Світові фінансові, їх передумови та особливості в глобальних умовах

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДВНЗ  КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.ГЕТЬМАНА

 

 

 

                                           Кафедра міжнародного менеджменту

 

 

 

 

 

 

Реферат з предмету: “Глобальна економіка”

 

На тему:

“Світові фінансові кризи, їх передумови та особливості в глобальних умовах”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:

Перевірила:

 

 

 

 

 

Київ – 2012

 

 

 

 

 

 

ПЛАН

Вступ

1. Світові фінансові кризи та їх передумови.
2. Особливості світових фінансових криз в глобальних умов та методи методи виживання.
3. Світові фінансові кризи та їх вплив на фінансову політику в Україні.

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Загалом, поняття  фінансова криза має широке застосування до різних випадків, коли деякі фінансові  установи або заощадження раптово втрачають велику частину своєї вартості. До випадків фінансових криз відносять: падіння фондових ринків, валютні кризи, банкрутства, дефолти...

Економістами  розроблено різні теорії виникнення та запобігання появі фінансових криз. Однак, між ними не вдається досягнути консенсусу, та фінансові кризи все ще трапляються по всьому світу, це все пояснює величезну актуальність обраної теми за сучасних посткризових ситуацій в період тотальної глобалізації суспільства.

Метою роботи є визначення першопричини світових фінансових криз. Об’єктом теми реферату є фінансові кризи в глобальних умовах.

Завдання роботи складають: пошук шляхів подолання наслідків фінансової кризи та запобігання розгортання подібних подій в майбутньому за умов всеохоплюючих глобалізаційних процесів.

Особливо актуальним є пошук методів послаблення  наслідків світової фінансової кризи  на теренах нашої держави.

Під час написання  реферату були використанні праці вітчизняних та зарубіжних вчених в сфері дослідження фінансових криз та методів боротьби з ними.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Світові фінансові кризи та їх передумови.

Економічне  сьогодення спричинило обговорення  теми фінансової кризи, до того ж  економічна криза, що розгортається, є  справді світовою. Жодна з країн, зокрема й Україна, не має будь-яких шансів уберегтися від її руйнівних наслідків. Криза викликала широкий резонанс у суспільстві, що поставило її як об’єкт жвавого обговорення практично всіма верствами суспільства, починаючи з рядових економістів з базовими економічними знаннями, і закінчуючи політиками, урядовцями та експертами. Зазначимо, що практично всі вони практично одностайні в визначенні джерел та аналізі пройдених етапів, проте їх думки розходяться в прогнозах та пропонованих антикризових заходах. Сьогоднішня причина світової фінансової кризи є кризою позичальників з  низькою кредитоспроможністю (іпотечна криза), безумовно має вплив на зародження і розвиток кризових проявів в реальній економіці, фінансовій та соціальній сферах. Проте, іпотечна криза відіграла тільки роль детонатора, а причини варто шукати в іншій площині.

Кризи, в тому числі і фінансові, крім негативних явищ, таких як падіння виробництва  і регресія економіки також несуть в собі позитивні ознаки пов’язані  з оздоровленням економіки та переходу на якісно новий щабель її розвитку. Фінансові ринки не виняток, проте їх найголовніша особливість полягає в тому, що складне високотехнологічне середовище оманливе та найбільш схильне до змін, а відповідно кризи.

Повертаючись  до праць родоначальника фінансових циклів Хаймана Мінскі зазначимо, що будь-яку кризу супроводжує дует економічних та психологічних аспектів. Таким чином, в першу чергу, при виникненні фінансової нестабільності необхідно виявити та проаналізувати ступінь впливу чинників та вжити заходів щодо їх мінімізації. Таких чинників може бути ціла множина – надмірною сукупною заборгованістю в реальному секторі, негативною динамікою фундаментальних показників, панікою банківських вкладників, асиметрією інформацією між кредитором і вкладником і т.д. Проте, виділити серед них якийсь один або декілька неможливо, що свідчить про необхідність аналізу динаміки всіх показників фінансового ринку. Протягом тривалого часу індикатором фінансової кризи слугувала валютна криза, що давало можливість стверджувати про їх тісний взаємозв’язок, що підтверджено у працях Дорнбуша, Голдфайна і Вальдеса. Вченим Камінскі і Рейнхартом вдалося виявити, що фінансова криза передувала валютній у більш ніж половині випадків [2].

