Планирование деятельности предприятия

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    План:

    Вступ

1. Кошторис витрат на виробництво і реалізацію товарної продукції промислового підприємства .
2. Розрахунок амортизаційних відрахувань на планований рік.
3. Розрахунок нормативу власних оборотних коштів на кінець планованого року (по укрупнених елементах).
4. Розрахунок виторгу від реалізації продукції і балансового прибутку підприємства на планований рік.
5. Розрахунок податку на додану вартість, що підлягає внескові в бюджет у планованому році.
6. Розрахунок акцизного збору на планований рік.
7. Розрахунок податку на прибуток.
8. План розподілу балансового прибутку підприємства на планований рік.
9. Розрахунок джерел фінансування капітальних вкладень по технічному переозброєнню і реконструкції підприємства на планований рік.
10. Розрахунок приросту нормативу власних оборотних коштів і джерел його покриття.
11. Фінансовий план промислового підприємства на планований рік.

    Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 

    Вступ

    Фінансове планування — це один з елементів  діяльності, пов'язаної з управлінням  фінансами, складова частина всього народногосподарського планування. Фінансове планування на підприємстві — це планування всіх його доходів і напрямків витрат коштів для забезпечення розвитку підприємства. Фінансове планування здійснюється за допомогою складання фінансових планів різного змісту і призначення в залежності від задач і об'єктів планування. Об'єктом фінансового планування виступають фінансові ресурси, найважливішими серед них є прибуток, амортизаційні відрахування, податки, обов'язкові збори в цільові фонди та ін.

    Фінансовий  план — це план формування, розподілу  і використання фінансових ресурсів. Особливість фінансових планів в  тому, що  вони складаються виключно в грошовій формі.

    Принципи фінансового планування:

    — наукова обґрунтованість, яка передбачає проведення розрахунків фінансових показників на основі певних методик, з врахуванням кращого досвіду; використання засобів обчислювальної техніки, економіко-математичних методів, які передбачають багатоваріантність розрахунків і вибір найоптимальнішого з них;

    — єдність фінансових планів полягає  в єдності фінансової політики, єдиному  підході до розподілу валового національного  доходу, єдиній методології розрахунку фінансових показників та ін.;

    — безперервність, яка означає взаємозв'язок перспективних, поточних і оперативних фінансових планів;

    — стабільність, тобто незмінність показників фінансових планів.

    Фінансові плани складаються окремими підприємствами, організаціями, установами, їх об'єднаннями (баланси доходів і видатків, кошториси, бізнес-плани, платіжні календарі).

    За  тривалістю дії розрізняють:

    — перспективні фінансові плани (на період понад 1 рік);

    — поточні (на 1 рік);

    — оперативні (на квартал, місяць).

    Діяльність, пов'язана із складанням кожного фінансового плану передбачає виконання певних видів робіт з використанням відповідних методів .

     
Етапи і методи фінансового планування

 

    Призначення фінансового плану визначається сукупною потребою підприємства у фінансових ресурсах, у розмірах необхідних для  фінансування передбачених обсягів  розширення виробництва, виконання  фінансово-кредитних зобов’язань  по сплаті податків і платежів, погашенню  кредитів, рішенню соціальних і інших  задач підприємства.

    Необхідність  фінансового плану полягає в  тому щоб дати можливість керівництву  підприємства бачити які фінансові  ресурси, у яких обсягах і звідки надходять, на які цілі вони витрачаються, виявити резерви збільшення власних  фінансових ресурсів, здійснювати режим  економії і контроль за цільовим використанням  засобів.

    Складання фінансового плану кожне підприємство здійснює самостійно в установленій формі і включає 5 розділів:

• джерела формування надходження засобів;
• приріст активів підприємства;
• повернення притягнутих засобів;
• витрати, пов’язані з внесенням обов’язкових платежів у бюджет і державні цільові фонди;
• покриття збитків минулих років.

    Собівартість  продукції, робіт, послуг являє собою  вартісну оцінку використаних у процесі  виробництва природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, а також інших витрат на виробництво  і реалізацію продукції.

    До  матеріальних витрат відноситься: вартість матеріалів, виробів, конструкцій, що придбані в сторонніх організацій або  виготовлені у своїх підрозділах; вартість ПЗМ, електроенергії, води, тепла, газу; витрати, пов’язані з матеріально-технічним  забезпеченням апарату керування; вартість виконання робіт і надання  послуг виробничого характеру, які  виконуються сторонніми організаціями; витрати, пов’язані з використанням  природної сировини; втрати від нестачі  матеріальних цінностей на виробництві, на складах у межах норм природного збитку.

