Суть і форми здійснення грошових розрахунків

Усі суб'єкти підприємницької  діяльності та установи банків зобов'язані  дотримуватись вимог чинного  законодавства щодо відкриття рахунків. За порушення належних вимог суб'єкти підприємницької діяльності та комерційні банки несуть відповідальність.

Підприємства та їхні відокремлені підрозділи можуть мати такі рахунки  в національній валюті:

- поточні рахунки, що  відкриваються для зберігання  грошових коштів та здійснення  всіх видів банківських операцій;

- бюджетні, що відкриваються  підприємствам, яким виділяються  кошти за рахунок державного  або місцевого бюджетів для  цільового їх використання;

- кредитні, що відкриваються  в будь-якій установі банку,  котра має право видавати кредити  (ці рахунки призначено для  обліку кредитів, наданих способом  оплати розрахункових документів  чи переказу коштів на поточний  рахунок позичальника відповідно  до умов кредитної угоди);

- депозитні, що відкриваються  між власником рахунка та установою  банку на визначений строк.  Кошти на депозитні рахунки  переказуються з поточного рахунка  і після закінчення строку  зберігання повертаються на нього  ж. Відсотки на депозитні вклади  перераховуються на поточний  рахунок або зараховуються на  поповнення депозиту. Проведення  розрахункових операцій та видача  коштів готівкою з депозитного  рахунка забороняється.

Для відкриття поточних рахунків підприємства подають установам  банків такі документи:

- заяву на відкриття  рахунка, підписану керівником  та головним бухгалтером;

- копію свідоцтва (засвідчену  нотаріально) про державну реєстрацію  в органі державної виконавчої  влади або іншому органі, уповноваженому  здійснювати державну реєстрацію;

- копію статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом  реєстрації. Установа банку, яка  відкриває поточний рахунок, робить  позначку про відкриття рахунка  на тому примірнику статуту  (положення), де стоїть позначка  про взяття підприємства на  облік у податковому органі, після  чого цей примірник повертається  власнику рахунка;

- копію документа, що  підтверджує взяття підприємства  на податковий облік;

- картку зі зразками  підписів осіб, яким надано право  розпорядження рахунком та підпису  розрахункових документів зі  зразком відбитка печатки підприємства;

- копію документа про  реєстрацію в органах Пенсійного  фонду України, засвідчену нотаріально  або органом, що видав відповідний  документ.

Банківські рахунки в  іноземній валюті поділяються на:

- поточні;

- розподільчі;

- кредитні;

- депозитні (вкладні).

Поточний рахунок в  іноземній валюті відкривається  підприємству для проведення розрахунків  у безготівковій та готівковій іноземній  валюті у разі здійснення поточних операцій.

Розподільчий рахунок  призначений для попереднього зарахування  коштів у іноземній валюті. Кошти, які були зараховані на розподільчий рахунок і не підлягають продажу  на міжбанківському валютному ринку  України, розподіляються за призначенням. Гривне-вий еквівалент коштів в іноземній валюті, які були зараховані на розподільчий рахунок і згідно з чинним законодавством України підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку, у встановленому порядку зараховується на поточний рахунок.

Для відкриття поточного  рахунка в іноземній валюті підприємство подає в банк ті самі документи, що і для відкриття поточного  рахунка в національній валюті. Якщо поточний рахунок в іноземній  валюті відкривається в тому самому банку, де відкрито поточний рахунок  у національній валюті, підприємство подає тільки заяву про відкриття  рахунка та картки зі зразками підписів і відбитком печатки.

За реорганізації підприємства (злиття, перетворення, відокремлення) необхідно переоформити рахунок. Для  цього підприємство подає в установу банку такі самі документи, що і в  разі створення підприємства. Якщо змінено назву підприємства, в  установу банку подається заява  власника рахунка, нова копія свідоцтва  про державну реєстрацію та зміни  до установчих документів. У разі зміни  характеру діяльності власника рахунка  в банк подається новий статут (положення).

