Податкова система України

    Вступ

    Податкова система в кожній країні є однією із стрижневих основ економічної  системи.

    Формування  доходної частини бюджету є важливим видом діяльності будь-якої держави. Україна не є винятком. Процес приватизації державної власності і становлення  ринкових відносин протягом останніх років суттєво змінили зміст фінансових ресурсів державного бюджету, все більшого значення набувають податкові методи акумуляції їх. Податки стають не тільки головним джерелом формування державного бюджету, але й важливим джерелом радикальних змін, виконуючи роль фінансового регулятора виробництва, стають засобом забезпечення соціальної сфери.

    Податки не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними фондами. Крім податків, до бюджетів надходять  добровільні, благодійні внески, збори, мито, інші обов`язкові платежі.

    Податок встановлюється виключно державою і  базується на актах вищої юридичної  сили.

    Держава  мусить мати бюджет із стабільними  джерелами надходжень, роль яких виконують, у першу чергу, податки. Суть податків, мета і функції їх визначаються економічним і політичним ладом суспільства, природою і завданнями держави.

    У моїй контрольній роботі буде висвітлено, яка існує податкова система в Україні та податкова політика на сучасному етапі. 

    1. Податкова система в Україні та податкова політика на сучасному етапі.

    Податкова система – це сукупність загальнодержавних і місцевих податків, зборів та інших обов`язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, а також принципи і методи їх стягнення.

    Елементами системи оподаткування є:

    1. Суб`єкт, або платник податку – це та фізична або юридична особа, яка безпосередньо його сплачує.

    2. Об`єкт оподаткування – предмет, який оподатковується ти або іншим податком (майно, доход, товари).

    3. Одиниця оподаткування – це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об`єкта оподаткування. Фізичний вимір досить точно відображає об`єкт оподаткування. Наприклад, оцінка земельної ділянки при оподаткуванні проводиться в гектарах, сотих гектара і т. ін. Чим більші розміри об`єкта оподаткування, тим більша одиниця виміру. Грошовий вимір може бути безпосереднім – при оцінці доходів і опосередкованим – при оцінці тієї ж земельної ділянки ( за ринковою чи нормативною ціною), майна і т. ін.

    4. Джерело сплати оподаткування – доход платника з якого він сплачує податок.

    5. Податкова ставка – законодавчо установлений розмір податку на одиницю оподаткування. Існують такі підходи до встановлення податкових ставок:

    - універсальний

    - диференційований

    За  побудовою ставки бувають:

    - тверді .Вони бувають:

    а) фіксовані – встановлені конкретних сум;

    б) відносні – визначені відносно до певної величини.

    - процентні .Вони поділяються на три види:

    а) пропорційні  ставки, які не залежать від розміру об`єкта оподаткування;

    б) прогресивні  ставки розмір яких зростає разом в міру  збільшення обсягів об`єкта оподаткування:;

    в) регресивні ставки, на відміну від прогресивних, зменшуються в міру зростання об`єкта оподаткування.

    6. Податкова квота – це частка податку платника, яка може бути визначена як в абсолютному  розмірі й у відносному виразі. Значення податкової квоти полягає в тому, що вона характеризує рівень оподаткування.

      Принципи побудови податкової системи визначені у ст. 3 Закону України “Про систему оподаткування”. До цього закону включено як податки, так і ніші обов`язкові платежі, що справляються в Україні, з поділом їх на загальнодержавні та місцеві.

    Визначальною  базою побудови податкової  системи є обсяг бюджетних видатків Податки в державі – не самоціль. З позиції організації її фінансової діяльності вони вторинні відносно видатків.¹ Збалансування доходів бюджету з обсягом державних видатків є аксіомою фінансової науки. Відхід від неї призводить до наслідків більш тяжких, ніж високий рівень оподаткування. Ідеться про інфляцію, яка по суті справи також є прихованою формою оподаткування. Особливість інфляції полягає в тому. Що це відкладені на завтра податки, однак завтра доведеться платити значно більше, ніж сьогодні.

    Правову основу системи доходів бюджету становлять відносини власності. По-перше, права держави на доходи залежать від форми власності – державної чи приватної. При державній власності не тільки майно підприємств, а й створювані на них доходи належать державі. Вона вирішує, яку частку цих доходів зосередити в бюджеті, а яку залишити трудовим колективам. Це незаперечне право власника, яким довгий час і користувалася держава. По-друге, форма власності відбивається на формуванні доходів відповідних фізичних і юридичних осіб. Особливості ж формування доходів мають враховуватися при встановленні об`єкта оподаткування.

    До вихідних принципи побудови податкової системи належать: формування доходів бюджету переважно в процесі перерозподілу  
створеного в суспільстві валового національного продукту; встановлення рівноцінних прав і зобов`язань перед бюджетом для всіх платників; свідоме і цілеспрямоване застосування податків як фінансових інструментів регулювання соціально-економічних пропорцій у суспільстві.

    Таким чином, головною ознакою нині діючої податкової системи України є  те, що в ній, як і раніше, платежі підприємств переважають над надходженнями від населення.  На мою думку, незалежно від схем оподаткування будь-яка податкова система має забезпечувати надійне надходження коштів до доходної частини бюджету і те, що податкова система України базується на двох головних податках – ПДВ та на доход (прибуток) підприємств.

