Створення нового банку: від установочних зборів до отримання ліцензії

     Представництво  банку - це банківська установа, яка  не є юридичною особою, діє на підставі окремого положення, виступає від імені головного банку і ним фінансується. Представництво банку не має права здійснювати банківські операції.

     Філії та представництва комерційних банків відкриваються за погодженням з  регіональним управлінням НБУ за місцем їх знаходження. З метою створення філій та представництв подаються такі документи:

• клопотання комерційного банку про відкриття філії чи представництва;
• рішення зборів акціонерів банку про створення філії чи представництва;
• копії платіжного документа про внесення плати за відкриття філії, договору оренди на приміщення, в якому буде розташована філія (на строк не менше 5 років), або документального підтвердження права власності банку на це приміщення;
• затверджене у встановленому порядку положення про філію чи представництво, згода регіонального управління НБУ за місцем знаходження головного банку на відкриття філії чи представництва;
• копію статуту банку, зареєстрованого НБУ;
• відомості про професійну придатність і відповідну репутацію керуючого і головного бухгалтера філії банку та забезпеченість кваліфікованими кадрами.

     Письмова  згода регіонального управління НБУ на створення філії, представництва видається комерційному банку протягом двох тижнів з дня отримання всіх необхідних документів.

     Регіональні управління НБУ в ряді підстав  можуть відмовити комерційному банку  у відкритті філії, представництва. Правила НБУ встановлюють деякі  особливості реєстрації банків за участю іноземного капіталу. Засновниками іноземних банків можуть бути іноземні юридичні та фізичні особи або за участю українських та іноземних юридичних і фізичних осіб (спільні банки).

     Рішення про реєстрацію комерційного банку, створеного за участю іноземного капіталу, ухвалює Правління Національного банку України, а комерційного банку, створеного за участю вітчизняного капіталу, - комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків. Реєстрація здійснюється внесенням відповідного запису до Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ у місячний строк з дня одержання всіх передбачених документів.

     Національний  банк України може відмовити у  реєстрації комерційному банку у  разі порушення порядку створення  банку, невідповідності його статуту та інших установчих документів законодавству України, незадовільного фінансового стану засновників, що загрожуватиме інтересам вкладників і кредиторів банку, а також у разі професійної непридатності рекомендованого керівництва банку, відсутності відповідної матеріально-технічної бази.

     Рішення про відмову в реєстрації комерційного банку може бути оскаржене у судовому порядку.

     Крім  документів, що подаються українськими засновниками для утворення комерційного банку, іноземні юридичні особи  
подають:

• рішення уповноваженого органу іноземного засновника про участь у створенні комерційного банку в Україні;
• письмову згоду контролюючого органу країни, резидентом якої є іноземний засновник, на участь у створенні в Україні комерційного банку; країни іноземного засновника;
• копії установчих документів іноземних засновників (учасників);
• витяг з торговельного (банківського) реєстру країни, де іноземний засновник офіційно зареєстрований;
• висновок однієї з аудиторських організацій, яка визначена НБУ як така, що має право здійснювати аудиторську перевірку діяльності іноземних засновників, або висновок іноземного аудитора, підтверджений аудиторською організацією України, яка має відповідний сертифікат на право проведення аудиту;
• повідомлення керівництва центрального банку іноземної держави або уповноваженого органу про здійснення достатнього контролю за діяльністю своїх комерційних банків-засновників, акціонерів українського банку за участю іноземного капіталу.

     Ці  документи повинні бути нотаріально  завірені за місцем їх видачі та легалізовані (підтверджені) в установленому порядку в консульських установах України. Іноземні засновники подають також завірені переклади українською мовою всіх документів, які викладені іноземною мовою, з доданням оригіналів. Крім того, до вказаного переліку документів додається ліцензія НБУ на створення банку за участю іноземних юридичних і фізичних осіб.

      3. ЛІЦЕНЗУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 

     Ліцензування  банківської діяльності полягає  в наданні банкам офіційного дозволу  на здійснення певних банківських операцій. 
Національний банк України визначає порядок надання ліцензії банкам відповідно до статті 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність", "Положення про порядок видачі банкам ліцензії на здійснення банківських операцій", затвердженого постановою Правління НБУ від 6 травня 1998 р. 
Під час ліцензування враховується обсяг капіталу банку (статутний та загальний), його фінансовий стан, дотримання банком установлених економічних нормативів, термін його діяльності на фінансовому ринку, професійна придатність керівників та позитивні висновки незалежного аудиту.

     Ліцензування  банківської діяльності здійснюється з метою допущення на ринок  банківських послуг України комерційних  банків та банківських установ, умови  діяльності яких відповідають установленим Національним банком України обов'язковим вимогам і не загрожують інтересам їхніх клієнтів.

     Комерційні  банки (юридичні особи) мають право  здійснювати банківські операції тільки після отримання відповідної  ліцензії Національного банку України. Філії комерційних банків здійснюють банківські операції за наявності відповідно оформленого доручення головного банку і дозволу регіонального управління Національного банку України за місцезнаходженням філії банку.

     Операціями  банків, що підлягають ліцензуванню, вважаються банківські операції, перелічені у ст. З Закону України "Про банки і банківську діяльність", та інші операції з дозволу Національного банку України.

     НБУ надає банкам ліцензію на здійснення низки операцій з готівкою, розрахункових, активних, пасивних, операцій з валютними цінностями та інших.

     Закон повинен забороняти здійснення банківських  операцій тими економічними суб'єктами, які не мають банківської ліцензії, а також передбачати повноваження органів нагляду щодо проведення розслідування стосовно суб'єктів, які підозрюються в тому, що вони здійснюють банківські операції, не маючи на це права.

