Податкова політика України

За своїм економічним  змістом податок на нерухомість  є формою розподілу та перерозподілу  національного доходу й використовується як додаткове джерело збалансування  доходів та витрат зведеного (консолідованого) бюджету.

Запровадження податку  на нерухомість чітко копіює систему  оподаткування тих країн світу, які є економічно розвинутими, а  тому введення податку на нерухоме майно в нашій країні більш  доцільно було б провадити за умов стабілізації економіки та її поступального розвитку.

Податок на нерухомість  є загальнодержавним податком, бо це сума нарахованих податків на землю, будівлі й споруди.

Враховуючи новизну податку  на нерухомість, ми визначимо терміни, які вживаються при нарахуванні цього податку:

Нерухомість — це земля і постійно розташовані на ній будівлі та споруди.

Земля — верхній шар землі (за винятком корисних копалин, що знаходяться  під землею і мають вартість), включаючи будь-які його капітальні поліпшення (іригація, дренаж, профілювання), дороги й інші подібні об'єкти інфраструктури, крім капітальних будівель і споруд.

Будівлі — жилі будинки або їхні частини (квартири), садові будинки, дачі, гаражі, а також постійно розташовані  будівлі, які використовуються у  інших, ніж підприємницькі, цілях. Квартира — частина жилого будинку, призначена для мешкання або самотньої особи, або однієї або кількох сімей, має обладнані житлові та допоміжні приміщення і окремий вихід на сходові марші, в галерею, коридор, на дворовий балкон чи вулицю.

Споруди — об'єкти, що підпадають під  визначення першої групи основних фондів, згідно із Законом України "Про  оподаткування прибутку підприємств", за винятком будівель.

У разі, коли об'єкт, який належить до основних фондів першої групи, використовується водночас як споруда й будівля, платник податку вправі звернутися до органу державної податкової адміністрації із заявою про розмежування напрямів використання такого об'єкта з метою визначення податкових баз і строків оподаткування. Орган державної податкової адміністрації приймає відповідне рішення у місячний термін від дня звернення платника податку. Якщо таке розмежування не здійснене з вини платника податку, відповідний об’єкт вважається будівлею.

Постійно розташованими вважаються капітальні будівлі або споруди, які конструктивно чи технологічно пов'язані із землею, на якій вони розташовані, і які не можуть бути переміщені на інше місце без зміни своїх якісних чи інших характеристик.

Основне місце постійного проживання — жилий будинок або квартира, що використовується фізичною особою як постійне місце проживання чи визначається як таке відповідно до Закону України "Про податок на доходи фізичних осіб".

Глава сім’ї — фізична  особа, уповноважена членами її сім'ї  вести облік та звітність сплати податку. Главою сім'ї вважається також самотня фізична особа, опікун чи піклувальник фізичної особи, а також адвокат, уповноважений фізичною особою представляти її інтереси.

Потребують розгляду податки, які в сумі складають  податок на нерухомість.

Податок на будівлі 

Об'єктом оподаткування  є будівлі, окрім будівель, що перебувають  у власності:

— держави або територіальної громади;

— релігійних організацій, навіть за умови їх використання як місця проживання служителя культу та для ведення ним допоміжного господарства;

— установ і організацій  іноземних держав, які користуються дипломатичним імунітетом та привілеями згідно з міжнародними договорами України  або її законами.

Не можуть бути об'єктом  оподаткування будівлі, що перебувають у зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначених Законом

України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", та багатоквартирний житловий фонд, що перебуває на балансі юридичних осіб. Не оподатковуються також будівлі, які не введено в експлуатацію.

Будівлі оподатковуються  за ставкою, що встановлюється законом  про державний бюджет на черговий податковий рік, у розмірах не нижче  одного та не вище трьох відсотків  до бази оподаткування.

Кабінет Міністрів України  подає на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо розміру  ставки податку на черговий податковий рік разом з розрахунками до проекту  закону про Державний бюджет. Ставка податку не може змінюватися впродовж одного бюджетного року.

