Розрахунки платіжними дорученнями

1. Розрахунки платіжними дорученнями

 

Платіжне доручення - це письмове доручення власника рахунка  перерахувати відповідну суму зі свого  рахунка на рахунок отримувача коштів.

 Платіжні доручення застосовуються  в розрахунках щодо місцевих, а також міжміських поставок за товари (роботи, послуги). Вони забезпечують максимальне наближення строків отримання товарно-матеріальних цінностей і здійснення платежу, прискорюють обертання оборотних коштів; запобігають виникненню кредиторської заборгованості в покупців.

 Розрахунки платіжними дорученнями здійснюються також за нетоварними операціями. Це платежі до бюджету, цільових державних фондів; платежі кредитним установам, за банківськими позичками.

 Розрахунки платіжними  дорученнями здійснюються за  такою схемою (рис. 2.1).

1 - постачальник відвантажує  продукцію (виконує роботи, послуги); 2 - постачальник виставляє рахунок-фактуру  за продукцію, роботи, послуги; 3 - покупець подає до банку, що  його обслуговує, платіжне доручення; 4 - банк покупця списує з його  рахунка кошти; 5 - банк покупця повідомляє покупця - власника рахунка про списання коштів; 6 - банк покупця передає електронним зв'язком або надсилає платіжне доручення на відповідну суму до банку постачальника; 7 - банк постачальника (отримувача коштів) зараховує кошти на рахунок постачальника; 8 - банк постачальника повідомляє постачальника про надходження коштів на розрахунковий рахунок випискою з розрахункового рахунка.

 Платіжне доручення  банк приймає тільки в межах  коштів на розрахунковому рахунку,  крім доручень на перерахування до бюджету сум податків, зборів, обов'язкових платежів і внесків до державних цільових фондів.

 Якщо постачальник (отримувач коштів) не має рахунка  в банку або розрахунки між  постачальником і покупцем платіжним  дорученням неможливі, підприємство може виконати розрахунок гарантованим платіжним доручення через підприємства зв'язку. Гарантовані платіжні доручення застосовуються у разі переказу коштів на виплату заробітної плати працівникам, що заготовляють сільськогосподарську продукцію в населених пунктах, де відсутні банківські установи.

 Так само переказують  окремим громадянам пенсії, заробітну  плату, авторський гонорар, витрати,  пов'язані з відрядженням, тощо. У  таких випадках підприємство-платник  виписує платіжне доручення, де  визначено призначення вказаної суми, на підприємство зв'язку і передає його в банк. До доручення додаються бланки заповнених грошових переказів на отримувачів і загальний список отримувачів грошей.

 Розрахунки платіжними  дорученнями мають ряд позитивних  сторін у порівнянні з іншими формами розрахунків, а саме:

- відносно простий  і швидкий документооборот;

- прискорення руху  коштів;

- можливість використання  даної форми розрахунків за  нетоварних платежів.

 

 

Платіжне доручення — це письмовий документ стандартної форми з дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування вказаної суми коштів з його рахунку на рахунок одержувача (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Форма платіжного доручення

 

За товарними операціями платіжними дорученнями здійснюються платежі з попередньою, негайною, достроковою і відстроченою оплатою. За нетоварними операціями платіжними дорученнями здійснюються, власне, всі платежі.

Платіжне доручення  виписує платник, чітко дотримуючись установлених правил оформлення платіжних  документів, і подає в банк, що його обслуговує, не пізніше ніж протягом 10 календарних днів після дати виписки доручення. Сума, взята банком для виконання доручення списується з рахунку платника (рахунок дебетується) і зараховується на рахунок одержувача (рахунок кредитується), якщо він відкритий у тому самому банку. Якщо ж рахунок одержувача відкритий в іншому банку, то списані кошти з рахунку платника будуть переведені в банк одержувача згідно з чинним порядком міжбанківських розрахунків.

Рух платіжних документів при цій формі розрахунків має такий вигляд (рис. 3.4).

 

 

Рис. 3.4. Схема здійснення платежу при розрахунках платіжними дорученнями 

 

Приймаючи платіжне доручення  від клієнта, працівник банку  повинен звернути особливу увагу  на такі моменти:

— чи заповнені всі  реквізити;

— чи відповідають назва  платника назві в реєстраційних  документах, а підписи осіб —  зразкам підписів у картці;

— чи правильно вказано  призначення платежу та посилання  на документ — підставу для платежу.

Якщо платник та одержувач  коштів є учасниками системи електронних міжбанківських розрахунків, то платіжні документи між їхніми банками пересилаються каналами електронної пошти; якщо ж вони не є учасниками цієї системи, то платіжні документи між їхніми банками доставляються кур’єрською поштою. Якщо банк одержав документи клієнта в межах операційного дня, то він зобов’язаний їх обробити і відправити в банк одержувача електронною чи кур’єрською поштою в день надходження. Якщо документи надійшли після операційного дня — то наступного дня.

