Рейтингова оцінка

     Таблиця 2.5

     Розрахунок  коефіцієнтів ліквідності та рентабельності банку за методикою рейтингових оцінок  О.Б. Ширинської

Як видно  із даних таблиці 2.5 групи розрахованих коефіцієнтів показують рівень ліквідності  банку, а саме яка частина зобов’язань  банку може бути погашеною негайно. Тобто ця частина методики ураховує імовірність настання кризи ліквідності  банківської системи і в залежності від рівня коефіцієнтів складається сумарний коефіцієнт ліквідності. Також необхідно відмітити, що коефіцієнти рентабельності показують ефективність використання власного капіталу, що є в край важливим для банку. Особливо з урахуванням наслідків світової фінансової кризи. Крім ефективності власного капіталу, ця група коефіцієнтів показує ефективність роботи активів, тобто ефективність вкладання фінансових ресурсів. 

     Таблиця 2.6

     Розрахунок  коефіцієнтів ресурсної бази та якості активів за методикою рейтингових оцінок О.Б Ширинської

Як видно  із даних таблиці розраховані  коефіцієнти показують наскільки  строкові депозити та власний капітал  покривають надані позики. Також показують  рівень розвитку клієнтської бази, що перш за все характеризує рівень активності банку на ринку банківських  послуг. Аналіз розрахованих коефіцієнтів показує, що банк «Південний» має  досить ефективну структуру активів банку, що свідчить про раціональне вкладення банком своїх ресурсів. Також необхідно відмітити, що банк має досить велику клієнтську базу, що дає можливість оцінити його діяльність, як активну.

     З даних таблиці 2.4,2.5,2.6 складається синтетичний коефіцієнт, який виводиться з п’яти груп коефіцієнтів: 

        (2.3.2)

      
        (2.3.3) 

Згідно з розрахованих даних можна зробити висновок, що банк має досить стабільне фінансове становище. Недоліком цієї методики є суб’єктивне встановлення вагомості окремих показників, яке суттєво залежить від мети аналізу та користувачів інформації. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  III НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ РЕЙТИНГОВОЇ ОЦІНКИ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

     До  причин виникнення проблем у розвитку сучасної банківської системи України  можна віднести такі недосконалість, а в окремих випадках відсутність законодавчої бази, що регулює банківську діяльність; проведення банками занадто ризикової кредитної політики з метою отримання високих прибутків; екстремальне збільшення розмірів пролонгованої та простроченої кредитної заборгованості; незначний обсяг сформованих банками резервів для відшкодування можливих втрат за кредитами по відношенню до суми безнадійних до повернення кредитів та по відношенню до обсягів загальних кредитних вкладень; безпосередня залежність стану платоспроможності та лік­відності багатьох банків від здійснення операцій на міжбанківському кредитному ринку; від фінансового стану інших банків, які виступають постачальниками кредитних ресурсів; відсутність законодавчого врегулювання питання захисту вкладів фізичних осіб у банках тощо. Всі ці проблеми породжують необхідність впровадження комплексної, всебічної рейтингової оцінки банків за допомогою якої усі суб’єкти (НБУ, комерційні банки та інші) могли б приймати обґрунтовані управлінські рішення отримуючи достовірну інформацію.

     Існує ряд суперечностей, пов’язаних з  використанням рейтингових систем оцінювання діяльності банків. Наприклад, з одного боку, результати даного оцінювання повинні бути відкриті громадськості, оскільки принципом побудови економічної системи в Україні постулюється прозорість, проте, з іншого боку, публікація рейтингів у ситуації, коли банк переживає певні труднощі, які загалом не призводять до серйозних наслідків, може привести до паніки вкладників цього банку та масового відтоку депозитів, що значно погіршить фінансовий стан банку. По-друге, оцінювання банківської діяльності має ґрунтуватися не лише на кількісних, але й на якісних показниках, що унеможливлює аналіз без експертних оцінок, які, з іншого боку, мають суб’єктивний характер і тому можуть бути хибними. По-третє, рейтингове оцінювання здебільшого здійснюється дистанційним способом, а дистанційний аналіз також може призвести до помилкових висновків.

     В умовах ринкової економіки банківська діяльність супроводжується значними ризиками, і оцінка ризиків, з якими стикається банк у своїй діяльності, є важливою складовою аналізу його фінансового стану. Тому один із найважливіших напрямів розвитку рейтингування банків є використання синтезу рейтингових систем, а саме синтезу який враховує ризики. Тому що світовий досвід показує, що не враховуючи цього найважливішого фактору, не можна отримати достовірні результати. Оскільки банківська сфера має пряму залежність від різноманітних ризиків, які можуть реалізуватись. Наприклад це ризик ліквідності, процентний ризик, ринковий ризик та інші. Однак необхідно відзначити, що на даний момент в Україні не використовується жодної методики, яка повноцінно оцінювала всі можливі ризики, цей фактор не включається до кола показників, що робить всі існуючи методики суб’єктивними та унеможливлює отримання достовірної інформації. Якщо говорити про зміни в існуючому становищі, то можна сказати, що необхідно використовувати усі існуючи інструменти для всебічної оцінки. Наприклад, досвід Англії показує використання методології менеджменту, що являє собою більш теоретичну оцінку, але показує ілюстративно фінансове положення окремої банківської установи і дає змогу виділити напрями дій з боку наглядових органів та самих комерційних банків.