    З огляду на недоліки української податкової системи, Уряд повинен  сконцентрувати свої зусилля на швидкому реформуванні та раціоналізації податкової системи. Крім того, варто використовувати момент економічного підйому, оскільки економічне зростання може полегшити податковий тягар без зменшення бюджетних надходжень. Варто створити нейтральну, стабільну і постійну податкову систему, із широкою базою оподаткування, що буде сприяти стабільному економічному зростанню і розвитку економічної та інвестиційної діяльності як внутрішньої, так і зовнішньої. Я вважаю, що податкова реформа повинна спрямовуватися на створення привабливої та стабільної у довгостроковій перспективі податкової системи. Крім того, органи влади перед тим, як почнуть знижувати податкові ставки, повинні вживати заходів для розширення податкової бази.

    Податкова політика являє собою діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Головними критеріями податкової політики є економічна ефективність і соціальна справедливість.  Ключовим питанням податкової політики України в сучасних умовах є формування податкової системи, орієнтованої на економічне зростання. Висновки економічної теорії та історичний досвід різних країн показують, що  економічному зростанню сприяє така податкова система, яка забезпечує доходи держави, але, по можливості, менше зачіпає ринковий механізм. З точки зору впливу на економічне зростання, важливими є такі

характеристики  податкової системи:

    - загальний рівень оподаткування  (для його оцінки звичайно використовується  показник частки доходів сектора  державного управління у ВВП  країни, розрахований як відношення (%) суми податків, обов`язкових платежів  у бюджет і внесків по обов`язковому соціальному страхуванню до ВВП країни);

    - нейтральність оподаткування з  точки зору впливу на розподіл  обмежених народногосподарських  ресурсів як у часі, так і  між різними секторами економіки.

    Головною  метою формування податкової системи  повинно бути поліпшення фінансового стану підприємств усіх форм власності, особливо пріоритетних напрямів виробництва.

    Регулювання нових економічних відносин потребує гнучкої податкової політики, яка  дала б змогу оптимально пов’язати  інтереси держави з інтересами товаровиробників, рядових платників податків. При переході до ринкової економіки мають змінюватись як податкова система, так і методи розрахунків та сплати податків. При цьому не варто кидатися від однієї крайності до іншої. Не можна накладати податкову систему країн з розвинутою ринковою економікою на нашу дійсність. У цьому зв’язку необхідно проаналізувати формування доходів бюджету та запровадження нової податкової системи.

    Введення  нових податків, навіть державних, не стимулює діяльності підприємств жодної форми власності. Податковий тиск веде до згортання виробництва і призводить зрештою до значного зменшення доходів бюджетів усіх рівнів. Для податкової політики нашої держави поки що характерне те, що:

– по-перше, нові податки ніде на підприємствах, у районах або містах не апробуються;                                                                                                             – по-друге, не відпрацьовуються ставки оподаткування, а тому Верховна Рада

України змушена знову й знову змінювати  їх;

– по-третє, в нашу економічну систему з домінуючою державною монополією на виробництво і предмети споживання кавалерийськими методами впроваджується податкова система розвинутих ринкових країн.

       Це свідчить про спадкоємність принципів і методів управління, про примат політики нової законодавчої влади над економікою, але необхідно бачити корені суспільного розвитку не в політиці, а в економіці та фінансах, тобто необхідна економічна політика. Тільки у цьому разі економічна політика стає двигуном прогресу, виступає одночасно формою використання об’єктивних економічних законів і формою вирішення суперечностей в економіці.

    Реформування  податкової політики повинно йти  через структурну перебудову економіки  і фінансів. Тільки на основі цього  можна досягти стабілізації і  збалансованості як торгово-платіжного балансу, так і бюджету держави.

    Реформування  податкової системи необхідно проводити шляхом послаблення податкового тиску щодо тих, хто платить податки і інвестує  кошти у виробництво. Для цього необхідно насамперед знизити кількість податків, тому що наше податкове  законодавство цим переобтяжене. З другого боку – необхідно полегшити податковий тиск.

    Передбачається  впровадити стимулюючу систему податків: при зростанні обсягів та рентабельності виробництва  норматив сплати податків зменшується, що стимулює виробника  до збільшення виробництва продукції.

    Метою реформування податкової політики України є зміна податкової системи для забезпечення стабілізації економіки і насамперед матеріального виробництва, підвищення його ефективності й на цій основі забезпечення доходів державного бюджету та забезпечення соціально-культурного розвитку держави. Виходячи з цього, можна сказати, що податкова система повинна забезпечити оптимізацію розподілу і перерозподілу національного доходу.

    Перебудова  податкової системи провадиться  із врахування потреб, які 

забезпечили б формування місцевих бюджетів. Причому нормативи і

порядок зарахування податків та інших обов’язкових платежів до бюджетів бюджетної системи  регулюються законодавством України.

    Взагалі, реформування податкової системи в  Україні має виправити основні  викривлення існуючої системи:

    1.Має  бути здійснено скасування невиправданих  пільг в сфері оподаткування.

    2. Податкове законодавство та існуючі  методики обчислення та нарахування  податків мають бути значно  спрощені.

    Основними недоліками сучасної податкової системи  України є: великий податковий тягар, численні “лазівки” і податкові пільги, складність і непрозорість податкового регулювання, високі адміністративні витрати при зборі податків.

    Слід  відмітити, що реформування податкової системи повинно відбуватися  не лише на загальнодержавному рівні але й на регіональному рівні, основним напрямом якого є вдосконалення системи місцевого оподаткування, яка має ліквідувати дисбаланс між дохідною та видатковою частинами доходів регіонів. В Україні до довгострокових цілей регіональної економічної політики слід віднести:

    – реформування системи господарювання;