Роль посередників фінансового ринку на сучасному етапі

Зміст

Вступ                                                                                                                   1.Фінансовий посередник як суб’єкт грошового ринку
2. Види фінансових посередників
3.Функції фінансових посередників                                                                       4.Групи фінансових брокерів                                                                           Висновки                                                                                                               Список використаної літератури                                                                                                          

Вступ

     Актуальність проблеми. Розвинута ринкова економіка передбачає наявність діючого ринку, який дозволяє забезчити потреби суспільствата сприяє якісному розвитку економіки, а отже і держави в цілому.Забезпечення економічних відносин між учасниками ринку відбувається через фінансових посередників, завдяки яким вирішуються проблеми функціонування фінансового ринку. На ньому відбуваються процеси акумуляції, розподілу та перерозподілу вільних фінансових ресурсів. Інституціонально фінансовий ринок складається з різних фінансових інститутів, які надають специфічні професійні послуги, направляючи потоки фінансових ресурсів від одних суб’єктів до інших. Одним з найголовніших чинників забезпечення ефективного функціонування фінансового ринку є розвиток посередництва на ньому. Останнє знаходиться у стадії розвитку та характеризується неповнотою і незавершеністю у кожному елементі: правове забезпечення, інформаційна мережа, кредитно-фінансова система, система підготовки кадрів, наукове обслуговування тощо.В умовах нестабільності на зовнішніх і внутрішніх фінансових ринках актуальною є розробка стратегії розвитку державних банків, державних фінансово-кредитних установ, страхових компаній та інших державних інституцій фінансової інфраструктури.

        Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій. За результатами аналіз останніх публікацій, можна наполягати, що проблемі посередництва та подальшим перспективам його розвитку в Україні не приділено достатньо уваги. При цьому кожен автор по різному розуміє поняття ринку фінансових послуг, його місце на фінансовому ринку України. В.О. Білостецька сформулювала у своїй роботі доцільність посередницької діяльності і проаналізувала тенденції її розвитку. Є.А. Бобров розглядає структуру фінансового ринку в цілому та подає класифікацію фінансових послуг . Н.С. Орлова надала авторський погляд на визначення структури фінансового ринку та механізм взаємодії його елементів. В статті Н.Ткаченко приділена увага розвитку посередництва на страховому ринку, і підкреслено, що досконала агентська мережа дозволить розвинути страховий ринок завдяки зростанню довіри клієнтів до страховиків. Але жоден з авторів не надав систематизації існуючих проблем на ринку фінансових послуг та не запропонував шляхи їх вирішення.

Фінансовий посередник як суб’єкт грошового ринку

   Структурна перебудова української економіки потребує істотного збільшення обсягу інвестицій та активізації інвестиційної діяльності. Через падіння виробництва, неефективну систему оподаткування, значно зменшилися обсяги прибутків – основних власних джерел інвестиційної діяльності підприємства.Не забезпечують зростання обсягу інвестицій в економіку України також банківська система, фондовий ринок, спеціальні (вільні) економічні зони. Недосконалість законодавчої бази, брак практичного досвіду надання позик, недостатній розвиток інфраструктури ринку цінних паперів, обмеження правовії гарантії для інвесторів стримують інвестиційну діяльність у країні. Історично інститут фінансового посередництва виникає з моменту розподілу праці у сфері обслуговування кругообігу фінансових активів як еквівалента товарних продуктів, поступово виокремлюючись у самостійний вид бізнесу. Оскільки сприяння розвитку будь-яких структур, запозичення чи залучення капіталу потребує спеціальних знань, послуги фінансових посередників об"єктивно викликаються практикою. Без фінансового посередництва можлива загроза операційного звуження ринку і натуралізація господарського життя (коли має місце безпосередній товарний взаємообмін без грошового компоненту, тобто бартеризація). На сьогодні зареєстровано близько 1200 фінансових посередників, серед яких є торговці цінними паперами, довірчі товариства, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії та комерційні банки. Реально на ринку України працює близько 20-30 відсотків зазначеної кількості фінансових посередників.

   Суб’єктами фінансового ринку є фінансові посередники, а саме фінансові інститути (банки та небанківські інститути) та інфраструктурні учасники (біржі, позабіржові системи, депозитарії), чиї функції полягають в акумулюванні коштів фізичних та юридичних осіб і в подальшому їх наданні у розпорядження позичальників на комерційних основах. Фінансові посередники враховують природу макроекономічних процесів, які відбуваються в країні, та їх взаємодію, і в зв’язку з цим мінімізується ризик втрат від неефективної та нескоординованої діяльності. До фінансових посередників відносять банки, фондові та страхові компанії, лізингові компанії, кредитні спілки, благодійні фонди, ломбарди, інститути спільного інвестування тощо.

