Планування та організація фінансового забезпечення театру

Планування  та організація фінансового забезпечення театру

В  липні-серпні в  театрі складається план фінансового  забезпечення на рік: збираються заявки по витратам всіх підрозділів і служб, відповідно до них складається план доходів і видатків. Доходи вираховуються  по театральному сезону (вересень - червень) і по календарним дням вистав з  вирахуванням вихідних днів ( в даному театрі це середа). Планування доходів  відштовхується від заповнення залу. Розрахунок витрат спирається на вартість нових постановок і поповнення вистав поточного репертуару, сплату заробітної плати працівникам театру (це найбільша  стаття видатків - в театрі ім. Лесі Українки працює близько 450 чоловік), сплату комунальних послуг ( вода, електроенергія, опалення), утримання приміщення (прибирання, охорона, ремонт). Окремо виносяться адміністративні  витрати: телефон, пошта, юридичні послуги, аудит, ремонт комп'ютерної техніки, утримання легкового автотранспорту тощо.

До інших  витрат відноситься щорічний капітальний  ремонт приміщення театру, авторські  відрахування, оренда землі під буфети та інше. Коли такий план складений, необхідно визначити яку частку видатків зможе покрити дотація  державного бюджету. Як правило це, як вже згадувалось вище, заробітна  плата, комунальні послуги і закупки  на постановку. Попередньо Міністерство культури подає керівництву театру лімітні довідки бюджетних асигнувань, узгоджуючись з якими складається  план використання бюджетних коштів на рік. Він розписується по статтям  з урахуванням капремонту, подається  в Державне Казначейство і затверджується. Додатково план використання бюджетних  коштів уточнюється на початку кожного  кварталу. Взагалі бюджетна будь-яка  організація, і театр зокрема  розглядається, так би мовити, під  збільшувальним склом, коли йдеться  про її фінансування. Але театр  працює на змішаних засадах, і в Податковій Інспекції зареєстрований як прибуткова організація. Це, звичайно змушує сплачувати великі податки, але з іншого боку дає змогу працювати з банками  і створювати власні розрахункові рахунки, рух коштів на яких не контролюється  казначейством. Планування використання бюджетних коштів також включає  в себе спеціальний проект — соціально-творче замовлення на постановку нової вистави  або, рідше, проведення гастролей. Для  цього видається наказ Міністерства культури і мистецтв про здійснення нової постановки, підписується договір  між керівником театру і Державним  секретарем (або заступником) Міністерства культури, затверджується план використання бюджетних коштів на постановку. Після  надходження коштів на рахунок театру протягом місяця відповідно до кошторису, який затвердив головний художник, режисер-постановник і генеральний  директор, здійснюється закупка необхідних для виконання замовлення матеріалів. Вони поступають на склад, приймаються  підзвітними особами, виробничі  цехи виготовляють декорації, костюми, реквізит і т.д., які потім враховуються як сценічно-постановочні засоби (при  цьому не враховується амортизація, яка складає 50% на основні засоби, до яких не відносять всілякі дрібниці - колготи, біжутерія тощо ). З моменту  запуску вистави у прокат в  її вартість входять видатки на її обслуговування:   це робота машинно-декораційної служби, освітлювачів, звукорежисерів, меблево-реквізитного цеху та інших. Театр  користується податковим кредитом на закупку необхідних для постановки матеріалів. Якщо податковий кредит виявляється  більшим, ніж податок на доход, то держава повертає решту коштів, а  яйщо меншим — театр доплачує різницю.

Фінансова звітність  в театрі — це система економічних  показників Поточного обліку, які  характеризують результати діяльності театру за звітний період. Річна  звітність театру включає баланс, звіт про фінансові результати та звіт про рух грошових коштів. Однією з вимог, що ставляться до такої звітності  є повнота й достовірність  її показників, тому до початку складання  звітності проводиться значна підготовча робота: насамперед необхідно перевірити повноту відображення в поточному  обліку господарських операцій, оформлених відповідними документами, і завершити облікові записи, уточнити розподіл витрат і доходів між суміжними звітними періодами, списати використаний протягом року прибуток. Після цього перевіряють правильність облікових записів, звіряють дані синтетичного й аналітичного обліку. Перед складанням річного звіту обов'язково проводять повну інвентаризацію господарських засобів та їх джерел, Суми статей балансу по розрахунках з фінансовими, податковими органами, установами банків повинні бути погоджені з ними і відрегульовані. Баланс та інші форми звітності підписуються генеральним директором і головним бухгалтером, які несуть повну відповідальність за достовірність звітних показників.

