Посередницькі операції банку та перспективи їх розвитку в Україні

Розрахунок  інтегрального показникафінансового стану посередника надає можливість однозначності щодо висновків,якщо значення окремих показників фінансового стану свідчать про позитивний розвиток фінансової установи, а інші показники – про його незадовільний розвиток.

Чисельний рівень інтегрального показникафінансового стану посередника є результатомрозв'язку дискримінантної функції,незалежними  змінними в якій є окремі коефіцієнти, що характеризують різні параметри фінансового стану установи.

 

P = a₀ +a₁ X₁ +a₂ X₂ +a₃ X₃ +a₄ X₄ +a₅ X₅ +a₆X₆

 

Базовий алгоритм багатофакторноїдискримінантної функції  для розрахункуінтегрального показника  фінансового станупосередника має такий вигляд :де а₁, а₂, a_j, … , а₆ - коефіцієнти (ваги)дискримінантної функції;Х₁, Х₂, X_j, ... , Х₆ – показникидискримінантної функції (фінансовікоефіцієнти);

а₀ - константа (вільний член дискримінантноїфункції).

Галузеві особливостідіяльності бенефіціараможуть бути відображеними в різних значенняхвагомості коефіцієнтів дискримінантної функції та в рекомендаціях щодо економічної інтерпретації чисельного рівня інтегрального показника фінансового стану посередника.

Пропонуються  три варіанти економічноїінтерпретації чисельного рівня інтегральногопоказника фінансового стану бенефіціара (Р):

1)задовільний  фінансовий стан (індивідуальний  інвестор може вкладати кошти  у даного фінансового посередника  або пролонгувати існуючі контракти  з ним);

2) незадовільний фінансовий стан (фінансовий посередникзнаходиться у фінансовій кризі або вона йому загрожує – індивідуальним інвесторам не рекомендується укладати угоди з даноюфінансовою установою);

3) невизначенийфінансовий  стан (існує необхідність проведеннядодаткового експертного аналізу).

Основним джерелом інформації длярозрахунків інтегрального  показникафінансового стану фінансового  посередника єбухгалтерська (фінансова) звітність установи задва останні  календарні роки та останній звітнийперіод, зокрема : форма № 1 „Баланс"; форма №2 „Звіт про фінансові результати"; форма № 3„Звіт про рух грошових коштів".

Однією з  важливих задач економічного аналізуфінансово-посередницької діяльності є різнобічне вивчення аспектів функціонування фінансової установи і  визначення набору ключових індикаторів, що дають точно і неупереджену інформацію про фінансовий стан посередника .

Вибір фінансових коефіцієнтів длябагатофакторного  дискримінантного аналізуфінансового стану посередника, дослідившизначення яких можна з високим рівнемймовірності (87-95%) спрогнозувати його майбутній фінансовий стан, спирається на наступні критерії:

• рівень кореляційного зв'язку (мульти-колінеарність) між окремими показниками,які включаються в дискримінантну функцію,повинен бути мінімальним;
• кожна із змінних, що включається вдискримінантну функцію, репрезентує певнугрупу показників, які характеризують той чиінший параметр фінансового станупосередника;
• значення фінансових показників повинніреагувати на зміни у фінансовому станіпосередника, тобто суттєво різнитися взалежності від того, чи загрожує йомуфінансова криза, чи його стан є фінансовостабільним;
• для фінансових посередників, які належатьдо однієї групи за рівнем фінансового стану,значення показників повинні бутимаксимально наближеними;
• показники повинні репрезентувати реальнезначення того чи іншого параметруфінансового стану посередника (критерійоб'єктивності).

 

До складу інтегрального  показника фінансового стану  посередника (P) пропонується включити наступні шість фінансових коефіцієнтів (додаток 1) :

Х1 - коефіцієнту  покриття;

Х2 – коефіцієнт фінансової автономії;

Х3 – коефіцієнт оборотності вкладеного капіталу;

Х4 - коефіцієнту  рентабельності операційних продажів по Cash-flow;

Х5 – коефіцієнт рентабельності активів по Cash-flow;

Х6 - коефіцієнт відношення позичкового капіталу до чистої виручки від реалізації.

