Ринок фінансових інвестицій

Інвестиційний консультант  — це юридична або фізична особа, що надає консультаційні послуги  щодо випуску й обороту цінних паперів. В основі його діяльності лежить договір підряду або договір на створення науково-технічної продукції. Можливі види робіт інвестиційного консультанта: аналіз ринку цінних паперів; розробка стратегій виходу на фондовий ринок, консультування створення і розвитку інвестиційних інститутів та інших організаційних структур, що професійно працюють на ринку цінних паперів; розробка й експертиза інвестиційних проектів; консультування із застосування законодавства; консультування й аналіз із приводу умов, що забезпечують діяльність на ринку цінних паперів; організація інформування громадськості, рекламних кампаній, пов'язаних із цінними паперами; фахове навчання, підбір кадрів у сфері операцій із цінними паперами; підготовка проспектів емісії та іншої документації щодо випуску цінних паперів, супроводження реєстрації випусків та інших робіт, пов'язаних з ними; оцінка цінних паперів; оцінка емітента для підготовки вкладень у його цінні папери; представництво сторін, посередництво між сторонами при вирішенні організаційних та інших питань, пов'язаних з фондовими операціями.

Фінансові брокери — це юридичні особи, які виконують посередницькі (агентські) функції при купівлі-продажу цінних паперів за рахунок і за дорученням клієнта на підставі договору комісії або доручення. По суті, брокер робить те саме, що й комісійний магазин: бере на комісію товар (цінні папери) і продає його новому інвестору, а іноді брокер одержує цінні папери за дорученням. При цьому він діє не за свій рахунок, а за рахунок і в інтересах клієнта, укладаючи угоду за договору комісії — від свого імені, а за договору доручення — від імені клієнта. Цінні папери, оскільки вони йому не належать, фінансовий брокер не включає у свій баланс, а ставить на позабалансовий рахунок.

У "чистому вигляді" фінансових брокерів в Україні майже немає. Звичайно їх діяльність пов'язана з операціями інвестиційного консультанта або інвестиційної компанії. Вони ніби утворюють "компанії з цінних паперів", що надають усі основні види послуг на фондовому ринку.

Посередницькою діяльністю на фондовому ринку також займаються комерційні банки і торговці цінними паперами. Торговцями цінними паперами можуть бути акціонерні товариства, статутний фонд яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій, а також товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні та командитні товариства, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності.

Основні види діяльності банків на фондовому ринку відповідно до Закону України "Про банки і  банківську діяльність в Україні" — це випуск, купівля-продаж і зберігання цінних паперів, а також інші операції з ними.

Представницькою діяльністю на ринку цінних паперів займаються довірчі товариства. її зміст полягає в тому, що вони на підставі договору з довірителями цінних паперів здійснюють діяльність з реалізації їхніх прав власників. Зазначимо, що довірчі товариства разом з інвестиційними фондами і компаніями є найбільш активними фінансовими посередниками на фондовому ринку країни. Як правило, усі вони займались акумулюванням приватизаційних майнових сертифікатів з метою подальшого їх інвестування до галузей економіки.

До основних проблем на фондовому ринку України фінансові  посередники відносять такі, як недосконалість законодавства, що регулює діяльність на фондовому ринку, практична відсутність  вторинного ринку цінних паперів  і депозитарної системи, становлення  якої може не тільки поліпшити діяльність інвестиційних фондів та компаній, довірчих товариств та інших посередників, а й привести до більш суттєвого інвестування з боку як вітчизняних, так й іноземних інвесторів.

Становлення розрахунково-клірингових  відносин між учасниками фондового  ринку тісно пов'язане з функціонуванням депозитарної системи. Розвиток останньої значно відстає від потреб ринку. У зв'язку з цим ефективність всіх здобутків на фондовому ринку значно зменшується. Нині, коли в країні формально немає жодного депозитарію, говорити про клірингову систему як стійкий елемент інфраструктури ринку взагалі не можна. Але цей факт у жодному разі не зменшує її значення.

Кліринг становить систему  розрахунків за цінні папери та послуги, що ґрунтується на зарахуванні взаємних вимог та зобов'язань. Клірингова система обслуговує випуск та оборот без документарних цінних паперів. Для її законодавчого забезпечення та на виконання Концепції функціонування та розвитку фондового ринку Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку було розроблено закон України, що регулює електронний оборот цінних паперів та систему Національного депозитарію.

