Причини втрати та шляхи вiдновлення довiри до банкiвськоi системи Украiни

   Головне правило у зв'язках з громадськістю - це простота та зрозумілість висловлювання, якого, на жаль, дотримується лише невеликою кількістю публічних осіб. Нерідко можна зустріти і неправильне трактування економічної інформації у ЗМІ. Нещодавно в одному інформаційному джерелі прозвучали дані про величину доходів банківської системи, які були в подальшому використані у цілях звинувачення учасників банківського ринку в отриманні надприбутків в часі кризи. Як відомо, прибуток це різниця між величиною доходів та витрат. Останні можуть значно перевищувати доходи, і установа буде нести збитки. ЗМІ неправильно трактували базові економічні категорії і таке явище не є рідкістю. Громадяни отримують велику кількість непідготовленої професійної інформації із неперевірених першоджерел, що надалі погіршує їх відносини із банківськими установами.

   Державні гарантії вкладникам банків України забезпечує Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО), створений у 1998 році. Діяльність фонду спрямована на відшкодування коштів вкладникам банку, що неспроможний виконати свої зобов'язання. Ресурси фонду формуються за рахунок внесків банків-членів Фонду: початковий внесок в розмірі 1% від статутного фонду банку, а також щорічні внески у грудні та червні - по 0,25% від суми вкладів [9]. Надійна робота Фонду та достатність його ресурсів сприяє підвищенню довіри громадян до банків. Проте на сьогодні ресурси ФГВФО становлять близько 3 млрд грн, а сума вкладів фізичних осіб, наприклад, у банку “Надра” - 9 млрд грн [4]. Тому у разі банкрутства цього банку чи будь-якого іншого з системних банків України ФГВФО буде неспроможний відшкодувати збитки вкладників. У зв'язку з кризою банківської системи максимальний розмір відшкодування Фондом наприкінці 2008 року збільшили від 50 до 150 тис. грн., але при цьому не забезпечили зростання надходжень до Фонду з інших джерел: розміри внесків банків залишилися незмінними. Тобто ресурси Фонду є недостатні та потребують негайного нарощування.

   Наступним критерієм, що визначає довіру населення до банківської системи є стан фінансових ринків в державі, які в часі кризи перебувають у крайній нижній точці своєї динаміки. Фондовий ринок України своїм падінням відреагував на початок фінансової кризи ще у березні-квітні 2008 року. Індекс Першої фондової торгівельної системи (ПФТС) із 1 174 пунктів, які він мав 1 січня

2008. року, знизився до 301 пункту 31 грудня 2008 року, тобто впав на 74,4%, а за січень-березень
2009. року - ще на 32,2%. Лише в останні дні березня почалося незначне зростання індексу. І станом на 10 квітня 2009 року індекс ПФТС становив 295 пунктів [7].

   Валютний ринок теж перебуває у стані турбулентності. За 2008 рік офіційний курс національної валюти до долара зменшився із 5,05 грн за долар до 7,7 грн за долар, тобто гривня девальвувала на 52,5%. Це було зумовлено неконтрольованим зростанням попиту на іноземну валюту, викликаним необхідністю погашення великих зовнішніх заборгованостей як державою, так і корпоративним сектором, в тому числі й банками, масовим скуповуванням валюти населенням та зростанням обсягів імпорту. Національний банк як регулятор повинен був встановити обмеження щодо розмірів іноземних запозичень банків і не припустити виникнення настільки значного зовнішнього боргу. Такі дії посприяли б зменшенню попиту на іноземну валюту і не підсилили проблему ліквідності банківського сектору. Думки аналітиків щодо подальшої зміни курсу долара кардинально відрізняються. За прогнозами Міжнародного центру перспективних досліджень, наприкінці року курс становитиме 10UAH/USD (за середньорічного 8,5 UAH/USD), згідно із прогнозами ІК “Сократ” - 11 UAH/USD (середньорічний 10 UAH/USD), ІК Dragon Capital - 8,5 UAH/USD (середньорічний 9,5 UAH/USD), ІК Phoenix Capital - 12 UAH/USD (середньорічний - 12 UAH/USD) [6]. Розглянемо фактори зростання та падіння курсу цієї валюти.

ПРИЧИНИ ВТРАТИ ТА ШЛЯХИ ВІДНОВЛЕННЯ ДОВІРИ ДО БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 383

Таблиця 2

Фактори зміни курсу долара в Україні

Фактори зростання курсу долара Фактори зниження курсу долара

Подальше виведення капіталу з країни. Зростання обсягів прямих іноземних інвестицій.

