Сутність грошових розрахунків підприємств

  Безготівкові  розрахунки слід розглядати як цілісну  систему, яка включає:

  — класифікацію розрахунків;

  — організацію розрахунків;

  — форми відповідних документів;

  — взаємовідносини платників з банками.

  У класифікації безготівкових розрахунків слід розрізняти:

  — розрахунки за товарними операціями;

  — розрахунки за нетоварними операціями.

  Розрахунки за товарними операціями пов’язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розрахунки за нетоварними операціями.

  Розрахунки за нетоварними операціями пов’язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругообороту коштів підприємства.

  Відповідно  до територіального розміщення підприємств (покуп ців — продавців) і банківських установ, що їх обслуговують, безготівкові розрахунки поділяються на місцеві, міжміські та міжнародні.

  Місцеві розрахунки здійснюються між покупцем і постачальником продукції, якщо їх обслуговує одна установа банку або коли банк постачальника і банк покупця розміщені в тому самому населеному пункті.

  Міжміські — це розрахунки, які здійснюються між покупцем і постачальником через банки (постачальника і покупця), що знаходяться в різних регіонах.

  Міжнародні — це розрахунки, які здійснюються за операціями купівлі-продажу через банк постачальника, яким є зарубіжний банк.

  Організація розрахунків передбачає їх здійснення записом (пере казуванням) коштів з рахунка покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (отримувача коштів) або заліком взаємних розрахунків між покупцем і постачальником продукції.

  За  економічним змістом організація  безготівкових розрахунків виходить за межі суто технічних операцій, пов’язаних зі списанням і зарахуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській установі.

  Безготівкові  розрахунки здійснюються в різних формах. Різні форми розрахунків пов’язані з використанням різних видів розрахун кових документів.

  Розрахункові  документи готує постачальник або  платник, а в окремих випадках — банк. Розрахунковий документ — це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів. Використовуються відповідні форми безготівкових  розрахунків (залежно від форми розрахункового документа), а саме:

  — платіжними дорученнями;

  — платіжними вимогами-дорученнями;

  — чеками;

  — акредитивами;

  — векселями;

  — інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

  Платіжні  вимоги та інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у випадках стягнення  в безспірному порядку сум  фінансових санкцій, недоїмки в бюджет з податків, штрафів, які нараховані державними податковими органами.

  Правові основи організації безготівкових  розрахунків у господарському обороті  регламентуються законодавчими, інструктивними документами. Національний банк України  виступає як методичний центр з розробки форм і засобів розрахунків у  народному господарстві, правил документообороту, організації банківського контролю за проведенням розрахунків.

  За  часів переходу до ринкових відносин організація безготівкових розрахунків  повинна активно сприяти вирішенню  таких завдань:

  — удосконалення комерційного розрахунку на підприємстві;

  — підвищення відповідальності підприємств за своєчасне і в пов ному обсязі здійснення платежів за всіма зобов’язаннями;

  — зміцнення договірної дисципліни; 

  — прискорення обороту оборотних коштів.