Коефіцієнт  покриття (Х1) розраховується яквідношення поточних (оборотних) активів допоточних зобов'язань фінансового посередниката  показує достатність фінансових ресурсівустанови, які можуть бути використані дляпогашення його поточних зобов'язань.

Величина коефіцієнту  покриття свідчить проте, скільки одиниць  оборотних коштів припадаєна одиницю  короткострокових зобов'язаньфінансового посередника і характеризує рівеньдотримання золотого правила фінансування :тобто здатність посередника забезпечитифінансову рівновагу (а отжеплатоспроможність) у середньостроковомуперіоді.

Оптимальне  значення коефіцієнта покриттяскладає  від 1,5 до 2,5. Якщо значеннякоефіцієнта  надто високе, то це може свідчитипро те, що посередник неефективновикористовує власний капітал, зокрема вкладаєйого в запаси чиінші оборотні активи.Коефіцієнт фінансової автономії (Х2)розраховується як відношення власногокапіталу до валюти балансу, відображаючипитому вагу власного капіталу в загальній сумі джерел фінансових ресурсів. Коефіцієнт фінансової автономії відноситьсядо групи показників, що характеризуютьструктуру капіталу фінансового посередника,його незалежність від позичкових коштів.Вважається, що чим більшим є значення цьогокоефіцієнту, тим більш фінансово незалежним є посередник, однак, рекомендовані значенняструктури капіталу знаходяться в тіснійзалежності від галузевої належності бенефіціара. Якщо коефіцієнт фінансової автономії маєзначення > або = 0,5, то фінансуванняпосередника за рахунок коштів індивідуальнихінвесторів здійснюється в межах норми. Коефіцієнт оборотності вкладеного капіталу(Х3) розраховується як відношення чистоївиручки від реалізації продукції до валюти балансу (середньорічної). Коефіцієнт оборотності вкладеного капіталухарактеризує групу показників оборотності іпоказує швидкість обертання капіталу, якийінвестовано у фінансового посередника. Чимбільшим є значення цього коефіцієнту, тимефективнішою вважається діяльністьпосередника.В аналітичних цілях достатність вказаногопоказника визначається галузевою належністюбенефіціара та обсягами його діяльності.Коефіцієнт рентабельності операційнихпродажів по Cash-flow (X4) розраховується яквідношення чистого грошового потоку (Cashflow1) від операційної діяльності до чистої виручки від реалізації послуг з урахуванням обсягів інших операційних доходів. Цей коефіцієнт характеризує ефективністьосновної діяльності фінансового посередника іпоказує чистий грошовий потік від операційноїдіяльності, який припадає на одиницю виручкивід реалізації та інших операційних доходів.Показник Cash-flow 1 розраховується як чистийгрошовий потік від операційної діяльності (до зміни в чистих оборотних активах), зменшений насуму сплачених відсотків та податків наприбуток.Коефіцієнт рентабельності активів по (X5) розраховується як відношення чистого грошового потоку до валюти балансу (середньорічної). Цей коефіцієнт відображає величину чистогогрошового потоку від операційноїта інвестиційної діяльності, який припадає наодиницю активів фінансового посередника.Коефіцієнт відношення позичкового капіталу до чистої виручки від реалізації (Х6) розраховується як відношення позичкового капіталу нетто (зменшеного на суму грошових коштів, їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій, векселів отриманих, чистої реалізаційної вартості дебіторської заборгованості та вартості наявних на балансі товарів) до чистої виручки від реалізації. Цейкоефіцієнт характеризує здатність фінансовогопосередника погасити свою заборгованість зарахунок чистої виручки від реалізації. Чимменшим є значення цього коефіцієнта, тимбільша спроможність посередника погаситисвою заборгованість за рахунок виручки відреалізації.В розрахунках інтегрального показникафінансового стану посередника значеннякоефіцієнта відношення позичкового капіталу дочистої виручки від реалізації відображається зізнаком (-).На підставі узагальнення чисельних значеньфінансових коефіцієнтів розраховуєтьсяінтегральний показник фінансового станупосередника і після його економічної інтерпретації готується висновок щодо доцільності прийняття рішення про інвестування коштів індивідуальним інвестором у даного фінансового посередника, або необхідності коригування фінансовоїстратегії останнього. Додатковий експертний аналіз здійснюється шляхом оцінки динаміки основних абсолютнихпоказників фінансового стану посередника заостанні два календарних роки та за останній звітній період :

− валюта балансу;

− робочий капітал  або чистий оборотний капітал;

− обсяг виручки  від реалізації;

− величина чистого  прибутку;

− чистий грошовий потік від операційної діяльності.

