Ринок цінних паперів: його суть і значення

      Діяльність  фондової біржі припиняється відповідно до законодавства України про  акціонерні товариства та інші вид й-господарських товариств.

      Особа, яка передплатила або купила цінні  папери до опублікування інформації про зміни в господарській  діяльності емітента, що впливають  на вартість цінних паперів або розмір доходу по них, може протягом 15 днів із моменту публікації цієї інформації розірвати договір в односторонньому порядку.

      У разі розірвання договору емітент зобов'язаний на вимогу вказаної особи відшкодувати їй витрати і можливі збитки, пов'язані з передплатою або купівлею цінних паперів.

      Емітент у разі невиконання умов передплати на цінні папери зобов'язаний повернути передплатникам на їх вимогу всі одержані від них кошти зі сплатою процентів за весь строк їх тримання. Емітент несе відповідальність по відшкодуванню збитків, завданих недостовірною інформацією про цінні папери.

      Державна  комісія з цінних паперів та фондового  ринку і її територіальні відділення здійснюють контроль за випуском та обігом цінних паперів, за винятком приватизаційних. Контроль за обігом приватизаційних паперів здійснює Фонд державного майна України.

      Державною комісією з цінних паперів та фондового  ринку призначаються державні представники на фондових біржах. Вони уповноважені здійснювати контроль за додержанням положень статуту і правил фондової біржі та мають право брати участь у роботі керівних органів фондових бірж.

Антимонопольний комітет України здійснює контроль за дотриманням вимог антимонопольного законодавства при обігу цінних паперів.

      Державна  комісія з цінних паперів та фондового  ринку і її територіальні відділення у разі відхилення від умов, визначених у дозволах на здійснення діяльності з випуску й обігу цінних паперів, а також у статуті та правилах фондової біржі, можуть застосовувати такі санкції:

      а) виносити попередження;

      б) зупиняти на строк до одного року передплату і продаж цінних паперів;

      в) зупиняти на певний строк укладення  угод з окремих видів діяльності з випуску й обігу цінних паперів;

      г) анулювати дозвіл, виданий на ведення  діяльності з випуску й обігу  цінних паперів у разі повторного застосування санкцій, передбачених підпунктами "а" — "в" .

      Державна  комісія з цінних паперів та фондового  ринку може зупиняти діяльність фондової біржі в разі порушення нею статутної діяльності й вимагати приведення її у відповідність із статутом та правилами фондової біржі.

      Скарги  на дії територіальних відділень  Державної комісії з цінних паперів  та фондового ринку у зв'язку із здійсненням ними контролю за випуском та обігом цінних паперів розглядає  Державна комісія з цінних паперів  та фондового ринку.

      Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку може бути оскаржено в судах або арбітражних судах.

      Якщо  міжнародним договором України  встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у законодавстві  України про цінні папери і  фондову біржу, то застосовуються правила міжнародного договору.

      Отож, Закон  України "Про цінні папери і фондову біржу" визначає умови  і порядок випуску цінних паперів, а також регулює посередницьку  діяльність в організації обігу  цінних паперів на території України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      2.2. Особливості формування ринку  цінних паперів в Україні в  період реформування економіки. 

      Періодом  становлення ринку акцій в  Україні вважається 1997 - 1998 роки. В  результаті розвитку фондового ринку  створилась торговельна система (ПФТС), що дозволяла укладати угоди в режимі реального часу. Обсяг торгів акціями в ПФТС в 1997р. склав 248.4 млн. грн., 41% якого прийшовся на акції підприємств енергетики, 22.5% - металургії, 17% — хімічної галузі, 9.2% — нафтогазової. Хоча на результатах торгів в першій половині 1998 р. і відбився наслідок несприятливої кон'юнктури на світовому ринку, усе ж ринок працював, збільшувалася його ліквідність. Обсяг торгів акціями склав порядком 136 млн. грн. З них 35.3% обсягу торгів прийшлося на акції підприємств енергетики, 23.9% — нафтогазової промисловості, 16.6% - металургії, 9.5% — хімічної промисловості.

