Становлення та розвиток податкової системи України

З одного боку, податки зобов’язані забезпечити стабільну фінансову базу держави, а з іншого – залишити достатньо коштів підприємствам та громадянам з метою збереження максимальної зацікавленості у результатах їх діяльності. Регулювання нових економічних відносин потребує гнучкої податкової політики, яка б дала змогу оптимально пов’язати інтереси держави з інтересами рядових платників податків. Вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалів оптимального оподаткування. При цьому держава не може задовольнятися лише загальними пропорціями розподілу ВВП. Вона повинна врахувати інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства. Іншими словами, податкова політика повинна влаштовувати і державу , і платників податків. При переході до суто ринкової економіки повинні змінюватись як система оподаткування, так і методи розрахунків та сплати податків, а відповідно, і порядок їх адміністрування. При цьому в питаннях оподаткування не повинно бути сліпого копіювання досвіду окремих країн світу. Не можна накладати податкову систему будь-якої країни на нашу дійсність. Будь-які новації в податковому законодавстві повинні знаходити відображення лише після проведення глибокого вивчення існуючої проблеми та досвіду окремих елементів системи оподаткування країн з ринковою економікою, проведення ґрунтовного аналізу доцільності зазначеної норми та можливості її застосування в українському податковому законодавстві. Важливою умовою ефективної податкової політики є її стабільність і передбачувальність, завдяки чому у підприємств виникає можливість планувати господарську діяльність та правильно оцінювати ефективність прийнятих рішень. Потягом останніх десяти років податкова політика України була спрямована на вирішення конкретних завдань та проблем. Це, зокрема, обмеження росту цін та інфляції, подолання кризи платежів, укріплення грошового обігу. Ці заходи повинні забезпечити захист внутрішнього ринку, створення умов для розвитку здорової конкуренції, здійснити реальну допомогу в становленні та розвитку малого бізнесу, підвищити рівень правової свідомості та культури суспільства. При цьому в Україні суттєва увага постійно приділяється впорядкуванню стягнення податків, зборів та обов’язкових платежів, а також посиленню відповідальності за ухилення від сплати або за несвоєчасність їх сплати до бюджетів усіх рівнів та до державних цільових фондів. Як вже зазначалося, не менш важливою проблемою в Україні і сьогодні залишається відсутність стабільності податкового законодавства. Постійні зміни та доповнення податкових законів призводять до невиконання суб’єктами господарювання прогнозних показників виробничо-господарської діяльності та її кінцевих показників – прибутку, рентабельності, окупності капіталовкладень тощо. Це створює фактор невизначеності в організації господарської діяльності [22].

Не можна  заперечувати, що для окремих суб’єктів господарювання сума податків сьогодні є обтяжливою і створює певні передумови для подорожання продукції, що ними випускається, звужуючи при цьому ринок її збуту. Крім того дійсність сьогодення така, що рентабельні прибуткові підприємства, сплачуючи всі законодавчо встановлені платежі до бюджету та до державних цільових фондів, несуть весь податковий тягар. Вони не можуть спрямовувати кошти на реконструкцію та оновлення обладнання.

Тому суб’єкти господарської діяльності самостійно вирішують питання щодо зниження податкового навантаження, виводячи свої відносини з іншими суб’єктами за межі офіційної економіки. За рахунок цього вони мають змогу:

1) зменшувати свої витрати виробництва (обігу);

2) знижувати ціни на продукцію, що реалізується;

3)активізувати попит на свою продукцію.

При реформуванні системи оподаткування одним  із важливих напрямів в удосконаленні  податкової системи є зменшення  нарахувань на фонд оплати праці, які виступають суттєвим чинником підвищення цін, деформації їхньої структури, зниження конкурентоздатності українських товарів. Однак істотне зменшення цих нарахувань повинно бути взаємопов’язане з реформуванням системи оплати праці, соціального та пенсійного забезпечення, впровадженням системи персональних пенсійних рахунків.

Податкову політику можна розглядати в широкому та вузькому планах. В широкому плані податкова політика охоплює питання формування доходів за рахунок постійних, тобто податкових, та тимчасових, тобто займаних, джерел. Оскільки держава не може встановлювати занадто високий рівень оподаткування, тому що цьому протистоїть суспільство, воно змушено використовувати державні займи для покриття державних видатків.

У вузькому плані  податкова політика охоплює діяльність держави лише у сфері оподаткування  – встановлення видів податків, зборів та інших обов’язкових платежів, їх платників, об’єктів, ставок (нормативів) оподаткування, податкових пільг, строків та механізму стягнення податків та їх зарахувань до бюджету чи до державних цільових фондів.

