Поняття « проектні ризики », причини виникнення та їх класифікація

План:

Вступ.

1. Поняття « проектні ризики », причини виникнення та їх класифікація.
2. Специфіка управління проектними ризиками комерційними банками.
3. Проблеми управління ризиками, що виникають під час проектного фінансування комерційними банками.

Висновки.

Список використаних джерел літератури. 

Вступ.

У динамічних ринкових умовах проблема мінімізації ризиків у процесі реалізації різних типів проектів стає особливо актуальною.  Відсутність повної інформації,  існування протидіючих тенденцій,  елементи випадковості та інші економічні умови господарювання обумовлюють важко прогнозованість процесу управління. Більшість проектних рішень приймається в умовах невизначеності та економічного ризику.  Саме тому ризик-менеджмент є однією з найважливіших складових ефективної проектної діяльності.  Недарма Том Демарко пише про те, що для управління проектом досить управляти його ризиками.

Проектне фінансування як різновид фінансування реальних інвестицій зарекомендувало себе як  досить успішний  спосіб залучення коштів для фінансування інвестиційних проектів у промислово розвинутих країнах, проте для України це  відносно новий банківський продукт. У чистому вигляді його пропонує обмежене коло банків, що обумовлено низкою чинників, які унеможливлюють його повноцінне використання. Тому пошук можливостей та шляхів вирішення проблем розвитку банківського проектного фінансування в Україні як фактора активізації інвестиційної діяльності банків, є однією з найбільш актуальних проблем сучасної економіки України.

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття « проектні ризики », причини виникнення та їх класифікація.

 

У цілому, ризик є складною для розуміння категорією, коріння  якої сягає глибини філософських проблем причинності, випадковості, проблем пізнання світу та поводження цілеспрямованих систем. Напевне  тому, доволі нелегко дати всеосяжне й чітке визначення ризику, запропонувати універсальну кількісну міру його оцінки.

Існує принаймні два  підходи до визначення ризику –  у термінах втрат і збитків  та в термінах непевності. У термінах втрат ризик визначається як імовірність того, що збитки перевищать певне значення. Існує також визначення ризику як математичного очікування втрат чи збитків[1]. В інвестиційному й фінансовому менеджменті найчастіше під ризиком розуміють міри непевності в одержанні очікуваних доходів від заданих інвестицій. Очевидно, що для загального визначення ризику слід виходити з того, за яких умов він виникає.

Система потрапляє в  поле дії фактора ризику за наявності трьох умов:

• система прагне до певної мети;
• система має вибір шляху її досягнення;
• вибір здійснюється в умовах непевності.

З огляду на це можна сформулювати загальне визначення ризику. Ризик  – це міра непевності в досягненні системою заданої мети при обраному способі досягнення цієї мети. Якщо прийняти це формулювання, то вищенаведене визначення ризику в термінах втрат є його окремим випадком, коли мета системи – існування без втрат і збитків.

Якщо конкретизувати загальне визначення ризику для аналізу  проекту, то метою системи є одержання  очікуваного рівня доходності, а  способом досягнення мети – реалізація даного проекту. Тобто, ризик проекту – це міра непевності в одержанні очікуваного рівня доходності при реалізації даного проекту. [2].

Метою аналізу проектних  ризиків є надання оцінки всім видам ризиків проекту, а також  визначення:

а) можливих шляхів зниження ризиків;

б) ступеня доцільності  реалізації проекту за наявного рівня  ризику та способів його зниження.

Аналіз проектних ризиків  передбачає вирішення таких завдань:

• виявлення ризиків проекту;
• оцінка ризику проекту;
• визначення чинників, що впливають на ризик;
• пошук шляхів скорочення ризику;
• врахування ризику при оцінці доцільності реалізації проекту;
• врахування ризику при оцінці доцільності реалізації способу фінансування проекту.

При оцінці проектів передбачається, що всі вихідні величини, зокрема величини грошових потоків, відомі або можуть бути точно визначені. У реальній ситуації такого практично не буває. Параметри, які визначають величину грошових потоків, можуть набувати значень, які неабияк відхиляються від очікуваних.[3]

Приміром, на стадії розробки інвестиційного проекту побудови Євротунелю інвестиції оцінювались на суму $8 млрд., а на час відкриття тунелю ці інвестиції перевищили всі очікувані межі і склали $12,33 млрд. У практиці реалізації інвестиційних проектів таких прикладів чимало. Крім того, слід зважити на той факт, що в реальному бізнесі поширення інформації практично завжди має асиметричний характер, тобто, частина учасників проекту має важливу інформацію, якої не має решта учасників[8].

У цілому, інвестиційний проект на всіх стадіях його життєвого циклу подібний до складного організму. Його функціонування супроводиться переплетінням настільки різноманітних причинно-наслідкових взаємозв’язків, що передбачити їх з високою точністю практично неможливо.

З огляду на це стає ясно, що детерміністський підхід не може бути міцним фундаментом для адекватного аналізу інвестиційних проектів. Більш прийнятним є схоластичний підхід, при якому аналітик усвідомлює, що він готує інформаційну базу для прийняття рішень в умовах непевності. Ступінь непевності в різних ситуаціях може бути відмінним, а отже, неоднаковим буде і ризик.[7]

З огляду на причини виникнення, проектні ризики поділяються на такі види:

ризик, пов’язаний з нестабільністю законодавства і наявної економічної  ситуації, умов інвестування та використання прибутку;

• зовнішньоекономічний ризик (можливість запровадження обмежень на торгівлю й поставки, закриття кордонів тощо);
• ризик несприятливих політичних змін у країні чи регіоні;
• ризик неповноти й неточності інформації проекту;
• ризик мінливості ринкової кон’юнктури;
• ризик природних катаклізмів;
• виробничо-технологічний ризик (аварії, вихід з ладу устаткування, виробничий брак тощо);
• ризик непередбачуваності дій учасників проекту.

