Роль фінансів у суспільстві

  Тема 1 

  Різниця між цими поняттями полягає в  тому, що не всі гроші можуть бути фінансами. Фінансами гроші стають лише при створенні власником  відповідного фонду і вкладенні  грошей у цінні папери чи у статутний  фонд підприємства; наданні кредиту  комусь, завдяки чому можна буде отримати певний дохід. Тобто фінанси – це роцесс формування доходів і видатків у певних грошових одиницях. 

  1. ФУНКЦІЇ

  У фінансовій літературі виділяють три  або чотири функції:

  розподільна;

  регулювальна;

  контрольна;

  стабілізаційна. 

  1) За допомогою розподільної функції фінансів здійснюється первинний, але, головним чином, вторинний розподіл ВВП і національного доходу у суспільстві.

  Перерозподіл  НД здійснюється у зв’язку з:

  міжгалузевим  і територіальним перерозподілом коштів;

  наявністю виробничої і невиробничої сфери;

  наявністю різних соціальних груп населення;

  наявністю різних форм власності.

  Кінцевою  метою перерозподілу НД і ВВП, що здійснюються за допомогою фінансів є розвиток виробничих сил, зміцнення  держави, забезпечення високої якості життя всіх прошарків населення, підтримки рівноправності всіх форм власності.

  Метою фінансового перерозподілу є  також економічне стимулювання раціонального  використання матеріальних, трудових, фінансових природних ресурсів, уникнення  непродуктивних витрат. 

  2) Регулювальна функція фінансів  пов’язана із втручанням держави  (через податки, державні видатки,  державні кредити) у процес  відтворення виробництва. 

  3) Контрольна функція фінансів  проявляється в контролі за  розподілом ВВП по відповідних  фондах і витратою їх за цільовим призначенням.

  Завдання  фінансового контролю:

  перевірка точного дотримання всіма суб’єктами законодавства;

  своєчасність  і повнота виконання фінансових зобов’язань перед бюджетною  системою, податковою службою, банками;

  виконання взаємних зобов’язань підприємств і організацій по розрахунках і платежах;

  виконання планів прибуткової і видаткової частин бюджету; ця функція здійснюється працівниками фінансових органів, податкової і банківської систем.

  Форми, методи, напрями контролю в ринкових умовах суттєво змінюються порівняно з адміністративною економікою. 

  4) Стабілізаційна функція фінансів  полягає в тому, щоб забезпечити  для всіх господарюючих суб’єктів  і громадян стабільні умови  економічного і соціального розвитку.

  Важливе значення при цьому має стабільність фінансового законодавства, без чого не можлива успішна політика, стабільний розвиток економіки держави.

  Функції фінансів реалізуються через фінансовий механізм. 

  2. Роль фінансів  у суспільстві:

  - забезпечують кругообіг фінансових  ресурсів і тим самим безперервність відтворення виробництва;

  - забезпечують розподіл ВВП і  фінансові потреби юридичних,  фізичних осіб та держави;

  - здійснюють перерозподіл первинних  і вторинних доходів між галузями, регіонами, верствами населення,  юридичними і фізичними особами;

  - впливають на інтереси суб’єктів  розподільних відносин і регулюють  різні напрями соціально-економічного  розвитку;

  - відіграють провідну роль у  системі економічних методів  управління економікою;

  - фінансові показники є індикаторами  економічного і соціального рівня розвитку суспільства, суб’єктів господарювання;

  - забезпечують контроль за формуванням  і використанням фінансів у  державі. 

 

   Тема 2

  1.Принципи  структурування фінансової системи

  Фінанси як сукупність економічних відносин, пов’язаних із обміном, розподілом, використанням у грошовій формі вартості ВВП, являють собою складне суспільне явище.

  При єдиній суті цих відносин у них  виділяються окремі елементи, які  мають свої характерні ознаки і особливості, а відтак є відносно відокремленими. Сукупність цих елементів визначається терміном «фінансова система». Таким чином, фінансова система - це сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у розпорядженні держави, господарських суб’єктів, окремих фінансових інститутів і населення для виконання покладених на них функцій і задоволення не стільки економічних, скільки соціальних потреб.

   

  2. Внутрішня будова  фінансової системи

  Принципи  внутрішньої будови фінансової системи  такі:

  за  каналами руху грошових потоків;

  за  місцем концентрації фінансових ресурсів.

  За  основу при виділенні сфер приймається  рівень економічної системи

  

  Концентрація  фінансових ресурсів проводиться у  відповідних грошових фондах, які  можуть виступати ознакою виділення  ланок фінансової системи.

  Внутрішня структура фінансової системи є  однаковою для всіх країн. Вона складається  зі сфер і ланок.