Поглиблення спеціалізації в діяльності економічних суб'єктів і диверсифікація напрямків укладання капіталу об'єктивно посилюють роль професійного посередництва на фінансовому ринку України. Розглядаючи змістовно-структурну характеристику поняття "фінансове посередництво", слід зазначити, що міжнародна й вітчизняна економічна термінологія і юриспруденція не містять його достатньо вичерпного визначення і тлумачення. Отже, варто взяти як визначення таке: "Фінансові посередники, або фінансові інститути, являють собою організації, що випускають фінансові зобов'язання (вимоги до себе) і продають їх як активи за гроші".    У національній практиці на офіційному рівні термін "фінансовий посередник" уперше було узагальнено вжито в Постанові Кабінета Міністрів України "Про заходи щодо розвитку фондового ринку та вдосконалення його державного регулювання". З набранням чинності Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" законодавче встановлюються :

- загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг ;

- пріоритети в здійсненні регулятивних та наглядових функцій з боку держави за діяльністю фінансових посередників.

Взагалі, посередник – це невід’ємна частина фінансового ринку, бо саме вони забезпечують:

1. Подолання невизначеності та незнання інвесторів щодо напрямів

вкладу своїх ресурсів.

2. Формування ринкової ціни на фінансові інструменти на основі попиту

та пропозиції.

3. Зниження фінансових ризиків інвесторів.

4. Здійснення ефективного управління фінансовими інструментами.

5. Прискорення обороту капіталів, а отже і активізування економічних

відносин.

Основна їхня функція - допомога в передачі коштів від потенційних заощаджувачів до потенційних інвесторів і навпаки. Фінансові посередники створюють свої фонди, беручи кошти в борг у заощаджувачів, за що останнім виплачується процентний дохід. Акумулюючи так кошти, вони надають їх під вищі проценти інвесторам. Різниця між отриманим і виплаченим процентним доходом спрямовується на покриття витрат фінансового посередника та на його прибуток. Роль фінансових посередників досить важлива і вигідна як для заощаджувачів, так і для позичальників, оскільки відповідає потребам щодо взаємного пошуку, зменшує ризик неповернення позики, що впливає на зростання процентного доходу заощаджувача. Дрібні заощаджувачі отримують можливість брати участь у бізнесі тощо. Діяльності фінансових посередників притаманний так званий ефект масштабу - маючи велику кількість клієнтів, фінансовий посередник може залучити найкваліфікованіших спеціалістів для розробки типових форм фінансових угод. Причому, за великих витрат на таку розробку якість її буде високою, а ціна в розрахунку на одного клієнта - низькою.
Ефект масштабу помітний завдяки зростанню ефективності використання коштів за рахунок їхньої акумуляції. Він проявляється у вартості оформлення фінансових операцій, збирання інформації про економічне становище клієнтів і вартості моніторингу (контролю за виконанням угоди) використання наданих позик.  

Види фінансових посередників

На сьогодні фінансовими посередниками виступають :

• комерційні банки;

• інвестеційні компанії (підприємства – торговці ціними паперами, котрі окрім ведення посереднечеських операцій на фондовому ринку мають приваблювати ресурси для здіснення сумісного інвестування шляхом емісії та розміщення сумісних цінних паперів);

інвестиційні фонди ( юридичні особи,створені у формі акціонерного товариства, акумулірующі ресурси дрібних індивідуальних інвесторів для здійснення сумісного інвестування. Інвестиційні фонди дрібняться на відкриті, які створюються на необмежений період и здійснюючі викуп особистих цінних паперів у строки, встановленні інвестиційною декларацією, та закриті, які створені на обмежаний строк та здійснюючії розрахунки по особистим цінним паперам по завершені періода діяльності);

інвестиційні дилери або андеррайтери ( спеціалізовані банківські установи або компанії, які займаються первинним продажем емітірованих акцій та облігацій шляхом куплі нових їх емісій та організацієй підписки ( реалізації ) їх учасникам вторинного фондового ринку дрібними партіями);

трастові компанії ( фінансові посередники, здійснюють довірюване керування цінними паперами або грошовими ресурсими переданими їм в користування третім особам з метою інвестування в цінні папери);

фінансово – промислові групи або фінансові холдингові компанії ( материнські компанії, котрим належать підприємства, інвестиційні та страхові фірми, кредитно – фінансові установи та інші учасники, функціонуючи у формі дочерних підприємств. Материнські компанії, очолюючий фінансово – промислову групу, належить контрольний пакет акцій дочерних підприємств);

фінансовий дім або фінансовий супермаркет ( фінансовий інститут, здійснюючий посередничеську діяльність на різноманітних фінансових ринках – кредитному, валютному, інвестиційному, страховому – та надаючий комплексні фінансові послуги своїм клієнтам);

страхові компанії;

пенсійні фонди- створюються фірмами для сплати пенсій робітникам і службовцям. Створення таких фондів дозволяє знизити податкові платежі фірм і використати їхні кошти для придбання акцій та облігацій корпорацій

інші кредитно – фінансові та інвестиційні інститути.

