Отчет по прохождению практики в казначействе

Державне казначейство України  забезпечує достовірність інформації про виконання Державного бюджету  України.

3. Головний бухгалтер  бюджетної установи забезпечує  складання та подання фінансової  і бюджетної звітності відповідно  до встановлених вимог.

4. Звітність про виконання  Державного бюджету України є  оперативною, місячною, квартальною  та річною.

На основі даних бухгалтерського  обліку складається звітність про  виконання Державного бюджету України (кошторисів бюджетних установ), яка  являє собою систему згрупованих  показників, що формують загальні уявлення про стан процесу виконання Державного та місцевих бюджетів України.

Державне казначейство України  веде бухгалтерський облік і складає  звітність про виконання державного та місцевих бюджетів. Воно забезпечує своєчасне та повне відображення всіх операцій та надання користувачам інформації про стан активів та зобов'язань, результати виконання бюджетів та їх змін.

Звітність поділяється на фінансову та бюджетну, а також  на оперативну, місячну, квартальну та річну (ч. 1 та 4 ст. 58 Кодексу). характеристика складових звітності про виконання  Державного бюджету України (кошторисів бюджетних установ) надана в табл. 2.8.

Фінансова звітність –  система узагальнених і взаємопов'язаних показників, які характеризують результати діяльності бюджетних установ за звітний період відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського  обліку.

Фінансова звітність у  державному секторі забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

— джерел надходжень коштів та напрямів їх використання;

— рівня фінансового забезпечення діяльності установи;

— стану виконання усіх зобов'язань установи та здатності  установи виконувати їх у майбутньому;

— фінансового стану установи та змін у ньому;

— результатів діяльності установи з погляду ефективності та досягнень мети діяльності;

— дотримання фінансової дисципліни установою;

— цільового використання бюджетних коштів;

— ступеня отримання та використання ресурсів відповідно до затвердженого кошторису.

Фінансова звітність подається  органам, до сфери управління яких належить бюджетна установа відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством іншим органам та користувачам.

Бюджетна звітність –  система узагальнених і взаємопов'язаних показників, які відображають стан виконання бюджету за звітний  період в розрізі бюджетної класифікації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Здійснення управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства України

 

Державні органи управління повинні враховувати, що державний борг завжди має раціональні межі, за рамками яких він із стабілізуючого фактору перетворюється в фактор, який починає гальмувати розвиток фінансової системи. Управління державним боргом без врахування об’єктивних вимог та інтересів суб’єктів фінансових відносин нерідко призводить до негативних наслідків. Результатом може бути зниження рівня боргової безпеки держави, погіршення її фінансової стійкості, блокування зарубіжними інвесторами і навіть банкрутство.

Політика управління державним  боргом є важливим компонентом здійснюваної фінансової політики та суттєвою складовою  процесів макроекономічного регулювання. У ринковій економіці менеджмент державного боргу є загальним  виразом ставлення держави до фінансових ресурсів, їх перерозподілу  в міжсекторальному і у між поколінному континуумі та до інструментів макроекономічної координації. Під управлінням державним боргом слід розуміти сукупність заходів, що приймаються державою в особі її уповноважених органів щодо визначення місць і умов розміщення та погашення державних позик, а також забезпечення гармонізації інтересів позичальників, інвесторів і кредиторів.

Стратегічною метою управління державним боргом є: забезпечення необхідними обсягами ліквідних коштів загального державного управління та мінімізації витрат, пов’язаних з ризиками, погашенням та обслуговуванням державного боргу; створення передумов макроекономічної стабільності у короткостроковому та довгостроковому періодах.

Основними засадами управління державним боргом є: оптимізація структури державного боргу; мінімізація витрат на обслуговування державного боргу; мінімізація ризиків, пов’язаних із цим боргом; сприяння розвитку внутрішнього ринку державних запозичень. Управління державним боргом здійснює Міністерство фінансів України, або за його дорученням та від імені інші організації та установи.

Управління державним  боргом має за мету :досягнення стабільного економічного розвитку, забезпечення необхідних темпів приросту ВВП та повної зайнятості, стримування інфляційних процесів, забезпечення фінансування соціальних програм, формування достатніх обсягів кредитних ресурсів для розвитку підприємницької діяльності, залучення необхідних обсягів (і відповідної структури) іноземних інвестицій та інше.

Правовою основою управління державним  боргом є Конституція України, в  якій передбачено, що виключно законами України встановлюються порядок  утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргів; порядок випуску та обігу державних  цінних паперів, їх види та типи.

Згідно з Конституцією України  Верховна Рада України уповноважена затверджувати:

• Державний бюджет України та вносити зміни до нього в частині  зовнішнього та внутрішнього боргів;

• рішення про надання Україною позики та економічної допомоги іноземним  державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і  міжнародних фінансових організацій  позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням. Управління державним боргом здійснюється при тісній взаємодії і співпраці  різних міністерств та відомств, які  несуть відповідальність за розробку та реалізацію ефективної боргової стратегії  держави. В управлінні державним  боргом України беруть участь: Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Національний банк України, Державне казначейство України.

Кабінет Міністрів України в  частині управління державним боргом виконує такі функції:

• визначає порядок та умови здійснення державного запозичення та надання  державних гарантій;

• змінює умови угод щодо державного запозичення та державних гарантій. Міністерство фінансів України розробляє  програму державного запозичення,

яка подасться Кабінету міністрів  України на розгляд та затвердження Верховною Радою України.