    До  елементів витрат на оплату праці  відноситься основна і додаткова  заробітна плата основного персоналу. До елементів відрахувань на соціальні  нестатки відносяться: відрахування в  пенсійний фонд, відрахування на соціальне  страхування та у фонд зайнятості населення.

    До  елемента амортизаційні відрахування відноситься сума амортизації на повне відновлення основних фондів, відрахування виходячи з їх балансової вартості і встановлених норм амортизації.

    Інші  витрати включають: платежі по страхуванню  майна підприємства, витрати на відрядження, оплата послуг зв’язку, оплата пожежної і сторожової охорони, оплата кредитів банку, відрахування в інноваційний фонд.

    Основні фонди підприємства – це частина  виробничих фондів підприємства, упредметнена в засобах праці, що беруть участь у виробничому процесі тривалий час, не змінюючи при цьому своїх  форм і розмірів та переносячи свою вартість на вартість готової продукції  вроздріб, по міру зносу, на основі амортизаційних відрахувань.

    Виробничі запаси – це матеріальні цінності, які ще не притягнуті в процес виробництва  і знаходяться на складах і  базах підприємства. До них входять: сировина, основні матеріали, допоміжні матеріали, паливо, тара і тарні матеріали, запасні частини для ремонту, МБП.

    До  незавершеного виробництва відноситься  власне незавершене виробництво  і напівфабрикати власного виробництва.

    Витрати майбутніх періодів – це трудові, матеріальні, грошові витрати, спрямовані на майбутній випуск продукції, але  не володіють властивостями незавершеного  виробництва, тому що виробництво продукції  ще не почато.

    Товарна продукція – це грошова оцінка продукції, зроблена для відпустки  споживачам за межі підприємства. Вона включає вартість: готової продукції, напівфабрикатів і запчастин  на сторону, робіт і послуг промислового характеру, що випускаються для сторонніх  організацій, тара, що не входить в  оптову ціну продукції.

    Валова  продукція – це вартість продукції, робіт, послуг, вироблених для зовнішнього  споживання і вартість продукції  для внутрішнього використання. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Кошторис  витрат на виробництво і реалізацію товарної продукції промислового підприємства

    В процесі своєї діяльності підприємство здійснює матеріальні та грошові витрати. Залежно від ролі, яку вони відіграють у процесі відтворення, їх поділяють на три групи:

    1. Витрати, пов'язані з основною  діяльністю підприємства. Це витрати на виробництво або реалізацію продукції, так звані поточні витрати, які відшкодовуються за рахунок виручки від реалізації продукції (послуг).

    2. Витрати, пов'язані з інвестиційною  діяльністю, тобто на розширення  та оновлення виробництва. Одноразові  витрати на просте та розширене відтворення основних фондів, приріст оборотних коштів та формування додаткової робочої сили для нового виробництва. Джерелами фінансування цих витрат є амортизаційні відрахування, прибуток, емісія цінних паперів, кредити тощо.

    3. Витрати на соціальний розвиток  колективу (соціально-культурні, оздоровчі, житлово-побутові та інші потреби). Ці витрати не пов'язані з процесом виробництва, а тому джерелом їх фінансування є прибуток.

      Найбільшу питому вагу у загальному  обсязі витрат підприємства мають  витрати на виробництво.

    Кошторис  виробництва — це витрати підприємства, пов'язані з його основною діяльністю за певний період незалежно від того, відносяться вони на собівартість чи ні. Таким чином, кошторис виробництва і собівартість загального випуску продукції не збігаються.

    Витрати, що входять до кошторису виробництва, класифікуються за економічними елементами:

• "Матеріальні витрати" включають вартість витрачених матеріалів (крім продукту власного виробництва): сировини й основних матеріалів, купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, запасних частин, тари і тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів.

    Із  витрат на матеріальні ресурси, що входять  до кошторису, вираховується вартість зворотних відходів. Зворотні відходи — це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що виникли у процесі виробництва продукції (робіт, послуг).

• "Витрати на оплату праці" – виплати заробітної плати за окладами й тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток, оплата іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

    - "Відрахування на соціальні заходи" – відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

    - "Амортизація" – сума нарахованої амортизації: основних ресурсів, нематеріальних активів, інших необоротних матеріальних активів (спеціальні інструменти та пристосування, тимчасові споруди та природні ресурси, інвентарна тара).

    - "Інші витрати" – пов'язані з основною діяльністю, включають витрати, що не ввійшли до складу перелічених вище елементів, зокрема: витрати на відрядження, на послуги зв'язку, виплати матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.