ПЛАН:

ВСТУП..........................................................................................................................3

РОЗДІЛ І. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ 4

1.1 Сутність поняття  «управління фінансами» 4

1.2 Стратегічне та  оперативне управління  фінансами 5

1.3 Розподіл функцій  в управлінні фінансами  між органами державної  влади і управління  в Україні 6

РОЗДІЛ ІІ. ФІНАНСОВЕ ПРАВО 13

2.1 Сутність поняття  «фінансове право» 14

2.2 Система та джерела  фінансового права 16

2.3 Місце фінансового  права у системі  права України 18

ВИСНОВОК 21

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 22 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     В умовах переходу до ринкових відносин в економіці важливим фактором її розвитку є активне використання механізму фінансів. Запровадження  в дію цього механізму, ефективне  застосування, а також забезпечення цілеспрямованого його функціонування відповідно до завдань суспільства  та держави здійснюється за допомогою  норм фінансового права. Раціональне  управління фінансами ж дасть змогу більш ефективніше використовувати їх по цільовим напрямкам. 

  Уся діяльність держави пов’язана з фінансами – чим більше розвивається держава, тим більше потрібно їй коштів. Фінанси є основною складовою ринкової економіки, тому у країнах з розвиненими ринковими відносинами давно усвідомлена необхідність досліджень у цій галузі, оскільки будь-яке рішення держави можна вважати реальним лише після знаходження можливості покриття витрат, пов’язаних з забезпеченням його грошовими ресурсами.

     Відносини, що виникають у ході мобілізації, розподілу і використання централізованих  і децентралізованих фондів коштів, держава регламентує за допомогою  фінансово-правових норм. Фінансова  система може функціонувати ефективно  при належно право-врегульованих фінансових відносинах. А управління фінансами має бути чітко скоординованим процесом, оскільки нераціональне їх використання знижує їх ефективність і як наслідок негативно впливає на економіку країни в цілому.

      В цій роботі будуть розкриті два основних фінансових поняття це управління фінансами  та фінансове право. Саме вони забезпечують ефективне і правильне використання такого ресурсу як фінанси.

РОЗДІЛ  І. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ

     Управління  — це діяльність, пов'язана з впливом  керуючого суб'єкта на керований  об'єкт з метою досягнення певних результатів. Управління притаманне всім сферам людської діяльності, в тому числі економічній і фінансовій.

     1.1 Сутність поняття  «управління фінансами»

     Управління  фінансами — це складова частина управління економікою, його здійснює спеціальний апарат з допомогою специфічних прийомів і методів.

  В управлінні фінансами виділяють:

• об'єкти управління. Це фінансові відносини, в тому числі відносини, пов'язані з формуванням і використанням фондів грошових коштів. Найважливіші об'єкти — це фінанси підприємств, організацій і установ, фінанси домогосподарств, державні фінанси.
• суб'єкти управління. Це держава (в особі законодавчих і виконавчих, в тому числі фінансових органів), фінансові служби підприємств, організацій, установ.[1]

     Сукупність  всіх організаційних структур, які  здійснюють управління фінансами, утворює  фінансовий апарат.

     Управлінська  діяльність включає наступні функціональні  елементи:

• планування займає важливе місце в управлінні фінансами, тому що саме в ході планування кожен суб'єкт господарювання оцінює свій фінансовий стан, виявляє резерви збільшення фінансових ресурсів, напрямки їх ефективного використання;
• оперативне управління, як комплекс заходів, що проводяться на основі оперативного аналізу конкретної фінансової ситуації. Мета оперативного управління — досягти максимального ефекту при мінімальних затратах шляхом своєчасної зміни фінансових відносин, маневрування фінансовими ресурсами;
• контроль, який пронизує всі стадії управлінської діяльності і в той же час має велике самостійне значення. В процесі контролю співставляються фактичні результати із запланованими, виявляються резерви. [2]

     1.2 Стратегічне та  оперативне управління  фінансами

     Розрізняють стратегічне (або загальне) і оперативне управління фінансами.

     Стратегічне управління — це управління на перспективу, виражається у встановленні обсягів  фінансових ресурсів на перспективу  для реалізації цільових програм, пов'язаних з піднесенням економіки України, проведенням її структурної перебудови, конверсії оборонних галузей, зміцнення  агропромислового комплексу, а також вирішення соціальних проблем. Стратегічне управління здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, апарат Президента, Міністерство фінансів України.