Природа криз змінюється завдяки процесам фінансової глобалізації. Так, аналіз фінансових криз 90- х років ХХ століття свідчить про їх нові глобалізаційні передумови – відкритість фінансових ринків, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, спекуляція та ризиковість нерезидентів на високорентабельних ринках банківського кредиту та цінних паперів. Попри те, держави змушені забезпечувати здатність країни використовувати міжнародні фінансові ресурси у власних інтересах за умов оцінки негативних і позитивних сторін грошових транскордонних переміщень, впливу, який спекулятивні потоки можуть здійснити на грошову стабільність, відсоткові ставки, платіжний баланс (в якому переміщення капіталу вважається важливою статтею), а також проблема грошового суверенітету уряду [1].

Погоджуємося із загальною тезою «фінансова криза – різке зменшення вартості будь-яких фінансових інструментів» [2], проте її варто доповнити словами «з порушенням рівноваги в соціально- економічній системі з високою ймовірністю негативних наслідків». Сьогодні економічні реалії в світі утверджуються на об’єднанні протилежностей – принципах централізації та децентралізації. Діюча світова фінансова система, її функціональна інфраструктура не встигли адаптуватися до цієї новації. Швидше за все, витоки сучасної світової кризи лежать в застарілому механізмі економічної системи, яка потребує змін.

Відомо, що сучасна  світова криза розпочалася з  іпотечної кризи в США в 2008 році. Проте, незважаючи на те, що іпотека  вважається важливою частиною реальної  економіки, слід врахувати, що іпотечна емісія здійснюється під реальні цінності, і навряд навіть серйозні негативні явища в цій царині можуть призвести до краху світової валютної системи. Ми притримуємося тієї думки, що більшої уваги заслуговує в цьому плані світовий валютний ринок, щоденний обсяг операцій на якому складає майже шосту частину всього американського іпотечного боргу. За своєю суттю, від нього залежить прямо або опосередковано економіка практично всіх країн світу. Згадану залежність значно підсилила нова конфігурація валютних відносин, що прийшла на заміну «золотому стандарту грошей», коли фіксованість золотого вмісту паперових грошей забезпечувала стійкі валютні курси. Сьогодні, гроші фактично втратили свою товарну основу, стали більшою мірою віртуальними (що цілком відповідає процесам глобалізації і прискорення розвитку економіки), а курси валют пройшли шлях від фіксованих твердих курсів до «плаваючих» зазнаючи щоденних змін. Згадані передумови створили благодатний грунт для отримання грошей з грошей, простіше кажучи, витягування прибутку із спекулятивних операцій, що позначилося на якісному змісті трансакцій валютного ринку. Гроші в сучасній фінансовій системі не забезпечені золотом або іншим видом матеріального забезпечення. По суті, єдиним забезпеченням сучасних паперових і електронних грошей є віра людей у те, що гроші є універсальним засобом обміну одних цінностей на інші. Користуючись цим, сучасна банківська система з успіхом проробляє (вже багато десятиліть) наступну операцію: вона віддає в кредит значно більші суми грошей, ніж наявні в банківській системі. До того ж, політична та економічна системи світу не можуть розглядатися відокремлено: їх елементи взаємодіючи, доповнюють одна одну. Сьогоднішня криза – це криза не лише геоекономічної, але й геополітичної систем світу, які сформувалися в останні десятиріччя. А відтак, слід разом розглядати кризу світової економіки і геополітичну кризу, які знайшли своє відображення одна в одній. Світова фінансова криза у багатьох своїх визначеннях відбиває насамперед суперечності нинішньої системи геополітичних відносин. Зародки зростаючої розбалансованості світової економіки базується на основі політичних взаємин основних гравців.

До моменту  початку кризи, частка спекулятивних операцій вже досягла позначки в 90 %, і відповідно 5-7 % трансакцій, пов'язаних з реальною економікою, не могли підтримувати саму функціональність валютного ринку. Банки де-факто стали структурами, обслуговуючими спекулятивні грошові потоки. Частка «реальних сильних» грошей в структурі ліквідності комерційних банків наблизилася до мізерного порогу в 1 %, а решта не забарилися проявити своє негативне ставлення відносно довіри до цих фінансових інститутів [3].

Таким чином, заходи державного втручання у фінансову систему нездатні вберегти світову економіку від подальшого поглиблення системної кризи. Недієвість згаданих заходів не визначається запізнілістю їх впровадження, оскільки як значні фінансові асигнування, так і нові неординарні інституційні рішення (стосовно фактичної націоналізації фінансово-банківських установ, зокрема, двох іпотечних гігантів в США, на які припадає 43% всіх іпотечних кредитів),– залишаються заходами, спрямованими лише на подолання наслідків кризи, тоді як невидимими залишаються її витоки. Зважаючи на викладене, конструктивізм має внести сама криза, яка не тільки руйнує старий економічний порядок, але і (як це завжди буває) несе в собі нові управлінські рішення та зосереджується на перспективі, формуючи передумови для затвердження нової парадигми світової фінансової системи [4].

