Транснаціональні альянси

    б) посилює конкурентні переваги учасників  альянсу на ринку країни за рахунок  кооперації та координації їх діяльності.

    Основними функціональними формами транснаціональних  альянсів є такі: ліцензування, франчайзинг, контракти під ключ, контракти на управління, транснаціональні консорціуми.

    Провідна  функціональна форма — ліцензування. Ліцензування в глобальній економіці — це трансгранична угода, у рамках якої власник ліцензії (ліцензіар) передає користувачу в іншій країні (ліцензіату) права на використання певних нематеріальних активів на певних умовах, у тому числі фіксований платіж за користування ліцензією — роялті. Розмір фіксованого платежу визначається в межах розрахунку ціни ліцензії.

    Основними компонентами ліцензування та укладання  ліцензійної угоди є;

    а) визначення нематеріальних активів, які  є винятково власністю ліцензіара;

    б) погодження основних умов ліцензійної угоди;

    в) визначення ціни ліцензії або вартості ліцензійної угоди.

    Об'єкти ліцензування — різні види нематеріальних активів і прав інтелектуальної  власності. Розрізняють такі основні  види нематеріальних активів:

    • авторські права на інтелектуальні продукти — літературні, музичні та інші, що регулюються правом інтелектуальної власності, а також концепції творів і сюжети;

    • патенти, винаходи, конструкції, схеми;

    • торгові марки, фірмові назви та фірмова ідентифікація;

    • франчайзинг, контракти й самі ліцензії;

    • програми, системи, процедури, проекти.

    Ліцензіар надає права на використання його інтелектуальної власності ліцензіату, а також інформацію, яка уможливлює використання таких прав. Ліцензіат  використовує надані права й сплачує  відповідні платежі ліцензіару.

    Ліцензійна  угода є, як правило, трансграничною, тому розрахунки за нею регулюються  відповідним законодавством країн  належності ліцензіара та ліцензіата. Крім того, слід враховувати, що платежі  за ліцензійними угодами є об'єктом  пільгового оподаткування в більшості розвинених країн, а також мають пільговий режим згідно з більшістю двосторонніх угод країн про уникнення подвійного оподаткування.

    Ліцензії  та інші види нематеріальних активів  потребують чіткого визначення юридичного та податкового статусу сторін ліцензійної угоди. З точки зору оподаткування розвинені країни застосовують як глобальний принцип оподаткування, згідно з яким оподатковуються консолідовані прибутки компанії від діяльності в усіх країнах світу, так і принцип податкового резидента, відповідно до якого оподатковуються прибутки за критерієм резиденства.

    Умовами ліцензійної угоди є визначення таких основних параметрів:

    1. Тип ліцензії: повні; лімітовані; ексклюзивні або неексклюзивні; термінові або нетермінові.

    2. Ліцензії можуть діяти на території певної країни або використовуватися за її межами.

    3. Ліцензії можуть бути загальними або генеральними. У країні може існувати одна компанія, яка надає субліцензії.

    4. Умови використання ліцензії: умови отримання; умови передачі; умови контролю за дотриманням технології, якості та інше; загальні умови щодо змін стосовно відносин між ліцензіарами та ліцензіатами; умови застосування.

    5. Обмеження щодо обсягу використання ліцензії.

    Ціна  ліцензії визначається за верхнім та нижнім обмеженням. Ціна пропозиції завжди вища, її розраховують за оцінкою потенційного прибутку від використання ліцензії та пропозиції ліцєнзіара. Верхній ліміт ціни визначається очікуваними прибутками ліцензіата й очікуваними витратами ліцензіата на придбання аналогічної ліцензії у конкурентів. Нижній ліміт ціни ліцензії визначається витратами на її передачу та застосування.

    Франчайзинг — це угода між компаніями, згідно з якою відбувається передача прав на використання торгової марки й способів здійснення торгівлі або надання послуг, які мають суттєве значення для бізнесу. Учасниками угоди є дві сторони; перша — компанія, що має права на франчайзинг і передає їх іншим компаніям (франчайзер); інші компанії як сторони угоди, що набувають прав на франчайзинг (франчайзи).

    Франчайзингова угода — угода, за якою франчайзер надає права на використання фірмових марок або послуг чи інше та підтримує франчайзи у використанні цих прав.

    Типовим прикладом франчайзингу є транснаціональні готельні системи, зокрема «Холідей Інн», «Хілтон», «Інтерконтиненталь», «Форум» та інші; системи швидкого харчування — «МакДональдз», «Піцца Хат», «Бургер Кінг», «Данкін Донатс» та інші; торговельні системи — «Маркс енд Спенсер», «Білла» та ін.