 

При застосуванні цієї форми розрахунків платник та одержувач коштів певною мірою ризикують.

Ризики платника (покупця) пов’язані переважно з попередньою  оплатою товарних операцій. У цьому  разі у платника нема гарантії того, що продукція, послуги, роботи будуть поставлені (надані) своєчасно і належної якості, передбаченої договором. Крім того, він може зазнати втрат у зв’язку з тривалим відволіканням з обороту грошових коштів та наданням постачальнику безпроцентної позички.

Одержувач грошей (продавець, кредитор) несе два види ризику. Перший із них пов’язаний із затриманням виписки платником платіжного доручення, з відсутністю коштів на поточному рахунку, з неможливістю одержання позички в банку, з суб’єктивними причинами тощо. Уникнути цього ризику можна передбаченням відповідних санкцій при укладенні договору. Другий вид ризику пов’язаний із затриманням перерахування коштів за платіжним дорученням відповідними банками чи розрахунковими структурами (розрахунковими палатами, РКЦ).

Чинними правилами безготівкових  розрахунків визначені терміни переказування банками коштів за платіжними дорученнями і передбачена відповідальність банків за порушення цих термінів. Проте клієнту — одержувачу грошей надто складно визначити конкретного винуватця в затриманні переказування грошей, і тому цього ризику уникнути важко.

Термін між датою  надходження доручення в банк платника і датою зарахування  грошей на рахунок одержувача (період валютування) не повинен перевищувати три робочі дні.

В окремих випадках платіжні доручення попередньо гарантуються банком для забезпечення гарантії оплати. Гарантованими дорученнями здійснюються розрахунки з підприємствами зв’язку за переказування через них коштів:

— окремим громадянам належних їм сум заробітної плати, пенсій, аліментів, витрат на відрядження, гонорарів, стипендій тощо;

— іншим підприємствам  чи своїм окремим структурам на видатки  для виплати заробітної плати, за організований набір робітників, для заготівлі сільськогосподарської  продукції, якщо в місці їх розташування нема установ банків.

 

Підприємство-платник при оформленні гарантованого доручення вказує підприємство зв’язку, через рахунок якого здійснюватиметься переказування, і додає до нього список одержувачів переказів із зазначенням мети одержання коштів.

Гарантія доручення  полягає в тому, що банк указану в ньому суму коштів списує з рахунку платника і бронює її на окремому рахунку «Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями» та робить відповідні написи на двох примірниках доручення, засвідчуючи підписами двох працівників банку та відбитком гербової печатки. На суму гарантованого доручення не може бути накладений арешт та звернено стягнення за претензіями.

Перший примірник гарантованого  доручення платник передає підприємству зв’язку разом із заповненими  бланками переказів на конкретних одержувачів коштів. Підприємство зв’язку передає гарантоване доручення своєму банку, який зараховує суму доручення на його рахунок. Якщо рахунок платника, на якому заброньовані кошти, відкритий у тому самому банку, то одночасно сума доручення буде списана з цього рахунку платника. Якщо ж він відкритий в іншому банку, то списання коштів здійснюватиметься згідно з чинним порядком міжбанківських розрахунків.

 

Розрахунки платіжними дорученнями доцільно застосовувати  при постійних і рівномірних  поставках продукції (послуг, робіт) між двома підприємствами (між маслосирзаводами та сільськогосподарськими підприємствами, хлібозаводами, м’ясокомбінатами, молокозаводами та торговельними організаціями тощо). У таких випадках платіж доцільно здійснювати не за кожною окремою поставкою, а за їх сукупністю за певний період, що називається платіжним. Тривалість платіжного періоду, конкретний строк і сума платежу, порядок проведення кінцевого розрахунку визначаються в договорі сторін, копія якого подається банку. У визначений строк платник подає банку доручення на встановлену суму з зазначенням, замість призначення платежу, номера і дати договору, згідно з яким здійснюється платіж. При здійсненні останнього платежу за договором уточнюється загальна сума платежу за фактичною поставкою продукції (послуг, робіт) і відповідно коригується сума останнього платежу.

Розрахунки платіжними дорученнями — досить проста, зручна, економічна форма, що забезпечує швидке здійснення платежу.

 

 

 

 

2. Зміст фінансового плану підприємства та порядок його складання. Складання бізнес-плану підприємства.

За ринкової економіки для вирішення  виробничих та комерційних завдань, які потребують вкладання коштів, необхідною є розробка внутрішньофірмового документа — бізнес-плану.

