Розвиток західноєвропейського фінансового менеджменту

У той же час німецькі платники податків проводять неоголошений бойкот своїй податковій системі: громадяни намагаються будьякими шляхами перевести свої нагромаджені кошти за кордон та розмістити їх у банках тих країн, де податковий тиск менше, і де інформація про внески буде недоступна німецькій податковій службі. Як країни з найбільш ліберальною політикою обрані Швейцарія і Люксембург. Поліцією вилучаються суми, що перевищують еквівалент 17 тис. євро Тільки в 2000 р. цей показник становив 1,6 млрд євро, хоча експерти податкового відомства передбачають суми в 300 разів більше, ніж затримується. Потік контрабанди готівки навряд чи припиниться раніше 2010 p., коли усі банки країн Європейського Союзу будуть в обов'язковому порядку оповіщати про наявні внески податкове відомство країни, у якій проживає вкладник. На спільну думку фахівців, введення євро підірвало німецьку економіку, хоча Німеччина була завжди донором ЄС.

Дотепер у  східних землях соціальна реформа поки не дає відчутних результатів. Масові демонстрації проходили протягом усього 2003 р.

3. Фінанси місцевих органів влади та фінансове вирівнювання у Франції

Одним з найважливіших заходів, проведених у Франції з початку   1980-х pp., є реформа місцевого управління і самоврядування. Вона носить довгостроковий характер. Основним нормативним актом, що визначив головні напрямки реформ, став закон «Про права і свободи комун, департаментів, регіонів» від 2 березня 1982 р.

Реформа місцевого  управління і самоврядування завершила  модернізацію адміністративно-територіальної організації країни. 3 одержанням статусу  територіального колективу практично закінчилося оформлення регіону в адміністративнотериторіальну одиницю. Таким чином, у Франції на сьогодні склалася триланкова система адміністративно-територіального розподілу (регіон — департамент — комуна) з відповідною системою органів місцевого управління і самоврядування. Кожна адміністративна одиниця має свій бюджет.

У кожному  регіоні створюється контрольний орган — Розрахункова палата, що стежить за фінансовою діяльністю юридичних осіб та бере участь у формуванні місцевих бюджетів.

Бюджетна  політика департаменту є компетенцією Генеральної ради, а в окремих  випадках — комісара Республіки і  Регіональної розрахункової палати. Безпосереднє бюджетне управління здійснює Скарбник департаменту, який призначається Міністром економіки і фінансів за рекомендацією представника Генеральної ради.

Видатки місцевих бюджетів складаються з двох основних частин. Перший — поточний (функціональний) бюджет фінансує більш ніж 1/3 витрат місцевих органів влади (поліцію, цивільну оборону, пожежну охорону, управління), 1/3 витрат на освіту, просвіту, культуру, інші — це витрати на економічну інфраструктуру. За рахунок другого — інвестщійного (нового будівництва) бюджету місцеві влади здійснюють великі капіталовкладення, на них припадає понад 52 % усіх капітальних державних витрат.

Джерела доходів  поділяються на внутрішні— від муніципальної власності, місцевого господарства, податкові — забезпечують 50 % загальної суми надходжень, передбачених бюджетами (покривають понад % загальних витрат сукупного бюджету департаментів) і зовнішні — дотації, кредити (як державні, так і приватні).

В цілому, у  Франції надходження з непрямих податків у бюджети регіонів зростають, хоча в загальній структурі податкових надходжень на прямі податки припадає близько 60 % загальної суми надходжень, на непрямі — близько 40 %.

Провідними  податковими статтями виступають 4 прямих податки, які історично склалися у Франції: податок на житло, промисловий податок, земельний податок і поземельних податок з будівель. Крім цих податків, у різних адміністративно-територіальних одиницях використовують так звані додаткові прямі податки на користь місцевих органів влади, колективів і різних суспільних та державних організацій.

База для  обчислення місцевих прямих податків збігається з базою для стягування основних — загальнодержавних прямих податків, але з 1988 р. використовується коефіцієнт-дефлятор, на який збільшується база обчислення перед визначенням суми податкових платежів. Регіони, департаменти, комуни, а також об'єднання комун самі встанов-люють ставки обкладання.

У структурі  непрямих податків, які стягуються у бюджет регіонів,    54,5 % припадає на платежі за реєстрацію технічного паспорта на автомобіль, 39,9 % дають різні надбавки до ставок непрямих податків. На початку 1990-х pp. найвищими темпами в структурі непрямого оподатковування зростали надходження від податку на видачу водійських посвідчень. Однак у загальній сумі надходжень частка цього збору ледь наблизилася до 5 %.