Джерело: [6, 13]

   Комплексна стабілізація ситуації в державі сприятиме покращенню ситуації у її фінансовому секторі та відновленню довіри до банківської системи.

   Перейдемо до розгляду критеріїв довіри населення на мікрорівні, тобто на рівні окремої банківської установи. По-перше, це є рейтинг банку в державі. Він визначається як внутрішніми рейтинговими агентствами, так і міжнародними. Найвідомішими з останніх є Standard & Pour's, Moodis, Fitch. Проте рейтинг банківської установи, встановлений міжнародним рейтинговим агентством не може перевищувати суверенного рейтингу держави. В лютому 2009 міжнародне рейтингове агентство Standard & Poor's знизило довгостроковий і короткостроковий суверенні валютні рейтинги України до “ССС+/С” з “B/В”, рейтинги в національній валюті - до “В-/С” з “В+/В”, прогноз рейтингів - на “негативний”. Рейтинг “ССС” означає високий ризик того, що країна не зможе повернути заборгованість; рейтинг “В” - наявність значних кредитних ризиків. Фінансові зобов'язання виконуються, проте здатність продовжувати виплати залежить від економічної ситуації в державі. Прогноз “негативний” за суверенними рейтингами України вказує на те, що рейтинги можуть бути знижені знову, якщо і надалі спостерігатимуться затримки з виплатою боргових зобов'язань держави та погіршення внутрішньоекономічної ситуації. Прогноз за суверенним рейтингом може бути підвищений до “стабільного” в разі проведення ефективних і дієвих заходів фінансової стабілізації. Міжнародне рейтингове агентство Fitch Ratings знизило довгостроковий рейтинг України за зобов'язаннями в іноземній і національній валюті на одну позицію - до “В” з “В+”. Водночас рейтинг за національною шкалою знижений до “uaВВВ” з “uАА+” [11].

   Другим критерієм довіри на мікрорівні є відомість бренду банку. Знання логотипів банків є достатньо низькі, оскільки активне впровадження маркетингової політики українські банки розпочали нещодавно. Найбільш виражений персоніфікований образ в українців мають Райффайзен Банк Аваль, Ощадбанк та Приватбанк (дослідження компанії GfK Україна, проведене навесні 2008 року, де використовувався список з восьми банків з високим показником знання назви: Альфа-банк, Райффайзен Банк Аваль, Надра, ОТП банк, Ощадбанк, Приватбанк, УкрСиббанк та Укрсоцбанк) [5].

   Не менш важливими є показники інформаційної прозорості банківської установи, тобто середній показник розкриття інформації банків. Міжнародне рейтингове агентство Standard & Poor's та Агентство фінансових ініціатив 11 листопада 2008 року оприлюднили результати дослідження інформаційної прозорості 30 найбільших банків України у 2008 році, активи яких становлять  80%  активів  всієї системи.  Критерієм  оцінки  прозорості  банків  став  ступінь

384 

М. Мрочко, Ю. Тихан

оприлюднення структури власності й корпоративного управління банків, фінансової й операційної інформації, структури й інформації про роботу наглядових рад і правління - у підсумку 116 критеріїв. Перше місце за розкриттям інформації зберіг Укрексімбанк із загальним показником 63,7%. На 2-ге місце з 26-го піднявся Райффайзен Банк Аваль (62,8%), на 3-тє з 4-го - Кредобанк (55,7%). Різко знизили свої позиції банк Хрещатик (з 2-го на 27-ме місце) і Тас-Коммерцбанк (з 3-го на 16-те). Середній показник інформативності 2008 року порівняно з 2006 упав на 0,9%, - до 41% [9]. Для порівняння 10 найбільших банків світу (Deutsche Bank, ING, “ABN Amro”, USBC, Bank of America, “Citi-group Inc”, “JP Morgan Chase”, UBS, Royal Bank of Scotland, “Credit Suisse Group”) за 2006 рік отримали середній бал транспарентності (прозорості) 78,5% [12, с.6].

   Фінансові результати діяльності банку теж відіграють істотну роль при формуванні довіри до банківської установи. Жодна людина не понесе власні кошти в банк, який має збитки, суб'єкти господарювання теж не будуть співпрацювати з такими фінансовими установами.

   Впливають на рівень довіри до банку доступність послуг, що він надає, близькість банківських відділень, ефективна комунікація з банківським персоналом. За наявності великої кількості банківських установ споживач має можливість вибору між ними. Клієнтоорієнтованість банківської установи та кваліфікований персонал сприятиме тому, що з-поміж великої кількості банків клієнт зупиниться саме на даному.

