Причини втрати та шляхи вiдновлення довiри до банкiвськоi системи Украiни

ПРИЧИНИ ВТРАТИ ТА ШЛЯХИ ВІДНОВЛЕННЯ ДОВІРИ ДО БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

   банківської системи є неодмінним атрибутом економічно розвинутої держави, запорукою її стабільності та зростання. Стан банківського ринку вказує на рівень добробуту в країні, розвиток її фінансового господарства, заможність громадян. Діяльність кожного банку визначається мережею його клієнтів, тобто тих людей, що в певний момент відчули брак коштів і мають бажання та можливість позичити їх у банку на умовах строковості, платності, забезпеченості, повернення, цільового характеру використання; чи мають надлишок вільних коштів і хочуть зберегти та примножити їхню вартість, вклавши у банк; або клієнтів, які мають потребу в ряді інших послуг, що надають банківські установи. Саме заради клієнтів і працюють банки, завдяки ним отримують доходи та, як наслідок, формують прибуток, що є однією з головних цілей функціонування комерційної установи. Отже, клієнти є визначальними для банківської установи. Що ж зі свого боку спонукає людей ставати клієнтами банків - як уже зазначалося вище - наявність потреби у тих чи інших банківських послугах. Остаточний вибір конкретної банківської установи залежить від рівня довіри до неї. Співпраця неможлива, коли між сторонами немає довіри або інших економічних способів її заміни (укладання контрактів, страхування ризиків тощо). “Довіра” і “кредит” (лат. credere - вірити) - як бачимо, у своїй основі слова одного значення [1]. Нормальна банківська діяльність можлива тільки там, де існує довіра громадян до своєї держави та її фінансової системи, суб'єктів господарювання один до одного, влади та бізнесменів до окремих членів суспільства.

   Ця проблема особливо гостро постає під час економічної кризи, коли довіра громадян до банківської системи підірвана. Подальшу долю кожного банку визначають саме громадяни, що вже є клієнтами банку чи можуть ними стати. Таку ситуацію можна було прослідкувати в жовтні 2008 року, коли масові панічні дії населення ледь не знищили банківську систему України, що протягом останніх років показувала значні темпи зростання. Тому в умовах сьогодення питання відновлення довіри до банківської системи є вкрай актуальним і потребує активних дій щодо його вирішення.

   Даною проблематикою займається велика кількість вчених, економістів, соціологів, аналітиків, оскільки вона стосується як держави загалом, так і кожного громадянина зокрема. Дослідженнями особливостей функціонування банківської системи України займалися українські вчені С. Дзюбик, О. Дзюблик, О. Васюренко, В. Лагутін, О. Мельник, А. Мороз, М. Пуховкіна, І. Розпутенко, М. Савлук, І. Сало, В. Томчук та багато інших.

   Метою роботи є розгляд та аналіз критеріїв, що визначають рівень довіри громадян до банківських установ, та способів її відновлення для забезпечення стабільного функціонування банківської системи держави.

   Довіра громадян України до банківської системи на даний момент є катастрофічно низькою. Станом на лютий 2009 року 79,6% населення не довіряло жодному банку і ще 5,3% респондентів

© Мрочко М., Тихан Ю., 2009

380 

М. Мрочко, Ю. Тихан

вагалося з відповіддю (див. рисунок). Функціонування банківської системи держави є неможливим, якщо четверо з п'яти громадян не довіряють жодному банку, і, як наслідок, не будуть в подальшому співпрацювати з ними.

Довіряю державним банкам

6,5%^5,2% 2,9% 0,6%

5,3%

Довіряю банкам з іноземним капіталом

Довіряю великим банкам з українським капіталом

Довіряю дрібним банкам з українським капіталом

79,6%

Не довіряю жодним банкам Важко відповісти

Рівень довіри населення до банківської системи України в лютому 2009 р.

Джерело [14].

   За роки незалежності рівень довіри населення до банківської системи не був високий. В 90-х роках підірвало довіру вкладників банкрутство Ощадбанку СРСР і втрата ними значних сум коштів, що накопичувалися протягом тривалого періоду. Не сприяла відновленню довіри економічна нестабільність 90-х: гіперінфляція, банкрутство, безробіття - нові явища, з якими стикнулося суспільство після зміни економічної системи. Проте ситуація потрохи покращувалася. В 1996 році введено національну грошову одиницю, подолано інфляцію, почала оновлюватися законодавча база, що регулює банківську діяльність: 1999 рік - Закон України “Про Національний банк України”, у 2000 році вийшов у новій редакції Закон України “Про банки і банківську діяльність”. Держава стала на рейки ринкового розвитку і ця реформа почала давати перші позитивні результати.

   Надалі основним критерієм при виборі банківської установи залишався рівень довіри до банку, проте з 2003 року важливість цього фактору постійно падала, що свідчить про те, що довіра до банківської системи зростала. У другому півріччі 2007 року третина опитаних вважала, що зараз поганий або дуже поганий час, щоб покласти гроші в банк. Проте порівняно до першого півріччя того ж року частка таких песимістів істотно скоротилася - майже на 6% пункти (від 39% у першому півріччі 2007 до 33% у другому). В той час українці позитивніше стали сприймати банки: частка респондентів, які відзначили, що зараз хороший чи дуже хороший час для того, щоб покласти гроші в банк, зросла на 4,5 п. п. та становила майже 21% [5]. Загалом 2007 рік був найуспішнішим для банківської системи України, як вважає Голова НБУ В.Стельмах: “За підсумками 2007 року, банки України отримали найбільший за всі роки існування банківської системи прибуток” [4]. За даними компанії GfK Україна, рівень довіри населення до банків України у листопаді 2007 року становив 26,9%, рівень недовіри - 28,4% [5]. На кінець вересня 2008 року українці довірили банкам 213 млрд грн своїх заощаджень. Обсяг депозитів на банківських рахунках складав 126,6 млрд грн і 15,7 млрд дол. [7].

