Розрахунок фінансового стану підприємства

1) неформалізовані:

- експертних  оцінок;

- порівняльні;

- побудови системи  показників;

- побудови системи  аналітичних таблиць та ін.

2) формалізовані:

- ланцюгових  підстановок;

- арифметичних  різниць;

- балансовий;

- відсоткових  чисел;

- простих і  складних процентів;

- дисконтування  та ін.

Крім того, широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики:

- середніх та  відносних величин;

- групування;

- індексний  та ін. (2, с.63-65).

Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:

- експертних  оцінок і сценаріїв,

- психологічні,

- морфологічні,

- порівняльні,

- побудови системи  показників,

- побудови системи  аналітичних таблиць.

Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них  велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:

- ланцюгових  підстановок,

- арифметичних  різниць,

- балансовий,

- виокремлення  ізольованого впливу факторів,

- відсоткових  чисел,

- диференційний,

- логарифмічний,

- інтегральний,

- простих і  складних відсотків,

- дисконтування.

У процесі фінансового  аналізу широко застосовуються і  традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні  методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).

Використання  видів, прийомів та методів аналізу  для конкретних цілей вивчення фінансового  стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу[7, c. 102-105].

 

 

 

1.2 Система  показників фінансового стану  підприємства

Фінансова діяльність підприємства тісно пов’язана з  основними показниками фінансового  стану підприємства, так як саме в процесі фінансової діяльності визначаються джерела фінансування та напрямки розміщення ресурсів, які перебувають в розпорядженні підприємства. Тому фінансова діяльність має враховувати те, що підприємству необхідно підтримувати певний рівень платоспроможності і ліквідності.

Ліквідність підприємства можна оперативно визначити за допомогою  коефіцієнтів ліквідності.

До коефіцієнтів ліквідності відносяться:

1. Загальний  коефіцієнт покриття (чи поточний  коефіцієнт).

2. Коефіцієнт  швидкої (миттєвої) ліквідності.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Загальний коефіцієнт визначається:

Поточні активи (підсумок II розділу активу + підсумок III розділу активу) / поточні зобов'язання (підсумок III розділу пасиву)

За цим коефіцієнтом одержують загальну оцінку ліквідності  активів. Він показує, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань.

Коефіцієнт  швидкої ліквідності визначається так:

Грошові кошти, розрахунки та інші активи (підсумок III розділу активу) / поточні зобов'язання (підсумок III розділу пасиву).

Цей коефіцієнт за смисловим значенням аналогічний  коефіцієнту покриття, тільки він  обчислюється по вужчому колу поточних активів, коли з розрахунку виключена  найменш ліквідна їх частина —  виробничі запаси.

Виключаються  матеріальні запаси не тільки через те, що вони менш ліквідні, а в основному через те, що грошові кошти, які можна одержати у випадку вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно нижчими за затрати на їх закупку. В умовах ринкової економіки типовою є ситуація, коли при ліквідації підприємства одержують 40% і менше від облікової вартості запасів. «Розумним» коефіцієнтом швидкої ліквідності є співвідношення 1 : 1.

На практиці багато підприємств мають більш  низький коефіцієнт швидкої ліквідності (наприклад, 0,5 : 1), тому для оцінки їх ліквідності необхідно проаналізувати тенденції зміни цього показника за певний період часу. Так, якщо зростання коефіцієнта швидкої ліквідності було пов'язане в основному зі зростанням невиправданої дебіторської заборгованості, то це свідчитиме про серйозні фінансові проблеми підприємства. В західній економічній літературі цей коефіцієнт називають коефіцієнтом миттєвої оцінки.

Коефіцієнт  абсолютної ліквідності визначається так:

Грошові кошти (каса + роз. рах. + вал. рах. + інші кошти) / поточні зобов'язання (підсумок III розділу пасиву)

Цей коефіцієнт показує, що частина короткострокових позикових зобов'язань може бути при необхідності погашена негайно. Теоретично достатнім значенням  для коефіцієнта абсолютної ліквідності  є співвідношення 0,2:1. В практиці фактичні середні значення коефіцієнтів ліквідності бувають значно нижчими, і за цими показниками не можна робити відразу негативні висновки щодо можливості підприємства негайно погасити свої борги, бо малоймовірно, щоб усі кредитори підприємства водночас пред'являли йому свої боргові вимоги[1, c. 49-52].

Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів і еквівалентів, достатніх  для розрахунків по кредиторській  заборгованості, що вимагає негайного  погашення.

Як відомо, для  встановлення платоспроможності підприємства насамперед вивчається структура балансу. Вона може бути визнана незадовільною, а підприємство неплатоспроможним, якщо:

а) загальний  коефіцієнт ліквідності на кінець звітного періоду має значення нижче нормативного (1,5);

б) коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами на кінець звітного періоду має значення нижче нормативного (0,3).

Загальний коефіцієнт (К_Л)ліквідності розраховується за формулою:

Коефіцієнт  забезпеченості власними засобами (Ко) розраховується за формулою:

У процесі аналізу  цих показників може мати місце наступна фінансова ситуація, яку необхідно оцінити.

По-перше, коефіцієнт ліквідності і коефіцієнт забезпеченості власним оборотним коштом може бути нижче нормативних значень, проте  виявляється тенденція до зростання  цих показників на підприємстві. У таких випадках розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності (Кв.п.) за період, рівний 6-ти місяцям, по формулі:

 

Кв.п. =   де:

 

К_Л1, К_Л0 — фактичне значення коефіцієнта ліквідності на початок і на кінець звітного періоду;

К_Л(норм) — нормативне значення загального коефіцієнта ліквідності;

6 — період  відновлення платоспроможності,  міс.;

Т — звітний період, міс.

