Рейтинг цінних паперів

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему:

«Рейтинг цінних паперів»

 

 

 

 

 

 

 

 

План

Вступ

1. Історія появи перших фінасових рейтингів
2. Суть фінансового рейтингу та система оцінювання
3. Характеристика провідних рейтингових агентств
4. Зловживання у сфері рентингових послуг на фінансовому ринку і можливості їх усунення

Висновок

Список використаної літератури

 

 

ВСТУП

Розвитку  ринку цінних паперів сприяє підвищення його інформаційної відкритості. Не тільки більшість інвесторів, але  й багато фінансових посередників не в змозі порівняти запропоновані  на фінансовому ринку цінні папери за степенем доходності, ризику, оцінити  фінансову стійкість того чи іншого емітента. Допомогти в цьому може система рейтингів фінансового  ринку.

. Економічні агенти, передусім рейтингові агентства, які були покликані контролювати ситуацію, припустилися фатальних помилок, які призвели до серйозних кризових явищ у всьому світі.

Тож в умовах глобалізації фінансових ринків та інтеграції України в цей  процес актуалізується завдання ефективного  функціонування рейтингових агентств, достовірного присвоєння рейтингів  економічним суб'єктам і фінансовим інструментам.

Для визначення рейтингу емітента рейтингові агентства  ретельно вивчають фінансовий стан емітента і стан вже існуючої заборгованості, оцінюють рівень майбутніх доходів, що підуть на погашення облігацій, порівнюють діяльність емітента з діяльністю його конкурентів. У результаті рейтингові служби ранжирують цінні папери в  межах єдиної послідовної системи  відносно рівня їх ризику і ризиків  погіршення платоспроможності їх емітентів  і присвоюють їм оцінки, що позначаються спеціальними символами, які вказують на інвестиційні якості цінних паперів.

Таким чином, рейтингові агентства  виступають незалежними контролерами всієї роботи, проведеної і банками-організаторами, і юристами. Саме тому вони стягують чималі гроші за свої послуги. Саме тому їм довіряють уряди, які, швидше за все, бачать, що самим провести таку роботу щодо складання рейтингів буде складно, тим більше, що вона вимагатиме фінансування за рахунок платників податків.

 

1. Історія зявлення перших фінасових рейтингів

 

Перші рейтинги цінних паперів опублікував  в 1909 р. Джон Муді, який займався аналізом інвестицій в цінні папери залізничних  компаній. Він заснував одну із двох домінуючих нині рейтингових агенцій, яка дістала назву Moody's Investors Servises, Inc. Наступними були компанія Poor's Publishing Company, котра почала присвоювати рейтинги в 1916 р., і компанія Standard Statistics Compane, яка опублікувала свої перші рейтинги в 1922 р. Згодом ці агенції створили спільний концерн Standard & Poor's Corporation.

Наступною компанією, яка почала займатися  рейтингами, стала Fitch Publishing Company (Fitch) із Нью-Йорка, створена в 1942 р. До недавнього часу вона займала третє місце серед рейтингових компаній, аж поки її не витіснила компанія Duff & Phelps з Чикаго.

Компанія Moody's (Moody's Investor Servises) присвоює рейтинг більш ніж 5000 випускам облігацій корпорацій. Ці рейтинги являють собою довгострокові оцінки, які показують надійність облігацій в найнижчій точці економічного циклу і не змінюються у зв'язку із змінами економічної ситуації. Рейтинги підлягають корегуванню лише за фундаментальних чинників, на основі яких будувався рейтинг (погіршення фінансового стану компанії відносно інших емітентів, чи загальна сума її боргу суттєво зростає або зменшується).

Рейтингова організація звичайним  шляхом проводить аналіз звітів про  прибутки та збитки, а також балансів позичальників, але не встановлює яких-небудь стандартів оцінки. Рейтинги Moody's не є  оцінками, отриманими звичайним статистичним способом, оскільки компанія вважає, що оцінки, отримані на основі формул, не завжди є правильними. Враховуються додаткові чинники.

