Поняття « проектні ризики », причини виникнення та їх класифікація

На основі вищезазначеного можна стверджувати, що проектне фінансування в Україні почало набирати оберти.

В той же час, погіршення кон’юнктури  світових фінансових ринків призвело до негативних наслідків і на українському ринку  банківських послуг: більшість банків або обмежили, або просто закрили ліміти  фінансування на необмежений термін. Кардинально змінили свою стратегію інвестування і іноземні банки. Так, за оцінками компанії Jones Lang LaSalle [15], загальний обсяг прямих інвестицій в нерухомість Європи у II-му кварталі 2012 р. склав 32 млрд. євро, що на 14% меньше, ніж у I кварталі. За першу половину 2012 р. цей показник досяг 69 млрд євро, що на 44% нижче, ніж за цей же період 2011 р. На частку традиційних лідерів (Великобританії, Німеччини та Франції), які зазвичай займають на цьому ринку близько двох третіх загального обсягу угод, припадає трохи більше половини ринкової активності [12]. Враховуючи той факт, що основними кредиторами українських проектів виступали західні банки, то, як наслідок кредитної кризи можна констатувати значне зниження об’ємів інвестування і в Україні. За прогнозами фахівців поновлення  позитивного тренду у секторі проектного фінансування слід очікувати у 2013-2014 рр. Оскільки на сьогодні конкуренція з боку іноземних банків та крупних фондів нерухомості значно ослабла, то вітчизняні банки мають шанс наростити обсяги фінансування за рахунок додаткової капіталізації та закріпити свої позиції на ринку даних послуг.

Проведене дослідження  дає змогу виділити ряд чинників, які гальмують розвиток проектного фінансування в Україні (рис. 2)

Одним з головних чинників, які стримують розвиток проектного фінансування в Україні, є обмеження Національного банку  щодо обсягів інвестування. Оскільки проектне фінансування, по-перше, потребує значних фінансових вкладень, а по-друге, носить довготривалий характер, то для його ефективного здійснення необхідним є забезпечення доступності кредитів для позичальників шляхом зниження їх вартості. Цього можна досягнути шляхом перегляду існуючої системи резервування коштів комерційних банків у напрямі зниження норми резервування. При цьому важливо створити стимулюючу систему обов'язкового резервування для банків, що активно займаються інвестиційним кредитуванням.

Рисунок 2.

Проблеми розвитку проектного фінансування

в Україні.

 

Аналізуючи  функції та роль комерційних банків у фінансовому забезпеченні інвестиційної діяльності підприємств, варто зазначити, що саме банки є

тією ключовою ланкою між промисловими підприємствами та інвесторами

(як інституціональними, так і індивідуальними) через ефективну політику мобілізації інвестицій у реальний сектор економіки як за рахунок внутрішніх, так і за рахунок зовнішніх джерел.

Загалом управління ризиком  інвестиційних проектів можна розглядати як

сукупність  заходів, спрямованих на мінімізацію  витрат з метою встановлення

оптимального  співвідношення дохідності та ризику. Дохідність має зростати

пропорційно до ризику .

У теорії та практиці основними постулатами ефективного  управління

ризиком інвестиційних  проектів визначаються:

а) швидке реагування на виникнення будь-яких змін, що можуть призвести 

до ризику;

б) масштабність, яка полягає в охопленні всіх можливих сфер виникнення

ризиків, що дасть  змогу знизити ступінь невизначеності до мінімуму;

в) зважене прийняття  ризику, в межах допустимого рівня;

г) мінімізація  за допомогою існуючих заходів (внутрішніх і зовнішніх)

обмеження інвестиційного ризику (Таблиця 1).

Таблиця 1.

Засоби мінімізації  інвестиційного ризику при

банківському кредитуванні.

Зовнішні:	Внутрішні:
- передача ризику; - страхування  ризику; - фінансова  диверсифікація; - поручительство; - фінансові  гарантії	- лімітування; - ухилення від  ризику; - компенсація  ризику; - дисипація  ризику

 

Враховуючи  специфіку діяльності банку як інституційного  інвестора, оптимізація управління інвестиційним ризиком банку повинна включати в себе такі аспекти: своєчасна ідентифікація та класифікація усіх можливих видів ризику; кількісна оцінка ідентифікованих ризиків; визначення рівня та області ризику, а отже, величини можливих втрат; встановлення допустимих меж ризику і оцінка його прийнятності; вибір методів зниження ризику; моніторинг ризику.

 

3. Проблеми управління ризиками, що виникають під час проектного фінансування комерційними банками.

 

Вирішення проблеми управління ризиками, що виникають  під час проектного фінансування, є запорукою  ефективного управління інвестиційною діяльністю вітчизняних  комерційних банків, оскільки їх невирішеність  спричиняє[11]:

– підвищення процентів  за користування фінансовими ресурсами

банків в  рамках проектного фінансування та комісійних за оцінку проекту, організацію цих  операцій, нагляд тощо);

– підвищення витрат за проектними роботами щодо  підготовки

техніко-економічного обґрунтування, оцінки  всіх видів ефектів проекту,

здійснення  маркетингових досліджень та  інших  допоміжних

передпроектних  робіт;

– втрати часу на здійснення банками якісного аналізу  проекту від 

подачі заявки до ухвалення рішення про фінансування, що пов'язано з 

ретельною оцінкою передпроектної документації і великим об'ємом робіт

щодо організації  фінансування та створення банківських  угрупувань;

– надзвичайно  жорсткий контроль (фінансовий, виробничий,

комерційний)  за діяльністю позичальника (компанії, що розробляє проект)

з боку банку (банківських  угрупувань);

– втрату позичальником  своєї незалежності (якщо банк-кредитор

обумовлює за собою  право  придбання акцій компанії  розробника  у разі вдалої реалізації проекту). - платіжну – організацію  проходження фінансових ресурсів, установлення кореспондентських відносин, розрахунково-касове обслуговування клієнтів, здійснення міжнародних розрахунків;

- контрольну  – контроль і забезпечення  ефективного та цільового використання  залучених коштів, видача гарантійних  листів, поручительств та інших зобов'язань, а також контроль за окупністю проектів і вчасним виконанням зобов'язань із боку позичальників.

