Поняття валютного ризику та його основні види

     якщо  банк розраховує зробити платежі  в іноземній валюті або одержати інвалютні кошти, він зазнаватиме  небезпеки коливань вартості валюти до самого моменту платежу або одержання коштів. Зростання курсу валюти збільшить вартість будь-якого платежу, а його падіння скоротить суму надходжень.

     Валютний  ризик може бути зменшений або  цілком ліквідований за допомогою створення  відповідного зворотного потоку коштів або «заморожування» курсу валюти, за яким будуть зроблені розрахунки (операція своп). Якщо банк має інвестиції в  іноземній валюті, то хеджування може забезпечуватися за рахунок створення  потоків платежів у тій же валюті, яка відповідає інвестиційному прибутку. Якщо у банку є борг в іноземній валюті, то хеджування може полягати у створенні потоку регулярних прибутків у тій валюті, що відповідає процентним виплатам за позиками. Відповідність валюти надходжень і відпливу забезпечує банку хеджування ризику, оскільки будь-які зміни вартості валюти однаково відіб’ються як на прибутках, так і на збитках. Валютний своп подібний довгостроковому форвардному контракту. Фіксуючи процентні ставки за майбутніми операціями з валютою, можна досягти хеджування валютного ризику.

     Валютні опціони надають ще додаткові  можливості для страхування ризиків у вигляді можливості відмовитися від виконання угоди. Але це додатково підвищує ціну самого хеджування завдяки сплаті опціонної премії.

     Взагалі, слід зазначити, що під час процесу управління ризиками завжди зважуються дві вартості: вартість самого ризику і вартість коштів, що витрачається на його хеджування. Якщо вартість хеджування перевищує вартість самого ризику, хеджування вважається недоцільним або застосовується більш дешевий метод.

     На  українському валютному ринку розглянуті методи хеджування валютних ризиків  тільки починають запроваджуватися. Перепонами на їхньому шляху є  низький рівень розвитку валютного ринку взагалі та відсутність його сучасної інфраструктури зокрема.