Роль ТНК в фінансовій системі Швеції

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту україни

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

Ім. Вадима Гетьмана»

Кафедра міжнародних фінансів

 

 

 

Аналітична  робота

на  тему:

«Роль ТНК в фінансовій системі Швеції»

 

 

 

Роботу виконав:

Студент IV курсу,

3 групи, спец. 6503

факультету МЕіМ

Ковальчук Олег

Викладач:

Рибалко Ю. С.

 

 

Київ 2011

План

      Вступ

1. Роль і місце транснаціональних корпорацій (ТНК) в формуванні структури економіки Швеції
2. Аналіз інвестиційного клімату та інвестиційної політики Швеції
3. Державна політика Швеції в галузі корпоративного управління та регулювання діяльності ТНК.
1. Податкові умови діяльності ТНК (податок на прибуток; капітал і дивіденти; доходи робітників; соціальні податки; ПДВ)
2. Вплив оподаткування на форму організації структурних підрозділів іноземних корпорацій
3. Адміністративне регулювання (квотування, ліцензування)
4. Особливості правового регулювання діяльності ТНК на фінансовому ринку Швеції
4. Аналіз результатів фінансового регулювання діяльності ТНК за 2005-2011 роки

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Термін «транснаціональна корпорпорація» введено в науковий обіг документами ЮНКТАД, в яких наголошується, що це акціонерна або приватна компанія, що включає материнську компанію або її філії. При цьому, материнська компанія – це підприємство, що контролює активи або інші одиниці за межами країни базування, зазвичай, за допомогою володіння певною частиною акціонерного капіталу. Пороговим значенням частки в акціонерному капіталі, в сучасних умовах, прийнято вважати 10 і більше відсотків звичайних акцій або голосів для акціонерних компаній; для приватних компаній – у вигляді володіння майновими правами, які і визначають контрольні функції головної компанії.

Зазначимо основні характеристики транснаціональних корпорацій:

• функціонування повинно здійснюватися на трьох найважливіших світових ринках – Північної Америки, Європейського Союзу та Азії;
• розвиток нових видів продукції на всіх світових ринках;
• створення центрів на основі окремих ліній виробництва;
• Прийняття стратегічних рішень проводиться на глобальному рівні, а тактичних – на локальному;
• Проведення політики постійного вдосконалення управлінських навичок;
• Використання єдиних систем і стандартів;
• Застосування коопераційної політики для проникнення на нові ринки;
• Формування відповідної інфраструктури

Якщо ж розглядати галузеву спрямованість ТНК, то в останні  роки тут відбулися серйозні зміни. Якщо на початку 90х років ХХ ст. основними  галузями функціонування ТНК були нафтова, хімічна, електронна та автомобіле будування, то тепер домінуючими стали п’ять галузей – телекомунікації, фармацевтична промисловість, електро-, газо- і водопостачання, а також не втратило своїх позицій автомобілебудування. У зазначених галузях функціонують 45 зі 100 найбільших ТНК, причому в перших двох – 24. Ці, зміни пов’язані з інформаційним компонентом НТР.

1. Роль і місце транснаціональних корпорацій (ТНК) в формуванні структури економіки Швеції.

Досліджуючи вплив ТНК  на національну економіку, слід приділити  увагу формуванню транснаціональних  банків (ТНБ), які по силі впливу не поступаються ТНК. ТНБ специфікується як монолітний організм, який самостійно підвищує ступінь  свого впливу, захоплюючий нові ринки  на основі своєї переваги в області  банківських технологій, управління, маркетингу, а також здатності  одночасно мобілізувати досить великі суми, мінімізацією ступеню ризику і високої диверсифікації як по горизонталі, так і по горизонталі. Аналогічно ТНК, основними завданнями транснаціональних  банків є формування відповідної  інфраструктури банківського обслуговування, що забезпечує як витіснення інших  банків, так і підвищення конкурентоспроможності ТНБ проти інших субєктів фінансового  ринку. Дуже часто на практиці створення  транснаціональних банків не тільки монополізує кореспондентську мережу обслуговування в тій чи іншій  невеликій країні, але намагається  вийти на ринки відповідного регіонального  угрупування.

Швеція – одна з самих  розвинутих країн світу, а також  одна із самих монополізованих.

Економіка Швеції тісно пов’язана  зі світовим господарством. Її провідні компанії дуже рано вийшли на зовнішні ринки і послідовно пройшли всі  етапи діяльності за кордоном –  від експорту товарів за допомогою  посередницьких послуг місцевих агентів  до створення власних збутових філій, і далі до організації виробничого  апарату. В результаті вивезення  капіталу, поза межами Швеції сформувався  потужний виробничий комплекс, в рамках якого перші дочірні організації  появилися ще в 1875 році. А з сучасних великих компаній багато хто почав  виробництво за кордоном більше 80 років  тому. Серед них такі відомі компанії, як ‘’Electrolux’’ (електротехніка та електроніка) – 1910р., ‘’Ericsson’’ (електротехніка та комп’ютерна техніка) – 1876 р., ‘’Sandwik’’ (металургія, верстатобудування) – 1862 р., ‘’SKF’’ (світовий лідер з виготовлення підшипників) – 1907р.