База оподаткування  будівлі обчислюється шляхом множення одиниці її вимірювання на середню  поточну її вартість, визначену на 1 січня податкового року. Така база розраховується по кожній будівлі, що має окремий реєстраційний номер  в органі державної податкової адміністрації. Порядок реєстрації будівель встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для оцінки середньої  поточної вартості будівлі використовується метод аналогій, за яким:

середня поточна вартість одиниці виміру будівлі встановлюється на підставі оцінки середньої вартості одиниці виміру будівлі, аналогічної оподатковуваній, залежно від матеріалу стін, розташування та призначення такої будівлі;

середня вартість будівництва  одиниці виміру нової будівлі  розраховується шляхом ділення загальної вартості такої будівлі на її загальну одиницю виміру.

Середня вартість одиниці  виміру будівель, збудованих з аналогічних  матеріалів та для аналогічного призначення, є єдиною в межах України.

У межах пунктів з  населенням понад 100 тис. чоловік територіальна громада може встановлювати окремі зони залежно від віддаленості від офіційного та (або) історичного центру такого населеного пункту й встановлювати підвищені коефіцієнти для таких зон, але не вище двократного підвищення щодо середньої поточної вартості одиниці виміру.

Розмір середньої вартості одиниці виміру будівлі, залежно  від матеріалу стін та її розташування, визначається та оприлюднюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів  України.

Перегляд розміру середньої  вартості одиниці виміру будівлі повинен здійснюватися не рідше одного разу на 5 років, але не частіше одного разу на 3 роки. Порядок здійснення оцінки середньої вартості одиниці виміру будівель встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розмір середньої поточної вартості будівлі не може змінюватися протягом одного бюджетного року.

Податок на споруди. Податок  на споруди раціоналізує витрати  власника (користувача) споруди та спрощує  механізм перерозподілу власності  між юридичними або фізичними  особами.

Об'єктом оподаткування  є споруда. Не є об'єктом оподаткування споруди, що перебувають у власності:

а) держави або територіальної громади, включаючи пам'ятки культури й архітектури, що охороняються державою, крім випадків, коли такі споруди закріплено за підприємствами на праві повного  господарського відання або передано в оренду (спільну діяльність, інші види використання) іншим особам (крім державного або комунального майна, що передається в оперативне управління бюджетним установам та організаціям);

б) неприбуткових організацій, в тому числі релігійних, за умови їх використання для ведення неприбуткової діяльності, зокрема релігійної;

в) у власності установ  і організацій іноземних держав, які користуються дипломатичним  імунітетом та привілеями згідно з  міжнародними договорами України.

Не можуть бути об'єктом оподаткування також споруди, які використовуються:

а) для будь-яких цілей, за умови, що такі споруди розташовані  у зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначених законом України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи";

б) як об'єкти природоохоронного  призначення, у тому числі об'єкти з утилізації виробничих відходів юридичних  осіб та життєдіяльності фізичних осіб;

в) пенітенціарними закладами  та їхніми підприємствами відповідно до встановлених законодавством цілей;

г) для потреб дитячих  дошкільних закладів, закладів середньої  професійної освіти й підвищення кваліфікації працівників, безоплатних  пунктів медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам (медпункти);

як безоплатні спортивні  зали і майданчики для фізичного  оздоровлення та психологічного відтворення  працівників (крім будинків відпочинку, туристичних баз і т. п. установ), а також об'єкти житлово-комунального господарства, що перебувають на балансі й утримуються за рахунок такого платника податку.

Не оподатковуються  споруди, виробництво (будівництво) яких не завершено, а також споруди, законсервовані за рішенням Кабінету Міністрів України  або за рішенням власника споруди  у встановленому порядку.

Порядок визначення дати початку експлуатації споруд встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Шляхи сполучення та передавальні пристрої підлягають оподаткуванню  за переліком, що встановлюється Кабінетом  Міністрів України.

Споруди оподатковуються за ставкою, яка визначається законом про державний бюджет на черговий податковий рік, у розмірах не нижче одного й не вище трьох відсотків до бази оподаткування.

Ставка податку не може змінюватися протягом одного бюджетного року.

Базою оподаткування споруди є сукупна балансова вартість споруд, що перебувають у власності (користуванні) платника податку.

Балансова вартість споруди  визначається у порядку, встановленому  Законом України "Про оподаткування  прибутку підприємства".

Сума амортизаційних відрахувань, нарахована протягом строку використання споруди, не може перевищувати 50 % її первісної балансової вартості.

Під терміном "первісна балансова вартість" розуміється  сума витрат платника податку на придбання  або будівництво споруди, відображена  в обліку платника податку, із врахуванням індексацій вартості основних фондів, проведеної згідно з законодавством.

База оподаткування  споруди, що перебуває у власності  фізичної особи, незалежно від того, є вона суб'єктом підприємницької  діяльності чи ні, встановлюється:

на підставі здійснюваного  фізичною особою обліку витрат, пов'язаних з придбанням, будівництвом та поліпшеннями такої споруди;

за відсутності такого обліку — шляхом застосування цін  на аналогічні споруди (їх балансової вартості), що перебувають у власності юридичних осіб, або шляхом обчислення балансової вартості за встановленою процедурою, для визначення поточної вартості одиниці виміру будівлі. При цьому база оподаткування споруди нараховується органом податкового контролю, який встановлює розмір податкових зобов'язань фізичної особи.

Платниками податку  на нерухомість є власники нерухомості  або особи, уповноважені власниками сплачувати податок.

У разі, коли нерухомість  перебуває у спільній власності  членів сім'ї, платником податку  є глава сім'ї.

У разі, коли платника податку не виявлено, органи місцевого самоврядування за поданням державних податкових адміністрацій у місячний строк встановлюють власника зазначеної нерухомості або визначають уповноважену особу, яка має право розпоряджатися зазначеною нерухомістю.

Соціальні пільги для  фізичних осіб

База оподаткування  поточного року тієї будівлі, яка  використовується главою сім'ї та членами  його сім'ї як основне місце проживання, зменшується на суму, яка визначається відповідно до неоподатковуваних норм — 21 квадратного метра загальної площі такої будівлі на кожного члена сім'ї плюс 10 квадратних метрів на сім'ю.

База оподаткування  будівлі, яка використовується главою сім'ї як садовий будинок, зменшується  на суму неоподатковуваної норми  — 60 квадратних метрів загальної площі.

Зазначене зменшення  застосовується один раз щодо однієї будівлі, незалежно від кількості  будівель, що знаходяться у власності  глави сім'ї або членів цієї сім'ї, а також стосовно садового будинку.

В індивідуальних будинках, розташованих на території громад з населенням менш як 10 тис. постійних жителів, база оподаткування поточного року будівлі, яка використовується главою сім'ї та членами його сім'ї як основне місце проживання, зменшується на суму, розраховану, виходячи із 30 квадратних метрів загальної площі такої будівлі на кожного члена сім'ї плюс 10 квадратних метрів на сім'ю.

Зазначене зменшення  застосовується один раз щодо однієї будівлі, незалежно від кількості  будівель, які є у власності  глави сім'ї. При цьому зменшення  податку не застосовується.

Для самотніх непрацездатних громадян, що проживають у населених  пунктах чисельністю менше 10 тис. чоловік і отримують житлові  субсидії, база оподаткування додатково  зменшується на 30 квадратних метрів.

Не включаються до бази оподаткування нежилі приміщення на території присадибної ділянки, на якій збудовано індивідуальний будинок — місце постійного проживання фізичної особи, — розташований на території громад з населенням менш як 10 тис. постійних жителів, у разі, коли такі нежилі приміщення використовуються для утримання свійських тварин і птахів, зберігання садового та іншого господарського інвентаря, для погребів (льохів), інших особистих та сімейних цілей, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності.