Передумови створення МВФ та сутність його діяльності

МВФ не є агентством із надання  допомоги або банком розвитку. Він  надає кредити з метою сприяння державам-членам у вирішенні проблем  платіжного балансу й відновленні  стійкого економічного росту. Ліміт  кредитування в іноземній валюті встановлюється залежно від квоти  держави-члена у МВФ. Кошти надаються  поетапно, траншами, залежно від  ступеня виконання розроблених  програмних заходів. Кредитування МВФ  обмежене за часом. У залежності від  механізму кредитування кредити  можуть виплачуватись від шести  місяців до десяти років.

У більшості випадків при  наданні кредитів МВФ задовольняє  лише невелику частину потреб країни у зовнішньому фінансуванні, оскільки отримання кредиту в МВФ слугує своєрідним сигналом для інших інвесторів щодо проведення країною обґрунтованої  економічної політики. 

 

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ МІЖНАРОДНОГО ВАЛЮТНОГО ФОНДУ НА МІЖНАРОДНОМУ РИНКУ

 

2.1. Основні показники  діяльності Міжнародного валютного  фонду

 

При настанні світової фінансової кризи 2008 року Міжнародний валютний фонд був в центрі по відновленню фінансової стабільності і відновленню стійкого зростання світової економіки. Фонд приділяв пильну увагу наданню фінансування, рекомендацій з економічної політики та технічної допомоги, необхідних державам-членам для управління економічними і фінансовими ризиками та досягнення довготривалого зростання.

Отже, проаналізуємо діяльність МВФ протягом 2005 – 2012 років.

Рис. 2.1. Динаміка наданих кредитів Міжнародним валютним фондом

 

Так, виходячи з рис. 2.1. необхідно  відмітити, що в 2005 році Міжнародний валютний фонд надавав лише кредити стенд-бай та розширене кредитування у розмірах 1,9 та 1,45 млрд. СПЗ відповідно. Також слід зазначити, що після кризи 2008 року величина кредитів стенд-бай значно збільшилась, з 4,5 до 30,2 млрд. СПЗ.

Як уже зазначалося, країни-члени  МВФ з низькими доходами мають право на фінансування за пільговими ставками через Трастовий фонд. Кредити такого роду призначені для скорочення бідності та сприяння економічному росту. Позики з цих фондів надаються на дуже вигідних умовах — під 0,5 % річних на термін до 10 років.

 Отже, розглянемо перелік  укладених у 2011 – 2012 рр. договорів  про використання фінансування  за пільговим механізмом.

Табл. 2.1.

Договори пільгового фінансування країн-членів МВФ

Країна-член	Вид договору	Дата набуття  чинності	Затверджена сума, млн. СПЗ
Португалія	механізм розширеного  кредитування	20.05.2011	23 742,0
Сент-Кітс і Невіс	«стенд-бай»	27.07.2011	52,5
Сербія	«стенд-бай»	29.09.2011	935,4
Греція	механізм розширеного  кредитування	15.03.2012	23 785,3
Косово	«стенд-бай»	27.04.2012	91,0
Всього	-	-	48 606,2

 

Відповідно до табл. 2.1. найбільші обсяги пільгового фінансування, у 2011 – 2012 роках, були проведені для Греції та Португалії, 23 785,3 та 23 724,0 млн. СПЗ відповідно. Так, наприклад кредит наданий Греції у 2012 році є частиною пакету допомоги, який виділяється МВФ та ЄС в рамках трьохрічної програми економічного порятунку країни. У листопаді 2012 року, на конференції Єврогрупи, були погоджені заходи, щодо зменшення боргу Греції до 110 % ВВП до 2022 року. На сьогодні борг Греції складає близько 170 % ВВП.

Також необхідно відмітити, що  Португалія, звернулася по допомогу до МВФ та Євросоюзу  навесні 2011 р.. Причиною цього стала нездатність країни обслуговувати свій зовнішній борг. У підсумку португальський уряд погодився скоротити бюджетні витрати в обмін на рішення ЄС і МВФ відкрити для країни кредитну лінію у розмірі 78 млрд. євро.

Як зазначалось Міжнародний  валютний фонд крім звичайного кредитування надає і технічну допомогу. Дана допомога полягає в сприянні країнам-членам у здійсненні ними  грошової, валютної, бюджетної та податкової  політик, банківського нагляду, в розробці фінансового та економічного законодавства.

Технічна допомога здійснюється шляхом направлення місій МВФ  в центральні банки та міністерства фінансів країни. Така допомога надається  за проханням країни. Зазвичай експерти місії працюють в країні 2-3 роки.

Отже, розглянемо надання  технічної допомоги країнам Міжнародним  валютним фондом.

Рис. 2.2. Надання  технічної допомоги країнам за рівнем доходів 

Отже, виходячи  з рис. 2.2. необхідно зазначити, що за проаналізований період найвищий рівень  технічної допомоги спостерігався у країн з низьким та нижче середнього рівнем доходів. Також слід зауважити, що у 2012 році попит на технічну допомогу МВФ залишався високим і, завдяки внескам донорів, МВФ зміг надати приблизно на 17 % більше технічної допомоги  безпосередньо на місцях більшості держав-членів, ніж в 2011 році. Також,  станом на 30 квітня 2012 року, більше 60 % технічної допомоги  було надано країнам з низькими доходами і доходами нижче середнього рівня, але вплив світової фінансової кризи також підвищило попит з боку країн з доходами вище середнього рівня.