Компанія Standard & Poor's встановлює свої рейтинги облігацій на основі статистичної інформації із врахуванням економічних  та ринкових тенденцій. Курси облігацій  не відіграють ніякої ролі, але їх не забувають, бо вони підказують, коли потрібно провести нове дослідження.

У своїй роботі з присвоєння рейтингу організація використовує всю доступну інформацію про позичальника і галузь, в якій він оперує.

Наприклад, для визначення рейтингу облігацій підприємства промисловості  враховуються такі чинники: доходи емітента (спеціалісти аналізують коротко- та довгострокові перспективи прибутковості  організації, її поточні доходи, доходи минулих періодів, репутацію продукції  компанії, характер галузі), якість управління компанією, дивідендна політика, амортизаційна  практика, забезпеченість облігацій  основним капіталом, чистими ліквідними активами тощо.

Багато хто є переконаним, що рейтингові оцінки акцій є недосконалими, оскільки акції не мають всіх характеристик, котрі асоціюються з надійними  інвестиціями. Акції є нестійкими в ціні, дохід по акціям є негарантованим, розмір дивідендів не є фіксованим тощо.

Компанія Standard & Poor's Corporation визнає, що, на відміну від її системи визначення рейтингу облігацій, при визначенні рейтингу акцій вона використовує спеціальну формулу. Першою складовою цієї формули  є показники чистого прибутку в розрахунку на одну акцію та в  розмірі дивідендів. Крім того розвиток кампанії порівнюється з розвитком  галузі та економіки в цілому. Другим складовим елементом формули  є дивідендна стабільність. Вона визначається на основі розміру дивідендів за останні 20 років, причому вага показників по мірі наближення до теперішнього часу зростає.

В кінцевому підсумку ці два чинники  втілюються в єдиний числовий показник — рейтинг акції[3, c. 49-51].

Інвестори, як правило, обмежуються  придбанням цінних паперів інвестиційного рівня. Тому кредитний ризик не є  головною проблемою під час придбання, наприклад, облігацій: вкладення у  державні й муніципальні папери практично  застраховані від ризику.

Водночас треба наголосити, що папери нижчої якості дають вищий прибуток. Тому під час економічних спадів, коли можливості видання кредитів скорочуються, можливі придбання паперів менш солідних фірм, які приносять вищий прибуток[3, c. 53].

 

2. Суть фінансового рейтингу та система оцінювання

 

Рейтинг – це оцінка позиції об’єкта, який аналізується, на шкалі показників.Він дозволяє встановити на визначену дату положення учасників фондового ринку, вмявити їх місце серед інших учасників відповідно з наступними критеріями: фінансовий потенціал, стійкість, активність, позиція на ринку та ін.

Рейтинги цінних паперів дифіринцюються в залежності від їх видів (дольові, боргові, похідні). Розрізняють також  форми публікування рейтингів ( типи рейтингів) в залежності від методики, яку використовують рейтингаві служби.

Так, “Standart & Pure” надає цінним паперам  комбінації літер, які означають  якість цінних паперів. Для облігацій  та привілеойваних акцій система  рейтингів “S & P - 500” має такий  вигляд:

ААА –  найвища якість (цінні папери, які  забеспечують максимальну безпеку  з точки зору сплати як основного  боргу, так і відсотків). Це цінні  папери великих національних та транснаціональних  компаній, здатних протистояти змінам кон’юнктури, які мають довгу  історію бездоганного виконання  обов’язків та перспективи збереження вказаних позицій)

АА, А, ВВВ  – прийнятний рівень ризику (емітенти мають довгу історію задовільного розвитку та додержаня своїх обов'’зків, але відношення активів чи виручки  до боргу в них нижче, ніж у  емітентів цінних паперів вищого рейтингу)

ВВ, В, ССС, СС – затримання з виплатою відсотків; кредитор та відсоток адекватно захищені, але компанії потрибують пильного нагляду із-за наявності внутрішніх та зовнішніх  факторів, здатних послабити захист