Бізнес-план має:

• давати конкретні уявлення про те, як функціонуватиме підприємство, яке місце воно займатиме на ринку;

• містити  всі виробничі характеристики майбутнього  підприємства, детально описувати схему його функціонування;

• розкривати принципи та методи керівництва підприємством;

• обов'язково містити програму управління фінансами, що без неї неможливо розпочати будь-яку справу та забезпечити ефективність її виконання;

• показати перспективи розвитку підприємства інвесторам та кредиторам.

 

Процесом складання бізнес-плану  керують такі стимулюючі мотиви:

1) подати інформацію про підприємство  та про наміри власників;

2) викласти стратегію та тактику  підприємства та показати, як  взаємодіють різноманітні підрозділи підприємства, будучи одним цілим;

3) висвітлити фінансові цілі  та розробити детальні кошториси, з допомогою яких можна проконтролювати фактичні витрати та доходи;

4) переконати третю сторону надати  необхідні кошти або сприяти підприємству в іншій формі.

Узагальнення ще не дуже великого досвіду складання бізнес-планів вітчизняними підприємствами дає змогу виділити такі галузі їх застосування:

—вибір економічно вигідних напрямків  та способів досягнення позитивних фінансових результатів підприємствами за нових  умов господарювання, загальної неплатоспроможності  суб'єктів;

— підготовка підприємствами інвестиційних проектів для залучення інвестицій та банківських кредитів;

—складання проектів емісії акцій, облігацій та інших цінних паперів підприємств;

—залучення іноземних інвесторів для розвитку підприємств;

—обгрунтування пропозицій щодо приватизації підприємств державної та комунальної власності.

За умов економічної кризи перехідного  періоду бізнес-план підприємства має передовсім вирішувати завдання поліпшення його фінансового стану. У цьому зв'язку розгляд саме фінансового аспекту бізнес-плану є найактуальнішим.

Фінансовий план — це найважливіший  елемент бізнес-плану, який складається  як для обгрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і  для управління поточною та стратегічною фінансовою діяльністю. Цей розділ бізнес-плану включає такі складові:

— прогноз обсягів реалізації;

— баланс грошових надходжень та витрат;

— таблицю доходів та витрат;

— прогнозований баланс активів  та пасивів підприємства;

— розрахунок точки беззбитковості.

Нині, коли підприємствам  надано самостійність у плануванні, вони можуть не складати фінансового плану або складати його в будь-якій довільній формі, що її вони вважають для себе найбільш прийнятною. Найпоширенішою формою фінансового плану є баланс доходів та видатків. У табл. 1 запропоновано одну з можливих форм балансу доходів та витрат.

 

Таблиця 1

БАЛАНС ДОХОДІВ І  ВИДАТКІВ (ФІНАНСОВИЙ ПЛАН) ПІДПРИЄМСТВА

№ п/п	Статті балансу	Код	Сума
	І. Доходи і надходження  коштів
1	Виручка віл реалізації продукції, товарів, робіт, послуг —  усього. У тім числі:  а) податок па  додану вартість  б) акцизний збір в) амортизаційні відрахування г) збори в цільові  державні фонди  д) інші обов'язкові платежі  е) кошти па сплату відсотків  за кредити  ж) прибуток від реалізації	01 02 03 04 05 06 07
2	Прибуток від іншої реалізації	08
3	Прибутки від позареалізаційних  операцій	09
4	Довгострокові кредити	10
5	Довгострокові позики	11
6	Доходи від первинного випуску акцій	12
7	Цільове фінансування і  надходження з бюджету	13
8	Цільове фінансування і  надходження з позабюджетних фондів	14
9	Безповоротна фінансова  допомога	15
10	Інші надходження	16
	Усього доходів і  надходжень	17
	ІІ. Видатки і відрахування коштів
1	Витрати на реалізовану  продукцію, товари, роботи, послуги	18
2	Податок на додану вартість, сплачений за товари (роботи, послуги)	19
3	Довгострокові фінансові  інвестиції	20
4	Капітальні вкладення	21
5	Поповнення оборотних  коштів	22
6	Орендна плата	23
7	Відрахування в резервний  фонд	24
8	Відрахування з прибутку в інші фонди, що їх створює підприємство	25
9	Сплачені дивіденди	26
10	Відрахування на благодійні цілі	27
11	Погашения довгострокових кредитів	28
12	Погашення довгострокових' позик	29
13	Податок на додану вартість, що перераховується в бюджет	ЗО
14	Акцизний збір	31
15	Податок з прибутку	32
16	Податок на землю	33
17	Податок із власників  транспортних засобів	34
18	Інші обов'язкові платежі  в бюджет	35
19	Збори в цільові державні фонди	36
20	Сплата відсотків за кредити	37
21	Залишок коштів, призначених на інвестиції	38
22	Інші видатки й відрахування	39
	Усього видатків і  відрахувань	40