Коли підприємство ліквідується, його основний рахунок переоформлюється на ім'я ліквідаційної комісії, для  чого подається рішення про ліквідацію підприємства і нотаріально засвідчена картка зі зразками підписів уповнойажених членів ліквідаційної комісії та відбитком печатки підприємства, що ліквідується. Ліквідаційна комісія вживає заходів для закриття додаткових рахунків.

Кредитні рахунки в  іноземній валюті відкриваються  вповноваженим банком у порядку, встановленому на договірній основі, юридичним особам - резидентам та нерезидентам - банківським установам. Кредитні рахунки  призначені для обліку кредитів, наданих  способом оплати розрахункових документів чи способом переказу кредитних коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди.

 

 

 

6. Організація, переваги і недоліки розрахунків чеками та акредитивами.

 Перевагами чекової форми розрахунків є такі:

для постачальника – висока швидкість розрахунків; високий  ступінь

гарантованості; значна швидкість  надходження грошей на рахунок чекодержателя  і

відповідно пришвидшення обігу капіталу ізменшення дебіторськоїзаборгованості.

для покупця – високий  ступінь гарантованості отримання  товару, оскільки чек

виписують або передають  у момент отримання товару (послуг), однак при

використаннізвичайного чека наявна певна складність в оформленні.

Недоліками  чекової форми розрахунків є неможливість розрахунку чеками

при великих сумах платежів через обмеження сум, що вказуються в чеках, а також

нескладність підробки чеків.

У сучасній практиці безготівкових  розрахунків набула поширенняформа, яка

гарантує твердий платіж постачальнику шляхом депонування  коштів платника на

окремих рахунках у банку, тобто розрахунки акредитивами.

 

Переваги акредитивної форми розрахунків полягає у тому, що розрахунок

акредитивом забезпечує впевненість, що гроші на поточний рахунок продавця

зараховуватимуться тільки після поставки товарів за вказаною у договорі адресою.

Крім цього, продавець  може використовувати переказану суму грошей тільки після

відвантаження товару, що стимулює його дотримуватися умов договору. Також29

вигідно й те, що для оформлення договору не вимагається підпис гаранта

(поручителя).

Недоліками акредитивної форми розрахунків такі:

• для покупця – на певний період гроші виводяться з  обігу, оскільки

«заморожуються» у банку;

• для продавця – гроші  не можна використовувати до моменту  поставки.

На сучасному етапі  розвитку економіки України набувають  поширення

безготівкові розрахунки з використанням таких платіжних  інструментів, як вексель

і банківська платіжна картка.

7. Застосування векселів у грошових розрахунках підприємств.

 Вексельна форма розрахунків  - це розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем.

Вексель - це письмове безумовне  зобов'язання, боргова розписка стандартної  форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у  відповідний строк і у відповідному місці.

Правовою основою вексельного  обігу в Україні є законодавчі, нормативні акти, розроблені згідно з  положенням Єдиного вексельного  закону, ухваленого Женевською вексельною конвенцією 1930 року.

Першим реальним кроком на шляху відродження векселя в  Україні була ухвала 18 червня 1991 р. Верховною  Радою України Закону "Про цінні  папери та фондову біржу". У 1992 році Верховна Рада України ухвалила Постанову "Про застосування векселів в  господарчому обороті України".

Застосування цих двох нормативних актів значно розширило  можливості правового регулювання  вексельного обігу.

Поряд зі створенням нормативної  бази, що регулює вексельний обіг, видаються  нормативні акти, спрямовані на розвиток цієї форми розрахунків.

Дальш им кроком щодо впровадження векселя як інструмента фінансово-господарської діяльності підприємства став Указ Президента України "Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності" від 14.09.94 р.

Цим Указом було запроваджено в господарську діяльність підприємства простий товарний вексель. Його можна  було застосовувати як засіб оформлення взаємної заборгованості суб'єктів  підприємницької діяльності.