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Особливості світових фінансових криз в глобальних умов та методи методи виживання.

Економісти  вже сьогодні намагаються зазирнути  по той бік фінансової кризи  і спрогнозувати, як він змінить світову економіку. Зокрема, в доповіді всесвітнього економічного форуму зазначається про чотири можливі сценарії розвитку світової економіки до 2020 року, які відрізняються один від іншого [5].

За першим сценарієм з  назвою «Фінансовий регіоналізм» економіка розвинених країн світу, тобто США та Європи продовжує сповільнюватися із максимальними темпами зростання 1,2% на рік. В той же час, економіки країни, що розвиваються, нарощують темпи зростання ВВП до 9%. Відповідно, щоб захистити себе від впливу розвинених країн, їх ідей, притримуються політики розриву з ними економічних зв'язків, формуючи їм економічну резервацію. При цьому питання енергетичної безпеки стає головним. Долар і євро перестають бути єдиними резервними валютами. Центр економіки зміщується на схід, де головним гравцем виступає Китай.

Другий сценарій «Відтворений  західний центризм» передбачає найбільші втрати в економіках, що розвиваються. Світовими лідерами залишаються  країни Заходу. Темпи зростання  світового ВВП складуть 3,6%, з розподілом 6% на країни що розвиваються, 3,1% – на розвинені із ростом інноваційних продуктів і послуг із США і Європи та перспективами створення наднаціонального регулюючого органу на їх користь. Такий сценарій припускає виникнення нової кризи.

Третій сценарій під  назвою «Ізольований протекціонізм» носить найбільш песимістичний характер. На основі конфліктів рецесія поширюється  на все світове співтовариство, змушуючи країни ізолюватися один від  одного, переслідують виключно власні інтереси, пред'являючи один одному претензії, проводячи політику протекціонізму і популізму. Темп росту ВВП сягає лише 2,3%. Посилення контролю над капіталом і людськими ресурсами додає негативу. Банки підлягають процесу націоналізації, рівень довіри в світовій економіці досягає критичної позначки.

Найбільш оптимістичним виглядає четвертий сценарій «Збалансована різносторонність». Його зміст припускає падіння економіки в глибоку стагнацію за якої світовий ВВП скоротиться до 2,5%., що призведе до усвідомлення співпраці в світовому співтоваристві, як єдиний шанс подолати кризу. Поступово світовий ВВП збільшиться до 3,6%, причому основний внесок забезпечать країни, що розвиваються. США і ЄС продовжать боротьбу з дефляцією, їх ВВП зростатиме повільніше – 1,8% на рік, економіка стане інтегрованою.

Cлід  зазначити, що сьогодні перед інвестиційними установами також гостро стоїть проблема рефінансування власних зобов’язань. В умовах стиснення обсягів доступної ліквідності й майбутньої реформи світової фінансової системи інвестиційним інститутам треба переглянути стратегію свого розвитку. По-перше, необхідно знайти джерела залучення довгострокового капіталу та визначити напрями фінансової експансії, а по-друге, – застосувати резерви й нові можливості для підвищення ефективності операцій.

Під час кризи більшості банківських та небанківських інвестиційних інститутів доводиться розв’язувати два векторних завдання. З одного боку, вони повинні вирішити проблему виживання в умовах згортання ринку, а з другого – створити підґрунтя для подальшого розвитку. Одним зі способів реалізації стратегії майбутнього розвитку може стати реструктуризація фінансових інститутів. Реструктуризація передбачає оздоровлення, виведення з кризи учасників фінансово-кредитного ринку тощо. Головними завданнями реструктуризації фінансового ринку є:

• вдосконалення нормативно-правової бази;

– вдосконалення  організаційно-економічних механізмів співробітництва інвестиційних інститутів з клієнтами;

– фінансове  оздоровлення окремих банківських, небанківських установ, а також  інститутів фондового ринку;

– своєчасна  ліквідація недієздатних установ з  мінімальними втратами для суспільства  тощо.

На  підставі викладеного вище можна  визначити загальну мету реструктуризації  фінансового ринку – це максимально  можливе підтримання і пожвавлення втраченого потенціалу прогресивного розвитку фінансових установ. Реструктуризація повинна стабілізувати роботу інвестиційних інститутів, відновити їх спроможність адекватно відповідати на потреби національного господарства в сучасних економічнихумовах.

Для реалізації  політики економічної модернізації  необхідно розробити план дій, основу якого становитиме стратегія  реструктуризації інвес- тиційних  інститутів на ринку фінансових послуг. На нашу думку, ця стра- тегія має  базуватися на таких засадах: