Податкова система ринкового господарства

- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

- соціальна справедливість;

- стабільність;

- економічне обґрунтування;

- рівномірність сплати;

- компетенція;

- єдиний підхід до розробки податкового законодавства;

- доступність та зрозумілість норм податкового законодавства;

- адміністративна спрощеність;

- економічна ефективність;

- гнучкість;

- інфляційна нейтральність.

     Розглянемо  деякі принципи більш детально для того, щоб зрозуміти основні напрямки податкової політики.

     Принцип соціальної справедливості. Цей принцип  базується на соціальних орієнтирах, які виступають первинним явищем по відношенню До податкової політики. Правильно встановлені соціальні  орієнтири сприяють справедливій податковій політиці. Соціальними орієнтирами в даному випадку можуть бути фактори діяльності фізичних та юридичних осіб - доходи і споживання, майно і приріст грошового капіталу, ресурсна забезпеченість, видача вкладених коштів інше. Основна мета - створення податкової системи, яка б враховувала всі ці фактори.

     Принцип рівнонапруженості. Рівнонапруженість  означає поєднаність потенційних  можливостей і досягнених результатів. Відносно до податкової політики, це означає, що зобов'язання перед державою для всіх платників здійснюється згідно з їхніми можливостями і результатами діяльності. Рівнонапруженість може досягатися різними способами: в одних випадках шляхом установлення єдиних для всіх платників ставок, в інших, навпаки, за допомогою їх диференціації. Головне - забезпечення рівних початкових умов для всіх платників податків.

     Принцип економічної ефективності. Цей принцип  базується на двох основних функціях податків: фіскальної і регулюючої, тобто на двох аспектах. Перший, відображаючий фіскальну функцію податків, полягає в ефективності їх стягнення: повноти, своєчасності, недопущенні ухилення від сплати податків, мінімальні затрати, пов'язані із мобілізуванням податків в бюджет.

Другий  аспект відображає регулюючу функцію  податків. Слід зазначити, що в деяких податках закладена регулююча дія, а деякі наділені нею посередньо, тому цей аспект першочергово стосується податків з чітко вираженою регулюючою дією. Але, навіть у цих податків не завжди регулююча функція діє автоматично. Саме тому податкова політика повинна забезпечити вплив податків на економічну справедливість. Інакше потрібно буде змінювати механізм стягнення податків, чи констатувати непридатність діючих податків.

     Принцип стабільності означає те, що податкова  політика повинна дотримуватись певних ознак, орієнтирів, які зазначені державою, а змінюватись - поступово, еволюційно. Це дає змогу, по-перше, суб'єктам фінансових відносин мати сталі інтереси, створювати певні перспективи в своїй діяльності. Постійно змінна податкова політика впливає на фінансову діяльність дуже погано, так як до змін, які можуть відбуватись, треба пристосовуватись. Тому, по-друге, стабільність податкової політики має велике значення для здійснення податкової роботи. Але треба зазначити, що в економіці кожної країни іноді потрібні зміни, які викликані постійним розвитком соціальних і економічних відносин. Країна потребує реформ, в тому числі і в податковій політиці. В зв'язку з цим, швидке реагування податкової політики на зміни в соціально-економічному житті суспільства визначає принцип гнучкості. Гнучкість податкової політики відображається у двох формах: в здійсненні реформи (ця дія проводиться у випадку негайної необхідності), а також в поступовій зміні еволюційним шляхом (це більш розвинутий засіб реагування і більш ефективний).

     Треба сказати, що принцип стабільності та гнучкості знаходяться в протилежних  значеннях. Кожна країна повинна  знаходити оптимальне співвідношення між ними. З одного боку, не існує  ідеальної податкової системи для  всіх країн, а з другого - не можна безперервно змінювати податкову політику. Знаходження золотої середини - ось головна мета.

     Таким чином, податкова система вважається ефективною згідно виконання двох умов: коли фінансово забезпечується виконання  функцій держави і коли достатньо виконується основні принципи оподаткування [27, c.315].  

     2.2 Становлення та будова податкової системи України

     Формування  податкової системи України сягає  своїм корінням ще у систему мобілізації  доходів бюджету колишнього СРСР. Це і зрозуміло, адже побудована тоді могутня податкова система СРСР проіснувала досить довго. Україна тоді була часткою тієї великої загальносоюзної системи податків. Безперечно, з виходом України із СРСР треба було перебудовувати все на рівень незалежності, суверенітету. Головним об'єктом цієї перебудови стала податкова система тепер вже незалежної держави, тому що податки складають головну частину доходів бюджету, його фінансову базу, на підставі якої починає функціонувати будь-яка країна.

Для того, щоб повною мірою прослідкувати розвиток податкової системи України, треба починати з часів планової економіки, з проведеної податкової реформи 1930-1932 рр. Цією реформою була встановлена так звана двоканальна система вилучення чистого доходу суспільства в державний бюджет. Один канал становив податок з обороту, другий – відрахування від прибутку.

     Новий етап розвитку системи платежів підприємств  у бюджет розпочався після господарської  реформи 1965р. Суть цієї реформи полягала в заміні відрахувань від прибутку трьома платежами:

- платою за основні виробничі фонди;

- фіксованими  (рентними) платежами; 

- вільним  залишком прибутку.

     Головною  метою цієї проведеної заміни було надання платежам із прибутку не тільки фіскальних, а й регулюючих функцій, тобто використовувати їх як фінансові інструменти впливу на різні сторони діяльності підприємства.

     В 1987 р. набув завершення нормативний  метод розподілу прибутку. Але  нова система платежів за формою відрізнялась від попередньої, а за змістом  була більш ніж схожа. Вона включала платежі за ресурси і відрахування від прибутку (доходу) на нормативній  основі. До складу платежів за ресурси увійшли: плата за фонди (дещо змінені і доповнені методика і нормативи), платежі за трудові і природні ресурси. Платежі за природні ресурси так і не були введені, а платежі за трудові ресурси сплачувались на протязі 1988-1990 років.

     Треба відмітити, що все таки принципи, які  були встановлені у 1930-1932 рр. щодо розподілу  прибутку, продовжували діяти і в  той час. Держава продовжувала утримувати права на одержання прибутку підприємств, залишаючи їм стільки, скільки сама вважала за потрібне.

     Як  аналіз всіх цих проведених реформ можна сказати, що за 1930-1990 рр. принципових  змін в побудові системи розподілу  прибутку не відбувалося. Цей процес характеризувався заміною одних  платежів на інші, а головна суть системи не змінювалась. А суть полягала в тому, що держава контролювала прибутки підприємств і організацій, так як переважна більшість їх була її власністю.

     Перехід економіки України до ринкових відносин потребував радикально нових методів регулювання чистого прибутку. Перехід до податкових взаємовідносин підприємств з бюджетом почався ще в колишньому СРСР в 1991 році. Після проголошення суверенітету і незалежності Україна розробила і прийняла в 1991 році власний Закон "Про систему оподаткування". Треба сказати, що він фактично продублював попередній союзний, однак, разом з тим, це перший крок у створенні податкової системи суверенної України.

     У 1994 році був прийнятий новий Закон "Про систему оподаткування" з урахуванням змін та доповнень. До нього були включені платежі і  податки, які існують на території України із розподілом їх на загальнодержавні та місцеві. Як можна реально оцінити діючу податкову систему? Встановлені податки і платежі лише за назвою відповідають світовим стандартам, а щодо змісту, то основа податкової системи все ж таки - доходи підприємств.

