1. Сутність грошових  розрахунків підприємств  

  Основні терміни і поняття: акредитив; безготівкова форма розрахунків; бюджетний рахунок; вексель; готівкова форма розрахунків; грошовий оборот; депозитний рахунок; касові операції; кредитний рахунок; міжміські розрахунки; міжнародні розрахунки; місцеві розрахунки; нетоварні операції; організація грошових розрахунків; платіжна вимога-доручення; платіжне доручення; поточний рахунок; товарні операції; чек.

  У процесі  купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також виконання різного роду зобов’язань у грошовій формі відбуваються різноманітні розрахунки та платежі. Платежі також здійснюються за розподілу й перерозподілу грошових коштів. Сукупність усіх платежів створює грошовий оборот.

  Грошовий  оборот — це виявлення  сутності грошей у русі. Він охоплює процеси розподілу й обміну. На обсяг і структуру грошового обороту на підприємстві справляють вплив стадії виробництва та споживання. Тривалий виробничий процес, який потребує збільшення виробничих запасів, призводить до збільшен ня платежів, пов’язаних з їх придбанням. Зростання трудомісткості продукції збільшує платежі, пов’язані з оплатою праці. Прямі і зворотні зв’язки між виробництвом і споживанням здійснюються через стадії розподілу й обміну за допомогою грошового обороту.

  Особливе  місце займає грошовий оборот у процесі  реалізації продукції. За товарного  виробництва продукт окремого виробника, призначений для споживання іншим  суб’єктом господарювання, може дійти  до споживача і дати право виробнику  на отримання іншого продукту тільки після його оплати. Під час реалізації перевіряється відповідність між обсягом і структурою виробництва та суспільною потребою в них.

  У соціалістичній економіці рух товарних і грошових потоків у економічній літературі розглядався крізь призму планової організації процесу відтворення і його складових — виробництва, розподілу, споживання.

  Ринковим  відносинам властивий вільний рух  товарів, послуг, капіталу і ресурсів. Саме цей момент треба враховувати, розглядаючи рух товарів і  пов’язаний з ним оборот грошей.

  Оборот  грошей супроводжує обмін товарів  і послуг, коли здійснюється оплата за товар і гроші переходять від  покупця до продавця. У загальній  грошовій масі розрізняють активні  гроші, що в кожний даний момент беруть участь в обороті, і пасивні (кошти  на рахунках суб’єктів господарювання, громадських організацій, кошти  населення, інші фонди накопичення  і зберігання), що є лише потенційним  платіжним засобом. Отже, маса грошей, яка перебуває в обороті, завжди буде меншою за загальну кількість  грошей на суму грошових фондів накопичення  і зберігання. Останні постійно залучаються  в активний грошовий оборот.

  Маса  грошей, яка перебуває в обороті, має дві форми: готівкову і  безготівкову.

  Розмежування  грошового обороту на безготівковий і готівковий стає інструментом регулювання об’єкта грошового обороту — грошової маси.

  Більша  частина грошового обороту припадає на безготівковий оборот, який охоплює  всі сфери господарських відносин підприємств і організацій, банківських і фінансових установ, населення.

  Грошовий  оборот на кожному підприємстві пов’язаний з такими напрямками:

  — забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, комплектуючих, виплата заробітної плати);

  — реалізація продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування витрат і формування доходів; 

  сплата  податків, обов’язкових відрахувань  і зборів;

  — забезпечення спільної діяльності підприємств;

  — отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам.

  Таке  групування пов’язане з різною економічною сутністю на званих розрахунків, документооборотом, видами й методами фінансового та банківського контролю.

  Безготівковий грошовий оборот повністю здійснюється через банківські установи, що в  них відкрито рахунки суб’єктів  підприємницької діяльності.

  Від правильної організації грошових розрахунків у цілому залежить оперативність їх здійснення, а відтак і фінансовий стан суб’єктів господарювання.

  Одним із головних факторів нормалізації розрахунків  у народному господарстві є запровадження єдиних розрахункових правил, які визначаються відповідними нормативними актами.

  Перший  принцип безготівкових розрахунків стосується обов’язко вого зберігання підприємствами та установами грошових коштів на рахунках в установах банку (за винятком перехідних залишків у касі). Правовою базою для реалізації цього принципу є угода між підприємством і банком щодо розрахунково-касового обслуговування.

  Другий  принцип полягає в тім, що підприємствам надано право вибору установи банку для відкриття рахунків усіх видів (основного й додаткового) за згодою банку.

  Третій  принцип — принцип самостійного (без участі банків) вибору підприємствами форми розрахунків та закріплення їх у своїх договорах та угодах. Установи банків можуть тільки пропонувати своїм клієнтам застосовувати ту чи іншу форму розрахунків, ураховуючи специфіку діяльності та конкретні умови, які можуть скластися в процесі розрахунків.

  Четвертий принцип — кошти з рахунка підприємства списуються за розпорядженням його власника. Ураховуючи можливість від криття кількох рахунків, суб’єкт підприємницької діяльності визначає один з рахунків як основний. На ньому здійснюється облік заборгованості, яка списується безспірно.

  П’ятий  принцип стосується відкриття рахунків. Поточні рахунки підприємствам — суб’єктам підприємницької діяльності відкривають установи банків тільки за умови повідомлення про це податкового органу.

  Шостий  принцип полягає в терміновому здійсненні платежів. Момент здійснення платежу має бути максимально наближеним до часу відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг.

  Сьомий  принцип: платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту.

  Восьмий принцип: розрахунки між суб’єктами підприємницької діяльності можуть здійснюватись готівкою. При цьому постачальник — отримувач коштів повинен суму отриманої готівки провести через касову книгу і повернути її в повному обсязі на свій рахунок у банк. Використання готівки, пов’язане з виплатою заробітної плати, премій, винагород, матеріальної допомоги, дивідендів, провадиться тільки через її отримання з кас банків. Такий порядок дає змогу контролювати своєчасну сплату податків, внесків та інших обов’яз кових платежів, розмір яких залежить від фонду оплати праці.

  2. Види банківських рахунків і порядок їх відкриття

  Взаємовідносини суб’єктів підприємницької діяльності з банками щодо відкриття рахунків регулюються Законом України «Про внесення до деяких законів України змін щодо відкриття банківських рахунків» та Інструкцією №3 «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті».

  Суб’єкти  підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи) для зберігання коштів і здійснення всіх видів банківських операцій відкривають рахунки в банках на власний вибір і за згодою цих банків.

  Кожне підприємство може відкривати два і більше поточних ра хунків у національній валюті та рахунки в іноземній валюті.

  Відкриваючи рахунки підприємству, установа банку повідомляє про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунка та Національний банк протягом трьох робочих днів із дня відкриття рахунка. Форма і зміст такого повідомлення встановлюються центральним податковим органом України. Операції за рахунками здійснюються тільки після отримання повідомлення від податкового органу про взяття цих рахунків на облік.

  За  наявності двох поточних рахунків у  національній валюті власник рахунків протягом трьох робочих днів із дня  відкриття або закриття кожного  наступного рахунка визначає один із них як основний (для обліку заборгованості, яка стягується в безспірному поряд ку) і повідомляє його номер податковому органу за місцем реєстрації та банкам, в яких відкрито додаткові рахунки в національній та рахунки в іноземних валютах. У свою чергу, банки, що в них відкрито додаткові рахунки в національній та рахунки в іноземних валютах, також протягом трьох робочих днів повідомляють про це банк, в якому відкрито основний рахунок.

  Усі суб’єкти підприємницької діяльності та установи банків зобов’язані дотримуватись вимог чинного законодавства щодо від криття рахунків. За порушення належних вимог суб’єкти підприємницької діяльності та комерційні банки несуть відповідальність.

  Підприємства та їхні відокремлені підрозділи можуть мати такі рахунки в національній валюті:

  — поточні рахунки, що відкриваються для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів банківських операцій;

  — бюджетні, що відкриваються підприємствам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджетів для цільового їх використання;

  — кредитні, що відкриваються в будь-якій установі банку, котра має право видавати кредити (ці рахунки призначено для обліку кредитів, наданих способом оплати розрахункових документів чи переказу коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди);

  — депозитні, що відкриваються між власником рахунка та установою банку на визначений строк. Кошти на депозитні рахунки переказуються з поточного рахунка і після закінчення строку зберігання повертаються на нього ж. Відсотки на депозитні вклади перераховуються на поточний рахунок або зараховуються на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунка забороняється.

  Для відкриття поточних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

  — заяву на відкриття рахунка, підписану керівником та головним бухгалтером;

  — копію свідоцтва (засвідчену нотаріально) про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади або іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію;

  — копію статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом реєстрації. Установа банку, яка відкриває поточний рахунок, робить позначку про відкриття рахунка на тому примірнику статуту (положення), де стоїть позначка про взяття підприємства на облік у податковому органі, після чого цей примірник повертається власнику рахунка;

  — копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

  — картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком та підпису розрахункових документів зі зразком відбитка печатки підприємства;

  — копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально або органом, що видав відповідний документ.

  Банківські  рахунки в іноземній валюті поділяються  на:

  — поточні;

  — розподільчі;

  — кредитні;

  — депозитні (вкладні).

  Поточний  рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для проведення розрахунків у безготівковій та готівковій іноземній валюті у разі здійснення поточних операцій.

  Розподільчий  рахунок призначений для попереднього зарахування коштів у іноземній валюті. Кошти, які були зараховані на розподільчий рахунок і не підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку України, розподіляються за призначенням. Гривне вий еквівалент коштів в іноземній валюті, які були зараховані на розподільчий рахунок і згідно з чинним законодавством України підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку, у  встано вленому порядку зараховується на поточний рахунок.

  Для відкриття поточного рахунка  в іноземній валюті підприємство подає в банк ті самі документи, що і для відкриття поточного рахунка в національній валюті. Якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривається в тому самому банку, де відкрито поточний рахунок у національній валюті, підприємство подає тільки заяву про відкриття рахунка та картки зі зразками підписів і відбитком печатки.