  У межах сфер (а іноді відокремлено - як страхування) виділяються ланки  як відособлена частина фінансових відносин. 

  Внутрішня будова фінансової системи залежить від того, до якої фінансової системи вона відноситься:

  світової;

  регіональної (національна, окремого регіону).

    

  3. Організаційна структура  фінансової системи

      Організаційна структура фінансової  системи - це сукупність фінансових  органів та інститутів, яка характеризує систему управління фінансами.

  Рух грошових потоків здійснюється не сам  по собі, а керується певними управлінськими структурами, юридичними особами. Це суб’єктивна  сторона будови фінансової системи, а тому вона відображає умови конкретної країни.

  Основою для виділення органів управління фінансової системи (ФС) є її внутрішня  структура.

  Загальне  керівництво фінансовою діяльністю в будь-якій країні здійснюється органами державної влади і управління.

До складу ФС входять:

а) Органи управління: Міністерство фінансів; Державна податкова адміністрація; Контрольно-ревізійна служба; Державне казначейство; Рахункова палата; Аудиторська палата; Комітет з нагляду за страховою діяльністю; Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку; Пенсійний фонд; Фонди соціального страхування 

б) Фінансові інститути: Національний банк; Комерційні банки; Страхові компанії; Небанківські кредитні установи (ломбард, кредитні спілки); Міжбанківська валютна біржа; Фондова біржа; Фінансові посередники на ринку цінних паперів. 

Фінансові органи та інститути можуть бути згуртовані в чотири блоки.

І блок - органи, які функціонують у сфері бюджету держави:

Міністерство  фінансів України та його відособлені  підрозділи:

Державне  казначейство (ДК);

Контрольно-ревізійна служба (КРУ);

Державна  податкова адміністрація (ДПА) (самостійна з1996 р.). 

ІІ  блок - контрольно-регулювальні органи:

Рахункова палата Верховної Ради України (РП);

Державна  комісія з цінних паперів та фондового  ринку;

Комітет з нагляду за страховою діяльністю (КНСД);

Аудиторська палата і аудиторські фірми (АП). 

ІІІ блок - фінансові інститути, які працюють на фінансовому ринку:

Національний  банк України (НБУ);

Комерційні  банки (КБ);

Міжбанківська валютна біржа (МБВБ);

Фондова біржа (ФБ);

Фінансові посередники;

Страхові  компанії. 

IV блок - органи управління цільовими фондами:

Пенсійний фонд;

Фонд  соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

Фонд  загальнообов’язкового соціального  страхування на випадок безробіття;

Фонд  загальнообов’язкового страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань. 

 

Тема 3

 

1.Суть  фінансів підприємств,  зовнішні і внутрішні  фінансові відносини

   Фінанси підприємницьких структур - одна із важливих сфер фінансової системи будь-якої держави.

   Специфіка цих відносин полягає в тому, що за їхньою допомогою мобілізуються кошти й створюються фонди фінансових ресурсів не з метою подальшого їх перерозподілу, як у сфері державних фінансів, а для обслуговування процесу виробництва продукції (послуг).

   Обслуговуючи процес створення нової вартості в країні, фінанси підприємств беруть участь у формуванні ВВП і здійснюють первинний розподіл його на фонди нагромадження, споживання і відновлення матеріальних елементів процесу виробництва.

   Матеріальною  основою фінансових відносин є гроші, фінансові відносини - лише частка грошових відносин, які виникають при реальному русі грошових коштів.

   Таким чином, фінанси комерційних підприємств  і організацій - це фінансово-грошові  відносини, що виникають у ході підприємницької  діяльності в процесі формування власного капіталу, цільових фондів грошових коштів, їх розподілу і використання. 

   Фінансова діяльність підприємств відображається в грошових потоках. 

   До  зовнішніх фінансових відносин належать взаємовідносини:

   -між  суб’єктами господарювання у вигляді розрахунків з постачальниками МРТ та покупцями товару;

   -з  бюджетом - платежі та асигнування;

   -з  фондами спеціального призначення  - внески і надходження;

   -із  страховими компаніями - страхові  платежі і відшкодування;

   -з  банками - відкриття рахунків, зберігання коштів, отримання і погашення кредитів;

   -з  інститутами фінансового ринку  - розміщення власних цінних паперів  та інвестування тимчасово вільних  коштів;

   -з  галузевими і корпоративними  органами - внески у централізовані  фонди і надходження з них. 

   Внутрішні фінансові відносини включають:

   -виплату  зарплати;

   -розподіл  доходу підприємства і формування  прибутку;

   -розподіл  чистого прибутку та його використання;

   -формування  та використання амортизаційних  відрахувань;

   -утворення  та використання фондів підприємств.