Сучасний комплекс  методів управління ризиками проектного

фінансування  включає ряд зовнішніх адміністративних заходів,

внутрішньобанківські заходи попередження виникнення ризиків,  базові

методи управління ризиками  (відмова, зниження, ухвалення  і ухилення), а 

також  галузеві методи. Основні методи управління ризиками, що

традиційно  відносять до методів ухилення від  ризику, та можуть бути

застосовані в  проектному фінансуванні, представлені у таблиці 2.

Таблиця 2.

Основні методи ухилення від ризиків, що можуть бути

застосовані в  проектному фінансуванні.

 

Основні методи ухилення від ризиків.	Страхування ризиків.
-відмова від ненадійних партнерів; -відмова від неефективних та ризикованих інвестиційних  проектів; -управління ризиками, що виникають на кожному етапі реалізації інвестиційного проекту; -передача ризиків;	-внесення до  тексту документів спеціальних обмовок, що зменшують власну відповідальність при настанні ризиків.

 

Як видно  з табл. 2, одним із традиційних методів ухилення від ризику

є страхування. Слід зазначити, що можливості використання цього

механізму в  рамках проектного фінансування дуже обмежені. Причинами

цього є, насамперед, неможливість визначення адекватного страхового

покриття, а  також існування ряду специфічних  ризиків, що не мають

ринкової практики страхування.

Висновки.

 

Аналіз сучасного  стану українського ринку банківського інвестування свідчить про те, що все частіше банківські установи використовують і розвивають нову форму здійснення інвестиційних операцій – проектне фінансування, що представляє собою сучасний інструмент вирішення завдань управління інвестиційною діяльністю банків в сфері фінансово-кредитного забезпечення інвестиційних проектів, коли основним забезпеченням наданих позик виступають фінансові потоки проекту, а нарахування процентів і повернення наданих коштів орієнтуються, перш за все, на очікувані надлишки ліквідності і заплановані доходи проекту. Експерти свідчать[15], що в 2012 році обсяг здійснених банками операцій проектного фінансування збільшився у 2,2 рази в порівнянні з 2011 роком . Серед вітчизняних банків, які активно приймають участь у проектному фінансуванні можна виділити OTP Bank, Укрсоцбанк, Укрексімбанк, Банк Надра, що інвестують переважно у проекти середнього бізнесу (річні обороти яких приблизно 50 млн. дол. США) .

Процес проектного фінансування передбачає, що проекти реалізуються на основі принципів якісного управління ризиками. Саме тому збільшення обсягів участі вітчизняних банків у операціях проектного фінансування повинно супроводжуватися підвищенням уваги до формування ефективних методів управління проектними ризиками.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел літератури.

1. Балабанов  И.Т. Риск-менеджмент (производственное издание). – М.: Финансы и статистика, 1996. – 192 с.

2. Буянов В.П., Кирсанов К.А., Михайлов Л.А. Управление  рисками (рискология). – М.: Экзамен, 2002. – 384 с.

3. Вентцель Е.С.  Теория вероятностей: Учебник. –  4-е изд. – М.: Наука, 1969. – 576 с.

4. Вітлінський В.В. Аналіз, оцінка і моделювання економічного ризику. – К.: ДЕМІУР, 1996. – 212 с.

5. Вітлінський  В.В., Верченко П.І. Аналіз, моделювання  та управління економічним ризиком: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2000. – 292 с.

6. Дик В.В.  Методология формирования решений  в экономических системах и  инструментальные среды их поддержки. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 300 с.

7. Йескомб Э.Р.  Принципы проектного финансирования / Пер. с англ.; под. общ. ред.  Д.А. Рябых. – М.: Вершина, 2008. – 488 с.

8. Одинцов Б.Е.  Обратные вычисления в формировании  экономических решений: Учеб. пособие. – М.: Финансы и статистика, 2004. – 192 с.

9. Раскин Л.Г., Серая О.В. Нечеткая математика. Основы теории. Приложения. – Х.: Парус, 2008. – 352 с.

10. Сєріков А.В., Марченко О.В. Економіко-математичне  моделювання необхідних умов участі банку в проектному фінансуванні підприємства // Актуальні проблеми економіки.– 2007.– №1. – С. 186– 190.

11. Соложенцев  Е.Д. Сценарное логико-вероятностное  управление риском в бизнесе и технике. – СПб.: Бизнес-пресса, 2004. – 432 с.

12. Холмс Э.  Риск-менеджмент / Пер. с англ. –  М.: Эксмо, 2007. – 304 с.

13. Шапкин А.С.  Экономические и финансовые риски.  Оценка, управление, портфель инвестиций: Монография. – М.: Дашков и Ко, 2003. – 544 с.

14. Шелудько  Н.М. Інвестиційний процес: оцінка  ролі й участі банків // Фінанси  України.– 2003.– №8. – С. 121–126.

15. http://www.joneslanglasalle.ru.