     Також слід відмітити, що необхідно зменшувати експертність даних, оскільки усі існуючи  методики спираються на емпіричні дані. Що робить ці системи залежними від  кола показників, які вибираються  вибірково чи на власний розсуд експерта.

Однак все ж таки найбільш вагомим напрямом удосконалення все ж таки являється  удосконалення державного регулювання, оскільки не досконалість нормативної  бази призводить до різного тлумачення результатів. Впровадження більш жорсткого  регулювання органами банківського нагляду. Доповнення методик рейтингового оцінювання, що дасть змогу більш повно зрозуміти становище конкретної банківської установи та банківської системи в цілому.

Слід  зазначити, що перші кроки на цьому  шляху, вже були прийняті було  переглянуто підходи до рейтингової оцінки банків за системою CAMELS, які визначені в Методичних вказівках щодо організації, проведення інспекційних перевірок та встановлення рейтингової оцінки банку, схвалених постановою Правління Національного банку України від 31.08.2007 №312.

     Методичні вказівки визначають:

• організацію та порядок проведення інспекційних перевірок банків, які мають ліцензію Національного банку України, та їх закордонних філій (відділень);
• права і обов’язки членів інспекційної групи;
• процедуру узагальнення та оформлення процедури перевірки;
• порядок підготовки і передавання інформації про результати перевірки до банку, у якому проводилася перевірка, відповідно до законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України;
• єдині критерії оцінки стану банку за рейтинговою системою CAMELS, які охоплюють його діяльність за всіма напрямами;
• здійснення оцінки ризиків, притаманних діяльності банку, у тому числі на консолідованій основі, якості управління ризиками, оцінку системи внутрішнього контролю, корпоративного управління, дотримання банком банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України;
• визначення рівня безпеки і стабільності здійснюваних банком операцій, достовірності його звітності, ставлення керівництва банку до ризиків і стану забезпечення управління ним.

     Методичні вказівки дають змогу визначити банки з незадовільним фінансовим станом, операції або менеджмент яких мають недоліки, що можуть призвести до ліквідації банку та потребують посиленого контролю служби банківського нагляду Національного банку України, а також вживати відповідних заходів для усунення цих недоліків у діяльності банку для стабілізації його фінансового стану та недопущення загрози інтересам вкладників і кредиторів банку.

Використання методичних вказівок дає можливість Національному банку України оцінювати загальний стан і стабільність банківської системи, отримувати інформацію для визначення пріоритетів у діяльності банківського нагляду та необхідних матеріальних і людських ресурсів для здійснення належного контролю за банківською системою в цілому. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ

     Підсумовуючи, треба зазначити, що рейтингове оцінювання банківської діяльності є необхідною передумовою прозорості фінансового ринку країни. Рейтинги банків є індикаторами їх надійності та ефективності для потенційних вкладників, інвесторів, банків-партнерів тощо, крім того, вони є підґрунтям державного банківського нагляду. Безумовно, потрібно розрізняти рейтинги банків для професійних потреб, розраховані на професіоналів, та рейтинги, відкриті для широкого загалу. Потрібно розвивати національну мережу рейтингових агентств, вдосконалювати як методики обчислення рейтингів, які б вимірювали і поточний, і прогнозований майбутній стан банків, так і кваліфікацію фахівців. Також треба вдосконалювати нормативно-правову базу, щоб мінімізувати можливість подання неправдивої інформації банками та уникнути фальсифікованих рейтингів. На сьогодні існує багато недоліків рейтингової системи оцінювання, вона потребує універсалізації критеріїв та загального вдосконалення, проте, безумовно, наявність рейтингових оцінок банків є важливим чинником розвитку банківської системи України.

     Під час проведення узагальнюючої оцінки (рейтингу) банку необхідно використовувати стандартизовану систему, за допомогою якої аналізуються основні показники фінансового стану банку. Такою є загальновідома система «CAMEL», на базі якої (з урахуванням специфічних особливостей національної банківської системи) визначається рейтинг комерційних банків України.

     У рейтинговій системі використовується п’ятибальна шкала. Оцінка «1» є  найвищою оцінкою рейтингової системи  і відображає найменший рівень зауважень, тоді як оцінка «5» є найнижчою, найкритичнішою і являє собою найвищий рівень зауважень. В даній роботі була проведена рейтингова оцінка діяльності банка «Південний» за кількома відомими методиками. У ході аналізу було виявлено, що фінансовий стан банку порівняно з банківською системою в цілому знаходиться на середньому рівні. Оскільки існує недостатній рівень власного капіталу для покриття ризикованих активів. Отримані дані є суб’єктивною оцінкою тому, що не включають у себе розрахунок комплексного фактору ризику.