не Національним банком України і  виготовлені з метою здійснення платежів у господарському обороті. На грошовому ринку обертаються, в основному, боргові документи.

 Казначейські зобов 'язання - боргові цінні папери, що емітуються державою в особі уповноважених органів, розміщуються виключно на добровільних засадах серед фізичних та юридичних осіб, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету та надають право на отримання фінансового доходу або інші майнові права відповідно до умов їх випуску. Казначейство випускає свої векселя для покриття касового розриву при виконанні держбюджету.

 Депозитні сертифікати  - видані банками та іншими депозитними інститутами цінні папери.

 Євродолари доларові  депозити, розміщені за межами  США.

 Угода про перепродаж- - контракт, в якому одна зі сторін зобов'язується продати цінні папери іншій із обов'язковим викупом в обумовлену дату за наперед обумовленою і зафіксованою в контракті ціною (наприклад, "репо").

 Комерційні папери - короткостроковий  простий вексель, виданий суб'єктом  господарювання.

 Банківський акцепт - форма короткострокового банківського  фінансування, при якому банк  бере на себе відповідальність  за своєчасну оплату переказного  векселя, якщо у векселедавця  будуть труднощі.

 Фонди ринку грошей - це продаж інвесторам грошових  фондів на короткостроковий період.

 Інструменти грошового ринку використовуються на основі ставки дисконтування.

 Комерційні папери  та банківські акцепти як інструмент  грошового ринку. Вексельний обіг був і є невід'ємною частиною ділового життя суспільства. Розвиток вексельного обігу має багатовікову історію. Винахідниками векселів вважаються серед-ньовікові банкіри-міняли, що займались зберіганням і переказом грошей із країни в країну, із міста в місто. У результаті з'явився перевідний вексель. З розвитком і ускладненням ринкових відносин вексель як засіб переказу грошей поступово втратив своє значення і став унівег -альним інструментом кредиту, платіжним засобом, абстрактним цінним папером. Вексель виконує дві функції: