Ринок цінних паперів

2. Боргові цінні папери, за якими  емітент несе відповідальність  повернути у призначений термін  кошти, інвестовані у його діяльність, але які не наділяють їхніх власників правом участі в управлінні підприємством.

3. Похідні цінні папери, механізм обігу яких пов'язаний  з пайовими, борговими цінними  паперами, іншими інструментами  чи правами щодо них.

У світовій та вітчизняній практиці найбільш поширеними є такі види цінних паперів:

1.Акції акціонерних товариств  - це цінні папери, що засвідчують  право їхнього власника на  частку у власності акціонерного  товариства, на одержання доходу  від його діяльності і, як  правило, на участь у керуванні  цим товариством.

2.Облігації – це  цінний папір, що засвідчує  відносини позики між їхнім  власником (кредитором) і особою, що випустила документ (боржником).

3. Державні боргові зобов'язання - будь-які цінні папери, що засвідчують  відносини позики, у яких боржником виступає держава, органи державної влади або органи управління (державні короткострокові облігації, облігації внутрішньої облігаційної позики і т.п.).

4. Похідні цінні папери - будь-які цінні папери, що засвідчують  право їхнього власника на  купівлю або продаж акцій, облігацій і державних боргових зобов'язань (фінансові ф’ючерси, варанти та ін.). у т.ч. опціони акцій (облігацій) —право покупки акцій на пільгових умовах.

5. Вексель - складене за встановленим  законом формою безумовне письмове  боргове зобов'язання, видане однією стороною (векселедавцем) іншій стороні (векселеотримувачу), у т.ч. - комерційні папери - короткострокові фінансові векселі, випущені для короткострокового залучення засобів в оборот емітента.

6.Акції підприємств - цінні папери, що засвідчують внесення засобів з метою розвитку підприємства, але не дають права на участі у керуванні підприємством, що припускають виплату її власнику дивіденду.

7. Депозитні сертифікати банків - документи, право вимоги по  яким може поступатись однією  особою іншій, що є зобов'язанням банку по виплаті розміщених у нього депозитів.

  8. Ощадні сертифікати банків -документи, право вимоги по  яким може поступатись однією  особою іншій, що є зобов'язанням  банку по виплаті розміщених  у нього ощадних вкладів.

  9. Чеки - безумовне письмове розпорядження чекодавця банку (платнику) здійснити платіж чекоутримувачу зазначеної на чеку грошової суми.

  10. Товарний ф'ючерсний  чи опціонний контракт - має зміст,  аналогічний похідним цінним паперам при тому,  що об'єктом угоди є постачання стандартної партії товару визначеної якості.

11. Валютний опціон  чи ф’ючерс - має зміст, аналогічний  похідним цінним паперам при тім, що об'єктом угоди є постачання валютних цінностей.

2. Фактори  цінних паперів

 

 

Існує такий термін як "вартісні фактори" цінних паперів. Він використовується для позначення таких факторів, як надійність визначених цінних паперів; тривалість їх "життя", а також ліквідність.

До категорії цінових факторів відноситься, головним чином, фактор попиту-пропозиції.

Було б невірно стверджувати, начебто тільки перераховані вище фактори  можуть бути віднесені до відповідних  категорій. Ринок цінних паперів  являє собою складну систему, і тому в кожен даний момент він є величезною сукупністю одночасно взаємодіючих один з одним факторів.

Виділяють такі фактори цінних паперів як: надійність, тривалість “життя” цінних паперів, визначеність, ліквідність.

Під надійністю цінних паперів  звичайно розуміють ступінь ризику, якому піддається інвестор, коли він здобуває які-небудь цінні папери. Кожен інвестор, вкладаючи кошти в цінні папери, ризикує певним чином. Постійне існування ризику зумовлюється поліцентричним характером загальноринкової взаємодії. Він може бути великим чи меншим, або мінімальним; однак вкладення коштів у цінні папери практично завжди являє собою ризиковану справу.

Абсолютно безризикових цінних паперів не існує навіть теоретично. Під ризиком у даному випадку  розуміється імовірність того, що емітент, що випустив визначені цінні  папери, не зможе виконати цілком чи частково а також вчасно взяті на себе зобов'язання, про які повідомлене в умовах випуску.