2.2 Аналіз розвитку та сучасного стану податкової системи України

 

Економічний розвиток в умовах структурних  змін і стабілізації не може не вплинути на державну політику в бюджетній сфері. Протягом 2009-2011 рр. поряд з високими середньорічними темпами економічного зростання зроблено істотні кроки щодо вдосконалення бюджетної сфери. Але бюджетно-податкова політика сьогодні справляє здебільшого фіскальний вплив і не підпорядковується завданням політики економічного зростання.

Розглянувши доходну частину державного бюджету України за період 2009-2011 рр. слід констатувати, що найбільшим джерелом доходів є податкові надходження. Питома вага  податкових надходжень у загальному обсязі доходів державного бюджету коливається від 70,9% у 2010 році до 72,0% у 2011 році. Як видно також з табл. 2.1, питома вага неподаткових надходжень за аналізований період знаходиться в межах 13,1 –15,2% від загального обсягу доходів державного бюджету України[24]. Частка доходів від операцій з капіталом в загальних доходах держбюджету України становить 3,8 – 4,6%. Частка державних цільових фондів у загальному обсязі надходжень до державного бюджету має чітку тенденцію до зменшення, якщо у 2009 році вона становила 5,2% , то у 2011 році 4,2% відповідно [ 23].

 

 

 

Таблиця 2.1

Структура доходів  державного бюджету,%

Показники	2009		2010	2011
Разом доходів	100,0		100,0	100,0
У тому числі:
Податкові надходження	71,6		70,9	72,0
Неподаткові надходження	15,2		13,1	14,6
Доходи від  операцій із капіталом	4,6		4,4	3,8
Державні цільові  фонди	5,2		4,7	4,2
Офіційні трансферти		3,4	6,9	5,4

 

Наведені дані дозволяють зробити висновок,що  у 2009 році питома вага податкових надходжень становила  71,6%, а вже у 2010 році 70,9% . Тобто зазначений показник зменшився на 0,7 % у загальній структурі надходжень.

Якщо у 2009 році доходна частина державного бюджету становила 231,7 млрд. грн., із них податкові надходження складали 167,9 млрд. грн., неподаткові надходження 52,8 млрд. грн. У 2010 році доходна частина склала 225,3 млрд. грн. У свою чергу доходна частина державного бюджету у 2010 році зменшилася у порівнянні із 2009 роком на 6,4 млрд. грн. або на 2,8%. Податкові надходження зменшилися на 19 млрд. грн. , або на 11,3%, неподаткові надходження зросли на 13,5 млрд. грн., або на 25,6%. ВВП України зменшився у 1 кварталі 2010 році на 20,3%, у 2 кварталі на 17,8%, у 3 кварталі на 15,9% та за попередніми оцінками Держкомстату у 4 кварталі на 7,0% у порівнянні з аналогічними періодами 2009 року.

 

Таблиця 2.2

Структура податкових надходжень державного бюджету України, млн.грн.,%

Показники	2009		2010		2011
	млн. грн.	%	млн.грн.	%	млн.грн.	%
Податкові надходження, в т.ч.	148915,6	71,6	166872,2	71,2	177693,4	71,8
Податок на додану вартість	84596,7	56,8	86315,9	51,8	90329,6	53,2
Податок на прибуток підприємств	32579,8	21,9	39969,2	24,0	45579,6	28,5
Акцизний збір	21274,5	14,2	27620,7	16,6	30256	17,2
Податки на міжнародну торгівлю	6929,3	4,7	9072	5,4	9872	6,3

 

Дивлячись на таблицю, можна зробити такі висновки на прикладі діаграм.

 

Рис. 2.1 “Доля податку на додану вартість з 2009 по 2011р.”

 

На основі даних таблиці 2.2 та побудованої діаграми рис. 2.1 констатуємо, що більше ніж половину від загального обсягу податкових надходжень становлять надходження від податку на додану вартість. Цей показник знаходиться у межах 51,8 – 56,8% [25].

Як видно  з рис. 2.1, доля податку на додану вартість з 2009 по 2011 зменшувалася з кожним роком. Порівнюючи 2009 рік із 2011 роком – питома вага ПДВ зменшилася на 3,6%. Навіть при зменшенні даного податку у 2010 році у порівнянні із 2011 роком на 4013,7 млн. грн., у зв’язку із падінням рівня виробництва та споживання, питома вага зросла на 1,4%.

 

Рис. 2.2 “Доля податку на прибуток підприємств з 2009 по 2011 р.”