Згідно із законодавством України запропоновано принципово новий підхід до випуску та обороту без документарних цінних паперів, суть якого полягає в такому. Емітент розміщує глобальний сертифікат випуску своїх цінних паперів в одному з локальних депозитаріїв, через який здійснюється первинне розміщення цінних паперів серед інвесторів. Глобальний сертифікат — це інформаційне повідомлення про емісію цінних паперів, яке містить дані про обсяг емісії, характеристики цінних паперів, термін їх обігу тощо. Поняття "глобальний сертифікат" не нове для фондового ринку України; обов'язковість його оформлення та розміщення в депозитарії усіма емітентами стимулюватиме процес розвитку депозитарної діяльності, упорядкує систему обліку прав власності на цінні папери, що існують у без документарній формі.

Інвестори передають свої цінні папери зберігачам, які є  депозитарними установами нижчого  рівня ієрархії Національної депозитарної системи. Зберіганні відкривають рахунки в локальних депозитаріях. Локальний депозитарій — клірингова установа для обслуговування угод (операцій) з цінними паперами, які здійснюють зберігачі на організаційно оформлених ринках. Один локальний депозитарій може вести рахунки декількох зберігачів. Між собою локальні депозитарії відкривають кореспондентські рахунки. Кожний локальний депозитарій має свій розрахунковий банк.

Останніми роками в Україні  відбуваються розвиток і становлення  ринку цінних паперів, інструменти  якого становлять нині приблизно 90 % загального обсягу фінансових інвестицій у бізнес. Тому предметом дослідження будуть механізми функціонування ринку цінних паперів, його фінансові ресурси. Для реалізації алгоритму ухвалення інвестиційного рішення викликає інтерес як інфраструктура цього ринку, так і особливості фінансових інструментів, що обертаються на ньому.

Висновок

Ринок фінансових інвестицій є однією із складових фінансового  ринку, який у розвинених країнах виступає джерелом фінансування економіки та виступає основним показником розвитку економічного і політичного життя.

На сьогоднішній день в  Україні ринок фінансових інвестицій перебуває на стадії формування, а  питання його розвитку є недостатньо  дослідженим та новим явищем.

Проблема формування та розвитку ринку фінансових інвестицій в Україні  є однією з найважливіших і  складних проблем оскільки він є  непривабливим для інвесторів, що зумовлює недостатню ефективність цього  ринку.

Для ефективного розвитку українського ринку фінансових інвестицій потрібно: створити Єдину біржову фондову систему; удосконалити чинну нормативно-правову базу щодо Національної депозитарної системи та електронного обігу цінних паперів; створити в Україні дворівневу Національну депозитарну систему;  розробити перспективну стратегію розвитку ринку фінансових інвестицій; забезпечити сприятливі умови для обігу цінних паперів іноземних емітентів на території України і цінних паперів резидентів за її межами; удосконалити законодавчу й нормативну бази оподаткування операцій із цінними паперами на первинному та вторинному ринках; впровадження в Україні прямого комунікаційного зв’язку з фондовими біржами та торгівельно-інформаційними системами; створити систему регулювання, яка буде будуватися з урахуванням зарубіжного досвіду та національних особливостей.

В наслідок чого український  ринок фінансових інвестицій буде розвиватися  та функціонувати швидше, більш упорядковано, дешево й ефективно.

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність». Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 47, ст.646. Вводиться в дію Постановою ВР N 1561-XII ( 1561-12 ) від 18.09.91, ВВР, 1991, N 47, ст.647
2. Закон України «Про промислово-фінансові групи в Україні». Відомості Верховної Ради України (ВВР) N 2522-VI ( 2522-17 ) від 09.09.2010, ВВР, 2011, N  4, ст.26.
3. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 31, ст.268.
4. Мозговий О. М. Фондовий ринок: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2006.— 316 с.
5. Опарін В. М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2002. — 240 с
6. Смолянська О.Ю. Фінансовий ринок: навч. Посібник. – К: Центр навчальної літератури, 2005. – 384 с.
7. Іткін О. Ф. Економічні механізми інноваційної та інвестиційної діяльності України. — К.: Науковий Світ — 2010. — №7. — 24 с.
8. Федоренко В.Г. Інвестознавство: Підручник. – 3-тє вид., доп. – К.: МАУП, 2004. – 480 с.: іл.
9.      Щукін Б. М. Фінансове інвестування: Підручник. — К.: МАУП, 2008. — 216 с.
10. Любкіна О.В. Проблеми та перспективи розвитку фондового ринку в Україні // Вісн. Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. К.Н.У. ім. Т. Шевченка — Вип.46. — 2007. — 57-59с.
11. Назарчук М. І. Аналіз стану та перспектив розвитку фондового ринку України // Фінанси України. – 2010. – № 12. – С. 87.