При додатковому  експертному аналізубазовий показник Рi коригується на коефіцієнт(DР) зміни  основних абсолютних показників:де Рie - скориговане за результатамиекспертного  аналізу значення інтегральногопоказника фінансового стану і-го посередника.Коефіцієнт коригування (DР) розраховується яксума коефіцієнтів приросту (зменшення) відповідних показників:

де DРj - коефіцієнт приросту (зниження)аналізованого Pj-ro абсолютного показника:де ±Pjk - приріст (зменшення) значенняпоказника в k-му періоді порівняно з періодом k-1; Pj(k-1) - значення досліджуваного показника в періоді k-1 (береться за модулем). Економічна інтерпретація результатівдодаткового експертного аналізу здійснюєтьсяу два етапи :перший - за порядком визначення рівнячисельного значення інтегрального показникафінансового стану фінансового посередника;

 

другий —  в залежності від виявленихтенденцій зміни динаміки основних

абсолютних  показників фінансового станупосередника:

- якщо значення більшості показників зросло то фінансовий стан посередника буденаближеним до задовільного;

- якщо значення більшості показниківзменшилося - то посереднику загрожуєфінансова криза і його фінансовий станможна вважати незадовільним.

Отже, з проведеного  дослідження випливає,що економічний  аналіз фінансово-посередницької діяльності є важливим длязабезпечення ефективної діяльності фінансових установ, нормальний фінансовий стан яких даєпозитивнийсинергетичний ефект дляфінансового сектора в цілому.

Аналіз публікацій з проблематики економічного аналізу діяльності фінансовихпосередників дозволяє зробити висновок пронедосконалість методологічних засадконструювання відповідних методик, у яких, переважним чином, не враховується специфіка функціонування фінансових посередників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.   ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПОСЕРЕДНИЦЬКИХ ОПЕРАЦІЙ В УКРАЇНІ

 

Найбільш складною і нерозв’язаною проблемою розвитку торговельного посередництва являється слабка правова база.

     Потрібно  відмітити,що правова база регулювання  торговельно-посередницької діяльності, як і всього економічного обороту , складається із фрагментів непрямих законів. В її основі лежать також відомчі нормативні акти, різні інструкції і положення, а частіше за все розробки самих посередників. Зрозуміло,що таку базу неможливо вважати прийнятною.

     Необхідні  прямі закони, систематизовані норми  права. Мова йде перш за все  про прийняття Закону України “Про торгівлю”. Такий закон буде сприяти ефективному регелюваннювсієї сукупності відносин,які виникають у сфері торгівлі. Разом з тим , в будь-якому варіанті такий закон не в змозі охопити і тим більше регулювати багатоманітність аспектів торговельно-посередницької діяльності. В зв’язку з цим дуже важливо прискорити прийняття Цивільного(Комерційного) Кодексу, відобразивши у ньому види договорів торговельно-посередницької діяльності і регелювання договірних відносин. Як не парадоксально звучить, але сьогодні, по суті, відсутні норми регулювання таких специфічних договорів, як договір про надання права продажу товарів(не говорячи вже про кваліфікацію діяльності дистрибьютерів, ділерів), договір консигнації,агенський договір, біржевий контракт, договір лізингу, договір аукціонного продажу та ін. Між тим на практиці операції в рамках таких договорів здійснюється досить широко.

     Друга  важлива причина, яка стримує розвиток торговельно-посередницької діяльності, носить організаційний характер. Сутність проблеми заключається в тому, що в Україні організаційні форми торговельного посередництва формуються стихійно. Вони часто мають вигляд деформованих копій зарубіжних структур, які важко вписуються в реальну вітчизняну практику.