Міжнародна спеціалізація  ТНК Швеції складалася переважно  як результат використання науково-технічних  та технологічних переваг над  конкурентами, зосередженні на випуску  окремих видів технологічно складної продукції як в нових, так і  в традиційних галузях. За результатами європейських досліджень Інституту  світової економіки і міжнародних  відносин, провідна роль у вивезенні  капіталу з країни належить приблизно 20 ТНК, причому половина з них  займає лідируючі позиції у світовому  виробництві окремих товарів. ТНК  Швеції порівняно невеликі за масштабами діяльності. На початок 1990х років  в число 500 найбільших, за обсягом  продажів, компаній світу входили 15 шведських концернів. Але за кількістю  ТНК в цьому «клубі 500» Швеція поступалася лише США, Японії, Великобританії, Німеччині та Франції.

Серед найбільших компаній світу (включаючи банківські) значаться  такі шведські компанії як ‘’Ericsson’’ – електротехніка та комп’ютерна техніка, ‘’ABB’’ – електротехніка, ‘’Telia’’ – телекомунікації, ‘’Hennes&Mauritz’’ – роздрібна торгівля, ‘’SKF’’ – світовий лідер по виробленню підшипників і один з найбільших виробників сталі для підшипників. А серед найбільших компаній Європи – ‘’Volvo’’ – автомобілебудування, ‘’Sandwik’’ – верстатобудування, ‘’ASSA ABLOY’’ – машинобудування, ‘’Electrolux’’ – побутова  електротехніка, ‘’Svenska Cellulosa Aktiebolaget (SCA)’’ – лісова і деревообробна промисловість, ‘’Atlas Copco’’ – машинобудування, ‘’Scania’’ – транспортне машинобудування, ‘’Skanska’’ – будівництво, ‘’Holmen’’ – лісова і деревообробна промисловість.

Ці та багато інших промислових, а також транспортних, страхових  і акціонерних компаній знаходяться  в тісних звязках з наймогутнішими банками країни і всієї Північної  Європи – «Скандинавіа еншільда банк»  та «Свенска Хандельсбанк».

Ключові позиції в економіці  країни займають представники нечисленої фінансової олігархії, капітали якої зосереджені  в різних галузях: добувній та обробній промисловості, судноплавстві та туризмі, торгівлі та лісовому господарстві. Компанії, що знаходяться під контролем  фінансового капіталу, створюють  монополістичні групи навколо трьох  найбільших приватних комерційних банків країни, яким належить провідна роль в зовнішній торгівлі і закордонних інвестиціях Швеції.

Як правило, шведські дочірні  компанії, які знаходяться в країнах, що розвиваються, невеликі за розміром. В більшості випадків вони створені за рахунок нових капітальних  вкладень, а не шляхом придбання  вже діючих підприємств. Знаходяться  в повній власності материнських компаній і орієнтовані на виробництво  продукції для місцевого ринку.

Найбільших 20 (за товарообігом) компаній, зареєстрованих в Швеції, є Volvo, Vattenfall, Skanska, Sony Ericsson Mobile Comunications AB, SCA, Electrolux, Volvo Personvagnar, TeliaSonera, Sandvik, Scania, ICA, Hennes&Mauritz, Nordea, Preem, Atlas Copco, Securitas, Nordstjeman, SKF. Ці компанії відіграють провідну роль у формуванні економіки країни. Шведстка промисловість знаходиться цілком у приватному контролі.

Світовий Економічний  Форум 2009-2010 індексів конкурентомпроможності оцінює Швецію як країну з четвертою найбільш конкуретомпроможною економікою у світі. Згідно з книгою «Політ творчого класу» американського економіса, професора університету Торонто – Річарда Флорида, Швеція оцінюється як країна з наявним найкращим потенціалом в Європі для бізнесу та повинна бути магнітом талантів для самих цілеспрамованих робітників у світі.

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Аналіз інвестиційного клімату та інвестиційної політики Швеції.

Інвестиційний клімат –  середовище, в якому протікають інвестиційні процеси. Він формується під впливом  взаємоповязаного комплексу законодавчо-нормативних, організаційно-економічних, соціально-політичних та інших факторів, що визначають умови  інвестиційної діяльності в окремих  країні, регіоні, місті. Слід зазначити, що існує досить широкий спектр як визначень інвестицій, так і методик  його обчислень, перш за все з точки  зору прибутковості на вкладений  капітал.