 
 

Облік квиткового господарства

Регулюється наказом від 7.07.99р. №452 Міністерства Культури «Інструкція з ведення квиткового господарства». Регулює питання замовлення, зберігання, виготовлення, реалізацію та знищення нереалізованих квитків. Театральні квитки та абонементи виготовляються на спец. типографіях. на замовлення театрально-видовищних закладів.  Квитки, що виготовляються, повинні мати певні реквізити. Основні(обов'язкові):

1. Назва ТВЗ.
2. Друк типографським способом.
3. Розсадка місць.
4. Номер та серія квитка.
5. Вартість квитка.

Особа, що прийняла квитки, повинна передати їх на склад. До зберігання квитків виставляються  певні умови: вони повинні зберігатися  окремо від інших матеріальних цінностей. Квитки обліковуються по двом критеріям:

1. По фактичній собівартості.
2. За номіналом.

Друкуються  комплектами(на кожну виставу). Облік  квитків за собівартістю ведеться на рахунку 20 – «Виробничі запаси». Як і інші види матеріальних цінностей. Облік квитків за номінальною  вартістю ведеться на рахунку 08 – «Позабалансовий  рахунок», «Бланки суворого обліку». На рахунку 08 облік ведеться за субрахунками:

1. Квитки на складі.
2. Квитки на стадії заготовки.
3. Квитки уповноважених.
4. Квитки, що підлягають знищенню.

Після потрапляння  на склад, квитки готуються до продажу. (Штампується дата і час проведення вистава, назва вистави). Білетний стіл отримує квитки зі складу і готує їх до продажу. За відповідними накладними, вони передаються до уповноважених та  надходять до кас. Нереалізовані квитки повинні бути повернені до каси театру за 2 або більше годин до початку виставу. Квитки, що не дійшли до каси в установлений термін, вважаються проданими. Всі не продані квитки погашаються, здаються до білетного гос-ва. Уповноважені та каса складають звіт про продані квитки( на кожну виставу окремо, «Рапортичка»), де відображено кількість квитків, вартість, і кількість реал. І повернених. Після цього непродані квитки зберігаються в окремій шафі, в білетному гос-ві, поки не буде проведена ревізія гос-кої діяльності. Квитки знищуються виключно із комісією.

 

 

 

Облік грошових коштів

Театри, як і  інші під-в, повинні зберігати  свої кошти на рахунках в банку.  Кожному підприємству може бути відкрито кілька рахунків в залежності від  цільового призначення коштів, які  будуть зберігатися на цьому рахунку. У банках відкривають поточні  рахунки згідно з інструкцією  №3, яка називається «Про відкриття банками рахунків у національній  і іноземній валюті». Затверджена інструкція постановою Національного Банку України 4.02.1998 за номером 36. Відповідно до інструкції, відкриття рахунку у банку вимагає подачі наступних документів:

1. Заяву, про відкриття рахунку.
2. Статут або положення.
3. Наказ вищого органу про реєстрацію установи.
4. Наказ власника про призначення директора і головного бухгалтера.
5. Картка із зразками підписів і відбитком печатки.

 

Записи про  рух рахунку банк робить щоденно  під копирку. 1-й примірник залишається в банку, а другий, разом із документами на підставі яких зроблені записи, передається театрально-видовищним закладам. 2-й примірник носить назву «виписка рахунків». Відповідно до цих виписок йде відображення у бухгалтерському обліку театру. Також ведеться журнал «Ордер №2». Кошти в національній валюті у банку обліковуються рахунком 311. Облік касових операцій здійснюється відповідно до положення Національного Банку України «Положення про проведення касових операцій в національній валюті» від 12.02.2001 за номер №72. основними первинними документами по касі є прибуткові та видаткові касові ордери. Прибутковий касовий ордер складається з двох частин :

1. Ордер.
2. Квитанція.

Виписуються вони бухгалтерією. Після підпису керівника і головного бухгалтерара, передається на виконання до каси. Прибуткові і видаткові касові номери реєструються в спец. Журналі.

Облік руху коштів ведеться в касовій книзі  сторінки якої мають бути пронумеровані  і скріплені печаткою. В кінці  дня підраховується підсумок оборотів по надходженню і видаткам та виноситься залишок. Після реєстрації головний бухгалтер приймає від касира звіт. Контроль за цільовим використанням  коштів здійснює головний бухгалтер  або інша уповноважена особа шляхом підрахунку і подальшої звірки підсумків  в журналі реєстрації видаткових і прибуткових касових ордерів. При внесені коштів на рахунок  касир виписує касовий ордер, крім того виписується спеціальний  документ, який називається «Об’ява  на внесок готівки». Він складається  з трьох частин:

  1 корінець

  2 квитанція

  3 об’ява (заявка)

На руках  у касира залишається квитанція.