   Ситуація кардинально змінилася восени 2008 року. Інформаційна “атака” на один з найбільших українських банків спричинила банківську паніку серед населення. Люди масово почали розривати договори з банками і достроково повертати свої вклади. З 1 жовтня 2008 року до 1 березня 2009 року фізичні особи “вивели” з банківської системи 26,7 млрд грн та 3,46 млрд дол. Станом на березень 2009 року на банківських депозитах фізичних осіб залишилось 99,9 млрд грн і 12,2 млрд дол. Тобто, громадяни виводили кошти з банківської системи України зі “швидкістю” 5,4 млрд грн та 700 млрд дол. на місяць [5]. Девальвація гривні, зростання інфляції, політична нестабільність підсилили зневіру населення у банківській системі держави. Станом на листопад 2008 року рівень довіри населення до банків України становив 11,7%, рівень недовіри - 56,4%.

ПРИЧИНИ ВТРАТИ ТА ШЛЯХИ ВІДНОВЛЕННЯ ДОВІРИ ДО БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 381

Кількість українців, які не планували продовжувати терміни своїх депозитів, збільшилась з 18% у другому кварталі 2008 року до 35% у четвертому. При цьому зросла до 39% частка громадян, які надають перевагу заощадженням у готівковій формі. Про це свідчить зміна величини грошового агрегату М0, тобто готівки поза банківською системою України (табл. 1). Одночасно, з 6,9% до 4,2% впала частка громадян, які мають депозитні рахунки в банках. В січні-лютому 2009 року 85% українців були переконані, що сьогодні поганий або дуже поганий час для позичання коштів у банках. У січні-лютому 2008 року таких було 41% [5]. Показники довіри населення до банківської системи України не мають наразі тенденції до покращення у зв'язку з відсутністю подальших стабілізаційних процесів в економічному і політичному житті.

Таблиця 1

Частка готівки в обігу поза банківською системою України за агрегатом М0 

* станом на січень 2009. Джерело: [2, 3]

   Можемо виділити наступні критерії, що визначають рівень довіри населення та суб'єктів господарювання до банківської системи України:

• довіра до держави загалом;
• політична стабільність;
• доступність та правдивість інформації про економічну ситуацію в державі;
• поінформованість громадян про стан справ у банківському секторі;
• державні гарантії вкладникам банків;
• стан фінансових ринків в державі;
• рейтинг банківської установи;
• інформаційна прозорість та відомість її бренду;
• фінансові результати діяльності банку;
• доступність банківських послуг. Перші шість критеріїв визначаються на макрорівні, наступні чотири - на рівні окремої

банківської установи. Проаналізуємо їх детальніше.

   Рівень довіри громадян до держави визначає їх ставлення до усіх економічних суб'єктів та інститутів у ній. Якщо особа знає, що при порушенні її прав та свобод держава стане на захист постраждалого, така особа буде віддано працювати на користь держави. Якщо країна забезпечує діяльність своїх громадян надійним правовим полем, то вони будуть довіряти такій країні. На жаль, довіра населення до України є низькою, правове поле недосконалим. Більшість нормативно-правових актів потребують серйозного удосконалення, оновлення відповідно до європейських та світових стандартів. Вони мають забезпечувати ефективну діяльність економічних суб'єктів, а не сприяти використанню правових прогалин для прикриття нелегальної діяльності, заниження податків чи інших протиправних дій. На рівень довіри також вплинуло і зволікання з прийняттям рішення щодо долі Промінвестбанку, яке сприяло зростанню банківської паніки серед населення. Атака не була вчасно зупинена і відповідальність не понесена. На відміну від України, наприклад, в Росії, фінансова криза не супроводжувалася такою різкою втратою довіри до банківської системи, оскільки вкладникам відомо, що віддаючи банку свої гроші, вони є надійно захищені державою.

   Політична стабільність в країні визначає і стан її економіки. У разі ефективної діяльності органів державної влади, дотриманні ними чіткої позиції, своєчасному реагуванні на непередбачувані ситуації, економіка країни буде стабільно функціонувати. В Україні можна простежити цілком протилежну ситуацію. Загострення політичної кризи, безсистемність та неузгодженість державної політики роблять економічну кризу в державі ще глибшою і трива-

382 

М. Мрочко, Ю. Тихан

лішою. Саме політична стабілізація має стати каталізатором відновлення економічного зростання. Проте таке відновлення стабільності буде щонайшвидше у першій половині 2010 року, після закінчення чергових президентських виборів.

   Критерій інформаційного забезпечення громадян теж відіграє значну роль у рівні їх довіри. Якщо громадяни будуть знати, що відбувається, чому відбувається саме так, а не інакше, чому держава вдається до часто непопулярних дій, вони не втрачатимуть довіри до держави та її фінансової системи. В основному українці отримують інформацію з новин та політичних ток-шоу на телебаченні, проте дуже часто з цих джерел лунає професійна економічна термінологія, яка є незрозуміла пересічним громадянам. Останні зацікавлені у стабільності своїх доходів як у величині, так і в часі, і їх мало хвилює, які фінансові інструменти використовує для цього держава.