На малюнку зображена структура фінансових інститутів – посередників на ринку

Суб`єктами фінансового ринку є заємники, інвестори та фінансові інститути. Заємники – фізичні та юридичні особи, котрі приваблюють грошові ресурси кредиторів, щоб мобілізувати частину фондів необхідную для розвитку бізнесу, та стають дебіторами ( боржниками ) перед інвесторами ( кредиторами).                                                                                               Інвестори – громадяни та юридичні особи України або іноземних держав, а також держави в обличчі їх керівництва. Ці суб`єкти інвестиційної діяльності, котрі приймають рішення о вкладані особистих, заємних або приваблених майнових та інтелектуальних коштовностей у об’єкти інвестування. Вони продають свої фонди на ринку, встановлюють плату за їх використання для того, щоб ці фонди приносили прибуток. Отже, інвестори могут виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців. Права у всіх інвесторів незалежно від форми власності рівні, та здійснення інвестицій у будь які об`єкти є їх невід`ємним правом, охороняється законом. С точки зору ринку фінансів - це кредитори, надаючі тимчасові грошові ресурси, трансформують їх у судний капітал.                                                                     Фінансові інститути – це посередники, забезпечуючи зустріч заємника та інвестора ( кредитора ) на фінансовому ринку. Вони здійснюють трансформацію тимчасово вільних грошових ресурсів. Якщо інвестор діє самостійно, то він несе великі витрати, а при роботі с посередниками його видержки звертання знижуються. Фінансові інститути приймають на себе ризик неповернення коштів.                                                                           

Як вже зазначалося, є досить різні види фінансових посередників. Розглянемо їх докладніше.
1. Депозиторські установи - кредитно-фінансові установи, що мають право залучати внески на депозитні рахунки. До складу таких установ входять:
а) комерційні банки - кредитні установи, що надають клієнтам універсальні банківські послуги. Джерелом залучення коштів є внески клієнтів на депозитні рахунки. Кошти позичкового фонду, що є у кожному комерційному банку використовуються для надання банківського та споживчого кредиту,
б)ощадніустанови,щорозподіляютьсяна:
- позиково-ощадні асоціації - кредитно-фінансовий, що акумулює кошти, які зберігаються на ощадних, термінових і чекових депозитах. Кошти, що зберігаються у цих установах, використовуються для надання кредиту під заставу нерухомості;
- кредитні спілки - невеликі фінансові установи, що утворюються на кооперативних засадах певній соціальній групі для надання кредитів членам цієї групи..
2. Ощадні установи контрактного типу - це кредитно-фінансові установи, які залучають довготермінові заощадження на контрактних засадах. Фонди свої формують завдяки періодичним внескам згідно з контрактами. Ощадні установи поділяються
а) компанії із страхування життя, страхування від пожеж і нещасних випадків. Кошти цих компаній формуються за рахунок внесків юридичних і фізичних осіб, а використовуються для _довготермінового кредитування і фінансування, завдяки купівлі державних облігацій, акцій та облігацій корпорацій.
б) пенсійні фонди створюються фірмами для сплати пенсій робітникам і службовцям. Створення таких фондів дозволяє знизити податкові платежі фірм і використати їхні кошти для придбання акцій та облігацій корпорацій.
3. інвестиційні посередники до складу яких долучаються:
а) інвестиційний банк, який провадить довготермінове кредитування, завдяки чому імовірне втілення великих науково-технічних проектів. Розподіл функцій між комерційними та інвестиційними банками, наприклад в США, стався після кризи 1929 - 1933 років. Спеціалізація у сфері довготермінового кредитування має сенс, тому що впровадження великих інвестиційних проектів пов'язане із значним ризиком. Інвестиційний банк мобілізує довгостроковий позичковий капітал і передає його позичальникам завдяки випуску та розміщенню облігацій
б) іпотечний банк - банк, що спеціалізується на видачі довготермінової позики під іпотеки (тобто, ресурси за рахунок випуску та розміщення іпотечних облігацій);
в) фінансова компанія - отримує фонди шляхом продажу комерційних паперів, випуску акцій та облігацій. Залучені кошти надає споживачам у вигляді позик або кредитів на придбання споживчих товарів довготермінового користування, для ремонтубудинків
Наведена класифікація фінансових посередників характерна для кредитно-фінансової системи США, але значна кількість фінансових посередників уже працює на українському фінансовому ринку. Фінансові посередники є інституційними учасниками фінансового ринку. На відміну від індивідуальних учасників інституційні є колективними учасниками, які провадять різного виду професійну фінансову діяльність й розподіляють прибуток між засновниками відповідно до правових норм і конкретної угоди.