    Франчайзер  надає право на використання назви, торгової марки, фірмового стилю, ділової репутації, доступу до системи бронювання певної готельної системи або постачання товарів; надає послуги з підготовки персоналу та ін. й отримує за це фіксовану винагороду.

    Майже половина послуг у роздрібній торгівлі, системі харчування та готельному бізнесі розвинених країн надається за франчайзингом.

    Контракт  «під ключ» — контракт на здійснення певних робіт зі спорудження нового підприємства або об'єкта інфраструктури, що передбачає повну відповідальність генерального контрактора за будівництво, ефективне використання інвестиційних коштів і початок роботи підприємства за планом. Це формує взаємовідносини компаній таким чином, що вони працюють на досягнення кінцевого результату — вихід нового виробництва на проектну потужність. Такі контракти є транснаціональними, оскільки в них беруть участь субпідрядники та постачальники окремих видів сучасного устаткування й технологій з різних країн.

    Контракт  на управління укладається між власником  підприємства або компанії та іншою  компанією-оператором на здійснення ефективного управління певним підприємством або інвестиційним проектом.  

Висновок 
 

    Транснаціональні  альянси в наш час с однією з найрозвиненіших форм і одним з найдинамічніших напрямів транснаціоналізації. Транснаціональні альянси — це глобальні форми здійснення партнерства, спільної або пайової діяльності на основі багатосторонніх контрактів (угод) компаній різних країн через здійснення спільної маркетингової, фінансової, інноваційної, інвестиційної та операційної діяльності.

      Виникнення альянсів — результат посилення глобальної конкуренції, передусім між ТНК, особливо нецінової конкуренції. Глобальна конкуренція є визначальною, однак не єдиною причиною утворення транснаціональних альянсів. Причинами їх створення є також кон'юнктурні й виробничо-технологічні чинники розвитку, які випливають з визначення та природних властивостей самих альянсів, але водночас мають власні характеристики, що диктуються кон'юнктурою економічного життя. Такими причинами є:

    • подальша глобалізація ринків і розширення спектра геополітичних завдань розвитку, технологічна універсалізація господарської діяльності підприємницьких структур;

    • коливання у співвідношенні валютних курсів окремих національних грошових одиниць та об'єктивна потреба маневру в інвестиційній політиці;

    • можливість забезпечення додаткової трансакційної економії, заощадження на витратах;

    Крім  загальних рис, породжених цими причинами, процес утворення транснаціональних  альянсів має певні національні  особливості. Наприклад, відмінною  рисою японських ТНК є акцент на «технологічному мотиві» при кооперуванні господарсько-підприємницьких зусиль, капітальних та інших ресурсів у такий спосіб. Для американських ТНК пріоритети більшою мірою зміщуються в конкурентну сферу. Іншими словами, часто рішення про утворення транснаціонального альянсу приймаються тоді, коли ринкова ситуація вимагає вжиття оборонних або наступальних заходів.

Список  використаних джерел: 

     1.Гелд Д., МакГрю Е., Голдблат Д., Перратон Дж. Глобальні трансформації. – К, Фенікс, 2004 – 367 с.

    2.Дэниелс Дж., Радеба Л.  Международный бизнес. - М., Дело, 1994. – 282

    3.Іноземні інвестиції в Україні. – К., УкрІНТЕІ, 2004. – 412 с.

     4.Плотніков О.В. Фінансовий менеджмент у  транснаціональних корпораціях. – К.: Кондор, 2004. – 384 с.

      5.Рогач О. Міжнародні інвестиції: теорія та практика бізнесу транснаціональних корпорацій. – Київ, „Либідь”, 2005. – 436 с.

      6.Рогач О.І., Шнирков О.І.  Транснаціоналізація світового господарства та перехідні економіки. - К.,  ВЦ  "Київський університет",  1999, - 302 с.

       7.Руденко Л. Транснаціональні корпорації. – К., КНЕУ, 2006. – 319 с.

       8.Сприяння сталому економічному зростанню в Україні. - К., Альфа-Принт, 2001-  261 с.

      9.Сутормина В.М.  Фінанси зарубіжних корпорацій. –К.: КНЕУ, 2004. – 337 с.

    10.Транснаціональні корпорації: навчальний посібник / В.Рокоча, Т65 О.Плотніков, В.Новицький та ін. - К.: Таксон, 2001. - 304с.

     11.http://franchising.ua – портал ідей для бізнесу.

     12.http://www.ua.all-biz – всесвітній інформаційний портал.