   Першочерговим в умовах сьогодення є відновлення довіри населення на макрорівні. Без належної державної підтримки жоден банк, навіть найбільший, самотужки не зможе втримати своїх клієнтів та зберегти їх лояльне ставлення. Якщо звернутися до міжнародного досвіду, то саме держава головним чином сприяла збереженню довіри населення у часи кризи. Наприклад, в 1930-ті роки у США, в час Великої депресії, коли розорилися сотні банків і мільйони людей втратили свої заощадження президент Рузвельт ухвалив закон про страхування вкладів, почав проводити радіоспівбесіди, де простою мовою пояснював громадянам США, як працюють банки, чому сталася криза і що він особисто робить для її подолання. Вже у першу добу після його виступу, коли банки знову почали розгортати діяльність, кількість відкритих вкладів вперше за тривалий час перевищила кількість закритих [4]. В Ізраїлі немає фондів гарантування вкладів громадян, але в обов'язки Центрального банку держави входить організація процедури санації і банкрутства банків. Центральний банк персонально відповідає перед вкладниками збанкрутілого банку (яких було лише п'ять в історії держави). Зрозуміло, що для будь-якого варіанту ефективних дій потрібна авторитетна влада, на чолі якої стоять лідери суспільної довіри.

   Отже, для подолання існуючої ситуації та відновлення довіри громадян до банківської системи необхідно вдатися до таких дій:

• стабілізувати політичну ситуацію в країні; всі гілки влади та державні органи повинні діяти узгоджено в інтересах суспільства і проводити виважену однозначну політику;
• ефективно використовувати можливості держави щодо рекапіталазації проблемних банків, викупу акцій для стабілізації їхньої фінансової ситуації; особливо це стосується системоутво-рюючих установ банківського ринку;
• слід створити достовірний об'єктивний централізований інформаційний ресурс, в якому буде постійно оновлена інформація про стан справ в економіці України та її галузях, про наслідки дій державних органів, де буде подана інформація про можливі шляхи виходу з кризи та залучення кожного громадянина до цього; всі дані мають бути подані без вживання складної термінології та бути зрозумілими пересічному громадянину; даний інформаційний ресурс має розповсюджуватися на різних носіях інформації: у формі газет чи журналів, в мережі Інтернет тощо і фінансуватися державою;
• наростити ресурси Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вони мають покривати суму вкладів хоча б у двох-трьох системоутворюючих банках країни;
• для вгамування надмірного попиту на іноземну валюту НБУ варто використовувати такі фінансові інструменти як валютні свопи та операції репо, які активно застосовуються в умовах кризи іншими центральними банками сусідніх держав, наприклад, Національним банком Польщі. Надалі проводити аукціони з продажу валюти, де банки мають змогу придбати валюту для своїх клієнтів за курсом на 10-15% нижчим за ринковий;
• необхідно відновити довіру населення до національної грошової одиниці України - гривні, стабілізувати її курс;
 

ПРИЧИНИ ВТРАТИ ТА ШЛЯХИ ВІДНОВЛЕННЯ ДОВІРИ ДО БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 385

• слід дотримуватися вимог Міжнародного валютного фонду для своєчасного отримання траншів за кредитом та публікувати інформацію про використання цих коштів державою;
• для банків слід зосередитися на своєму іміджі в суспільстві, адже репутаційний ризик у даний час є найбільш загрозливим, а репутацію банку створюють його працівники.

   Треба звернути увагу на навчання персоналу, підвищення його кваліфікації, збільшити вимоги щодо набору нового персоналу. Крім працівників важливими є ставлення до банку з боку його існуючих і потенційних клієнтів. Необхідно використовувати нестандартні заходи маркетингу, такі, наприклад, як “живе радіо” для популяризації банківських послуг серед населення. Також слід вжити заходів щодо підвищення рівня транспарентності банків. Прискорити процес переходу банків з організаційно-правової форми ТОВ чи ЗАТ у ВАТ. Клієнти банків повинні володіти максимально можливою кількістю інформації про банк, з яким вони співпрацюють. Банки у боротьбі за клієнта повинні надавати крім традиційних банківських послуг ще й широкий спектр послуг з фінансового планування і консалтингу, сейфового зберігання цінностей, ломбардного кредитування, перейти з продуктоорієнтованості на клієнтоорієнтованість, тобто створювати послуги під вимоги кожного клієнта, звичайно за відповідну плату.