      Індекс  ПФТС визнаний Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК) як єдиний індекс для  використання цією організацією для  моніторингу внутрішнього стану  українського фондового ринку. З початку існування індексу ПФТС — 1 жовтня 1997 р. — він поступово знизився із 100 до 21.62 од. До початку жовтня 1998 р. причиною була світова фінансова криза, що змусила нерезидентів, що домінували на ринку акцій в Україні, репатріювати свої капітали, що природньо, катастрофічні зменшило обсяг ринку. Очевидно, що крім світової кризи було достатньо причин внутрішнього характеру: несприятливий політичний фактор, відсутність перспектив на суттєві економічні реформи, відсутність економічного зростання, криза фінансової системи внутрішнього походження, виснаження внутрішніх інвестиційних ресурсів та ін.

      В квітні 1998 р. Україна як  ринок, що розвивається, була включена до системи  індексів МФК, і до індексу IFC Frontier. Дані для обчислення індексу грунтуються на результатах торгівлі в ПФТС і включили до себе 17 українських корпорацій із загальною капіталізацією у 668 млн. дол. США, що в обсязі ВВП країни становить 1.38%. Значення цього показнику навіть серед країн, що розвиваються в середньому становило близько 30%. В розрахунок капіталізації не приймалися акції,  які належать державі. Якщо враховувати великі частки держави в енергогенеруючих підприємствах і ті, що блокують в багатьох інших, очевидним стає занижений рівень капіталізації. Ринкова капіталізація цих підприємств, розрахована на весь статутний фонд, і склала б майже 5 млрд. дол. Цікавий той факт, що частка акцій цих підприємств в обсязі торгів в ПФТС становила в першому півріччі 1998 р. від 93 до 62%. Це свідчить про високу концентрацію ринку акцій в Україні та є показником нерозвинутості ринку і слабкої економіки. Тому початок приватизації крупних підприємств може сильно змінити галузеву структуру торгівлі.

      Завдяки ринку з'явилася можливість розміщення акцій деяких українських емітентів крізь депозитарні розписки на західних ринках.

      Ринок дав можливість розрахувати загальноприйняті фондові індекси по найбільш ліквідним  акціям. Так, індекс Р/Е для 17-ти підприємств, зазначених вище, склав за 1997 р. в  середньому 2-8 од., в той час як цей коефіцієнт на розвиненому ринку становить як мінімум 10-12 од. Щоправда, тут існує багато ньюансів, пов'язаних зі державними відмінностями в бухгалтерському обліку, в доступності акцій, в ступені  ризику. Безумовно, спираючись на аналіз українських бухгалтерських форм звітності, не можна достовірно оцінити підприємство. Неадекватність, абсолютна недостатність бухгалтерської інформації робили ринок неповоротким, що придавало особливу цінність інсайдерській інформації. Тому більш реальний в умовах України індекс P/S, бо обсяг продаж є більш реальною величиною у порівнянні з бухгалтерським прибутком. Довіра інвесторів, в основному іноземних, до цього коефіцієнту підтверджується і статистично — відхилення значень цього коефіцієнту по найбільш ліквідним акціям менші, аніж у Р/Е. Середнє значення цього коефіцієнту по відзначеним вище 17-ти підприємствам знаходиться в 1997 р. в межах 0.3-0.5.

      На  динаміку торгів акціями  впливав  досить ємкий ринок ОВГЗ як альтернативний шлях інвестування «коротких» грошей. Наприклад, падіння доходності ринку ОВГЗ на початку 1998 р. призвело до зростання обсягу торгів акціями в системі ПФТС з 28.8% в січні до 69.77% в квітні.

      Однак, незважючи на присутність іноземного капіталу та наявністі торговельної системи, ринок акцій в Україні тяжко було назвати таким із-за його низької ліквідності, тобто можна лише констатувати факти угод з акціями, але казати про ринок було б не зовсім вірно. Більш-менш ліквідними можна було назвати лише акції декількох емітентів в окремі періоди, при цьому їхня ліквідність була достатньо умовна, залежала від багатьох факторів, в окремі періоди була  відсутньою і т.д. Тому український ринок акцій з самого початку не сприймався поважними іноземними портфельними інвесторами як сферою прикладання більш-менш значного капіталу.