С – виплати  припинені (покриття боргу нижче  мінімального рівня, немає сталості розвитку та впевненості, що покриття покращится)

D – повна  неплатоспроможність ( компанія  може знаходитись в процесі  ліквідації )

NR – немає  рейтингу (компанія зазнає важливі  фінансові проблеми, її майбутнє  під питанням)

Для звичайних  акцій система такаж сама:  
А+ - найвищий рівень  
А, А-, В+ - середній рівень  
В, В- - низький рівень  
С – найнижчий рівень  
D – фірма реорганізується

Серед рейтингів  фінансових позицій учасників фондового  ринку можно виділити рейтинги “розмірного” типу, рейтинги активності та рейтинги фінансового стану. Прикладом розмірного рейтингу є нейтинг 200 найбільших банків світу, який публікується щорічно в  журналі “Business Week”. Рейтинги, які  оцінюють фінансовий стан, будуються  на врахуванні набору показників. Так, агенція “A.M. Best Co” основує свої оцінки на кількісних методах аналізу  рентабільності, співвідношення власних  та запозичених засобів, ліквілності  активів, а також на якісних дослідженнях ступеню диверсифікації ризиків, надійності активів, практики менеджменту. Його ж  конкурент “Уейсс Рисерч Инк” аналізує тільки інформацію, яка офіційно публікується (дані балансу, рахунки прибутків  і збитків та ін.). Види аналізу  фондового ринку:

• ретроспективний (дослідження минулої діяльності ринку, її порівняної ефективності згідно видам цінних паперів)
• оперативний (оцінка стану фондового ринку )
• перспективний (прогнозування тенденцій розвитку фонодового ринку)
• тематичний (дослідження одного напрямку розвитку фондового ринку)
• системний (визначення взаємопов’язаного впливу економічних та соціальних факторів на процеси, які досліджуються)
• обов’язковий (результати аналізу повинні бути обов’язково врахованими)
• рекомендований (найбільш широко розповсюджений вид аналізу, результати якого можуть бути використані для прийнятя рішень, але не носить характер обов’язкових рекомендацій)

Рейтинги  цінних паперів виступають в формі  фондових індексів, які розраховують спеціалісти ведучих рейтингових  агенцій чи фахівцями фондових бірж, аналітиками ділових видань або  у формі комбінації символів, які  рписують визначену кількість цінного  паперу.

 

3. Характеристика провідних рейтингових агентств

 

Остання фінансова криза є наслідком  явища, яке раніше на існувало: зростаючої схильності урядів використовувати  фінансові ринки для збереження багатства, а не тільки прагнення  інвесторів до його примноження. Для  задоволення нової потреби було розширено асортимент фінансових інструментів, передусім деривативів і структурованих цінних паперів, основні елементи яких добре зарекомендували себе протягом двох докризових десятиліть. Однак  у процесі розширення пропозиції не врахували її якість. Оскільки попит  стимулювався глобалізацією, наслідки якої ще є недостатньо дослідженими, регулятори не змогли вчасно оцінити  загрозу. Економічні агенти, передусім рейтингові агентства, які були покликані контролювати ситуацію, припустилися фатальних помилок, які призвели до серйозних кризових явищ у всьому світі.

Тож в умовах глобалізації фінансових ринків та інтеграції України в цей  процес актуалізується завдання ефективного  функціонування рейтингових агентств, достовірного присвоєння рейтингів  економічним суб'єктам і фінансовим інструментам.

У США і Європі ринок рейтингових  послуг розділений між чотирма великими агентствами: Moody's, Standart & Poor's, Fitch IBCA і Duff & Phelps (табл. 1). Перші два агентства утримують близько 80 % ринку, у тому числі і найбільших емітентів. Рейтингові позначення трьох останніх ідентичні, Moody's застосовує дещо іншу систему. Однак часто емітент намагається отримати рейтинги від декількох агентств, і присвоєні рівні надійності зазвичай збігаються; якщо існують розбіжності, то це спеціально відзначається.