Порядок проведення заліку взаємної заборгованості з використанням  векселів включає чотири етапи:

- оформлення та облік  платіжних документів;

- проведення заліку взаємної  заборгованості;

- вексельне оформлення  прострочених заборгованостей;

- дальші операції з  векселями.

Однак окремі питання вексельного  обігу в Україні залишаються  ще недостатньо визначеними.

З метою розширення сфери  обігу векселів 26 липня 1995 року був  виданий Указ Президента України "Про  розширення сфери обігу векселів", який передбачав скасування обмежень стосовно розміру суми зобов'язань  на один вексель. Розмір зобов'язань  встановлювався за згодою суб'єктів  підприємницької діяльності.

Отже, в Україні вже  закладено законодавчі основи застосування векселів у розрахунках між постачальниками  та покупцями.

За своєю суттю вексель  є абстрактним борговим зобов'язанням. Його абстрактність полягає в  тім, що він не обумовлений попереднім виконанням будь-яких договірних зобов'язань.

Векселі на основі взаємної довіри суб'єктів ринкових відносин функціонують в обігу як розрахунковий  засіб, боргове зобов'язання та як різновид цінних паперів, що має значні переваги над паперовими грішми. Ці особливості  накладають специфічний відбиток на сферу обігу векселів у порівнянні з іншими цінними паперами. Зокрема, векселі не знецінюються, в обігу  перебувають визначений договором  час, скорочують потреби в готівці, зменшують витрати грошового  обороту і прискорюють його. Предметом  вексельного зобов'язання можуть бути тільки гроші.

Розвиток кредитних інститутів обумовлений можливістю негайного  обертання боргових зобов'язань  на гроші, що передбачає, у свою чергу, переказування даних зобов'язань  третім особам у простій та надійній формі. Вексель, що відповідає саме цим  вимогам, є зручним інструментом для руху кредитів.

Той, хто дає кредит в  обмін на вексель, за необхідності може обернути його на гроші, переказуючи  вексель як іншим особам, так і  банку з умовою надання знижки з номіналу. Один вексель у процесі  свого обігу здатний погасити цілу низку грошових зобов'язань1.

Векселі, які застосовуються в господарському обороті як в  Україні, так і в міжнародних  розрахунках, досить різноманітні. Векселі  різняться за емітентом, угодами, які  вони обслуговують, суб'єктом, що здійснює оплату, наявністю застави, порядком оплати, можливістю передавання іншій  особі, місцем платежу, формою пред'явлення  та іншими ознаками. Класифікацію векселів за різними ознаками зображено на рис. 2.6.

Векселі казначейські - один із видів державних цінних паперів, які випускаються для покриття видатків державного бюджету. Вони можуть бути використані:

- для здійснення розрахунків;

- для зарахування сплати  податків до державного бюджету;

- як застава для забезпечення  інших платежів та кредитів. Векселедавцем  і, відповідно, платником за казначейськими  векселями є Головне управління  Державного казначейства. Такі векселі  видаються на пред'явника зі  строком платежу не більше  одного року.

 

8. Розрахунково-платіжна дисципліна, її зміст і значенняу фінансово-господарській діяльності підприємств

Розрахунково-платіжна дисципліна передбачає зобов’язання суб’єктів

господарювання дотримуватися встановлених правил здійснення розрахункових

операцій. Дотримання розрахункової дисципліни сприяє пришвидшенню

кругообігу коштів і зміцненню фінансового стану підприємства. Порушення

розрахункової дисципліни може бути наслідком незадовільної роботи фінансових

служб підприємства, а такожйого складногофінансового становища.

За порушення розрахунково-платіжної дисципліни до підприємств-

порушниківможуть застосовуватись санкції.

Санкцію в господарських відносинах слід розглядати як примусове

покарання, що застосовується за порушення встановленого порядку здійснення

господарсько-фінансової діяльності. Залежно від того, які санкції застосовують