Податкова система ринкового господарства

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ЕКОНОМІКО-ПРАВОИЙ  ТЕХНІКУМ ПРИ МІЖРЕГІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА 

З ДИСЦИПЛІНИ „Політична економія” 

ТЕМА : „Податкова система ринкового  господарства” 
 
 
 

                              ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА ДО КУРСОВОЇ РОБОТИ

         (ШИФР КУРСОВОЇ РОБОТИ: 5.050104, ЕПТ – 09 – 07, КФ-21 (3,ОД),             наказ №19/1-0 від 14.04.09, №66 
 
 
 
 
 
 

РОБОТУ  ВИКОНАВ

СТУДЕНТ ГР КФ-21

Сміян Ірина 

РОБОТУ  ПЕРЕВІРИВ

                                   Шевченко Т. П. 
 
 
 
 

  Київ 2009 
 
 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………….…3

Розділ1. Податкова система ринкового  господарства………………………………….4

1. Характеристика та структура податкової системи………………………………….4
2. Складові податкової системи, як елементи оподаткування………………..………8

1.3 Податкова політика, як метод державного регулювання

економіки, підхід та перспективи………………………………………………………10

Розділ2. Податкова система України…………………………………………………...14

2.1 Принципи побудови податкової системи…………………………………………..14

2.2 Становлення та будова податкової системи України……………………………..16

2.3 Прямі та непрямі податки та їх місце в податковій системі………………………20

Розділ3. Вдосконалення податкової системи  України………………………………...26

3.1 Податкові реформи…………………………………………………………………..26

3.2 Вдосконалення діючої  системи оподаткування в Україні……..…………………26

Висновок………………………………………………………………………………….32

Список  використаної літератури………………………………………………………..34 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Податкова система – це сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів і внесків до бюджету держави.

     Податкова політика включає в себе обов’язкові  платежі, які стягуються державою з  юридичних і фізичних осіб, на яких, згідно з законодавчими актами, покладено  обов’язок платити податки та здійснювати інші обов’язкові платежі. Податкова система є найвагомішим та ефективним інструментом регулювання фінансових відносин у державі.

       В наш час, коли в Україні відбуваються кардинальні перетворення в соціально-економічній та політичній сферах, і значна увага приділяється створенню ефективної системи оподаткування, актуальність вибраної теми є очевидною. Адже від механізму стягнення податків залежить формування доходної частини бюджету, а це, як відомо, основна фінансова база держави. Саме податкова система сприяє постійним, стабільним і повноцінним надходженням коштів до бюджету. Тому аналіз функціонування податкової системи особливо зараз в умовах системної кризи набуває великого значення.

     Система оподаткування має бути побудована таким чином, щоб сприяти розвитку виробничої діяльності, посиленню таких стимулів, які б забезпечили “прорив” на пріоритетних напрямах економічного та соціального розвитку країни.

     Предметом дослідження даної роботи є саме розвиток, становлення податкової системи, її функціонування та вдосконалення. 06'єктом являється дослідження взаємовідносин між державою та платниками податків в процесі утворення доходної частини бюджету країни.

     Одним з першочергових завдань ринкової реформи в Україні є створення  ефективної податкової системи, яка  б забеспечувала розвиток народногосподарського комплексу країни, відповідним чином регулювала б економічні відносини. Ефективність податкової системи визначається тим, наскільки цілеспрямовано вона вирішує комплекс завдань, пов’язаних з керованістю економіки, як системи, розвитком виробництва, підвищенням життєвого рівня населення.

     Розділ 1. ПОДАТКОВА СИСТЕМА РИНКОВОГО ГОСПОДАРСТВА

1. Характеристика та структура податкової системи

     Податкова система – це сукупність встановлених законодавством держави податків, зборів, відрахувань й інших платежів до бюджетів і фінансових інститутів, а також вся інфраструктура пов’язана з обрахуванням, обліком, контролем і своєчасною сплатою обов’язкових платежів.

     Податкова система – об’єктивне явище економічного життя держави. Ця об’єктивність зумовлена необхідністю розподілу й перерозподілу внутрішнього валового продукту між окремими верствами населення, територіями та окремими господарськими структурами. За своєю економічною сутністю це процес створення фондів фінансових ресурсів різними рівнями державної влади шляхом відчуження частини доходів юридичних і фізичних осіб платників податків для задоволення суспільних потреб.

     У теоретичному розумінні податкова  система – це складна система  фінансових відносин між органами державної  влади, місцевого самоврядування та платниками податків на всіх етапах податкового процесу від розробки проекту податкового законодавства до сплати податку. У податковій системі завжди знаходить своє відображення скла взаємозв’язок суб’єктивного та об’єктивного. Об’єктивним є наявність власне податкової системи. Суб’єктивним є вибір її структури та технології здійснення мобілізації коштів.

     Загалом можна дійти висновку, що податкова  система як об’єктивна реальність формується взаємозв’язку з економічним  розвитком держави і значною мірою відображає її рівень. У свою чергу, податкова система впливає на темпи й пропорції розвитку економіки, рівень соціального забезпечення населення.

