Становлення та розвиток валютного ринку в Україні

 Отже, основними рисами  українського валютного ринку  є наступні:

1. проведення в Україні  валютно-грошових реформ свідчить  про тривання процесу ринкових  перетворень у валютно-фінансовій  сфері;

2. національна валюта  України, як і більшості країн  з перехідною економікою, є частково  конвертованою (Україна підтримує  конвертованість гривні за поточними  операціями);

3. за час функціонування  валютного ринку використовувалось  кілька підходів до курсоутворення, що свідчить про те, що механізм  валютної політики перебуває  в процесі становлення і поступового  переходу від адміністративних  принципів у формуванні валютного  курсу до вільних ринкових  засад;

4. перехідним (змішаним) є  характер регулювання валютного  ринку, за якого спостерігаються  як періоди жорстких валютних  обмежень, так і періоди масштабної  лібералізації валютного ринку;

5. у зв’язку з небезпекою  валютних спекуляцій структура  національного валютного ринку  є досить обмеженою.

 Звідси, основними проблемами  функціонування валютного курсу  є:

 – надмірна частка  споживання та недостатні обсяги  нагромадження за умов нерозвиненості  внутрішнього ринку;

 – інституційна нерозвиненість  фінансової системи та вузькість  механізмів рефінансування банківської  системи;

 – несприятливі умови  для довгострокового інвестування, що обумовило переважаючу інвестиційну  привабливість секторів з високою  ліквідністю та швидким обігом  коштів.

 Серед можливих заходів  щодо підвищення довіри до  гривні, зменшення залежності від  зовнішніх ринків капіталу слід  розглянути такі:

- відновлення довіри  громадськості до банківської  системи шляхом формалізації  та персоналізації зобов’язань  дотримуватися визначених валютних  та монетарних орієнтирів;

- підвищення вимог за  обов’язковими резервами при  залученні ресурсів в іноземній  валюті;

- запровадження жорсткіших  вимог до класифікації активних  операцій банків, здійснюваних в  іноземній валюті;

- усунення дефіциту іноземної  валюти на готівковому та безготівковому  ринку.

Отже, валютний ринок - один із найважливіших сегментів фінансового  ринку, і ступінь його розвитку безпосередньо  впливає на стан і розвиток економіки. Сучасний вітчизняний валютний ринок  формується під впливом валютної політики держави, яка регулює валютні  курси та надає можливість учасникам  валютних відносин здійснювати валютні  операції й отримувати прибутки, а  також створює умови для страхування  від валютних ризиків.¹⁸

Отже, незважаючи на тривале  існування валютного ринку, ще з  середніх віків, коли почали розвиватися  валютно-обмінні операції в їх сучасному  розумінні та почав формуватися  валютний ринок як система валютних відносин у ХІХ ст., до сьогодні не існує однозначного тлумачення даного поняття.

У 2012 році комерційні банки  стикнулися з такою проблемою  як утримання стабільного валютного  курсу (в т.ч. за рахунок інтервенцій  і адміністративних важелів), що дещо послабило девальваційні очікування і сприяло поверненню ресурсів в  банківську систему. Згідно з даними НБУ, обсяг золотовалютних резервів країни на початок 2012 року склав 31,8 млрд.$ США при середньомісячному обігу міжбанківського валютного ринку за останній рік на рівні 28,4 млрд. $ США.

Динаміка монетарної бази була несуттєвою, а її обсяг на початок  січня 2012 року склав 229,9 млрд. грн. У 2011 році застосування методів монетарного  стимулювання економічного зростання  носило обмежений характер, а рівень перерозподілу ресурсів покращився (швидкість обігу грошей практично  порівнянна з докризовими показниками), що може стимулювати фінансовий сектор нарощувати обсяг кредитування реального  сектора (скоротивши при цьому рівень спекулятивних інвестицій). Облікова ставка НБУ змінилася і на поточний момент становить 7,5%. За останній рік  обсяг грошової маси (грошовий агрегат  М3) збільшився на 14%, тоді як приріст  готівки поза банками (М0) у зазначеному  періоді склав лише 5,3%. Позитивною була динаміка кредитного і депозитного  портфелів банків.

 

 

 

 

 

3.Перспективи розвитку валютного  ринку України

 

На сьогодні ситуація на валютному ринку країни залишається  відносно стабільною (незважаючи на волатильність  світових фінансових ринків). Разом  з тим, враховуючи високу експорто- та імпорто-залежність економіки країни, а також високий рівень валютної складової в балансі банківської  системи, зовнішні і внутрішні події  можуть мати значний вплив на фінансовий стан банківського сегмента (у разі істотних курсових коливань), а також  послабити фінансові можливості НБУ з підтримки стабільності національної грошової одиниці.

Отже, проведене дослідження  дозволяє зробити такі висновки, що перш за все необхідна підтримка  строкового сегменту валютного ринку  з боку органів влади, які сприятимуть  зміцненню довіри до строкових валютних інструментів. Значного імпульсу розвиткові строкового ринку надали б скоординовані дії Національного банку України, Державного комітету фінансового моніторингу, податкових органів, науковців, фахівців бірж і комерційних банків. Необхідно також створити інфраструктуру строкового ринку за цивілізованими стандартами, підкріплену адекватною законодавчою базою. Крім цього, держава в особі Національного банку може стати активним учасником такого ринку, підвищуючи, з одного боку, довіру до нього, а з іншого - укладаючи ті чи інші угоди, опосередковано демонструючи свої довгострокові наміри та бачення подальшого розвитку національного валютного ринку.

У контексті дослідження  стратегічних векторів розвитку системи  валютного регулювання та контролю в Україні паралельно з лібералізацією валютних відносин, Національний банк повинен залишатися ефективним регулятором  валютного ринку. Дієва регулятивна  та контрольна функція в НБУ повинна  залишатися, оскільки в протилежному випадку в кризових ситуаціях  учасники ринку можуть спровокувати суттєвий кон'юнктурний дисбаланс, що й вимагає присутності ефективного  регулюючого органу, який повинен  володіти можливістю швидкого й ефективного  реагування на негативні явища. Разом  із тим, лібералізація валютних відносин, тенденція до зняття обмежень на валютні  операції комерційних банків вимагають  від центрального банку зменшення  кількості адміністративних важелів  регулювання ринку та розробки і  вдосконалення ринкових інструментів валютної політики.

Для збереження умов стабільного  функціонування валютного ринку  і забезпечення позитивного впливу курсової політики на економіку та макроекономічні чинники необхідно  здійснити комплекс заходів державної  економічної політики:

— щодо державного стимулювання та підтримки українського експорту;

— державного стимулювання прямих іноземних інвестицій і створення  сприятливого інвестиційного середовища;

— формування системи ефективного  управління зовнішнім державним  боргом і зменшення витрат на його погашення та обслуговування.

В цілому можна стверджувати, що центральний банк є найдієвішим  органом регулювання валютних відносин в країні, що лише підкреслює його значення у сучасній системі регулювання  економіки відкритого типу. При цьому  однією з головних переваг такої  моделі регулювання є те, що центральний  має найкращі можливості здійснювати  його комплексно, системно, що обумовлено наявністю в його розпорядженні  інструментів різного характеру  й типу.¹⁹

Конкретні механізми визначення орієнтирів змін курсу валютної політики в умовах поступової модернізації діючих механізмів валютного регулювання можуть бути різними -- збереження коридору при  розширенні його меж, встановлення похилого коридору, прив'язка до інфляції з визначенням  граничних меж відхилення курсу, щомісячне чи щоквартальне встановлення меж зміни курсу при переході на плаваючий курс тощо. При цьому, маючи механізм впливу на курсоутворення, важливо визначити найбільш прийнятну  траєкторію зміни курсу.

З огляду на труднощі, пов'язані зі збалансуванням попиту і пропозиції на валютному ринку, бажано дотримуватися стратегії поступової девальвації. Вона, по-перше, впливає на зменшення імпорту і стимулює експорт (які є одними з головних факторів курсоутворення в цих умовах), по-друге, забезпечує нормальне співвідношення між динамікою курсу та інфляцією в довготерміновій перспективі, запобігає надмірним реальній девальвації чи ревальвації курсу. Інакше може виникнути ситуація на зразок тієї, що склалася у Білорусі, де надмірно завищено курс, або ж аналогічна тій, яку ми мали в Україні наприкінці 1997 року, після того як було відпущено курс.

Якщо будуть збережені основні  елементи діючих обмежень та визначено  модель встановлення орієнтирів зміни  курсу, економіка отримає такий  важливий фактор, як передбачуваність, курсова стабільність, що працюватиме  на фінансову і загальноекономічну стабільність та економічне зростання. Ставити ж за мету досягнення економічної  стабільності та зростання в умовах курсової нестабільності, в яких може опинитись Україна, терміново відмінивши нинішні правила функціонування валютного ринку, -- річ безнадійна.

Таким чином, перспективи розвитку валютно-курсової політики в Україні, очевидно, полягають у забезпеченні стабільності обмінного курсу за умови поступового вдосконалення  нинішньої системи валютного  регулювання, а в перспективі -- скасування діючих обмежень на валютному ринку. Курсова стабільність е важливим фактором монетарної, фінансової, загальноекономічної  стабільності і створює необхідні  умови для  реалізації урядом політики економічних реформ та економічного зростання, які існували протягом 1999 -- 2000 років, проте не були використані  належним чином. Але якщо проведення реформ буде знову відкладене, то здійснені  заходи щодо втримання стабільності виявляться марними і можуть у кінцевому результаті навіть погіршити ситуацію

Сучасною рисою економіки України  є нестабільність її національної валюти і зростання темпів інфляції. Саме за таких умов, зазвичай, перевага надається  тій іноземній валюти, яка є  резервною у світі, або до якої зберігається велика довіра.

Для стабілізації існуючої національної валютної системи необхідно, перш за все, здійснити масштабну дедоларизацію  української економіки. Серед можливих заходів щодо її здійснення і підвищення довіри до гривні, зменшення залежності від зовнішніх ринків капіталу слід розглянути такі:

- відновлення довіри громадськості  до банківської системи шляхом  формалізації та персоналізації  зобов'язань дотримуватися визначених  валютних та монетарних орієнтирів;

- підвищення вимог за обов'язковими  резервами при залученні ресурсів  в іноземній валюті;

- запровадження жорсткіших вимог  до класифікації активних операцій  банків;

- усунення дефіциту іноземної  валюти на готівковому та безготівковому  ринку.

Для ефективного валютного регулювання  на сучасному етапі необхідним є застосування економічних методів управління валютним обігом, що передбачають використання стимулюючих засобів та створення економічної зацікавленості суб'єктів зазначених відносин. До них можна віднести валютні інтервенції та стимулювання експорту .²⁰

Курсове регулювання повинно здійснюватися  на основі сприяння українському експорту, його стійкому збільшенні. Першочерговими завданнями є повне завантаження експортних потужностей і відновлення  внутрішньої економіки.

Курсова політика повинна бути ретельно обґрунтована на основі структури монетарної трансмісії і погоджена з МВФ  для отримання Україною імунітету  на випадок звинувачень у конкурентному  використанні валютного курсу. Слід відмовитися від недоречного  адміністративного курсового регулювання

До основних заходів, які сприятимуть  подальшому розвитку валютного ринку  України, належить:

- збільшення обсягу ринкової  інформації про джерела іноземної  валюти та її використання, а  також про тенденції зміни  платіжного балансу країни для  того щоб учасники ринку могли  сформувати власну обґрунтовану  думку про валютний курс і  нову грошову-кредитну політику;

- поступове скасування правил, що обмежують ринкову діяльність, таких як податки і податкові  збори з валютних операцій, а  також обмеження на міжбанківські  угоди;

- максимально можлива лібералізація  системи валютного регулювання  та валютного контролю;

- уніфікація і спрощення валютного  законодавства, недопущення частих  або спеціальних змін. Чітко встановлені,  прості та зрозумілі закони  і норми валютного регулювання  дозволять підвищити прозорість  ринку та зменшити витрати;

- сприяння розвитку інструментів  хеджування ризику шляхом поступового  скасування заборони та контролю  над проведенням строкових валютних  операцій.

Крім цього, необхідно реалізувати  такі дії, зокрема у сфері валютно-курсової політики:

1.Перехід до нового сценарію  регулювання НБУ валютного курсу,  ключовими ознаками якого мають  стати концентрація зусиль на  створенні належних інституційнйно-організаційних умов для розвитку ринкових засад курсоутворення; раціонального використання валютних кошиків, посилення мотивації суб'єктів валютних відносин до підтримання збалансованих валютних позицій і страхування валютних ризиків;

2.Удосконалення політики валютних  інтервенцій у напрямі підвищення  її узгодженості з відсотковою  політикою;

3.Прискорений розвиток строкового  сегменту валютного ринку та  сегменти інструментів страхування  валютних ризиків;