     Оперативне  управління фінансами здійснюють Міністерство фінансів України, дирекції позабюджетних  фондів, страхових організацій, фінансові  служби міністерств, підприємств та організацій і т.п. [3]

     В адміністративно-командній економіці  протягом тривалого часу використовувалися  одні і ті ж методи управління фінансами, вони були консервативними і не давали бажаного ефекту, розробка і впровадження нових фінансових важелів і нормативів проводилася дуже повільно (нормативів розподілу прибутку, норм амортизаційних відрахувань, тарифів відрахувань  на соціальне страхування та ін.). І тому в сучасних умовах гостро постала проблема пошуку альтернативних методів управління і впливу на суб'єкти господарювання, які відповідали би ринковій економіці. [4]

     1.3 Розподіл функцій  в управлінні фінансами  між органами державної  влади і управління в Україні

     Розподіл  функцій в управлінні фінансами  між органами державної влади  і управління:

     Верховна  Рада України, як єдиний орган законодавчої влади, приймає закони, в тому числі з фінансових питань, затверджує Державний бюджет України та вносить зміни до нього; здійснює контроль за виконанням Державного бюджету України; приймає рішення щодо звіту про його виконання; визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики.

     Президент України, як глава держави, створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби; підписує закони, прийняті Верховною Радою України; має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України.

     Кабінет Міністрів України, як вищий орган у системі органів виконавчої влади, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; організовує розробку проекту закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, надає Верховній Раді України звіт про його виконання.

     Міністерство  фінансів України, як центральний орган державної виконавчої влади, підпорядкований Кабінету Міністрів України, забезпечує проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики. Спрямованої на реалізаціє визначених завдань економічного та соціального розвитку України, здійснює координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади. Основними завданнями Міністерства фінансів України є:

• розроблення та проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики;
• здійснення разом з іншими органами виконавчої влади аналізу сучасної економічної та фінансової ситуації в Україні, а також перспектив її розвитку;
• розроблення стратегії щодо внутрішніх та зовнішніх запозичань держави і погашення та обслуговування державного боргу;
• розроблення проекту Державного бюджету України та прогнозних показників зведеного бюджету України, забезпечення в установленому порядку виконання Державного бюджету України, контроль за дотриманням правил складання звіту про виконання Державного бюджету України та зведеного бюджету України;
• забезпечення концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України;
• забезпечення ефективного використання бюджетних коштів та здійснення в межах своєї компетенції державного фінансового контролю; удосконалення методів фінансового і бюджетного планування, фінансування, а також звітності та системи контролю за витрачанням бюджетних коштів;
• розроблення та проведення державної політики у сфері виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння;
• забезпечення впровадження єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та звітності (крім бухгалтерського обліку та звітності в банківських і кредитних установах);
• інформування громадськості про економічні та фіскальні цілі держави.

     Міністерству  фінансів України підпорядковуються  Державне Казначейство України, Головне  контрольно-ревізійне управління України, Державна пробірна палата.

     Головним  завданням Державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розробка пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

     Державне  казначейство створене з метою ефективного управління коштами Державного бюджету України, підвищення оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів у Державному бюджеті. І тому основними завданнями казначейства є:

• організація виконання Державного бюджету України і здійснення контролю за цим;
• управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, та коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків, установлених на відповідний період;
• фінансування видатків Державного бюджету України;— ведення обліку касового виконання Державного бюджету України, складання звітності про стан виконання Державного бюджету України;
• здійснення управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства;
• розподіл між Державним бюджетом України та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України;
• здійснення контролю за надходженням, використанням коштів державних позабюджетних фондів;
• розробка нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, які є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій, що використовують бюджетні кошти та кошти державних позабюджетних фондів.
• Державна податкова служба в Україні має статус міністерства і є центральним органом виконавчої влади, створена з метою посилення контролю за справлянням податків, зборів та інших обов'язкових платежів, зміцнення виконавської дисципліни. Головними завданнями служби є:
• здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів, а також неподаткових доходів, установлених законодавством;
• розробка пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства, прийняття нормативних актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;
• формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків юридичних осіб проведення роз'яснювальної роботи серед платників податків з питань оподаткування;
• запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.