     Наступний етап в формуванні податкової системи  настав у 1996 році, коли відбувалась  важлива зміна в структурі  органів податкової системи утворення  Державної Податкової Адміністрації  та місцевих податкових інспекцій. Ці нововведення - не просто заміна назви, утворення ДПА являє собою новий і перший крок українського керівництва по притягненню в сферу оподаткування тіньового капіталу, котрий набув погрожуючих розмірів. До сих пір, в країні не існувало єдиної системи, контролюючої доходи всіх юридичних і фізичних осіб, - почала вона функціонувати з 01.01.97 р. В обов'язки місцевих податкових інспекцій включений аналіз економічної діяльності підлеглих підприємств, для чого створені відповідні відділи.  
 
 

За Програмою діяльності Кабінету Міністрів України заходи, розроблені з метою впорядкування процедури стягнення податків та зборів були визначені

  

Завершити розробку й прийняття                         Внесення змін в законодавство про

Податкового Кодексу України як                         ПДВ, які передбачають введення

єдиного нормативного акту,                                  механізму гарантованої компенсації

регулюючого всі питання                                      із бюджета сум, перевищуючих суми

податкових  відносин, в тому числі права,           ПДВ, які сплатили підприємства

обов'язки та відповідальність їх учасників,

взаємовідносини держави та

платників податків

                                       Утворення багаторівневої телекомунікаційної

                                      сіті для накопичення та обміну інформацією

                                       в Державному реєстрі фізичних із базою даних

                                      юридичних осіб про отримані доходи, стан сплати

                                       податків та інших обов'язкових платежів  
 

     Ці  та інші напрямки є основними в  розробці нового Податкового Кодексу  України. Паралельно з цим в Україні постійно з'являються нові податки і збори, одним з яких став Гербовий збір, введений в дію з 01.01.99 р. Справляється Гербовий збір з договорів, векселів та установчих документів, укладених з 01.01.99, а з 01.06.99 з митної вартості імпортованих товарів. Україна намагається дотримуватись практики цивілізованих держав. У Великобританії, наприклад, згідно з прийнятим 1891 року законом, який діє і до цього часу, гербовий збір стягується при оформленні особами цивільно-правових угод.

     В Італії він сплачується при отриманні будь-яких документів і реєстрів, гербовим збором обкладаються всі нотаріальні операції. У Китаї гербовий збір стягується при реєстрації або видачі документів. Існував гербовий збір і у колишньому СРСР.

     Отже, проаналізувавши розвиток податкової системи України, можна зробити висновок, що формування її продовжується і зараз, багато робиться для подальшого вдосконалення податкового законодавства [30, c.235].  

     2.3 Прямі та непрямі податки та їх місце в податковій системі

     Як  відомо, в класифікації податків розрізняють прямі і непрямі податки. Приділяючи увагу прямим податкам, треба зазначити, що вони встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування.

      Прямі податки на дві підгрупи

       

                    Особисті                                                                         Реальні 

     Різниця полягає саме у відношенні об'єкта оподаткування і самого платника. При особистих прямих податках первинним  явищем виступає платник, а об'єкт  оподаткування - вторинним. При реальних прямих податках - навпаки.

     Найбільш  поширеними являються особисті види прямих податків, головними з яких виступають прибутковий податок  з громадян та податок на прибуток.

     Розглядаючи ретельніше прибутковий податок  треба відмітити, що в залежності від форми доходу, індивідуальної чи узагальненої, прибутковий податок поділяється на види: податок з фізичних осіб і юридичних осіб. Таке "подвійне" встановлення цього податку дає можливість оподатковувати весь створений валовий доход, а також здійснювати регулювання співвідношення між ними. Податок з фізичних осіб стягується з особистих доходів громадян: заробітної плати та інших доходів. Податок з юридичних осіб стягується із загального доходу підприємства, у формі якого виступає прибуток.

     Прибутковий податок має свої переваги і недоліки. Головна його позитивна риса, це те, що він становить рівень оподаткування  у пряму залежність від джерела  сплати податків - доходу. А також  при реалізації принципу справедливості велике значення має підхід до встановлення шкали ставок - пропорційних, прогресивних чи регресивних.