На Департамент державного боргу  Міністерства фінансів України покладено  такі функції:

• розробка стратегії та боргової політики;

• розрахунок планових показників, що свідчать про заборгованість держави, а також проведення моніторингу  державного боргу;

• визначення доцільності залучення  коштів на внутрішніх та зовнішніх  ринках капіталів;

• аналіз та супроводження кредитних  проектів та визначення доцільності  укладання гарантійних угод.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 42 від 22.01.2001 р. "Про  порядок ведення Міністерством  фінансів України державного боргу  та операцій, пов'язаних з ним" Департамент  є відповідальним за:

• оперативний облік та надання  оперативної звітності щодо стану  державного боргу;

• підготовку та обґрунтування розрахунків  до проекту державного бюджету за операціями, пов'язаними з державним  боргом. Національний банк України  здійснює обслуговування операцій Міністерства фінансів України щодо випущених  облігацій на підставі договору, відповідно до якого він:

• відкриває та веде рахунки Міністерства фінансів України у цінних паперах, а також окремий рахунок стосовно викуплених ним облігацій;

• зберігає глобальні сертифікати;

• контролює обсяг облігацій  та їх кількість в обігу;

• надає за запитом виписки про  стан рахунку Міністерства фінансів України в цінних паперах та виконання  операцій з ними;

• надає довідкову інформацію стосовно проведених операцій за облігаціями;

• здійснює кліринг, по-перше, взаємних боргових зобов'язань між учасниками торгів за придбані облігації, по-друге, з Міністерством фінансів України  при сплаті доходів або погашенні  облігації за умови, що строки проведення платежів збігаються;

• здійснює платежі по сплаті доходу та погашення облігацій за дорученням та за рахунок коштів Державного казначейства України.

На Державне казначейство України  в системі управління державним  боргом покладається виконання таких  функцій:

• разом з Національним банком України та Міністерством фінансів України здійснює управління внутрішнім державним боргом і проведення його обслуговування відповідно до чинного  законодавства;

• фінансує витрати з Державного бюджету з обслуговування державного боргу в терміни згідно з графіком;

• забезпечує фінансування витрат з  Державного бюджету щодо погашення  державних цінних паперів і сплати доходу по них;

• веде облік випуску та погашення  державних цінних паперів за термінами  обігу згідно з вимогами бюджетної  класифікації;

• нараховує проценти та здійснює облік за кредитами, отриманими на покриття дефіциту бюджету;

• здійснює контроль за відшкодуванням збитків бюджету по юридичних  особах, які отримали іноземні кредити  під гарантії Уряду України;

• інформує Міністерство фінансів та Національне агентство України  з реконструкції та розвитку про  суми, відшкодовані державному бюджету  підприємствами-позичальниками, які  одержали кредити в іноземній  валюті під гарантії Уряду України, та про застосовані до них санкції.

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Здійснення контролю за надходженням і використанням коштів державних позабюджетних фондів і позабюджетних коштів, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України

 

Позабюджетні фонди — сукупність грошових фондів, які знаходяться у розпорядженні центральних і місцевих органів влади і призначені для фінансування суспільних потреб цільового характеру. За своєю сутністю та значущістю для суспільства позабюджетні фонди  поділяються на соціальні та економічні. До найважливіших соціальних позабюджетні фонди України належать:

1) Пенсійний фонд, його  завдання — забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій; збирання й акумуляція внесків, призначених для пенсійного забезпечення й виплати допомоги; розширене відтворення коштів Пенсійного фонду України на основі принципів самофінансування; участь у фінансуванні програм соціальної підтримки населення; організація міжнародного співробітництва у сфері пенсійного забезпечення; контроль за своєчасним надходженням та правильним витрачанням коштів фонду; участь у підготовці пропозицій до державних програм соціального розвитку й нормативних актів щодо вдосконалення системи пенсійного забезпечення. Основним джерелом доходів Пенсійного фонду є збір на обов’язкове державне пенсійне страхування. Основними напрямками використання Пенсійного фонду є: виплата пенсій; допомога по догляду за дитиною; підвищення пенсій у зв’язку зі зміною індексу споживчих цін; реалізація програм соціальної підтримки населення; організація роз’яснювальної роботи серед населення;

2) Фонд соціального страхування  з тимчасової втрати працездатності, його завдання — забезпечення надходження та акумуляції коштів фонду, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг. Джерела надходжень: страхові внески роботодавців і застрахованих осіб; благодійні внески; асигнування з Державного бюджету України; прибуток фонду, одержаний від депонування тимчасово вільних коштів; нарахування пені у разі несплати страхових внесків у встановлений строк, штрафів та інших фінансових санкцій. Напрямки використання: виплата допомоги (з тимчасової непрацездатності, у зв’язку з вагітністю та пологами, у зв’язку з народженням дитини та доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку; на поховання); фінансування санаторно-курортного лікування та відпочинку застрахованих осіб, утримання санаторіїв; утворення резерву страхових коштів для фінансування матеріального забезпечення застрахованих осіб;

3) Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, його завдання — сприяння забезпеченню зайнятості; запобігання безробіттю; створення нових робочих місць; надання соціальних послуг і матеріального забезпечення на випадок безробіття. Джерела формування фонду: асигнування з Державного бюджету, страхові внески роботодавців і застрахованих осіб; суми фінансових санкцій до порушників порядку сплати внесків; благодійні внески; кошти служби зайнятості за надані послуги; прибуток фонду від депозитного інвестування. Напрямки використання: фінансування центрів підготовки та навчання вивільнених працівників; фінансування центрів зайнятості; створення гуртожитків та тимчасового житла для осіб без певного місця проживання; фінансування проведення наукових досліджень ринку праці та зайнятості населення;