Для визначення рейтингу емітента рейтингові агентства ретельно вивчають фінансовий стан емітента і стан вже існуючої заборгованості, оцінюють рівень майбутніх доходів, що підуть на погашення облігацій, порівнюють діяльність емітента з діяльністю його конкурентів. У результаті рейтингові служби ранжирують цінні папери в межах єдиної послідовної системи відносно рівня їх ризику і ризиків погіршення платоспроможності їх емітентів і присвоюють їм оцінки, що позначаються спеціальними символами, які вказують на інвестиційні якості цінних паперів. Практично всі рейтингові агентства дотримуються такого типу позначень: виділяють 4 великі класи, відповідно, А, В, С, D, у межах яких існують підкласи.

При цьому важливо враховувати, що рейтингові шкали відображують не стільки абсолютний рівень ризику неплатежу, скільки відносний рівень ризику емітентів порівняно один з одним. Так, було помічено, що японські рейтингові агентства зазвичай присвоюють рейтинг на 2-3 ступені нижче, ніж американські. Однак це не означає, що японські інвестори неадекватно оцінюють ризик, оскільки відрізняється тільки абсолютний рівень рейтингу, а відносне розташування емітентів на шкалі залишається незмінним. Ураховуючи цю різницю, японські інвестори оцінюють рівень ризику приблизно так само, як і американські.

Кожне рейтингове агентство розділене  на кілька майже незалежних управлінь, які спеціалізуються, наприклад, на рейтингу корпорацій і муніципалітетів, угод із сек'юритизації тощо. Кожний з цих підрозділів формально не може ділитися попередньою інформацією про конкретну угоду або клієнта з іншим (принцип „китайської стіни").

Таблиця 1

Характеристика  провідних рейтингових агенств

Агентство, рік заснування, власник, кількість офісів, кількість аналітиків	Обсяг роботи	Відмінні риси
Moody's Investor's Service; 1900, Dun and Brand street Inc.; офісів - 13; аналітиків -560	Підтримується рейтинг боргових цінних паперів приблизно на $14 трлн. Більше 3 тис. емітентів боргових цінних паперів по всьому світу, 2 тис. проектів структуровано- го фінансування, 17 тис. емітентів муніципальних облігацій США, казначейські зобов'язання США на суму $3,5 трлн, рейтинг депозитів - понад 700 банківських груп, рейтинг 4 000 емітентів деривативів, 150 страхових компаній	глобальна присутність на глобальному ринку, дуже рідкі випадки партнерства з місцевими рейтинговими агентствами; підтримка якісних методів аналізу
Standart & Poor's 1860/1941, McGraw-Hill Companies Inc.; офісів - 20; аналітиків - 1 000	Понад 8 500 рейтингів фінансових інструментів, суверенних рейтингів, рейтингів промислових компаній і підприємств комунальної сфери більше ніж у 80 країнах	розширення бізнесу шляхом поглинання національних рейтингових агентств; усвідомлення фундаментальних принципів діяльності емітента, його філософії і стиля бізнесу
Fitch IBCA 1924/1997, FIMALAC S.A.; Париж; офісів - понад 40; аналітиків -1100	2 300 фінансових інструментів і більше 880 промислових корпорацій, 3 300 проектів структурування фінансування у 75 країнах; 67 суверенних рейтингів, 17 тис. муніципальних облігацій США	спеціалізація на рейтингу банків; використання статистичних методів при одночасному наданні великого значення нестатистичним факторам
Duff & Phelps 1932, власник - н/д; офісів - 3; аналітиків - н/д	Підтримання рейтингу 100 тис. випусків цінних паперів більше ніж у50 країнах	спеціалізація на консультуванні інвесторів; система оцінок - одна з найбільш деталізованих; можливість зустрічей керівництва емітента з членами рейтингового комітету