Потенційний інвестор, ознайомившись  з умовами випуску цінних паперів, оцінює, наскільки ризикованим для  нього буде придбання даних цінних паперів, чи заслуговує довіри емітент, яка реальна імовірність того, що емітент не зможе виконати свої зобов'язання, або виконає їх частково, або несвоєчасно, наскільки доходною є галузь чи підприємство, або проект, у які емітент буде вкладати гроші інвестора і так далі.

Оцінивши ці, а також  інші аспекти, потенційний інвестор приймає рішення щодо доцільності  придбання даних цінних паперів. Цінні папери вважаються відносно надійними, якщо ризик, що існує при їхньому  придбанні, є невеликим. І навпаки, чим більш ризикованим заходом є вкладання засобів інвестора, тим менш надійними для нього є дані цінні папери. Зворотна взаємозалежність між надійністю і ризикованістю впливає на вартість цінних паперів.

Остання є тим вище, чим менш надійними і більш  ризикованими є конкретні цінні папери.

Визначеність, як вартісний  фактор, є близьким до фактора надійності чи ризикованості, однак усе-таки є  відносно самостійним. Розходження  між ними полягає в наступному. У першому випадку мова йде  про те, що інвестор усвідомлює існування імовірності того, що емітент може не виконати взяті на себе зобов'язання, і тому він - інвестор - може понести збитки. В другому випадку мова йде про можливість інвестора судити про щось з більшим чи меншим ступенем вірогідності. Визначеність допомагає орієнтації інвестора і впливає на його рішення щодо  придбання або непридбання конкретних цінних паперів.

У зв’язку з поліцентричним характером загальноринкової взаємодії, а також існуванням взаємозв'язків  між економічними і неекономічними факторами, говорити про існування абсолютної визначеності практично неможливо. Вона існує лише як відносна. Інвестор, вкладаючи кошти в цінні папери, не завжди має можливість вірогідно думати про те, чи вдасться йому повернути свій внесок і одержати доход по ньому. Тобто він перебуває в стані більшої чи меншої невизначеності. З урахуванням цього, інвестор визначає свою готовність вкласти кошти в цінні папери або утриматися від цього. Як правило, інвестори не бажають здобувати що-небудь на ринку цінних паперів, якщо майбутня доля їхніх вкладень є у великій мірі невизначеною. Тому, чим більше визначеність, тим меншою є вартість конкретних цінних паперів, і навпаки.

Тривалість "життя" цінних паперів, як вартісний фактор, більше значення має для боргових цінних паперів, однак він також враховується і при визначенні вартості цінних паперів, що підтверджують участь (членство).

Усі цінні папери мають  визначений цикл "життя". Емітенти випускають їх (тобто "дають їм життя"), потім вони є в обігу або  зберігаються (тобто "живуть"), і  нарешті, вилучаються з оберту або погашаються (тобто "припиняють життя"). Навіть ті цінні папери, що випущені на невизначений термін, є лише теоретично безстроковими.

При випуску боргових цінних паперів у переважній більшості  випадків емітент вказує термін, на який вони випускаються, і по настанні якого він зобов'язується цілком виконати свої зобов'язання перед інвестором. При випуску акцій і інших цінних паперів, що підтверджують участь, навіть якщо емітент і не називає термін, на який вони випускаються, період їхнього "життя" звичайно обмежується перерахуванням випадків, при настанні яких емітент припинить своє існування. Разом з ним припинять "життя" і випущені їм цінні папери.                                          

Вартість конкретних цінних паперів завжди знаходиться в прямій залежності стосовно тривалості їх "життя". Це означає, що чим більша вартість "життя" цінних паперів, тим більшою є їх вартість.

Наприклад, той самий  емітент випускає облігації з  тривалістю "життя" у 1 рік і 10 років. Вартість останніх звичайно буде вище в порівнянні з вартістю перших. Це означає що відсоток по 10-річних облігаціях буде вище, ніж відсоток по облігаціях, випущеним на 1 рік.

Під ліквідністю цінних паперів звичайно мають на увазі  здатність цінних паперів перетворюватися в гроші. Іншими словами, ліквідність означає швидкість, з якою визначені цінні папери можуть бути продані на ринку.

Зазначена здатність  може бути більшою в одних цінних паперів і меншою в інших. Тобто  одні цінні папери швидко продаються і купуються на ринку, інші - більш повільно. У першому випадку говорять про ліквідні цінні папери, у другому - неліквідні.

