Податкові системи

— велика різниця в ставках особистого прибуткового об­кладання і обкладання компаній стимулює останніх до прий­няття рішень про інкорпорацію за податковими причинами. Дискримінація дивідендів призводить до того, що нові інвес­тиції краще фінансувати за рахунок позикових коштів;

— оподаткування компаній стимулює їхні інвестиції та пе­ребудову не з економічних, а з податкових причин. Це негативно позначається на якості капіталовкладень та розподілі обмежених ресурсів.

Загалом зарубіжні фахівці вважають основними вадами по­даткових систем їхню складність, невпорядкованість та над­мірність податкових ставок.

Зважаючи на те, що ефективність оподаткування значною мірою залежить від рівня контролю за сплатою податків, слід відразу зазначити, що в окремих країнах податкова служба суттєво відрізняється як за організаційною структурою, так і за рівнем адміністративної відповідальності. У переважній біль­шості країн, як правило, податкова адміністрація (відомство) є складовою міністерств фінансів, що не виключає певної авто­номності в здійсненні нею своїх функцій. Спільним є й те, що податкові інспекції в розвинутих країнах побудовані за тери­торіальною ознакою.

Важливою функцією податкових органів є роз'яснення громадянам суті законодавства в сфері оподаткування та по­рядку дій податкової системи. У багатьох країнах широко ви­користовуються різні форми роз'яснювальної роботи, зростає кількість прийомних і консультаційних пунктів у податкових центрах та інших службах податкових органів, діє розгалужена мережа телефонних довідкових служб, утворюються консуль­таційні та інформаційні пункти в меріях, громадських органі­заціях, великими тиражами виходять брошури, довідники, ог­ляди податкового законодавства.

Наведені приклади свідчать про те, яке велике значення мають у зарубіжних країнах проблеми урегульованості взаємо­відносин платника податку з податковими органами, що, на­самкінець, є головним фактором ефективності всієї системи оподаткування.

Таким чином, підсумовуючи результати аналізу формуван­ня податкових систем у різних країнах та визначаючи їхнє зна­чення для України, можна дійти основного висновку, що проблема вдосконалення податкових систем постала не лише перед країнами з перехідною економікою, а й перед розвину­тими державами. Вона об'єктивна й визначається необхідніс­тю державного втручання в процес формування виробничих відносин і зміни тенденцій економічного розвитку.

3. Платники податків та порівняння основних показників податкових систем зарубіжних країн

Податкове законодавство різних країн світу визначає дві категорії платників податків — резиденти та нерезиденти. До резидентів належать юридичні особи, які зареєстровані в цій країні, мають розрахунковий рахунок і здійснюють у ній свою основну господарську діяльність. Нерезиденти — це юридичні або фізичні особи, які не мають постійного місця проживання в цій країні, але здійснюють тут свою господарсько-фінансову діяльність. Компанії-нерезиденти особливо розповсюджені в країнах Західної Європи, де відбувається постійне пересування капіталу з однієї країни в іншу, а також міграція населення. Тому велике значення мають податкові системи, в яких приділяється значна увага нерезидентам, так як вони об'єктивно можуть підпадати під оподаткування одразу двох країн (і в своїй, і там, де здійснюють свою господарсько-фінансову діяльність). При створенні системи оподаткування для нерезидентів особлива увага приділяється міжнародним угодам з цього питання. Більшість податкових систем спрямовані на уникнення подвійного оподаткування, і стягнення податків відбувається за принципом національної незалежності платника податку.

Сучасним податковим системам властива вагома частка податкових надходжень бюджетів в ВНП. Наприкінці 90-х років вона становила: у США – 30%, Японії – 31%, Англії – 37%, Канаді – 37%, Німеччині – 38%, Італії – 40%, Франції – 44%, Бельгії – 46,1%, Нідерландах – 48%, Норвегії – 48,3%, Данії – 52%, Швеції – 61%.

Найвища частка податкових надходжень у ВНП характерна для шведського варіанта моделі функціональної соціалізації з властивим їй державним втручанням передусім не у виробництво, а у відносини розподілу, що зумовлює необхідність акумуляції в руках держави значної частки ВНП з її подальшим використанням на соціальні цілі.

Важливою характеристикою сучасних податкових систем зарубіжних країн є їхня структура, яка досліджується з аналізу співвідношення прямих та непрямих податків. Це співвідношення має певні особливості в різних країнах. Так, у США, Японії, Канаді, Англії переважають прямі податки. У Франції – непрямі, 56,6%: податки на споживання, акцизи, внески підприємців у фонди соціального страхування. Німеччина, Італія мають досить урівноважену структуру податків (частка непрямих податків у Німеччині – 45,2%, в Італії – 48,9%).

Наступним важливим аспектом структури податкових систем зарубіжних країн є структура прямих податків, яка характеризується певними закономірностями, а саме – залежністю співвідношення між податком на прибуток корпорацій і особистим прибутковим податком від структури національного доходу. В країнах з розвинутою ринковою економікою у створеному національному доході переважають індивідуальні доходи. Тому частка особистого прибуткового податку значно вища. Податок на прибуток корпорацій не має великого фіскального значення. Його питома вага у податкових надходженнях більшості розвинутих країн порівняно низька. Винятком можна вважати лише Японію, де податки на прибуток, що отримуються на всіх бюджетних рівнях і під різною назвою, становлять 21,5% і відрізняються від частки особистого прибуткового податку всього на 5,3 процентного пункту.

Висновок

Отже, виконуючи індивідуально-дослідне завдання я розглянула такі питання: по-перше, передумови виникнення і розвитку податкових систем, по-друге, розглянула сучасні системи зарубіжних країн світу і по-третє дослідила платників податків та порівняла основні показники податкових систем зарубіжних країн.

Можна зробити висновок, що у різних країнах світу податкові системи відрізняються за типом побудови, кількістю податків, ставками податкових платежів, методикою їхнього розрахунку, видом стягнення тощо. Але всі вони базуються на загальних принципах.

Проблема вдосконалення податкових систем постала не лише перед країнами з перехідною економікою, а й перед розвину­тими державами. Вона об'єктивна й визначається необхідніс­тю державного втручання в процес формування виробничих відносин і зміни тенденцій економічного розвитку.

Податкове законодавство різних країн світу визначає дві категорії платників податків — резиденти та нерезиденти.

Важливою характеристикою сучасних податкових систем зарубіжних країн є їхня структура, яка досліджується з аналізу співвідношення прямих та непрямих податків.

В країнах з розвинутою ринковою економікою у створеному національному доході переважають індивідуальні доходи. Тому частка особистого прибуткового податку значно вища. Податок на прибуток корпорацій не має великого фіскального значення. Його питома вага у податкових надходженнях більшості розвинутих країн порівняно низька.

Список використаних джерел:

1)     Л. В. Литвиненко, І. Д. Якушик «Податкові системи зарубіжних країн»: Навч. посіб. К.: МАУП, 2004.208 с.

2) Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. — К.: НІОС — 2000. — 416 с.

3) Величко О., Дмитренко І. Іноземний досвід реформування податкової системи // Економіст. — 1998.

4)  Андрущенко В.Л., Данілов О.Д.  «Податкові системи зарубіжних країн»:                                    Навчальний посібник. – К.: Комп’ютер прес, 2004. – 300 с.

- 10 -