     Водночас  в умовах демократії податкові системи  є результатом волевиявлення  інтересів різних політичних груп, які представляють інтереси різних верств населення. З цього приводу дуже влучно висловився відомий вчений-фінансист І.Янжул, який писав, що революції, війни, міжусобиці впродовж останніх двох століть дуже часто були спричинені надмірним тягарем і нерівномірністю податків. Історія наводить багато випадків, коли під впливом недолугої податкової системи одні держави швидко приходили до занепаду своєї промисловості та політичної самостійності, другі – численними акцизами гальмували розвиток свого економічного життя, треті нерозсудливою політикою в дусі крайнього фритредерства або навпаки сліпого протекціонізму руйнували туземну промислову діяльність і підривали народний добробут[18, c.543].

     Вплив суб’єктивних факторів, що виражаються  в компромісі інтересів окремих політичних груп зумовлює практичну неможливість побудови оптимальної податкової системи. Оптимальна податкова система, відповідно як і раціональна або ефективна є теоретичною абстракцією або орієнтиром для практичного удосконалення наявних систем.

     Практика  розвитку податкових систем низки країн  ринкової економіки доводить. Що в  країнах з високим рівнем економічного розвитку й матеріального стану  їх громадян зростання податкових вилучень до бюджету сприймаєть досить спокійно. Водночас в країнах з низьким рівнем економічного розвитку і добробуту збільшення податкових вилучень може мати руйнівний характер. Саме тому таким болісним є розвиток податкових систем в країнах з перехідною економікою.

     Тут необхідно враховувати і те, що в умовах демократії суспільства свідомість громадян наповнюється усвідомленням того. Що вилучення у формі податків певної частини доходів юридичних і фізичних осіб зменшує їхні інвестиційні можливості і скорочує споживання. Водночас за допомогою податкових надходжень держава може позитивно впливати на структуру виробництва, сприяти його інноваційному розвиткові.

     Із  розвитком суспільства зростає  усвідомлення необхідності сплати податків, підвищується податкова культура, стає можливою оцінка кожним платником міри своєї участі в оплаті за споживання суспільних благ. Враховуючи і те, що з розвитком демократичних засад у суспільстві в коло економічних інтересів суспільних груп і політичних партій входить зацікавленість в побудові податкових систем на наукових засадах, а до влади приходять прогресивні сили, які розробляють і ухвалюють податкові закони, що дозволяють формувати ефективні податкові системи.

     Наукове дослідження і обґрунтування  податкових систем почало здійснюватися  наприкінці 19 – початку 20 століть, тобто  коли розвиток економіки в більшості країн Європи досяг досить високого рівня, і виникла потреба в таких наукових працях. До найважливіших проблем щодо податкових систем належали питання кількості  податків у системі оподаткування, співвідношення між прямими і непрямими податками, питання оптимальної податкової структури, дослідження можливості та необхідності введення тих чи інших податків тощо.

     Найгострішу серед науковців викликала проблема кількості податків. Це пов’язано  з тим, що тривалий час точилися дискусії навколо теорії єдиного податку, ідейним натхненником якої був С. Волан французький вчений і військовий діяч. Ідея єдиного податку бере свій початок у середньовіччі, де застосовувалась «королівська десятина». Вона й зараз має прихильників у різних країнах світу.

     Наукою  досить детально обгрунтовано безперспективність цієї теорії за такими ознаками:

• єдиний податок не може відобразити всі завдання податкової політики в умовах ринку;
• в умовах ринку зявляються різноматні види доходів, які не може охопити єдиний податок;
• фіксальні можливості єдиного податку дуже обмежені, оскільки для забезпечення доходів бюджету його ставка має бути досить високою;
• при єдиному податку створюються сприятливі умови для ухилення від оподаткування;
• застосування різних податків з відносно невеликими ставками робить податковий тягар менш очевидним для платників.

     Досліджуючи проблеми єдиного  податку вчені  застерігали й від інших крайностей, зокрема запровадження якомога  більшої кількості різних податків. У наукових працях багатьох вчених обґрунтовується думка, що надмірна кількість податків мало що дає бюджетові, але дуже переобтяжує населення та гальмує розвиток господарства.

     На  сьогодні фінансова наука й практика утвердились в думці, що найефективнішою  є податкова система з невеликою кількістю податків, але яка охоплює всі основні об’єкти оподаткування.

     Іншою важливою проблемою побудови податкової системи є проблема співвідношення прямих і непрямих податків. Протягом значного часу фінансова наука основну  увагу приділяла прямим податкам як найдосконалішій формі мобілізації доходів у розпорядження держави. Це відповідає дійсності, оскільки об’єктом оподаткування загалом є дохід або прибуток, земля, капітал тощо. Тут розмір податку залежить від розміру доходу, може мати виважену прогресію ставки податку.

     Проте прямі податки дуже чутливі щодо впливу на доходи юридичних і фізичних осіб. З огляду на це вони мають обмеження  при в впровадженні в практику і в кінцевому підсумку не можуть забезпечити постійно зростаючі  потреби держави в фінансових ресурсах. Тому на початку 20 століття фіксальна практика поповнилась новими видами непрямого оподаткування. Спочатку в формі податку з обороту, а потім податку на додану вартість. Тут слід зазначити, що непряме оподаткування в формі акцизів існувало досить давно. Акцизи мають досить обмежене застосування, тому виникла потреба в досконаліших формах або в універсальних акцизах, якими є податок з обороту та податок  на додату вартість.