     Політика  ліцензування, що має бути сформульована  в законодавчих або нормативних  актах, мусить передусім дати відповіді  на такі питання:

• Яка кількість банків необхідна, якими мають бути темпи зростання банківської системи при ліцензуванні нових банків?
• Яким має бути розмір статутного капіталу, необхідний для захисту вкладників нового банку?
• Хто може бути власником нового банку і чи повинні бути обмеження щодо власності?
• Який тип власності є кращим для нового банку з погляду забезпечення його фінансової стабільності?
• Хто керуватиме новим банком?
• У який спосіб новий банк задовольнятиме потреби населення, які нові послуги він може запропонувати?

     Політика  ліцензування повинна передбачати  низку критеріїв, які застосовуються під час розгляду заявок на видачу банківської ліцензії.

     Основні критерії такі:

• мінімальний розмір статутного капіталу. Цей критерій має найбільше значення під час розгляду заявок на видачу ліцензій;
• фінансовий стан засновників банку та їхня репутація;
• перспективи діяльності нового банку, що визначаються на підставі висновків незалежного аудиту;
• професійна придатність керівництва тощо.

     У разі змін обсягу капіталу банку, його фінансового стану та інших умов Національний банк України може переглянути перелік пунктів ліцензії на здійснення банківських операцій за встановленою процедурою.

     Чим конкретнішими будуть критерії ліцензування, тим легше буде органам нагляду  визначити, можлива чи ні видача ліцензії.

     НБУ видає новоствореним банкам ліцензії на здійснення банківських операцій за умови, що вони мають:

• професійно придатних перших керівних осіб банку (голову правління та головного бухгалтера), кандидатури яких погоджені з Національним банком України;
• підрозділ, який виконуватиме відповідні банківські операції, підрозділ внутрішнього аудиту, укомплектовані професійно придатними, кваліфікованими кадрами;
• відповідні внутрішні документи банку, що регламентують здійснення банком діяльності, яка ліцензується Національним банком України;
• необхідне банківське обладнання, комп'ютерну техніку, програмні продукти та засоби зв'язку, що відповідають вимогам Національного банку України;
• приміщення банку, що відповідає вимогам, установленим Національним банком України, або укладену угоду на оренду приміщення на строк не менше 5-ти років, чи свідоцтво на право власності на приміщення.

     Національний  банк України видає ліцензію функціонуючим  банкам, на розширення їхньої діяльності, якщо ними дотримуються такі обов'язкові умови:

• статутний капітал банку зареєстрований і фактично сплачений у розмірі, не меншому від установленого Національним банком України;
• формування резервного фонду банку відповідає вимогам чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України, статуту банку;
• формування резерву на покриття можливих витрат за кредитами відповідає вимогам чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України. Внутрішні документи банку про порядок формування таких резервів не повинні суперечити вимогам Національного банку України;
• банком дотримуються економічні нормативи, які встановлені Національним банком України протягом півріччя, що передує його зверненню до Національного банку України;
• забезпечується стабільна беззбиткова діяльність банку протягом півріччя, що передує його зверненню до Національного банку України щодо надання ліцензії;
• стан кредитного портфеля банку не загрожує інтересам його кредиторів та вкладників (сума безнадійних до повернення кредитів не перевищує розмірів фактично сформованих резервного та страхового фондів банку);
• формування фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідає чинному законодавству України та нормативним актам НБУ;
• позитивним є висновок зовнішнього аудитора про діяльність банку за звітний рік, що передує зверненню банку до НБУ;
• банківські операції, які ліцензуються НБУ, не можуть негативно вплинути на діяльність банку;
• відсутні порушення банком вимог чинного законодавства, нормативних актів НБУ і внутрішніх документів банку.

     Для отримання ліцензії новоствореними банками подаються такі документи до НБУ:

• клопотання банку про надання ліцензії на здійснення банківських операцій;
• бізнес-план банку на перші три роки його діяльності;
• професійна придатність керівників відповідних підрозділів;
• висновок регіонального управління НБУ щодо технічної готовності та забезпеченості кваліфікованими кадрами.

     Рішення про надання ліцензії ухвалює  Комісія з питань нагляду і  регулювання діяльності банків.

     Відкликання ліцензії на здійснення банківських  операцій є крайнім заходом Національного банку України. До його застосування НБУ використовує інші заходи застережливого характеру відповідно до чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України.

     Ліцензія  на здійснення банківських операцій (окремих чи всіх) може бути відкликана за поданням регіонального управління Національного банку України у разі:

• виявлення недостовірних даних, на підставі яких була надана ліцензія;
• затримання початку здійснення діяльності, на яку видана ліцензія, більше як на один рік з моменту видання ліцензії;
• виникнення загрози інтересам кредиторів та вкладників банку;
• виявлення порушень банком вимог банківського і антимоно- польного законодавства та нормативних актів НБУ;
• збиткової діяльності банку протягом 3-х місяців;
• систематичного порушення економічних нормативів, які встановлені Національним банком України, протягом 3-х місяців підряд або 6-ти місяців протягом року;
• здійснення операцій, на які не було видано ліцензії;
• недостовірних інформації та звітності або несвоєчасного їх подання;
• невиконання в установлений термін вимог НБУ щодо діяльності банку та умов, на підставі яких була видана ліцензія.

     У разі прийняття Комісією рішення  про відкликання ліцензії на здійснення однієї або кількох банківських  операцій комерційний банк повинен у день отримання зазначеного рішення припинити здійснення нових операцій та забезпечити виконання зобов'язань банку за банківськими операціями, за якими відкликано ліцензію, перед кредиторами і вкладниками згідно з укладеними договорами. Банк зобов'язаний у триденний термін повернути Національному банку України раніше отриману ліцензію для заміни переліку дозволених операцій.