      Ринок акцій, що існував в Україні, представляв  собою в основному спекулятивні угоди — просту зміну акціонерів, без  політики емітента на використання цього ринку з метою залучення  грошей, тому його стан ніяким чином не відбився на розвитку виробництва. Без цієї політики ринок акцій взагалі неможливий, бо це необхідна передумова становлення публічних корпорацій. Об'єктивною причиною цього стало, по-перше, те, що основа цінності акцій — реальні інвестиційні можливості — у українських корпорацій в існуючих економічних і правових умовах дуже низькі і ризиковані, по-друге, те, що фінансовий ринок України дуже вузький і деформований державними позиками. Суб'єктивна причина — той фактор, що менеджмент корпорацій не враховував акції як інструмент фінансування, ставлячись до нього виключно як до феномену власності.

      Загальна  причина — перехідний, характер економіки, що призвів до невідповідності  структур планової, і ринкової економіки, внаслідок чого чисельні підприємства виявилися неефективними чи просто не сприйнятими ринком.

     Для українських акціонерних товариств  актуальним є не завдання оперативного фінансового менеджменту — зняття вершків від діяльності інвесторів-спекулянтів, не організація управління ліквідністю  і курсом акції, в тому числі через депозитарні розписки, звітність, індекси, а завдання стратегічного фінансового менеджменту — знаходження стратегічного інвестора.

     На  основі викладеного  можна зробити  наступні висновки:

     1. Ринок акцій був створений  іноземними та нечисленними українськими інвесторами з метою контролю за певними ринком українських підприємств і діями спекулянтів акціями.

     2. Єдиним фактором, здатним у нинішній  час зробити стабільним ринок  акцій в Україні, є розмір  і періодичність виплати дивідендів.

     3. В Україні немає в завершеній формі інституту акціонерної власності, що в нинішній час не зовсім ефективна в основному з причин низького інвестиційного потенціалу колишніх державних підприємств. Тому матеріальні інтереси сприяють переливу коштів, що належать акціонерному товариству, до приватної власності та тіньової економіки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Перспективи  розвитку ринку цінних паперів  в Україні.  
 

      Вище  ми розглянули питання про становлення  ринку цінних паперів в Україні, види цінних паперів, їх суть і значення в формуванні ринкової економіки, показали проблеми та причини, які заважають швидшому розвитку фінансового ринку в Україні та посиленню цого впливу на відновлення і зростання національного виробництва.  

      Разом з тим можна впевнено сказати, що взятий керівництвом держави курс на реформування економіки України, створення законодавчої бази, що забезпечувала б та сприяла  реформам, розчищала ті бюрократичні завали, що стоять на шляху просування реформ та розвитку ринкових відносин, неодмінно дасть свої позитивні  результати.

      Перехід бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності підприємств України на нові міжнародні стандарти дасть можливість привести у відповідність з міжнародними нормами форми бухгалтерської та фінансофої звітності. Це в свою чергу дасть можливість привести у відповідність показники, за якими здійснюється оцінка фінансового стану підприємств, фондового та фінансового ринків, розкрити інформацію для потенціальних інвесторів про дійсний стан підприємств, що разом із створенням більш м'якого податкового регулювання виведуть на ринок цінних паперів значну кількість вільних грошей як внутрішніх так і іноземних інвесторів.

      Створення дійсно нормального конкурентного  середовища на ринку цінних паперів  разом з іншими наведеними вище факторами, дасть можливість більш реально  оцінити вартість акцій підприємств, що будуть вільно обертатись на ринку, різко збільшить  кількість підприємств, що вийдуть на ринок цінних паперів зі своїми акціями.

      Повинен також зрости ринок облігацій  внутрішньої державної позики, що дасть можливість залучати до фінансування дефіциту державного бюджету неемісійні кошти фізичних та юридичних осіб, включаючи нерезидентів. Цьоме сприятиме проведення Нацбанко україни значної роботи, пов'язаної з підготовкою необхідних нормативно-методичних документів та введенням в дію комп'ютерних інформаційних технологій для обслуговування розміщення, обігу та погашення державних облігацій та сплати відсотків.