Поняття «інвестиційний клімат»  застосовується переважно для ринкової економіки, коли господарське середовище не піддається прямому керуванню. Воно є найбільш загальним критерієм  для розміщення інвестиційних ресурсів. Інвестиційний клімат складається  із сукупності економічних, соціальних, правових і навіть культурних умов, що забезпечують привабливість вкладень в ту чи іншу галузь економіки, на конкретні  підприємство, місто, регіон чи країну.

Оцінки інвестиційного клімату  коливаються в межах від сприятливого до несприятливого. Сприятливим вважається клімат, що сприяє активній діяльності інвесторів, стимулюючи приплив капіталу. Несприятливий клімат підвищує ризик  для інвесторів, що веде до витоку капіталу і погашення інвестиційної діяльності.

Фактори, що впливають на інвестиційний клімат поділяються  на:

• Обєктивні (природно-кліматичні умови, забезакчкність енергоресурсами, географічне місцезнаходження, демографічна ситуація);
• Субєктивні (повязані з управлінням діяльності людей).

Інвестиційной клімат тісно  пов'язаний з інвестиційною політикою. Інвестиційна політика являє собою  сукупність заходів країни, регіону, міста чи підприємства, спрямованих  на створення оптимальних умов для  вкладення інвестицій.

Інвестиційний клімат виступає обєктом впливу інвестиційної політики. З одного боку, він визначає стартові умови для розробки інвестиційної  політики, а з іншого – є її результатом.

Ефективність інвестиційної  політики вимірюється ступенем зміни  інвестиційного клімату в більш  сприятливу сторону. У свою чергу, більш  сприятливий стан інвестиційного клімату  впливає на інвестиційну політику в  бік її подальшого вдосконалення.

Інвестиційна політика, яка  виступає як сукупність різних заходів, впливає на різні складові інвестиційного клімату. Вона актуалізується через  розробку та реалізацію стратегії регулювання  інвестиційної діяльності. Методи оцінки інвестиційного клімату досить різноманітні. Вони базуються на різних економічних, політичних і фінансових показниках за сукупністю яких країні, регіону  абі місту присвоюється інвестиційний  рейтинг. Рейтинг є важливим показником для інвесторів, більшість яких не взмозі проводити самостійні детальні дослідження, особливо всередині інших  країн, а орієнтуються на оцінки рейтингових  підприємств. Тому, підвищення рейтингу завжди повязане з припливом інвестицій, необхідних для економічного зростання.

Щодо Швеції, то взагалі  вважають, що вона є привабливою  країною, в яку можна вкласти  капітал. Є небагато країн, які можуть відповідати шведському потенціалу, щоб отримати вигоду з посилення, керованої технологією глобальної конкуренції. Національна конкурентоспроможність проявлена великими потоками торгівлі, капіталу та іноземних інвестицій. Низькі рівні податку з доходів  корпорацій, відсутність утриманого податку на дивіденти та сприятливий  режим для обєднання холдингових  компаній, роблять Швецію особливо привабливою для того, щоб зайнятися  комерційною діяльністю.

До середини 1980х шведський  підхід до прямих іноземних інвестицій був досить рестриктивним і управлявся складною системою законів і постанов. Вступ Швеції до Євроаейського союзу  в 1995 році дуже покращив інвестиційний  клімат і залучив зарубіжних інвесторів до країни.

Шведська влада здійснила  багато реформ, щоб покращити регулювання  бізнес середовищем, яке приносить  інвестиції в країну. Обраний у  вересні 2006 року, коаліційний уряд встановив  мету продати близько $31мільярдів в державних активах за 2007-2010, щоб далі стимулювати зростання і підняти дохід, щоб розраховуватися готівкою за федеральний борг. У 2008 році, шведський уряд продав V&S (Vin&Sprit AB) французькому Pernod Ricard за $8.3 мільярдів і шведську фондову біржу OMX в Дубай/Nasdaq Borse за $318мільйонів. Фінансова криза уповільнила темпи тривалої приватизації, але це не було зміної політики. Також Швеція активно шукала способи гарантувати  ширшу власність у своїй промисловості, які повинні збільшити конкуренцію і призвести до більшої ефективності на ринках. В результаті такої політики іноземна власність в Швеції зросла у минулому десятилітті. Приблизно 50% фірм, які належать іноземцям були придбані, і 30% - нові установи. Ці фірми тепер наймають майже 25% робочої сили в діловому секторі, більшою мірою ті робітники працюють в сферах послуг та обробній промисловості. Іноземна власність на території Швеції належить Норвегії та країнам-членам ЄС. США – єдиний найбільший іноземний роботодавець.