Значення отриманих  розрахунків:

а) якщо Кв.п >1 — це в підприємства є реальна  можливість відновлення платоспроможності;

б) якщо Кв.п. < 1 — це в підприємства найближчим часом немає такої можливості.

По-друге, можлива  і така ситуація, якщо К_L і К_З рівнозначні нормативному значенню на кінець звітного періоду, чи вище цього рівня, але намітилася загальна тенденція до зниження. Тоді доцільно розрахувати коефіцієнт утрати платоспроможності, що вказує на період збереження, платоспроможності (наприклад, цей період рівний 3 місяцям), тоді цей коефіцієнт розраховується за формулою:

ЯкщоКу.п. > 1 —  підприємство має реальну можливість зберегти свою платоспроможність протягом 3-х місяців, і навпаки.

Таким чином, висновки щодо незадовільної структури балансу  і визнання підприємства неплатоспроможним  можна зробити, якщо в підприємства Кд і Кз нижче нормативних значень і підприємство не здатне відновити свою платоспроможність.

Але якщо в підприємства ці коефіцієнти нижче нормативних, але, проте мається реальна можливість відновити свою платоспроможність  у встановлений термін, може бути прийняте рішення щодо відстрочки визнання підприємства неплатоспроможним протягом 6 місяців[3, c. 56-58].

Для характеристики джерел формування запасів і витрат використовується кілька показників, що відбивають різні види джерел:

1. Наявність  власних оборотних коштів;

2. Наявність  власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат чи функціонуючий капітал;

3. Загальна величина  основних джерел формування запасів  і витрат. У разі відсутності  короткострокових позикових засобів  даний показник сумарно дорівнює  другому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3  Комплексний аналіз фінансового стану підприємства

Аналіз фінансового  стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів  фінансового оздоровлення підприємств.

Кредитори та інвестори  аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.

У результаті фінансового  аналізу менеджер одержує певну  кількість основних, найбільш інформативних  параметрів, які дають об’єктивну та точну картину фінансового  стану підприємства.

При цьому в  ході аналізу менеджер може ставити  перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану  або оцінку фінансової перспективи  підприємства.

З переходом  підприємств на ринкові умови  господарювання важливого значення набули стабільність фінансового стану підприємства і пошук шляхів його оздоровлення з метою створення нормальних умов його роботи.

Комплексне  вивчення формування фінансових ресурсів, ефективності їх використання здійснюється за допомогою фінансового аналізу. Він є одним з методів спостереження і пристосування до умов ринку, які постійно змінюються. Фінансовий аналіз являє собою спосіб нагромадження, трансформації і використання інформації фінансового характеру, що має на меті:

• оцінити поточний і перспективний фінансовий стан підприємства;
• оцінити можливі і доцільні темпи розвитку підприємства з позиції фінансового їх забезпечення;
• виявити доступні джерела засобів і оцінити можливість і доцільність їх мобілізації;
• спрогнозувати становище підприємства на ринку капіталів. Основним завданням аналізу є оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішення про визнання структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємства - платоспроможним (неплатоспроможним).

Для комплексного аналізу фінансового стану підприємства необхідно оцінити тенденції  найбільш загальних показників, які  з різних сторін характеризують фінансовий стан підприємства.

Показниками та факторами доброго фінансового  стану підприємства можуть бути: стійка платоспроможність, ефективне використання капіталу, своєчасна організація  розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів.

Показники та фактори  незадовільного фінансового стану: неефективне розміщення коштів, брак власних оборотних коштів, наявність стійкої заборгованості за платежами, негативні тенденції у виробництві.

До найзагальніших показників комплексної оцінки фінансового  стану належать показники дохідності й рентабельності[6, c. 37-39].

Велике значення має аналіз структури доходів  підприємства та оцінка взаємозв'язку прибутку з показниками рентабельності. Важливо проаналізувати зв'язок прибутку підприємства з формуючими прибуток факторами, що полегшує практичну орієнтацію в цих питаннях.

Дохідність  підприємства характеризується абсолютними  й відносними показниками. Абсолютний показник дохідності - це сума прибутку або доходів. Відносний показник - рівень рентабельності. Рівень рентабельності підприємств, пов'язаних із виробництвом продукції (товарів, послуг), визначається як відсоткове відношення прибутку від реалізації продукції до її собівартості:

Р = (П/С) 100, де:

Р - рівень рентабельності, %;

П - прибуток від  реалізації продукції, грн.;

С - собівартість продукції, грн.

Рівень рентабельності підприємств торгівлі та громадського харчування визначається як відсоткове відношення прибутку від реалізації товарів (продукції громадського харчування) до товарообороту.

Під час аналізу  вивчають динаміку змін обсягу чистого прибутку, рівня рентабельності та фактори, які впливають на них. Основними факторами, що впливають на чистий прибуток, є обсяг виручки від реалізації продукції, рівень собівартості, рівень рентабельності продукції, фінансові результати та витрати від операційної звичайної діяльності, величина податку на прибуток та інших податків, що виплачуються з прибутку.

Аналіз дохідності підприємства проводиться в порівнянні з планом та попереднім періодом. За умов інфляції важливо забезпечити  об'єктивність показників та запобігти їх викривленню через постійне підвищення цін. Аналіз проводиться за даними роботи за рік. Торішні показники треба привести у відповідність із показниками звітного року за допомогою індексації цін.