Рис. 2.3. Надання  технічної допомоги в 2012 році за тематикою  та регіонах

Отже, необхідно відмітити, що у 2012 році найбільші обсяги технічної  допомоги були надані щодо вирішення  бюджетних питань – 119,1 людино/годин. У даній групі питань найбільшу  частку складали адміністрування доходів  та управління державними фінансами. У галуззі грошово-кредитних питань технічну допомогу представники МВФ надавали у   сфері регулювання та нагляду за ринком.

Оскільки Міжнародний  валютний фонд є кредитною установою, то відповідно, існує і прострочена  заборгованість за кредитами. Отже, розглянемо детальніше даний показник діяльності МВФ.

	Департамент загальних ресурсів (	Трастовий фонд (пільгове фінансування)	Трастовий фонд зменшення  бідності та сприянні економічному росту	Всього заборгованість
Сомалі
Судан
Зімбабве
Всього

 

 

 

 

 

 

2.2. Особливості  співпраці України та МВФ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

За час свого існування МВФ перетворився на справді універсальну організацію, добився широкого визнання як головного наднаціонального органу регулювання міжнародних валютно-кредитних відносин, авторитетного центра міжнародного кредитування, координатора міждержавних кредитних потоків і гаранта платоспроможності країн-кредиторів. Одночасно він починає грати важливу роль у реалізації рішень "сімки" провідних держав Заходу, стає ключовою ланкою формується системи регулювання світової економіки, міжнародної координації, узгодження національних макроекономічних політик. Фонд зарекомендував себе активно функціонуючим світовим валютним інститутом, нагромадив великий і корисний досвід.  
Звичайно, як і всяка міжнародна організація, МВФ є ареною не тільки партнерства, але і суперництва національних, економічних і політичних інтересів. США втратили можливість монопольно визначати політику Фонду. Вони змушені узгодити свою лінію поведінки з головними державами Західної Європи та Японією.  
Одночасно в МВФ посилюється вплив країн Азії, Африки і Латинської Америки, що відстоюють свої інтереси. Починають активно заявляти про себе і колишні країни-члени РЕВ, особливо Росія та інші країни СНД. З цього потреба в більш ефективного механізму зіставлення, обліку і примирення конфліктних інтересів у рамках МВФ до вигоди всього світового співтовариства, необхідність вдосконалення як інституційних структур Фонду, так і реалізованих ним програмових політичних установок. 

Співпраця з Міжнародним валютним фондом є важливою з огляду на необхідність збереження належного іміджу країни, що сприятиме підвищенню її кредитного рейтингу на світових фінансових ринках,  зменшенню відсоткових ставок по кредитах, дозволить зберігати привабливість для іноземних інвесторів.

Кредити МВФ заохочують зростання  споживання, сприяють удосконаленню  банківської та грошово-кредитної  системи держави, надходженню іноземних  інвестицій, стимулюють розвиток торгівлі.

Питання про співпрацю з МВФ  знаходиться скоріше в політичній площині,  і його вплив на економіку України буде мати лише опосередкований характер,  так само, як і рішення щодо надання чергового траншу кредиту знаходиться в прямій залежності від політичної волі керівництва країни.

Відносини України з МВФ мають  сприяти вирішенню проблем,  які  можуть виникнути перед Україною у короткостроковому періоді,  а також проведенню реформ,  що є необхідними для забезпечення стійкого відновлення економіки країни в середньостроковій перспективі. 

Швидше за все, співпраця України  з Фондом продовжиться. Принаймні, МВФ  у цьому має свій інтерес.  Основні держави-донори фонду повинні будуть знаходити засоби для нейтралізації надлишкової ліквідності, якою інтенсивно накачували свої економіки у рамках антикризових програм з підтримки споживчого попиту.  Глобальна криза повільно відступатиме,  споживання та кредитування відновлюватиметься, а зайві кошти на внутрішніх ринках загрожують розвинутим країнам зростанням інфляції. Український ринок міг би легко абсорбувати частину надлишкового євродоларового потоку.

Разом з тим,  Україна досі дуже залежна від зовнішньої допомоги для вирішення проблем платіжного балансу.  МВФ надає Україні довгострокові,  порівняно дешеві кредити,  які сприяють вирішенню проблем платіжного балансу,  з вимогою виконання деяких умов. Але Україна не виконує всі вимоги МВФ, що обумовлює затримання подальшого кредитування.

Україна могла би обмежитись консультативною  підтримкою фахівців МВФ.  До такої  практики відносин з МВФ перейшли Польща,  Чехія,  Угорщина після завершення фінансових програм, направлених на підтримку переходу національних економік до ринкових відносин.  Це,  звичайно,  не означає виходу цих держав,  а в подальшому -  і України,  з ринків зовнішніх запозичень. Основними кредиторами України,  очевидно,  залишаться Світовий банк,  ЄБРР та приватні інвестори. Однак,  на той час основними позичальниками з української сторони мали би стати окремі суб'єкти підприємницької діяльності.