Певні особливості  має система фінансового вирівнювання у Франції. Завдання системи — вирівнювати доходи окремих місцевих бюджетів, які вони мають від податків, і компенсувати витрати, обумовлені розширенням компетенції місцевих органів влади, а також «незаслужені витрати» місцевих органів влади (забезпечення житлом вчителів, виплати житлових субсидій, ПДВ, сплачений на інвестиції).

Для вирівнювання доходів від різниці в отриманих  податках використовується глобальна (єдина) дотація функціонування. Розширення компетенції компенсується: загальною  дотацією з децентралізації, регіональною дотацією на шкільну освіту, дотацією департаментам на оснащення коледжів.

Компенсаційний  фонд ПДВ — трансферний фонд фінансових ресурсів, кошти якого направляються на інвестиції територіальних колективів у Франції. Його створено законом від 28 жовтня 1977 р. Він головна форма участі держави в інвестиційній діяльності комун. Кошти фонду слугують державною субсидією органам місцевого самоврядування на інвестиції. Фонд компенсує місцевим органам влади податок на додану вартість, який вони сплачують по своїх операціях у процесі здійснення витрат розвитку. 3 фонду компенсується сплачений місцевими органами вла-ди ПДВ лише по інвестиційних операціях, спрямованих на влас-ний розвиток. He компенсується ПДВ по операціях на користь третіх осіб, а також пов'язаних з участю в капіталі підприємств, фондів допомоги, по земельних угодах.

Висновки

Отже, керування фінансами в західноєвропейських країнах перебуває у розпорядженні вищих законодавчих органів влади— парламентів.

Всі основні  фінансові закони і насамперед державний  бюджет затверджується парламентом  та підписуються главою держави. Парламенти також затверджують звіти про виконання державного бюджету, встановлюють граничний розмір (ліміт) державного боргу.

Безпосереднім керуванням фінансами займається фінансовий аппарат, головна ланка якого  — Міністерство фінансів. Воно розробляє  фінансову та податкову політику держави, політику в галузі державних  витрат, проводить контроль за дотриманням  фінансових законів. Міністерство фінансів складає проект державного бюджету та організовує його виконання. Слід зазначити, що в кожній країні є особливості в управлінні фінансами.

В усіх розвинутих західних країнах провідними підрозділами міністерства фінансів є Управління внутрішніх доходів, яке видає інструктивний матеріал у галузі прямих податків и організовує їхнє надходження, і Управління мит та акцизів, яке готує інструктивний матеріал по непрямих податках і організовує їхнє надходження в бюджет.

Важливий  підрозділ міністерства фінансів — Управління внутрішніх позик та державного боргу. Воно відає емісією держав-них позик, виплатою по них відсотків і погашенням державного боргу. До складу міністерства фінансів входить також Управління контролю за грошовим обігом.

Спеціальні  органи фінансового контролю. Важливе  значення у керуванні фінансами  належить спеціалізованим органам фінансового контролю, які незалежні від уряду та підзвітні парламенту. У США це Головне бюджетно-контрольне управління (ГБКУ), створене відповідно до Закону про бюджет і звітність від 10 чер-вня 1921 р. До його функцій входять: тлумачення фінансових нормативних актів; контроль за законністю й ефективністю операцій, проведених урядовими відомствами; надання допомоги Конгресу, його комітетам і конгресменам; контроль за виконанням окремих платіжних операцій; встановлення правил ведення фінансових операцій і звітності у федеральних установах.

У Франції  контроль за виконанням бюджету всіма  державними органами в центрі і на місцях здійснює Рахункова палата, яка є судовим органом, що складається з незмінюваних магістрів.

У ФРН контрольні функції у сфері фінансів перебувають також у розпорядженні Федеральної рахункової палати. Найбільш складні справи передаються в суди, які спеціалізуються на фінансових суперечках і провинах, пов'язаних зі зловживанням державними коштами.

Управління  фінансами місцевих органів влади, a у федеративних державах - і членів федерації здійснюють Фінансово-бюджетні ради, які складають проекти відповідних бюджетів та організовують їхнє виконання.

Провідна  роль у керуванні фінансами приватних, національних і транснаціональних корпорацій належить фінансовим менеджерам, основне завдання яких полягає в мобілізації і грамотному використанні грошових фондів підприємств.

Список використаної літератури

1. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового  менеджменту: Пер. з англ. — К.: КП "ВАЗАКО": Вид-во "Молодь", 1997. — 998 с 
2. Коваленко Л.О.,Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент:Навч.пос.-3-тє вид.,випр. і доп.-К.:Знання,2008.-483с.
3. Миргородська Л.О. Фінансові системи зарубіжних країн: Навчальний посібник. — К.: Центр учбової літератури, 2008. — 320 с.
4. Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави: Монографія. - К.: “НІОС", 1997. - 176 с.