     Аналіз  показує, що структура посередницьких  фірм спрощена, нераціональна у  функціональному плані. Це стосується  перш за все бірж, аукціонів,  дистриб’юторських, консигнаційних фірм, брокерських контор. У них “урізана” функціональна структура. В той же час вона універсальна. Пояснюється це двума причинами: по-перше, -- прагнення до економії кошт на функціонування посередницької фірми ; по-друге, -- загальною тенденцією до універсалізації діяльності посередників.

     Виникає  необхідність розробки оптимальних  організаційних форм і структур  у сфері торговельного посередництва  у вигляді рекомендацій, технологічних  схем, з урахуванням міжнародного  досвіду і особливостей національної  економіки.

     Гостро  стоїть питання про територіальну  організацію посередників, їх спеціалізацію.  Справа в тому, що дуже важливими  принципами функціонування більшості  посередників являється розподіл  територій. Це означає, що поседник  територіально обмежений в своїй діяльності.

     Реалізація  цього принципу потребує регулювання  територіальної організації посередників, їх розмежування, спеціалізації,  перегляду антимонопольного законодавства.

     Говорячи  про організацію торговельного  посередництва, не можливо не торкнутися проблеми кадрів. Торгові посередники здійснюють крупномасштабні внутрішні і зовнішні операції, складні в комерційному, фінансовому і правовому плані. Але в силу відомих причин їх професійна кваліфікація низька. До того ж в учбових закладах України кадри для торговельно-посередницької діяльності не готуються. В зв’язку з цим доцільно ввести спеціальність “Торговельно - посередницька діяльність” в коледжах, торговельно-економічних вузах країни.

     На  кінець проаналізуємо проблему  фінансово-економічного механізму функціонування торговельних посередників.

     Механізм  торговельно-посередницької діяльності  в Україні тільки формується. У ньому тільки визначаються  фінансово-економічні ричаги: ціни, процентні ставки, винагородження, льготи, стимули, податки.  Але ці ричаги досить слабко адаптовані до специфіки діяльності торговельно-посередницької діяльності.Це відноситься перш за все до цін, скидок на об’єкти угод, ставок, платежів, деяких налогів. При цьому не відрегульовані гарантії з боку посередника, його відповідальність перед контрагентами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

     Підприємства в умовах ринкової економіки значну увагу приділяють проблемам оптимізації процесу просування товарів від виробника до споживача. Їм приходиться вибирати: продавати товар самим чи скористатися послугами посередників.Як показав досвід таких розвинутих країн, як США, Великобританії, Японії, Німеччини, Швеції , більшість виробників вважає, що використання посередників приносить їм певну користь.

     У  багатьох виробників не вистачає фінансових ресурсів для здійснення прямого продажу. Але навіть якщо товаровиробник і може дозволити собі створити власні канали розподілу, в багатьох випадках він заробляє більше, якщо збільшить капіталовкладення у свій основний бізнес. Використання посередників пояснюється в основному їх неперевершеною ефективністю в забезпеченні широкої доступності товару і доведення його до цільових ринків. Завдяки своїм контактам, досвіду, спеціалізації і розмаху діяльності посередники пропонують фірмі більше того, що вона сама може зробити наодинці.

     Отже, в числі фірм, підприємств і  організацій—учасників риночного  товарного обороту, особливе місце  відводиться торговельно-посередницькій  галузі, яка являється важливим  провідником товарної, фінансової і інвестиційної політики. Раціонально організована торговельно-посередницька діяльність сприяє оптимізації виробничої і комерційної діяльності, розширенню її масштабів, підвищенню ефективності на основі комплексних ринкових досліджень, вивчення факторів ризику по всій їхній сукупності, достовірного прогнозування майбутнього з достатньо чіткими орієнтирами бажаного комерційного успіху. Тим самим, вказана галузь створює необхідну комерційну інформацію для надання відповідних послуг всім учасникам ринкового обороту, які потребують управління власними ринковими сегментами по всьому ланцюгу відтворювального процесу.