Ліквідні цінні папери легко переходять із власності одних  інвесторів у власність інших. Можна  сказати, на них у будь-який момент часу існує попит та пропозиція.

Неліквідні цінні папери, як правило, складно і повільно переходять із власності одних інвесторів у  власність інших

У зв'язку з цим ліквідні і неліквідні цінні папери розрізняються  по вартості. Для будь-якого інвестора, крім інших критеріїв оцінки конкретних цінних паперів, велике значення має наявність можливості продати ці цінні папери в потрібний йому момент. Чим більше така можливість, тим краще інвестору. Він може в будь-який момент одержати гроші від продажу цінних паперів і вжити їх за своїм розсудом. За такий привілей інвестору приходиться платити. Тому ліквідні цінні папери звичайно є менш дохідними для нього.

Таким чином, вартість цінних паперів знаходиться стосовно ліквідності  в зворотному взаємозв'язку. Чим  більш ліквідними є визначені цінні папери, тим меншою є їхня вартість.

 

 

3. Облік операцій пов’язаних з цінними паперами

 

Відповідно до вимог  податкового законодавства платник  податку має забезпечити окремий  облік операцій з цінними паперами і деривативами.

Випуск акціонерним  товариством акцій у межах статутного фонду відображається по обліку записом по дебету рахунка 75 "Розрахунки з учасниками" і кредиту рахунка 85 "Статутний фонд".

Надходження від учасників  у грошовій і натуральній формах як оплата за придбані акції відображається записом по дебету рахунків, на яких обліковуються грошові та матеріальні цінності, та кредиту рахунка 75 "Розрахунки з учасниками".

Викуп акцій в акціонерів відображається записом по дебету рахунка 56 "Iнші грошові кошти" і кредиту  рахунків по обліку грошових коштів.

Продаж викуплених акцій  відображається за ціною реалізації по дебету рахунка грошових коштів та кредиту рахунка 46 "Реалізація" і водночас робиться запис по дебету рахунка 46 "Реалізація" і кредиту  рахунка 56 "Iнші грошові кошти" на балансову вартість реалізованих акцій.

За рішенням акціонерного товариства, викуплені акції можуть бути анульовані, в такому разі робиться запис по дебету рахунка 85 "Статутний  фонд" і кредиту рахунка 56 "Iнші  грошові кошти".

Придбання акцій інших  підприємств, а також облігацій і казначейських зобов'язань відображається по дебету рахунка 58 "Фінансові вкладення" і кредиту рахунків по обліку грошових коштів за цінами придбання з одночасним відображенням використання джерел такого придбання.

Придбані облігації  і подібні до них (аналогічні) цінні папери (казначейські зобов'язання), ощадні (депозитні сертифікати), що підтверджують зобов'язання повернути номінальну вартість у передбачений у цінному папері термін та право на одержання фіксованого відсотка (доходу), зараховуються на рахунок 58 "Фінансові вкладення" за вартістю придбання.

У випадках перевищення  вартості придбання облігацій та аналогічних цінних паперів над  їхньою номінальною вартістю при  кожному нарахуванні належного  по них доходу (відсотків) списується частина різниці між купівельною та номінальною вартістю, визначеною залежно від періодичності доходу.

При цьому на суму доходу, який належить одержати по облігаціях і аналогічних цінних паперах, дебетується  рахунок 76 "Розрахунки з різними  дебіторами і кредиторами" і кредитується рахунок 80 "Прибутки і збитки" з одночасними записами належної до списання суми різниці між купівельною та номінальною вартістю по дебету рахунка 80 і кредиту рахунка 58.

Якщо вартість придбання  облігацій і аналогічних цінних паперів нижча від їхньої номінальної вартості, то кожного разу при нарахуванні належного по них доходу (відсотка) провадиться відображення донарахованої частини різниці між номінальною вартістю і вартістю придбання по дебету рахунка 58 і кредиту рахунка 80.

Донарахування (списання) різниці провадиться в такому порядку, щоб на час погашення  облігацій і аналогічних цінних паперів їхня вартість на рахунку 58 дорівнювала номінальній вартості.

Платник податку має  право здійснювати операції з  цінними паперами лише за наявності спеціального дозволу (ліцензії), якщо такі операції за календарний рік перевищують 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.