Інші грошові  кошти: грошові документи, а також  кошти в дорозі, путівки в санаторій, будинку відпочинку.

 

Облік витрат на нові та капітально-поновлені вистави. Витрати ТВП поділяються  на витрати  по поточному репертуару та витрати  на нові та капітально-поновлені вистави. Витрати покриваються за рахунок  отриманих доходів. А на нові та оновлення  постанов можуть додатково залучатися суми  у вигляді фінансування. Для обліку витрат використовується рахунок 23, який має 2 субрахунки:

1. поточний репертуар.
2. нові та капітально-поновлені постановки

Для обліку витрат по поточному репертуару можуть відкриватися один або кілька рахунків у розрізі видів витрат з деталізацією по окремим статтям.

 
 

_У

правління будь-яким підприємством, і театрально-видовищними  закладами зокрема (особливо враховуючи зміни в їхньому економічному статусі), вимагає систематичної  інформації про здійснювані господарські процеси, їх характер і обсяг, про  наявність матеріальних, трудових і  фінансових ресурсів, їх використання, про фінансові результати діяльності. Основним джерелом такої інформації поточного бухгалтерського обліку, які систематизуються у звітність. Збільшення і ускладнення господарських  зв'язків в умовах ринку, а звідси - зростання оперативної інформації, необхідної для управління, вимагають  подальшого удосконалення організації  бухгалтерського обліку, а також  підвищення рівня економічних знань  від ділової кваліфікації всіх облікових  працівників.

Національний театр  російської драми ім. Лесі Українки на сьогоднішній день є одним з  найуспішніших в економічному плані  столичних театрів. Це багато в чому зумовлено великою увагою, що приділяється організації його фінансово-економічної  діяльності. Створена в театрі відповідна служба складається з висококваліфікованих працівників, що ретельно виконують  свою роботу. Театр російської драми - єдиний театр в Києві, в якому  працює саме фінансово-економічна служба, тобто така, що має окремий економічно-аналітичний  відділ. Це особливо актуально зараз, коли ефективність будь-якої економічної  діяльності є сумнівною без маркетингових  досліджень ринку і орієнтування на споживача, буде це товар щоденного  споживання чи  такий художньо-естетичний продукт, чи навіть послуга, як театральна вистава. Вся служба складається  з трьох ділянок, на яких  15 працівників: це виробнича, оперативна і економічна групи. В цілому вони здійснюють одночасне  планування, виконання й економічний  аналіз діяльності театру. Оперативна група до того ж займається здійсненням  розрахунків з банками, оскільки театр як частково прибуткова організація  має розрахункові рахунки, які не контролюються державним казначейством. Взагалі з розвитком ринкової економіки в нашій країні і  відповідної переорієнтації діяльності всіх підприємств і навіть бюджетних  державних установ театр набув  неоднозначного економічного статусу.

_Т

еатр російської драми ім. Лесі Українки, як і інші театри, працює на підставі змішаної форми  фінансування, або так званих трансфертів, коли форма госпрозрахунку сполучається з частковим державним фінансуванням - дотацією з бюджету. Цей театр  безпосередньо фінансується Міністерством  культури, яке виділяє кошти на сплату заробітної плати працівникам  театру, комунальних послуг, капітального ремонту, іноді на проведення гастрольної  діяльності театру. Дотація обов'язково покриває заробітну плату працівників  театру і комунальні платежі, можуть виділятися кошти на капітальний  ремонт (з обов'язковим проведенням  ретельних тендерів державної комісії, яка визначає чи дійсно ремонт є  необхідним). Існує державна програма, що передбачає бюджетне фінансування нових постановок ( видатки бюджету  на

" Поповнення експозицій  музеїв та репертуарів театрів  і концертних організацій"), але  реально його не завжди вистачає  і на одну постановку в рік. 

 

В основному прем'єри  ставляться за рахунок спонсорських коштів і власних доходів театру. Поліпшує несприятливе становище з  новими постановками солідна виробнича  база театру: всі декорації, костюми, реквізит тощо виготовляється у власних  потужних цехах театру.  Гастролі теж частіше здійснюються за рахунок  спонсорів (перевезення, проживання та інше), дуже рідко ці витрати включаються  в дотацію. Зараз на гастролі театр  майже не виїжджає, оскільки по-перше, це дорого, по-друге, великий столичний  театр не дуже потребує гастрольної  діяльності принаймні в економічному плані).