 

На рис. 2.2 бачимо,що частка податку на прибуток підприємств коливається від 21,9% у 2009 році до 28,5%  у 2011 році. Аналізуючи рис. 2.2, можна побачити, що протягом 2010 – 2011 роках спостерігається тенденція зростання питомої ваги до даного податку загальному обсязі податкових надходжень. Обсяг надходжень від податку на прибуток у 2011 році збільшився у порівнянні із 2010 роком на 5610,4 млн. грн.. або на 14%, у порівнянні із 2009 роком на 7389,4 млн. грн., або на 22,6%. Однією з основних причин цього є вплив економічної кризи на фінансовий та реальний сектор економіки. У результаті цього збільшилась кількість збиткових підприємств та зменшився обсяг отриманих прибутків рентабельними підприємствами.

 

Рис. 2.3 “Доля акцизного збору з 2009 по 2011 р.”

 

На рис. 2.3 бачимо, що частка акцизного збору знаходиться в межах від 14,2 до 17,2%. Необхідно відзначити, що у період 2009 – 2011 років обсяг акцизного збору та питома вага даного податку зростала щороку – у 2010 році на 2,4%  у порівнянні із 2009 роком, 2011 році на 0,6% у порівнянні із 2010 роком. Проте у 2011 році спостерігається значне зростання надходжень від акцизного збору до державного бюджету – у порівнянні із 2010 роком надходження зросли на 2635,3 млн. грн., або на 9,54%. Питома вага даного виду надходжень становила 17,2%. Таке зростання обсягу надходжень пояснюється підвищенням ставок акцизного збору з метою збалансування державного бюджету. Адже в умовах кризи, як засвідчує світовий досвід, непрямі податки є менш вразливими до зменшення у порівнянні із прямими. Наслідком збільшення ставок акцизного збору стало зростання надходжень від акцизного збору, що дозволило не допустити стрімкого зменшення доходної частини державного бюджету. Тобто держава через систему бюджетного регулювання, а саме через податкове регулювання і регулювання доходної частини бюджету скорегувала свою економічну політику під впливом кризи.

 

Рис. 2.4 “Доля податку на міжнародну торгівлю з 2009 по 1011 р.”

 

Дивлячись на рис. 2.4 можна сказати, що доходи від податку на міжнародну торгівлю становлять доволі вагому частку у податкових надходженнях до державного бюджету. Слід звернути увагу, що вона досить значно коливається за роками. Якщо у 2009 році частка податку на міжнародну торгівлю становила 4,7%, то вже у 2011 році 6,3%. Надходження від міжнародної торгівлі зростали протягом року: так у 2010 році у порівнянні із 2009 роком вони збільшилися на 2142,7 млн. грн., або на 30,9%. У 2011 році спостерігається значне зростання доходів від міжнародної торгівлі - порівнюючи із 2010 роком доходи зросли  на 800 млн. грн., або на 8,82%.

 

 

 

 

2.3 Вдосконалення функціонування податкової системи України

 

Нині в Україні  створено податкову систему, яка  дає змогу мобілізувати кошти  в розпорядження держави, здійснювати  їхній розподіл і перерозподіл на цілі економічного й соціального розвитку.

Податкова система  України виявилася неадекватною щодо умов перехідної економіки, створила значні податкові навантаження на суб'єкти господарювання, призвела до невиправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби в кредитних ресурсах. Значними є деформації та нестабільність у ставках, визначенні бази й періодів оподаткування. Негативно вплинули на результати господарської діяльності підприємницьких структур значні нарахування на фонд оплати праці. Надмірна кількість податкових пільг зумовила необґрунтований перерозподіл валового внутрішнього продукту, створила неоднакові економічні умови для господарювання. Усе це призвело до виникнення значного неофіційного сектору економіки, ухилень від оподаткування, створення податкової заборгованості. Аналіз економічного стану держави свідчить, що без реформування податкової системи змінити ситуацію на краще не можна [26].

Серед головних чинників, які зумовлюють необхідність податкової реформи у будь-якій країні, є передусім такі:

• зміна форм власності, умов економічного розвитку та соціально-економічної організації суспільства, що створює об'єктивну основу для реформування податкової системи, визначає основні напрями та цілі податкової реформи, її глибину з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку країни, формує можливості реалізації наявного потенціалу її продуктивних сил;
• закономірний суспільний розвиток, що проявляється в постійному намаганні суспільства оптимізувати податкову систему і неможливості досягнути цього оптимуму. З розвитком суспільства змінюються критерії оптимальності податкової системи, що зумовлює необхідність постійного її вдосконалення;
• зміна концепції оподаткування, яка, як правило, має відображати об'єктивну економіко-політичну ситуацію в країні, соціально-економічний стан її населення та зміну пріоритети держави. Податкова система формується під впливом цілого спектра політичних інтересів і поглядів різних структурованих груп населення, теоретичних шкіл і течій.