Проектні ризики бувають  зовнішні та внутрішні[10].

Зовнішні ризики, у  свою чергу поділяються на непередбачувані  і передбачувані.

Зовнішні непередбачувані  ризики зумовлені:

• зміною політичної ситуації та непередбачуваними державними заходами регулювання у сферах землекористування, оподаткування, ціноутворення, експорту-імпорту, охорони довкілля і т.д.;
• природними катастрофами (повенями, землетрусами, кліматичними змінами і т.п.);
• злочинами та несподіваним зовнішнім екологічним і соціальним впливом;
• зривами у створенні необхідної інфраструктури, банкрутствами, затримками у фінансуванні, помилками у визначенні цілей проекту.

Зовнішні непередбачувані  ризики врахувати практично неможливо.

Зовнішні ж передбачувані  ризики при аналізі проекту можна  врахувати. До таких ризиків відносяться:

• ринковий ризик через погіршення можливостей одержання сировини, підвищення на неї цін, зміну вимог споживачів продукції, посилення конкуренції тощо;
• операційний ризик, пов’язаний з відступом від цілей проекту й неможливістю підтримання управління проектом;
• ризик шкідливого екологічного впливу;
• ризик негативних соціальних наслідків;
• ризик зміни валютних курсів;
• ризик не прогнозованої інфляції;
• ризик податкового тиску.

Внутрішні ризики поділяються  на планово-фінансові, пов’язані зі зривом планів робіт і перевитратою коштів, та технічні, пов’язані зі зміною технології, погіршенням якості продукції, помилками в проектно-технічній документації і т.д.

При аналізі ризиків  важливо виділити групу ризиків, які можуть бути застраховані. Коли відбувається певна ризикова подія, інвестор має підстави сподіватися на відшкодування втрат, пов’язаних з цим ризиком.

До ризиків, які надаються  до страхування, належать:

• прямі майнові збитки, спричинені демонтажем і переміщенням пошкодженого майна, повторним встановленням обладнання, неодержанням орендної плати;
• ризики, що підлягають обов’язковому страхуванню (від нещасних випадків на виробництві, від захворювань, від пошкодження майна, від викладення транспортних засобів).

 

 

 

 

2. Специфіка управління проектними ризиками комерційними банками.

 

Комерційні  банки в умовах розвиненої ринкової економіки мають виступати в

ролі організаторів  та фінансових ініціаторів здійснення великих інвестиційних

проектів і  програм. Лише комерційні банки здатні відігравати вирішальну роль

у мобілізації  фінансових інвестиційних ресурсів, виступаючи як провідники, а

в деяких випадках – як фінансові гаранти вживаних інвестиційних заходів.

Основна роль комерційних  банків у фінансуванні інвестиційних  проектів

визначається  через надання інвестиційних  кредитів. Лізингові операції комерційного банку здійснюється за двома напрямами: кредитування лізингових компаній (лізингодавець) та кредитування виробника обладнання або придбання обладнання у виробника (в тому випадку, коли банк є лізингодавцем) (рис. 1).

 

Рис. 1. Роль комерційних  банків у фінансовому забезпеченні інвестиційної

діяльності.

 

Розглянувши роль комерційних банків у фінансовому забезпеченні ресурсами інвестиційних проектів, можна визначити їхні основні функції в цьому

процесі, а саме:

- мобілізаційну – вибір  найбільш ефективних джерел і способів мобілізації інвестиційних ресурсів, залучення коштів на внутрішньому та зовнішньому

ринках для інвестування їх у національну економіку;

- експертну – вибір  та експертизу інвестиційних  проектів, розроблення

методів і критеріїв оцінювання їх із позицій інвестиційної привабливості, а також вибір банків, здатних стати співкредиторами проекту;

- стимулюючу – розроблення  та здійснення комплексу заходів із реалізації ефективних схем консорціального кредитування, в яких банк виступає в

ролі головного реалізатора або кредитора.

Крім того, значний  вплив здійснюють відмінності у  політиці управління ризиками основних фінансових установ: якщо для однієї ризики проекту можуть здатися прийнятними, то для іншої – ні. Найвідомішими вітчизняними банківськими консорціумами є  Укрексімбанк-Ощадбанк та Надра-Укрексімбанк.

Одним з засобів залучення  додаткових коштів є фінансування за допомогою експортно-кредитних агенцій. Такі агенції надають експортні  кредити під страхове покриття країни-експортера. Таким чином, українські підприємства сьогодні мають можливість залучити кредити з Німеччини, США, Швеції, Данії, Франції, Італії, Канади, Угорщини, Китаю, Чехії та інших країн терміном від 1 до 10 років. На вітчизчизняному банківському ринку послуги проектного фінансування через експортно-кредитні агенції пропонують наступні банки: ВАТ Райфайзен банк Аваль, ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", АКБ "ТАС-Комерцбанк", АКІБ "УкрСиббанк", КБ Промінвестбанк та інші.

Перевагами проектного фінансування за допомогою експортно-кредитних агенцій є: вигідні відсоткові ставки, залучення коштів на довгий термін із можливістю індивідуального гнучкого графіку погашення, можливість надання пільгового періоду погашення кредиту. Зокрема, КБ ВАТ Промінвестбанком спільно з банком RABOBANK (Нідерланди) відпрацьований механізм спільного фінансування поставок в Україну обладнання іноземного виробництва. Перевагами зазначеного механізму для клієнтів є максимально строщена процедура організації фінансування.